Рішення

від 21.10.2024 по справі 380/9613/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 рокусправа № 380/9613/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмов у митному оформленні,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (далі - ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн», позивач) до Львівської митниці (далі - Львівська митниця, відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000300;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000301.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що 19.12.2023 між ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн», Україна (покупець), та компанією «Coffee Soul Brasil Ltda», Бразилія (продавець), укладено зовнішньоекономічні договори № BRAZ-2023-08 та № BRAZ-2023-09, предметом яких є визначення умов продажу кави. На виконання цих договорів позивач здійснив імпорт та подальше митне оформлення ввезеного товару. Відносно позивача Львівською митницею було складено два рішення про коригування митної вартості товару та винесено дві картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Так, митним органом були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Позивач натомість зазначає, що надав усі необхідні документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару та дають можливість обчислити її, однак відповідач такі документи не врахував. Крім того, Львівська митниця протиправно, без належних на те підстав, вимагала в позивача надати додаткові документи та без жодних підстав здійснила коригування митної вартості товарів.

Ухвалою від 13.05.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 30.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №41071), в якому відповідач зазначив, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовували заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Зважаючи на викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

31.05.2024 за вх. № 41686 від позивача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач присвятив більшу частину відзиву на позовну заяву лише цитуванню норм митного законодавства щодо здійснення митного оформлення товарів та цитуванню інформації, яка була зазначена відповідачем у оскаржуваних рішеннях, так і не навівши жодних доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваних рішень. Таким чином відповідач у своєму відзиві на позовну заяву так і не обґрунтував законність своїх дій з посиланням на конкретні норми законодавства та наданням відповідних доказів. Крім того, переліку документів, які вимагав відповідач від позивача, було відсутнє зазначення конкретних назв документів і інформації, які саме дані вони можуть підтвердити. Також, відповідач у своїх запитах вимагав надання документів, які вже були надані разом з митною декларацією. Такі неправомірні дії відповідача щодо витребовування додаткових документів без чіткого їх переліку, унеможливили надання будь-яких додаткових документів зі сторони ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» внаслідок того, що позивач не міг встановити які саме додаткові документи вимагає відповідач.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.12.2023 між ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн», Україна (покупець), та компанією «Coffee Soul Brasil Ltda», Бразилія (продавець), укладено зовнішньоекономічні договори № BRAZ-2023-08 та № BRAZ-2023-09, предметом яких є визначення умов продажу кави.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024, то суд зазначає таке.

15.04.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140010472U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000300 на підтвердження заявленої митної вартості ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» разом з вищевказаною митною декларацією подало митному органу, зокрема такі документи:

- Зовнішньоекономічний договір № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) № ВВ 069/23 від 20.12.2023;

- коносамент № 234667392 від 18.02.2024;

- автотранспортна накладна б/н від 08.04.2024;

- супровідний документ Т1 № 24PL322080NS6KRDI1 від 06.04.2024;

- фітосанітарний сертифікат № 000023777/24 від 27.02.2024;

- сертифікат про походження товару № 0020812415 від 18.02.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 71 від 27.12.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 540424 від 05.04.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 989 від 05.04.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення № 540424 від 05.04.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 19.12.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 233 від 27.12.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 00389/21 від 03.11.2021;

- договір (контракт) про перевезення № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022;

- заявка № 080224/4 від 08.02.2024;

- заявка № LG2330ST від 01.04.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № ВВ068/23 від 23.02.2024.

15.04.2024 Львівська митниця направила позивачу запит (повідомлення), відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, а саме вимагала надати:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) копію митної декларації країни відправлення;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Позивач у відповідь на запит відповідача надав Львівській митниці такі документи, як:

- довідка ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/128-2 від 14.03.2024;

- лист пояснення ціни на каву № 04-03-24 від 04.03.2024;

- прайс (offer list) від 19.12.2023 (надано повторно);

- платіжна інструкція № 71 від 27.12.2023 (надано повторно);

- експортна декларація країни відправлення № ВВ068/23;

- біржові дані про вартість кави.

18.04.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1.

