Рішення

від 16.10.2024 по справі 951/307/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/307/24

Провадження №2-о/951/38/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Горохівської Ю. О.

представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Майчук О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Козова Тернопільської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про встановлення факту проживання на території України

у с т а н о в и в:

стислий виклад позиції учасників справи.

24.04.2024 ОСОБА_2 звернувся до Козівського районного суду Тернопільської області із заявою про встановлення факту проживання на території України у якій зазначено заінтересовану особу: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в селі Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, де проживав разом з батьками й сестрою. 14.03.1987 йому було видано паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року. В серпні 1998 року в домі батьків через пожежу згоріли всі документи. 25.10.2023 позивач завернувся до Бережанського відділу УДМС у Тернопільській області з заявою про видачу паспорта громадянина України. Згідно з рішенням Бережанського відділу УДМС у Тернопільській області від 14.11.2023 ОСОБА_2 відмовлено й рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року/13 листопада 1991 року. Факт постійного проживання на території України з часу народження заявника підтверджується доказами, які долучені до матеріалів справи й показами свідків. Тому останній просить встановити факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року і до даного часу.

31.05.2024 представник Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Дядишин Л. В. подала суду відзив. У такому вказала, що заявник до територіальних органів ДМС не звертався, паспортом громадянина України не документований. Згідно з відповіді УДМС у Кіровоградській області ОСОБА_2 значиться зареєстрованим з 08.07.1996 в с. Саблине Кіровоградської області. Тотожність особи останнього та видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року підтверджено, однак на заяві про видачу даного паспорт напис «Україна» відсутній. Матеріалів, які б підтвердили належність до громадянства України ОСОБА_2 в ході перевірок не здобуто, оскільки відсутнє документальне підтвердження його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 або 13 листопада 1991. Отож УДМС у Тернопільській області просить суд врахувати, що у випадку наявності належних доказів підлягає встановленню факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року. В іншому випадку УДМС у Тернопільській області не матиме законних підстав для встановлення належності заявника до громадянства України та подальшого документування його паспортом громадянина України.

Представник заявника ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити такі в повному обсязі.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Майчук О. В. у судовому засіданні повідомила, що у вирішенні справи покладається на думку суду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 29.04.2024 заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 20.05.2024 заява прийнята до розгляду й відкрито провадження у справі.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Згідно з копії актового запису про народження № 2 від 02.02.1953 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Водночас місце народження в цьому документі не зазначене /а.с. 38/.

13 листопада 1976 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , про що Великохадачківською сільською радою Козівського району Тернопільської області 13.11.1976 складено актовий запис № 13. Шлюб між сторонами розірвано 07.04.1987 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області /а.с. 36,37/.

Згідно з відповіді № 849134 від 16.10.2024 Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 з 08.07.1996 зареєстрований в с. Саблине Кропивницького району Кіровоградської області /а.с. 57/.

Відповідно до довідки, виданої 09 жовтня 2023 року Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 203 й акту про фактичне місце проживання (не проживання) № 200 від 09.10.2023 ОСОБА_2 фактично проживає без реєстрації на АДРЕСА_1 /а.с. 6, 7/.

Копією свідоцтва про восьмирічну освіту серії НОМЕР_1 від 21.02.1969 стверджується, що ОСОБА_2 навчався у В. Ходачківській середній школі Козівського району Тернопільської області /а.с. 17/.

Відповідно до копії свідоцтва № 157073 від 18.03.1971 ОСОБА_2 закінчив повний курс навчання в Тернопільському моторному клубі за спеціальністю електромеханік, моторист /а.с. 19/.

Згідно з свідоцтва № НОМЕР_2 від 28.03.1978 ОСОБА_2 закінчив курс підготовки за спеціальністю електрогазозварник з оцінкою «добре» рішенням кваліфікаційної комісії Тернопільської області /а.с. 23/.

14.11.2023 начальником Бережанського відділу УДМС у Тернопільській області надано відмову ОСОБА_2 в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки не встановлено його належність до громадянства України, про що повідомлено останнього /а. с. 3-5/.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник як на підтвердження обставин, що мають значення для справи, серед іншого, посилався й на показання свідків допитаних у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що ОСОБА_8 проживав на території держави Україна, нікуди не виїжджав, працевлаштований не був, допомагав односельчанам, сусідам.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 проживав у с. В. Ходачків, був одружений.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що є сусідкою ОСОБА_2 ; останній працював в колгоспі, проживає у с. В. Ходачків давно.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що ОСОБА_3 мав чітку громадянську позицію, брав активну участь у житті громади.

З огляду на зазначене, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дойшов наступного висновку.

Норми права, які застосував суд, мотиви застосування.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1)наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тож законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставіЗакону України "Про громадянство України"і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України "Про громадянство України" та Указ Президента України від 27.03.2001 року №215 Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Статею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами Україниє: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України .

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України (ч. 2 ст. 3 згаданого Закону).

Відповідно до пункту 7 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону "Про громадянство України", особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції чинній на час звернення заявника до суду). У даному випадку одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отож згідно з норм Закону України "Про громадянство України" й Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою чи рішення суду.

Належність до громадянства України встановлюється на підставі ст. 3 Закону України "Про громадянство України" і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Висновки суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Згідно зст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Досліджуючи надані заявником докази на підтвердження факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, судом не встановлено належного підтвердження тих обставин, на які посилається заявник у поданій до суду заяві.

Посилання заявника, що його паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року був втрачений внаслідок пожежі в домі батьків не підтверджені жодними доказами (звернення до компетентних органів, зокрема, правоохоронних, засобів масової інформації тощо).

Заразом навчання заявника у В. Ходачківській середній школі чи проходження у 1969-1978 роках курсів підготовки й підвищення кваліфікації в навчальних закладах на території України не може бути беззаперечним доказом його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Інші письмові докази (копії акту про фактичне місце проживання (не проживання) № 200, довідки Підгороднянської сільської ради № 203 від 9.10.2023, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 29.05.2024; актового запису про народження № 2 від 02.02.1953) жодним чином не підтверджують факт проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

На думку суду, свідки у судовому засіданні не підтвердили факт проживання заявника на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" 13 листопада 1991 року.

Також суд не бере до уваги покази свідків, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини тридцятирічної давнини, достовірність й точність повідомлених в залі суду відомостей таких можна обґрунтовано поставити під сумнів.

Так як заявником не надано належних й допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, через те суд доходить висновку щодо необґрунтованості заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про встановлення факту проживання на території України та відсутності підстав для задоволення такої.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-81, 89, 247, 263-265, 268, 273, 293-294, 315-316, 319 ЦПК України

у х в а л и в:

відмовити у задоволені заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про встановлення факту проживання на території України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 21.10.202 4.

Повне найменування сторін:

заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: с.Саблине,Кропивницький район,Кіровоградська область; РНОКПП: дані відсутні, дані паспорта: відсутні;

заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області; місцезнаходження: вул. Текстильна, 1-Б, м. Тернопіль, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 37839038.

Суддя О. Б. Гриновець