Ухвала

від 21.10.2024 по справі 640/18862/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №640/18862/21

адміністративне провадження № К/990/39537/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням скаржник подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду доказів сплати судового збору.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали отримано апелянтом 27 липня 2022 року.

Таким чином, останній день строку на усунення недоліків апеляційної скарги припадав на 8 серпня 2022 року, перший робочий день.

5 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване неможливістю сплатити судовий збір у надані судом строки.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2022 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки останнім не усунуто недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі цього Суду 25 липня 2022 року.

16 липня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2024 року. Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання в якому він просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2024 року яке було обґрунтоване тим, що вперше апеляційна скарга подана вчасно, втім, вказану апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Також апелянт зазначав, що податковим органом було вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги, однак враховуючи відсутність можливості для сплати судового збору при подачі апеляційної скарги вперше, Головне управління ДПС у м. Києві просило суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2024 року та поновити вказаний строк.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року та доказів сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року скаржнику відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2024 року у цій справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 31 травня 2022 року, а дана апеляційна скарга подана 16 липня 2024 року, тобто зі сплином одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення в даній справі.

17 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначав про обмежене фінансування та неможливість своєчасної сплати судового збору.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Таким чином, за умови подання суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки) доводи щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не мають правового значення.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалено 31 травня 2022 року, а з апеляційною скаргою відповідач звернувся 16 липня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх