Ухвала

від 21.10.2024 по справі 580/10260/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

21 жовтня 2024 року справа № 580/10260/24

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Христинівського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Христинівського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (20001, м. Христинівка, вул. Соборна, 27А) в якому просить:

-визнати протиправними дії відповідача в накладенні арешту на кошти боржника постановою від 27.09.2024 у ВП №76152844;

-зобов`язати відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000грн.

Заявлений спір не підвідомчий адміністративному суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі ЗУ №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними та господарськими судами.

Для вирішення позовної заяви у цій справі необхідно встановити та перевірити дотримання виконання рішення цивільного суду, що набрало законної сили, надавати правову оцінку обставинам сплати аліментів, що не є публічно-правовими відносинами.

Накладення арешту є виключно заходом стимулювання боржника виконати рішення місцевого загального суду. Оцінка його застосування адміністративним судом полягатиме в тлумаченні рішення місцевого загального суду, оцінці цивільних правовідносин в контексті необхідності його виконати.

Оскільки судовий наказ у цивільній справі №706/1062/24, виданий Христинівським районним судом Черкаської області та на підставі нього відкрито виконавче провадження №76152844, в межах якого відповідач виніс постанову про арешт коштів боржника, дії які позивач вважає протиправними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Отже, законом встановлено інший порядок судового оскарження дій та постанов державного виконавця, вказаний спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає завдання адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Заявлений спір має ознаки цивільно-правового. Захист такого права з огляду на наведені вище положення КАС України не може відбуватися в порядку адміністративного судочинства та на такий спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду згідно зі ст.19 КАС України.

Тому суд дійшов висновку, що позов належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18 (провадження №14-580цс19) зроблено загальний правовий висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Разом з тим, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №2610/27695/2012, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З аналізу норм ч. 5 ст. 21 КАС України слідує висновок, що вимоги про відшкодування шкоди розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що за твердженням позивача предметом даного спору є вчинені відповідачем дії, що спричинили виникнення моральної шкоди.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, відносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є цивільними правовідносинами, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження та повернути позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Керуючись ст. ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Христинівського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Петро ПАЛАМАР