Ухвала

від 22.10.2024 по справі 643/8782/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/8782/24

Провадження № 2-во/643/150/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду Замікула Б.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про виправлення описки в ухвалі суду по цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», боржник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Клименко Роман Васильович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Дебт Форс», від імені та в інтересах якого діє адвокат Змієвська Т.П., звернулось до суду з заявою про виправлення описки в ухвалі суду по справі №643/8782/24, в якій просить вірно вказати код ЄДРПОУ юридичної особи-правонаступника ТОВ «Дебт Форс» «код ЄДРПОУ 43577608», місцезнаходження: 02121, місто Київ, Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602.

В обґрунтування поданої заяви представник заявника посилається на ст. 259, 260, 353, 442 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що відсутність в ухвалі суду коду ЄДРПОУ унеможливить проведення заміни сторони у виконавчому провадженні №62851171, яке відкрите на підставі виконавчого документа №12565 від 16.07.2020 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши заяву представника заявника ТОВ «Дебт-Форс» про виправлення описки у судовому рішенні, доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Положеннями ч.2 ст. 269 ЦПК України визначено, що питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень

Суд зазначає, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 по справі №521/1074/17)

З прохальної частини заяви вбачається, що представник заявника просить суд «вказати вірно код ЄДРПОУ юридичної особи-правонаступника ТОВ «Дебт-Форс» «код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: 02121, місто Київ, Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602».

Водночас, в ухвалі Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2024, постановленій по вказаній справі, код ЄДРПОУ нового стягувача ТОВ «Дебт-Форс» взагалі не зазначався, а тому вимога представника заявника про зазначення «вірного» коду ЄДРПОУ у вказаному судовому рішенні є такою, що змінює зміст вже ухваленого рішення, а посилання представника заявника на те, що у даному випадку має місце описка, є хибними.

Суд звертає увагу, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2024, яка набрала законної сили, вже замінено стягувача ТОВ «ФК «Женева» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у вказаному вище виконавчому провадженні, а відтак посилання представника заявника в цій частині є необґрунтованими.

Щодо тверджень представника заявника про невідповідність ухвали суду вимогам, визначеним ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Як визначено ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;

10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;

11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Відтак, ухвала суду про заміну сторони у виконавчому провадженні не є виконавчим документом в розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та на неї не поширюються вимоги, передбачені ст. 4 цього Закону.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як визначено п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Положенням ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі, якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Отже, ТОВ «Дебт-Форс», як новий стягувач у виконавчому провадженні №62851171, відкритому на підставі виконавчого документа №12565 від 16.07.2020 про стягнення ОСОБА_1 заборгованості, наділений правом надати виконавцеві разом із ухвалою суду про заміну стягувача його правонаступником відомості щодо нового стягувача, серед яких, місцезнаходження стягувача юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржників (для юридичних осіб за наявності) тощо.

Окрім цього суд наголошує, що незазначення ідентифікаційного коду юридичної особи стягувача та боржника як юридичних осіб не є підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання (постанова Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №824/85/21; постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №580/2220/19).

Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу стягувача не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання. Більше того, суд зауважує, що стягувач у виконавчому провадженні не позбавлений можливості надати приватному/державному виконавцеві усі необхідні відомості щодо себе, як юридичної особи, яка у встановленому законом порядку отримала статус нового стягувача у виконавчому провадженні.

Таким чином зміст заяви про виправлення описки зводиться до спонукання суду внести до резолютивної частини судового рішення додаткових відомостей, що суперечить вимогам ст. 269 ЦПК України, а підстави такого звернення до суду не узгоджуються із вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 269 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у задоволенні заяви про виправлення описки в ухвалі Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2024 у справі № 643/8782/24.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Б.С. Замікула