Вирок

від 22.10.2024 по справі 201/1058/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2299/24 Справа № 201/1058/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальнихпроваджень,внесених доЄРДР за№ 12024041650000114від 20.01.2024та №12024041650000184від 07.02.2024,за апеляційноюскаргою прокурорау кримінальномупровадженні Правобережноїокружної прокуратуриміста Дніпра ОСОБА_10 на вирокЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від09травня 2024року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 22.03.2024 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 30.06.2023 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 17 000 гривень,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2024, визначивши до відбуття 5 років 1 день позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, від відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, призначене вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2023 виконувати самостійно.

Згідно з обставинами, встановленими судом, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 724/2023, від 05.02.2024 № 49/2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб з затвердженням відповідними Законами України.

22.01.2024 о 02:17 год. біля кафе «1920», за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_7 з ОСОБА_8 вступили у попередню злочинну змову з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а саме майна яке належить ОСОБА_11 .

Далі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , перебуваючи у тому ж місці і в той же час, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, побачили на стіні колонку музичну «Audac WX502VR2 О/В» влагозахищену НОМЕР_1 W та визначили її об?єктом свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи злочин за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, викрали майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме колонку музичну «Audac WX502VR2 О/В» влагозахищену AC 100V 40W, вартість якої складає 5810,48 грн., розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши своїми злочинними діями матеріальну шкоду ОСОБА_11 на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 01.02.2024 о 07:55 годин, перебуваючи біля ДП «Дніпровський державний цирк» за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна буд. 33 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану, побачив на фасаді будівлі ДП «Дніпровський державний цирк» відеокамеру HDCVI моделі DH-НАС- HDW 1200TQP 3.6 MM, вara 0,45 кг, розмір: 148мм* 139мм* 137 мм., SN:6G0B3DFPALBFBDA, EAN: 6939554996016 та визначив її об?єктом свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи злочин повторно в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, правою рукою зірвав з фасаду будівлі ДП «Дніпровський державний цирк» відеокамеру HDCVI моделі DH-HAC-HDW 1200TQP 3.6 MM. вага 0,45 кг, розмір: 148мм* 139мм*137 мм, SN:6G0B3DFPALBFBDA, EAN: НОМЕР_2 , яка належить ДП «Дніпровський державний цирк», вартістю 1176,72 гривень та поклав її до правої кишені куртки, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши своїми злочинними діями матеріальну шкоду ДП «Дніпровський державний цирк» на суму 1176,72 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2024 виконувати самостійно. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, з урахуванням вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2023 остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у вигляді 5 років позбавлення волі зі сплатою штрафу у розмірі 17000 грн., який виконувати самостійно.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд не врахував висновків ВС від 15.02.2021, внаслідок чого безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України відносно покарання за вироком, яким обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням. Разом із цим, при призначенні покарання щодо ОСОБА_8 суд не застосував положень ст. 71 КК України, не врахувавши, що останній засуджений вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2023 до покарання у виді штрафу.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які просили призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин, прокурором не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційноїінстанції вправівийти замежі апеляційнихвимог,якщо цимне погіршуєтьсястановище обвинуваченогоабо особи,щодо якоївирішувалося питанняпро застосуванняпримусових заходівмедичного абовиховного характеру.Якщо розглядапеляційної скаргидає підставидля прийняттярішення накористь осіб,в інтересахяких апеляційніскарги ненадійшли,суд апеляційноїінстанції зобов`язанийприйняти такерішення.

Відповідно дост.58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 1статті 5 КК Українивизначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни дост.51 КУпАП, відповідно до якихзбільшено розмір суми збитків для настання кримінальної відповідальності заст.185 КК України, оскільки розмір завданої майнової шкоди, має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХПодаткового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив один епізод кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 01.02.2024.

Враховуючизміст положеньПодаткового кодексу Українита Закону №3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2024 році, становить 3028 грн.

Як вбачається з матеріалів провадження кримінальним правопорушенням за цим епізодом ОСОБА_7 завдав потерпілому збитки у розмірі 1176,72 грн.

Таким чином, з огляду на те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_7 за епізодом від 01.02.2024, є меншою за розмір, з якого відповідно доЗакону №3886-IXта положеньПодаткового кодексу Українинастає кримінальна відповідальність, вчинене ним діяння не є кримінально караними.

Згідно з п.4-1 ч.1ст.284 КПК Україникримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284цього Кодексу,скасовує обвинувальнийвирок чиухвалу ізакриває кримінальнепровадження.

З урахуванням наведених обставини, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги прокурора, скасувати вирок в цій частині, а кримінальне провадження за вказаним епізодом крадіжки закрити з підстав, передбачених п.4-1 ч.1ст.284 КПК України.

Разом із цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони є частково обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Колегією суддів встановлено, що наведених вимог закону судом дотримано не було.

Так, згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Разом із цим, відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17), якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 раніше судимий 22.03.2024 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, від відбування якого його звільнено на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.

В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 22.01.2024 та суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання, яке він має відбувати реально.

Між тим, всупереч наведеним обставинам, вимогам закону про кримінальну відповідальність та висновкам Верховного Суду, суд призначив обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та до окремого виконання попередній вирок не визначив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 420 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вбачає підстави скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок в цій частині.

Колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного судом покарання, що в апеляційному порядку не оскаржується, та вважає за необхідне лише визначити до окремого виконання вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2024 року.

Що стосується вимог прокурора про необхідність скасування вироку в частині призначення покарання й відносно ОСОБА_8 , то вони є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на безпідставне визначення судом до окремого виконання попереднього вироку, яким ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді штрафу та просить призначити останньому покарання із застосуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України.

Між тим, колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 покарання у виді штрафу виконав, що унеможливлює застосування наведених вимог закону.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року (справа №243/7758/20) дійшла висновку, що Для застосування закріплених у ч. 1ст. 71 ККправил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим "після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання" за попереднім вироком; друга наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1ст. 71 ККпід час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

При цьому, суд зауважив, що у випадку скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового вироку з призначенням засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків з приєднанням до покарання за новим вироком штрафу, призначеного засудженому за попереднім вироком, може фактично призвести до повторного призначення штрафу, який вже був сплачений під час апеляційного розгляду.

З урахуванням наведених висновків, колегія суддів вважає, що в цій частині вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Водночас, з огляду на те, що попередній вирок суду обвинуваченим виконано, посилання на визначення його до окремого виконання підлягає виключенню з оскаржуваного судового рішення.

Щодо вимог про необхідність призначення ОСОБА_8 реального покарання, то вони на думку суду також є необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання та звільняючи останнього від його відбування на підставі ст. 75 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

В якості обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд врахував щире каяття та не встановив таких, які б в силу вимог ст. 67 КК України його обтяжували.

Надавши оцінкузазначеним судомвідомостям тадоказам наїх підтвердження,що містятьсяв матеріалахкримінального провадження,колегія суддівприходить довисновку проте,що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

З висновками суду першої інстанції про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства протягом визначеного судом іспитового строку колегія суддів погоджується.

Ті обставини, що ОСОБА_8 свою вину визнав та щиро розкаявся поряд з відомостями про виконання покарання за попереднім вироком дають підстави вважати недоцільним призначення більш суворого покарання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що прокурор хоча і просить призначити реальне покарання, проте жодних доводів з цього приводу не наводить.

Отже, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку з наведених вище мотивів, з ухваленням нового у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2024 року виконувати самостійно.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні 01 лютого 2024 року епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_8 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Виключити з вироку посилання на окреме виконання вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4