Постанова

від 22.10.2024 по справі 240/4295/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4295/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

22 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2024 року позивач, ТОВ "ВІН-ВУД", звернулось в суд із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101000/2023/000397/1 від 29.12.2023 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України № UA101020/2023/001773 від 29.12.2023.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 30.05.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що фактично митний орган лише констатує факт який він вбачає порушенням без жодних посилань на норми права та без зазначення того, яким чином це впливає на митну вартість товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до п. 2.3 Контракту № 15/08 від 15.08.2023 ціна на товар включає експортне пакування та маркування. Згідно із п. 4 Контракту-заявки № 08122023 08.12.2023 замовник зобов`язаний забезпечити завантаження/вивантаження товару на транспортний засіб. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України витрати на навантаження товару, пов`язане із його транспортуванням до митного кордону України, включаються до митної вартості товару, визначеної за основним методом (за ціною договору). Відомості про вартість таких витрат, що поніс покупець товару не надані; такі витрати до митної вартості не включені.

Додатково надана калькуляція транспортних витрат від 18.12.2023 № б/н містить ознаки підробки: частина тексту, що містить інформацію про дохід ТОВ «ПЕТЕР Транс» на ділянці шляху Kase Viruvere kula (Естонія) м.п. Медика містить чіткі обриси кордонів накладеної поверх основного тексту інформації. Чинність та дійсність таких втручань (виправлень) у тексті документа не засвідчені уповноваженою особою перевізника, а тому даний документ не міг бути використаний для підтвердження числових значень фактично понесених покупцем товару витрат на його транспортування.

Водночас зазначає, що при коригуванні митної вартості за резервним методом митницею було прийнято вартісну операцію щодо товару, який є схожим за своїми характеристиками. Також у тексті рішення наведено всі визначальні дані товару, вартісну операцію якого взято за основу при коригуванні митної вартості (вказано назву характеристики товару, його розміри, виробника, країну виробництва тощо.

Щодо задоволення судом вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу вважає, що вказана сума не є співмірною зі складністю справи, обсягом роботи та часом, витраченим ним на їх виконання. Справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто не є складною.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 серпня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" та компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було укладено контракт №15/08, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар (фанеру клеєну) на умовах зазначених у проформі інвойс до цього контракту.

Відповідно до п.1.2. цього контракту, кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі інвойс до цього контракту. Товар поставляється протягом терміну дії цього договору окремими партіями відповідно до проформи інвойсу до цього контракту. Найменування та партії товару, умови поставки поставляється протягом терміну дії цього контракту, якісні, технічні та інші характеристики товару зазначаються у проформі інвойс до цього контракту.

Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту).

Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту (п.3.1 контракту).

07.11.2023 компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було виставлено ТОВ "ВІН-ВУД" комерційну пропозицію.

17.11.2023 компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) виставлено позивачу фактуру-проформу №EPW-007075 на оплату товару (фанери клеєної) у відповідному асортименті, вартість якої складає 23136,88 Євро.

Аналогічна вартість товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку-фактурі №EPW-006100 від 18.12.2023.

12 грудня 2024 року на виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 23136,88, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №20.

27 грудня 2023 року, з метою імпорту товару на територію України декларантом ФОП ОСОБА_1 , до Житомирської митниці було подано митну декларацію № 23UA101020050002U4. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, декларантом було надано: контракт № 15/08 від 15.08.2023; інвойс № EPW-006100 від 18.12.2023; лист № б/н від 18.12.2023; пакувальний лист № EPW-005451 від 18.12.2023; автотранспортна накладна CMR № б/н від 18.12.2023; довідка про транспортно-експедиційні витрати № б/н від 18.12.2023; контракт-заявка від 08.12.2023; рахунок на оплату № 2987 від 18.12.2023.

Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Внаслідок вищезазначеного, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації (в т. ч. для підтвердження витрат на транспортування);

2) прайс-лист виробника товару;

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

4) копію митної декларації країни відправлення.

28 грудня 2023 року декларант надав до митного органу пояснення з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме:

- балансову довідку № 18-12 від 18.12.2023;

- прибуткову накладну № 422 від 16.11.2023;

- калькуляцію транспортних витрат № б/н від 18.12.2023;

- прайс-лист від 01.11.2023;

- експертний висновок № В-4040 від 27.12.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 23ЕЕ4100Е0033293В7 від 18.12.2023;

- проформу- інвойс № EPW-007075 від 17.11.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 20 від 12.12.2023;

- комерційну пропозицію від 07.11.2023;

- скрін з мережі Інтернет щодо вартості перевезень.

Разом з тим, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2023/000397/1 від 29.12.2023.

У рішенні вказано, що митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: за МД № 2 23UA101020030036U0 від 10.08.2023 - "Фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття - 29,425 м3: - Березова фанера, сорту Kilo: - арт. Р065х1560х3090ЕХ100, розміром 6,5х1560х3090ЕХ мм - 1,567 м3; - арт. P180x1500x3000EX100, розміром 18,0х1500х3000ЕХ мм - 1,782 м3; - арт. Р180х1525x3050EX100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 2,093 м3; - арт. Р180х1560х3090ЕХ100, розміром 18,0х1560х3090ЕХ мм - 1,562 м3; - арт. Р400х1500х3000ЕХ100, розміром 40,0x1500x3000EX мм - 1,260 м3; - арт. Р150х1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 1,465 м3; - арт. Р150х1560х3090ЕХ100, розміром 15,0х1560х3090ЕХ мм - 1,302 м3; - арт. Р180х1525х3050ЕХ100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 5,275 м3; - арт. P210х1560х3090ЕХ100, розміром 21,0x1560х3090ЕХ мм - 1,518 м3. - Плiвкова березова фанера, дротяна ciткa темна, 2-го сорту DE ll GRADE: - арт. Р090х1500х3000ЕХ100, розміром 9,0х1500х3000ЕХ мм - 1,661 м3; - арт. P150x1500х2500ЕХ100, розміром 15,0х1500х2500ЕХ мм - 1,519 м3; - арт. Р210х1500х2500ЕХ100, розміром 21,0х1500х2500ЕХ мм - 1,575 м3. - Плiвкова березова фанера, 2-го сорту FO II GRADE: - арт. Р120х1250х2500ЕХ100, розміром 12,0х1250х2500ЕХ мм - 1,463 м3; - арт. Р150х1500х3000ЕХ100, розміром 15,0х1500х3000ЕХ мм - 1,080 м3; - арт. Р210х1500х3000ЕХ100, розміром 21,0х1500х3000ЕХ мм - 1,512 м3. - Березова фанера, сорту WGEWGE, EN 636-2 S: - арт. P150x1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 2,791 м3. Торговельна марка: ESTPLYВиробник: Estonian Plywood AS. Країна виробництва: EE" - 1307,90 євро за м3 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 рок

На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/001773 від 29.12.2023.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.

Як встановлено судом першої інстанції, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією № 23UA101020050002U4 від 27.12.2024 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2023/000397/1 від 29.12.2023.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало те, що митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є Estonian Plywood AS, торговельної марки ESTPLY. Попередні митні оформлення імпортера подібного/аналогічного товару здійснювались із застосуванням резервного методу.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Так, митний орган у спірному рішенні зазначив, що відповідно до п.1.1 контракту № 15/08 від 15.08.2023 продавець зобов`язується передати у власність покупця фанеру клеєну на умовах, зазначених у проформі-інвойс до цього контракту. Кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі-інвойс (п.1.2 контракту). Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи-інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту). Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою-інвойс (п.3.1 контракту). Отже, документом, який згідно із умовами контракту, визначає перелік товару, його кількість та ціну є проформа-інвойс, однак даний документ до митної декларації не долучений, що позбавило митний орган можливості перевірити ціну товару.

В свою чергу сторона позивача зазначає, що продавець передав у власність покупцю товар (фанеру клеєну) на умовах, зазначених у додатково наданій проформі-інвойс № EPW-007075 від 17.11.2023, в якій зазначені перелік товару, його кількість та ціну, що постачається за контрактом №15/08 від 15.08.2023, також вказано банківські реквізити для оплати.

Поряд з цим, суд першої інстанції критично ставився до таких доводів відповідача про відсутність проформи-інвойсу, оскільки у спірному рішенні сам посилається на цей документ, надаючи оцінку іншому документу - платіжній інструкції в іноземній валюті на оплату товару №20 від 12.12.2023.

З матеріалів справи встановлено, що у спірному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до відомостей інвойсу № EPW-006100 від 18.12.2023 товар підлягає 100% передоплаті. До митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 17.11.2023 № EPW-007075, відповідно до якої оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати до 24.11.2023. Згідно із відомостями, що містяться у платіжній інструкції в іноземній валюті № 20 оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме - 12.12.2023. У зв`язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця. Враховуючи виявлені розбіжності, митний орган прийшов до висновку, що платіжна інструкція № 20 від 12.12.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар.

Однак, відповідно до п.3.1. контракту №15/08 від 15.08.2023, усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою-інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту. Сторони у п.10.1. контракту передбачили, що він діє до 31 грудня 2025 року. Отже, оплата за товар була здійснена своєчасно, у строки, передбачені контрактом. А дата оплати, зазначена в проформі-інвойс носить виключно рекомендаційний характер. По-друге, за умовами контракту, порушення термінів оплати, якщо це б мало місце, не призводить до припинення чи зміни правовідносин за ним, зокрема ціни товару, та не відміняє факту проведеної оплати. По-третє, з поданих документів видно, що продавець прийняв виконання зобов`язання покупцем (позивачем) - оплату партії товару, про що свідчить зустрічне виконання ним зобов`язання за контрактом - здійснення продажу товару.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, митний орган лише констатує факт який він вбачає порушенням без жодних посилань на норми права та без зазначення того, яким чином це впливає на митну вартість товару.

При цьому, інвойс-проформа згідно з правилами міжнародної торгівлі є попереднім документом, що містить відомості про ціну та вартість товару, але не містить вимоги про сплату зазначеної у ньому суми. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму.

Відмінність проформи-інвойсу від основного інвойсу полягає у тому, що деякі дані, наприклад, кількість або ціна одиниць, дата оплати в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором.

Слід також враховувати, що умови договору, та поставок, що здійснюватимуться на його виконання, можуть змінюватися та в подальшому підтверджуватися корект-інвойсами.

Зокрема, в матеріалах справи наявна проформа-інвойс (попереднього рахунку-фактури) №EPW-007075 від 17.11.2023 вартість товару (фанера клеєна) у відповідному асортименті становить 23136,88 Євро.

Аналогічна вартість товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку-фактурі № EPW-006100 від 18.12.2023.

Так, 12 грудня 2023 року на виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 23136,88 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №20.

У призначенні платежу за цією платіжною інструкцією зазначено, що оплата була здійснена за фанеру за контрактом №15/08 від 15.08.2023 та проформою інвойс №EPW-007075 від 17.11.2023.

Отже, не знайшли свого підтверження доводи відповідача щодо подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що повна оплата передбачена договором, а зазначення митним органом про "у зв`язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця" є його припущенням, яке не ґрунтується на жодних доказах.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано пов`язав платіжне доручення в іноземній валюті №20 на суму 23136,88 Євро із партією товару за МД №23UA101020050002U4 від 27.12.2024.

Крім того, орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, зазначені доводи відповідача не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також відповідачем зазначено, що до митного оформлення у додатково наданій комерційній пропозицій від 07.11.2023 опис товару, запропонованого до продажу (перша колонка таблиці) відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації № 23UA101020050002U4.

Водночас, копія митної декларації країни відправлення № 23ЕЕ4100Е0033293В7 від 18.12.2023 не містила відомостей про опис товару, що був вивезений з митної території Естонії за цим документом; щодо опису товару містить посилання на певний перелік товару, який до документа не долучений та до відома митниці не доведений.

Заперечуючи проти вказаних аргументів відповідача, позивач вказував, що комерційна пропозиція від 07.11.2023 містить скорочені назви товару, в той час як в проформі-інвойсі, інвойсі, та в митній декларації вказано повні назви та описи товару.

При цьому, згідно з приписами ч.2 ст.53 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції від 07.11.2023 не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Відтак, твердження відповідача про будь-які розбіжності в декларації країни відправлення не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2 статті 53 МК України такі документи не відносяться до обов`язкових.

В даному випадку, ціна товару, що зазначена у комерційній пропозиції, повністю співпадає з ціною, зазначеною у рахунку-проформі №EPW-007075 від 17.11.2023, рахунку-фактурі № EPW-006100 від 18.12.2023, відтак сумнівів у її достовірності не викликає.

Також, декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість пред`явленої продукції станом на 27.12.2023 складає 23136,88 Євро.

Доводи митного органу про те, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, оскільки у довідці про транспортні витрати від 18.12.2023 директором перевізника (виконавця) та замовника послуг є одна і та сама особа, а тому при складанні інформації про ціну перевезення вона є зацікавленою та упередженою особою, що може впливати на розмір відображених у вищенаведених документах транспортних витрат убік їх зменшення, колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки положення пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат..

Як встановлено судом першої інстанції, під час митного оформлення товару декларантом з митною декларацією №23UA101020050002U4 було подано наступні документи, які підтверджують понесені транспортні витрати позивача: контракт-заявку на автомобільне перевезення вантажу від 08.12.2023, рахунок на оплату (транспортних послуг) №2987 від 18.12.2023, калькуляцію транспортних витрат від 18.12.2023, довідку про транспортні витрати від 18.12.2023.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Крім того, МК України не визначено чіткого переліку документів, що можуть підтверджувати витрати на транспортування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та такими, що засновані на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.

Крім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Водночас, митна вартість визначена за резервним методом, на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: за МД № 2 23UA101020030036U0 від 10.08.2023 - "Фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття - 29,425 м3: - Березова фанера, сорту Kilo: - арт. Р065х1560х3090ЕХ100, розміром 6,5х1560х3090ЕХ мм - 1,567 м3; - арт. P180x1500x3000EX100, розміром 18,0х1500х3000ЕХ мм - 1,782 м3; - арт. Р180х1525x3050EX100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 2,093 м3; - арт. Р180х1560х3090ЕХ100, розміром 18,0х1560х3090ЕХ мм - 1,562 м3; - арт. Р400х1500х3000ЕХ100, розміром 40,0x1500x3000EX мм - 1,260 м3; - арт. Р150х1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 1,465 м3; - арт. Р150х1560х3090ЕХ100, розміром 15,0х1560х3090ЕХ мм - 1,302 м3; - арт. Р180х1525х3050ЕХ100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 5,275 м3; - арт. P210х1560х3090ЕХ100, розміром 21,0x1560х3090ЕХ мм - 1,518 м3. - Плiвкова березова фанера, дротяна ciткa темна, 2-го сорту DE ll GRADE: - арт. Р090х1500х3000ЕХ100, розміром 9,0х1500х3000ЕХ мм - 1,661 м3; - арт. P150x1500х2500ЕХ100, розміром 15,0х1500х2500ЕХ мм - 1,519 м3; - арт. Р210х1500х2500ЕХ100, розміром 21,0х1500х2500ЕХ мм - 1,575 м3. - Плiвкова березова фанера, 2-го сорту FO II GRADE: - арт. Р120х1250х2500ЕХ100, розміром 12,0х1250х2500ЕХ мм - 1,463 м3; - арт. Р150х1500х3000ЕХ100, розміром 15,0х1500х3000ЕХ мм - 1,080 м3; - арт. Р210х1500х3000ЕХ100, розміром 21,0х1500х3000ЕХ мм - 1,512 м3. - Березова фанера, сорту WGEWGE, EN 636-2 S: - арт. P150x1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 2,791 м3. Торговельна марка: ESTPLYВиробник: Estonian Plywood AS. Країна виробництва: EE" - 1307,90 євро за м3 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.".

В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямопропорційно впливає на ціноутворення даного товару.

При цьому, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Натомість, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.

Зокрема, було досліджено митну декларацію №23UA101020030036U0 від 10.08.2023 та встановлено наступні відмінності відносно поставленого позивачу товару, а саме: якісно-технічні характеристики товару; кількість товару.

Тобто, вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що митна декларація №23UA101020030036U0 від 10.08.2023 не містить параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем.

Поряд з цим, у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Також, відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Відтак, оскільки коригування митної вартості товару здійснено за митною вартістю товару, який не є еквівалентним (ідентичним) товару, що поданий ТОВ "ВІН-ВУД" до митного оформлення, то, відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Тому, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2023/001773 від 29.12.2023 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA101000/2023/000397/1 від 29.12.2023, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, також є протиправною та підлягала скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, а саме в частині витрат на правничу допомогу адвоката, колегія суддів враховує.

Так, відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 02.10.2023, рахунок від 26.02.2024, платіжну інструкцію №53 від 26.02.2024 та ордер №1080015.

З урахуванням обставин справи №240/4295/24, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що розмір вартості наданих послуг визначених в акті неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 12000,00 грн як витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, тому з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, вважав розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України у розмірі 3000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.