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - контрактом №BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 (далі контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом (п. 2 контракту): найменування Brazil Green Arabica Coffe, crop 2023; Якість Q-coffee R55GG; сорт Blend yellow; Лот 06-23-44. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури №BB 069/23 від 20.12.2023 імпортовано товар "Brazil Green Arabica Coffee, crop 2023/2024, Brazil Santos Exclusive, Lot 06-23-44, Screen 16/18, Quality: Standart". Умовами контракту (п.11) передбачено, зокрема, що оплата згідно даного договору проводиться на умовах 100% попередньої оплати після підписання сторонами цього Договору. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. До митного оформлення надано банківський платіжний документ №71 від 27.12.2023. У графі призначення платежу вказано: "передоплата за товари згідно контракту №BRAZ-2023-09 від 19.12.2023". У зв`язку із тим, що опис імпортованого за рахунком-фактурою №499/2023 від 19.02.2024 товару відрізняється від опису товару згідно контракту, вказані банківські платіжні документи не можливо ідентифікувати із задекларованою партією товарів; - п. 9 контракту визначено, що витрати на страхування та зберігання товару покладаються на продавця до моменту відвантаження товару. Відповідно до п. 14 контракту страхування морських та військових ризиків покладається на покупця. Інформації про здійснення/не здійснення страхування покупцем (вартість такого страхування) до митного оформлення не надано; - відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Дана графа CMR не заповнена та не містить жодних відміток відправника; - відповідно до інформації у гр. 23 CMR перевізником є Good Way Sp. z o.o. Рахунок на перевезення виданий ТОВ «Мірланд Україна», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні; - відповідно до рахунку на здійснення транспортно-експедиційних послуг №989 від 05.04.2024, надання цих послуг відбувалось на підставі договору №00389/21 від 03.11.2021. Даний договір до митного оформлення не надано; - відповідно до рахунку на здійснення транспортно-експедиційних послуг №520424 від 05.04.2024, рахунок підлягає оплаті протягом 3 банківських днів. Документів про здійснення оплати за вказаним рахунком не надано; - у рахунках на здійснення транспортно-експедиційних послуг №989 від 05.04.2024 та №520424 від 05.04.2024 наявна інформація про вартість транспортно-експедиційних послуг по території України. Однак, зі всією очевидністю такі послуги надавались експедитором по всьому маршруту слідування вантажу. Вартість витрат на транспортно-експедиційне обслуговування по всього маршруту перевезення не включена до митної вартості товару;-до митного оформлення під кодом 9610 "копія митної декларації країни відправлення" подано документ за номером BB068/23 від 23.02.2024. Однак, вказаний документ не є митною декларацією країни відправлення, а є документом з назвою "EXPORT DECLARATION # BB068/23" роздрукованим на бланку підприємства COFFEE SOUL BRASIL LTDA. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Декларантом на вимогу надано: - висновок ДП "Держзовнішінформ" №3-1/128-2 від 11.03.2024. Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені; - витяг біржових котирувань на каву. Вказані біржові котирування подані без врахування країни походження та якості кави (диференціалу сорту кави); - до митного оформлення під назвою "експортна" подано документ за номером 000.000.447 від 23.01.2024. Однак, вказаний документ не є митною декларацією країни відправлення, а є "допоміжним документом електронного рахунка фактури". Крім того, даний документ виданий 23.01.2024, тобто, перед виставленням рахунка-фактури №BB 069/23 від 20.12.2023 Всі надіслані інші документи подавались до митного оформлення та не усувають виявлені розбіжності.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024, то суд зазначає таке.

15.04.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140010482U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000301 на підтвердження заявленої митної вартості ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» разом з вищевказаною митною декларацією подало митному органу, зокрема такі документи:

- Зовнішньоекономічний договір № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) № BB 068/23 від 20.12.2023;

- Коносамент № 234667283 від 18.02.2024;

- Автотранспортна накладна б/н від 05.04.2024;

- Супровідний документ T1 № 24PL322080NS6KRDJ0 від 06.04.2024;

- Фітосанітарний сертифікат № 000023779/24 від 27.02.2024;

- Сертифiкат про походження товару № 002 08 12414 від 18.02.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 70 від 27.12.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 510424 від 05.04.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 988 від 05.04.2024;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 510424 від 05.04.2024;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 19.12.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера № 233 від 27.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 00389/21 від 03.11.2021;

- Договір (контракт) про перевезення № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022;

- Заявка № 080224/3 від 08.02.2024;

- Заявка № LG2328ST від 01.04.2024;

- Копія митної декларації країни відправлення № BB068/23 від 23.02.2024.

15.04.2024 Львівська митниця направила позивачу запит (повідомлення), відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, а саме вимагала надати:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) копію митної декларації країни відправлення;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Позивач у відповідь на запит відповідача надав Львівській митниці наступні документи:

- довідка ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/128-1 від 11.03.2024;

- лист пояснення ціни на каву № 04-03-24 від 04.03.2024;

- прайс (offer list) від 19.12.2023 (надано повторно);

- платіжна інструкція № 70 від 27.12.2023 (надано повторно);

- експортна декларація країни відправлення № ВВ068/23;

- біржові дані про вартість кави.

18.04.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000190/1.

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:-контрактом №BRAZ-2023-08 від 19.12.2023 (далі Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом (п.2 Контракту): найменування Brazil Green Arabica Coffe, crop 2023; Якість Q-coffee R55GG; сорт Blend yellow; Лот 06-23-43. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури №BB BB 068/23 від 20.12.2023 імпортовано товар "Brazil Green Arabica Coffee, crop 2023/2024, Brazil Santos Exclusive, Lot 06-23-43, Screen 16/18, Quality: Standart". Умовами контракту (п. 11) передбачено, зокрема, що оплата згідно даного Договору проводиться на умовах 100% попередньої оплати після підписання сторонами цього Договору. Відповідно до п. 4 ч 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. До митного оформлення надано банківський платіжний документ №70 від 27.12.2023. У графі призначення платежу вказано: "передоплата за товари згідно контракту №BRAZ-2023-08 від 19.12.2023". У зв`язку із тим, що опис імпортованого за рахунком-фактурою №BB BB 068/23 від 20.12.2023 24 товару відрізняється від опису товару згідно контракту, вказані банківські платіжні документи не можливо ідентифікувати із задекларованою партією товарів;-п.9 Контракту визначено, що витрати на страхування та зберігання товару покладаються на продавця до моменту відвантаження товару. Відповідно до п. 14 Контракту страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Інформації про здійснення/не здійснення страхування покупцем (вартість такого страхування) до митного оформлення не надано; - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Дана графа CMR не заповнена та не містить жодних відміток відправника; - відповідно до інформації у гр. 23 CMR перевізником є ТзОВ «МВ-Трансбуд». Рахунок на перевезення виданий ТОВ «Мірланд Україна», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні; - відповідно до рахунку на здійснення транспортно-експедиційних послуг №988 від 05.04.2024, надання цих послуг відбувалось на підставі договору №00389/21 від 03.11.2021. Даний договір до митного оформлення не надано; - відповідно до рахунку на здійснення транспортно-експедиційних послуг №510424 від 05.04.2024, рахунок підлягає оплаті протягом 3 банківських днів. Документів про здійснення оплати за вказаним рахунком не надано; -у рахунках на здійснення транспортно-експедиційних послуг №988 від 05.04.2024 та №510424 від 05.04.2024 наявна інформація про вартість транспортно-експедиційних послуг по території України. Однак, зі всією очевидністю такі послуги надавались експедитором по всьому маршруту слідування вантажу. Вартість витрат на транспортно-експедиційне обслуговування по всього маршруту перевезення не включена до митної вартості товару; - до митного оформлення під кодом 9610 "копія митної декларації країни відправлення" подано документ за номером BB068/23 від 23.02.2024. Однак, вказаний документ не є митною декларацією країни відправлення, а є документом з назвою "EXPORT DECLARATION # BB068/23" роздрукованим на бланку підприємства COFFEE SOUL BRASIL LTDA. Декларантом на вимогу надано: - висновок ДП "Держзовнішінформ" №3-1/128-1 від 11.03.2024. Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені; - витяг біржових котирувань на каву. Вказані біржові котирування подані без врахування країни походження та якості кави (диференціалу сорту кави);-до митного оформлення під назвою "експортна" подано документ за номером 000.000.446 від 23.01.2024. Однак, вказаний документ не є митною декларацією країни відправлення, а є "допоміжним документом електронного рахунка фактури". Крім того, даний документ виданий 23.01.2024, тобто, перед виставленням рахунка-фактури №BB BB 068/23 від 20.12.2023.Всі надіслані інші документи подавались до митного оформлення та не усувають виявлені розбіжності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні- експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30.10.1947, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 02.06.2015 у справі № 21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 14.08.2018 у справі № 826/5868/16.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі № 540/2605/18, від 07.02.2023 у справі № 804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах МК України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача. Зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 12.04.2018 у справі № 820/2014/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі суд встановив, що позивач, подавши дві митні декларації, визначив митну вартість товарів за ціною договору.

Проте, відповідач, всупереч поданих документів, застосував метод визначення вартості: 2) другорядний, ґ) резервний, і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024.

Як видно зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 серед підстав для їхнього прийняття було те, що умовами договорів № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023 передбачено, зокрема, що оплата згідно цих договорів проводиться на умовах 100% попередньої оплати після підписання сторонами договорів. До митного оформлення були надані банківські платіжні документи № 71 від 27.12.2023 та № 70 від 27.12.2023. У графі призначення платежу вказано: «передоплата за товари згідно контракту № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023» та «передоплата за товари згідно контракту № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023» відповідно. Внаслідок цього відповідач прийшов до висновку, що з зв`язку із тим, що опис імпортованого за рахунком-фактурою № BB 069/23 від 20.12.2023 та за рахунком-фактурою № BB 068/23 від 20.12.2023 товару відрізняється від опису товару згідно в договорах № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023 відповідно, вказані банківські платіжні документи не можливо ідентифікувати із задекларованими партіями товарів.

З цього приводу суд зазначає, що договори № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023 не містили умови, відповідно до якої оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку, а самі договори визначали, що оплата здійснюється згідно договорів. При цьому, в інвойсах № BB 069/23 від 20.12.2023 та № BB 068/23 від 20.12.2023 було зазначено, що ці інвойси виставлені в рамках укладених договорів, що підтверджує оплату за товар який був поставлений по договорам № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023. Також в платіжних інструкціях № 71 від 27.12.2023 та № 70 від 27.12.2023 також була зазначена інформація щодо номеру та дати укладених договорів № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023, що безумовно надавало можливість відповідачу ідентифікувати задекларований товар та встановити, що інвойси та платіжні інструкції свідчать про здійснення оплати саме за задекларований позивачем товар.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 митний орган звернув увагу на те, що відповідно до п. 9 контрактів визначено, що витрати на страхування та зберігання товару покладаються на продавця до моменту відвантаження товару. Відповідно до п. 14 контрактів страхування морських та військових ризиків покладається на покупця. Інформації про здійснення/не здійснення страхування покупцем (вартість такого страхування) до митного оформлення не надано.

Суд вважає слушними аргументи позивача про те, що поставка товару по договорам № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023 здійснювалась на умовах FOB порт Сантос, Бразилія, відповідно до правил Інкотермс 2020.

Відповідно до правил Інкотермс 2020 умов поставки FOB не передбачають обов`язковості страхування поставки. Надані Львівські митниці договори № BRAZ-2023-09 від 19.12.2023 та № BRAZ-2023-08 від 19.12.2023, прайси від 19.12.2023, інвойси № BB 069/23 від 20.12.2023 та № BB 068/23 від 20.12.2023 також не містили у собі інформації про те, що поставка товару повинна бути обов`язково застрахована.

Також суд звертає увагу, що відповідачу разом з митними деклараціями були надані довідки № 0504/5 від 05.04.2024 та № 0504/4 від 05.04.2024, які були складені щодо вартості морського перевезення товару за маршрутом Сантос (Бразилія) Гданськ (Польща), в яких була зазначена інформація, що страхування вантажу не відбувалось, що однозначно підтверджує факт відсутності страхування перевезення, а отже і відсутність у позивача будь-яких документів стосовно страхування і, відповідно, неможливість надання документів на запит відповідача внаслідок їх нескладення.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 митний орган зауважив, що відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Дана графа CMR не заповнена та не містить жодних відміток відправника.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, внаслідок того, що ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить вичерпний перелік інформації, яка зазначається в CMR, а саме: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. Здійснивши аналіз даної статті суд приходить до висновку, що підпис та штамп відправника не є обов`язковим реквізитом, який повинна містити товарно-транспортна накладна. Відсутність в CMR підпису та штампу відправника не свідчить про наявність розбіжностей, ознак підробки та не впливає на розмір вартості товарів, заявлений позивачем.

Суд звертає увагу на постанову Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 380/1221/2020, в якій зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Крім цього, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.

Також у рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024, в якості підстави їх прийняття відповідач зазначив, що відповідно до інформації у гр. 23 CMR від 08.04.2024 перевізником є Good Way Sp. z o. o., а у гр. 23 CMR від 05.04.2024 перевізником є ТзОВ «МВ-Трансбуд». В той же час, рахунки на перевезення були видані ТзОВ «Мірланд Україна», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні; відповідно до рахунків на здійснення транспортно-експедиційних послуг № 989 від 05.04.2024 та № 988 від 05.04.2024, надання цих послуг відбувалось на підставі договору № 00389/21 від 03.11.2021, який до митного оформлення не надано.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, внаслідок їх невідповідності обставинам справи та наданим документам.

Так, судом встановлено, що позивач разом з митними деклараціями № 24UA209140010472U1 та № 24UA209140010482U6 надав Львівській митниці договір № 00389/21 від 03.11.2021, про що свідчить інформація зазначена в гр. 44 митних декларацій. Також факт отримання відповідачем відповідного договору підтверджується інформацією, яка вказана в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000300 та № UA209140/2024/000300, в яких безпосередньо Львівська митниця зазначила про отримання договору про перевезення № 00389/21 від 03.11.2021.

Суд також зазначає, що ані CMR від 08.04.2024 ані CMR від 05.04.2024 не містить даних про перевізника з назвою Good Way Sp z o. o. Інформація зазначена в CMR від 08.04.2024 та в CMR від 05.04.2024 свідчить, що перевізником виступало ТзОВ «МВ-Трансбуд». З метою здійснення перевезення товару, позивач уклав з ТзОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» договір № ТЕ 12122022/1 від 12.12.2022, відповідно до якого були підписані заявки на перевезення № LG2330ST від 01.04.2024 та № LG2328ST від 01.04.2024 і ТзОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» виставлений рахунок на оплату № 540424 від 05.04.2024. Відповідно до вищевказаних документів, сторони погодили і загальну вартість перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) м. Львів (Україна) в розмірі 162600,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Суд також зауважує, що норми чинного законодавства України, які регулюють питання перевезення вантажів взагалі не передбачають будь-яких заборон щодо залучення виконавцем третіх осіб для здійснення перевезень вантажів, не встановлюють обов`язку, що виконавець за договором про надання транспортно-експедиційних послуг (в цій справи ТзОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА»), яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило фактичне перевезення оцінюваного товару, а отже неважливо чи то виконавець транспортно-експедиційних послуг безпосередньо здійснює перевезення вантажу чи залучає до цього третіх осіб.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024, відповідач вказав, що у рахунках на здійснення транспортно-експедиційних послуг № 989 від 05.04.2024, № 520424 від 05.04.2024, № 988 від 05.04.2024 та № 510424 від 05.04.2024 наявна інформація про вартість транспортно-експедиційних послуг по території України. Однак, зі всією очевидністю такі послуги надавались експедитором по всьому маршруту слідування вантажу. Вартість витрат на транспортно-експедиційне обслуговування по всього маршруту перевезення не включена до митної вартості товару.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зауважує, що відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Стаття 8 вказаного вище Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству».

Згідно зі ст. 9 вказаного вище Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Наведені норми свідчать, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.

Крім того транспортно-експедиторські послуги є окремим об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Для цілей оподаткування ПДВ п.п. «ж» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання. Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна. З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів плати за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України.

Відтак, суд висновує, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд також не може оминути увагою й те, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 Львівська митниця як джерело інформації для коригування митної вартості товару використала митну декларацію від 29.02.2024р. №UA100380/2024/307198 де митна вартість товару «кава Green Coffee Brazil Arabica Santos» становила 4.65 дол. США за кг.

Проаналізувавши митні декларації, суд приходить до висновку, що в митних деклараціях, по яким було відмовлено в митному оформленні (МД № 24UA209140010472U1 та № 24UA209140010482U6), та в митній декларації № UA100380/2024/307198 від 29.02.2024, яка була використана відповідачем в якості джерела для коригування митної вартості товару, різний виробник товару, різні країни експорту товару та різні умови поставки товару.

Враховуючи, що відповідно до норм митного законодавства України при здійсненні порівняння вартості товарів митний орган повинен брати за основу вартість товару який ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари, відповідач не мав законодавчих підстав використовувати для порівняння вартість товару партія якого ввозилась на інших умовах поставки та з іншої країни експорту.

Суд також не погоджується з твердженнями відповідача про проведення консультацій з декларантом згідно з ст.57 МК України, про що зазначено у рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024.

Частина 5 ст. 55 МК України визначає, що декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частина 4 ст. 57 МК України визначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому, процедура витребування додаткових документів є одним із шляхів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому не може вважатися консультацією під час якої, здійснюється послідовний вибір методів визначення митної вартості товарів та обмін інформацією.

Консультація проводиться до прийняття рішення, при цьому жодної довідкової інформації про можливість застосування того чи іншого методу, а також про наявні у відповідача відомостей про рівень митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідачем не було надано позивачу.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог ст. 266 МК України, зобов`язаний провести процедуру консультацій. У ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанови Верховного суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Підсумовуючи вищевикладене необхідно прийти до висновку, що МК України чітко встановлює, що процес консультацій полягає в обміні наявної у сторін інформації.

Матеріали справи та подані до суду докази, свідчать, що до прийняття оскаржуваних рішень відповідач не надавав позивачу жодної інформації (електронних повідомлень) щодо рівня цін та умов які вплинули на визначення розміру таких цін, які присутні в базі даних відповідача, відповідач лише вимагав надання додаткових документів, що аж ніяк не є консультацією в розумінні Митного кодексу України, відповідач не вчинив жодних дій на узгодження з позивачем чи уповноваженою ним особою митної вартості товару та обґрунтованого і послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товару.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач лише в рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 зазначив дані про ціну, яка є в наявності в базі даних відповідача, що підтверджує факт відсутності проведення будь-яких консультацій між позивачем та відповідачем.

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття карток відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн», оскільки рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 підлягають скасуванню як протиправні.

Суд також встановив, що підставою для оформлення відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000300 та № UA209140/2024/000301 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митних деклараціях № 24UA209140010472U1 та № 24UA209140010482U6.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024 та № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024 є протиправними та підлягають скасуванню, тож сформовані на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000300 та № UA209140/2024/000301 теж є незаконними, а тому позовну вимогу про визнання їх протиправними та скасування також належить задовольнити.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- договір про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024р;

- додаткову угоду № 2 від 23.04.2024р. до договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024р;

- рахунок-фактуру № 177 від 16.05.2024;

- рахунок-фактуру № 179 від 07.06.2024;

- акт прийому-передачі наданої правничої допомоги № 2 від 16.05.2024;

- акт прийому-передачі наданої правничої допомоги № 4 від 07.06.2024;

- платіжну інструкцію № 2051 від 17.05.2024;

- платіжну інструкцію № 2123 від 07.06.2024.

Загальна сума витрат на правничу допомоги становить суму в розмірі 25250,00 грн. Вказана правнича допомога адвоката позивачем оплачена в повному обсязі.

Отже, витрати в розмірі 25250,00 на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджені належними і допустимим доказами.

Дослідивши вказані вище письмові докази суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адвокат участь в судових засіданнях не брав, дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання; представником позивача в межах розгляду цієї справи, крім позовної заяви, подавалась лише відповідь на відзив.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, а тому належить зменшити до 5000 грн., по 2500 грн. за кожне з двох рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо судового збору, то відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90,132, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000189/1 від 18.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000300, прийняту Львівською митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000190/1 від 18.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000301, прийняту Львівською митницею.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (адреса: вул. Старознесенська, 24-26, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні рівно.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (адреса: вул. Старознесенська, 24-26, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2024.

Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна