Постанова

від 22.10.2024 по справі 160/12230/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12230/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (суддя Сліпець Надія Євгенівна ) в адміністративній справі

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОНЯРНЯ«БУДМАЙСТЕР»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОНЯРНЯ «БУДМАЙСТЕР» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 76 845,36 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТОНЯРНЯ «БУДМАЙСТЕР» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку (код ЄДРПОУ 23079576), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розраховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 76 845,36 грн, виходячи з того, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «БЕТОНЯРНЯ «БУДМАЙСТЕР» за 2023 рік склала 64 особи, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до норм чинного законодавства, повинна складати 3 особи. Натомість середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, склала 2 особи.

Отже, за висновком позивача, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 76 845,36 грн, що не було здійснено останнім.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», та викладено в новій редакції Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений зазначеною постановою.

Пунктом 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»

Відповідно до пункту 2 Порядку, предметом проведення перевірки є:

реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду);

подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Пунктами 16, 17 цього Порядку передбачено, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що чинне законодавство передбачає три самостійні способи контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді: проведення перевірок органами Держпраці; моніторингу Пенсійним фондом України створення суб`єктами господарювання необхідних робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; щорічного визначення Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю суб`єктів господарювання, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

При цьому, в перших двох випадках органи Держпраці та ПФУ в разі виявлення порушень надсилають відповідну інформацію/акт до ФСЗІ для вжиття заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності. В третьому випадку, в разі встановлення суб`єктів господарювання, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.

Накладення адміністративно-господарських санкцій у сфері правовідносин, що регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», можливе у випадку винної протиправної поведінки особи, яка полягає у незабезпеченні та не здійсненні заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи справ даної категорії має бути встановлено такі обов`язкові обставини: чи вчинив суб`єкт господарювання належні дії для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом; чи доведено Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю наявність підстав для застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій та пені, а саме, наявність вини відповідного суб`єкта; чи дотримано Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю процедуру застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, є помилковим застосування до даної категорії спорів постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466, адже, як було зазначено вище, остання визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідний Порядок прямо встановлює, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Тобто, суб`єктами відповідальності внаслідок проведення органами Держпраці перевірки, є посадові особи суб`єкта господарювання, тоді як у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності є сам суб`єкт господарювання.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що висновки Верховного Суду в справі № 400/3957/21, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті цього суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постанова Верховного Суду в справі № 400/3957/21 є єдиною, в якій суд касаційної інстанції підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення Фондом соціального захисту інвалідів процедури нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тоді як загальна практика Верховного Суду з цього питання є протилежною та сталою, що підтверджуються численними постановами Верховного Суду, зокрема: від 04 жовтня 2023 року в справі № 640/14143/21, від 29 листопада 2023 року в справі № 200/5659/21, від 06 березня 2024 року в справі № 120/7955/21-а та багатьма іншими.

Суд першої інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду в справі № 400/3957/21, не надав належної оцінки таким обставинам.

Більш того, поза увагою суду залишилась така важлива складова даного спору, як встановлення факту невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та наявності вини відповідача у такому невиконанні.

Усуваючи цей недолік, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали адміністративної справи містять докази, які доводять, що відповідачем у 2023 році подано до державної служби зайнятості звітність за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансій для осіб з інвалідністю».

Факт не працевлаштування 1 особи з інвалідністю в 2023 році відповідачем не заперечується.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, реалізація особою з інвалідністю права на працевлаштування можлива у випадку безпосереднього звернення такої особи до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Подання ТОВ «БЕТОНЯРНЯ «БУДМАЙСТЕР до державної служби зайнятості Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН із зазначенням про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на посаду: стропальник; електрозварник ручного зварювання, є свідченням того, що відповідачем вчинялись належні дії, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. Більш того, матеріали справи містять докази, що відповідач вживав додаткові заходи щодо пошуку осіб для працевлаштування осіб з інвалідністю через інтернет-ресурси шляхом розміщення відповідних оголошень на сайтах «robota.ua» та «work.ua».

Відтак, правові підстави для задоволення позову Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відсутні.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/12230/24 скасувати.

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 22 жовтня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 22 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров