Постанова

від 16.10.2024 по справі 260/5012/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5012/24 пров. № А/857/21313/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження, прийняту суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгороді, у справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїпро визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (даліпозивач) звернулася до суду з позовом до Мукачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі РАЦС, відповідач) про визнання протиправним висновку від 13 липня 2024 про відмову щодо внесення змін в актовому запису № 1 від 03.02.1993 про шлюб ОСОБА_2 , складеного виконкомом Ключарківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, прізвище нареченої після шлюбу Березня на Березняя та дати її народження в частині року народження нареченої 1958 на 1955; зобов`язання вчинити дії - внести зміни до актового запису № 1 від 03.02.1993 про шлюб ОСОБА_2 , складеного виконкомом Ключарківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, щодо прізвища нареченої після шлюбу з Березня на Березняя та дату її народження в частині року народження нареченої з 1958 на 1955.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024відмовлено у відкритті провадження відповідно до п.1 ч.1 статті 170 КАС України.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, щопозивач, не погодившись з відмовою відповідача внести зміни до актового запису в частині запису про її прізвище після шлюбу та дати її народження, намір вирішити питання внесення змін у вже існуючий запис, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 січня 2019 у справі № 807/45/17.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд помилково посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду у справі №807/45/17, оскільки у позовній заяві просили лише зобов`язати Ужгородський міський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області внести зміни в актовий запис про народження особи.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів так, позивач у цій справі, оскаржуючи лише відмову Ужгородського МВ ДРАЦС ГТУЮ v Закарпатській області щодо внесення зміни до актового запису про його народження і не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити лише питання про внесення змін щодо національності батька у вже існуючий запис про його народження.

Суд не звернув увагу, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати дії противоправними, скасувати висновок та зобов`язання вчинити певні дії.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАСу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом встановлено, що предметом цього спору є відмова відповідача внести зміни до актового запису в частині запису про прізвища позивачки після шлюбу та дати її народження шляхом внесення змін у вже існуючий запис.

За пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першоюстатті 19 Цивільного процесуального кодексу України(надалі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Як вбачається з матеріалів справи,заінтересована особа звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про її прізвище після шлюбу та дати її народження в частині року народження.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 49 Цивільного кодексу(далі - «ЦК України»).

Аналогічні за змістом приписи закріплені устатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 №2398-VI.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина першастатті 9 цього Закону).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила №96/5.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І цих Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Разом з тим, у справах про оскарження дій щодо внесення змін до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача внести зміни до актового запису про шлюб, зокрема, щодо прізвища позивачки та року її народження, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 02 травня 2024 у справі №480/8300/22 звернула увагу, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право у сфері шлюбних, сімейних правовідносин, в межах якого можуть бути розв`язані питання, пов`язані з реєстрацією та внесенням змін до актів цивільного стану, не може бути розглянуто за правиламиКодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний висновок щодо визначення предметної юрисдикції справ виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, узгоджується із тим, який викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 у справі № 320/4559/19.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини фактично пов`язані з сімейними правами, зі шлюбними відносинами і не є публічно-правовими, а тому позов має вирішуватися судами за правиламиЦивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що вона оскаржує висновок відповідача та просить зобов`язати останнього вчинити дії, що дає підстави розглядати спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки згадане не впливає на визначення юрисдикції, так як суд повинен надавати оцінку суті спору.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а також судовою практикою.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно дост.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст.243,308,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі №260/5012/24 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 22.10.2024.