Рішення

від 17.10.2024 по справі 203/2887/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2887/24

Провадження № 2/0203/1283/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Потаповій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРШЕРИН СОЛЬЮШИНЗ» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що з метою оренди автомобіля для особистих потреб 30.01.2024 року звернулась до компанії «GetmanСar». За умовами укладеного договору на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг) їй було надано в оренду автомобіль марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 . Автомобілем такої марки та комплектації вона раніше не керувала, але їй було цікаво спробувати ним керувати, оскільки на той час вона розглядала варіанти для покупки автомобіля такої марки та схожої комплектації. Тому, з метою звикання до габаритів автомобіля, його ергономіки, а саме: розташування в автомобілі органів керування, звикання до відстані між нею та перемикачами сигналів повороту, рукояткою перемикання коробки передач, звикання до положення посадки водія, оглядовості через дзеркала заднього виду, до моменту поведінки авто при гальмуванні, до моменту перемикання передач, вона заїхала на асфальтовий майданчик, де у неї була можливість проїхатись на авто. Керуючи автомобілем на майданчику, вона не заважала руху іншим водіям чи пішоходам. У неї була можливість провести час за кермом, щоб звикнути до автомобіля та оцінити, чи зручно їй користуватись останнім. При цьому, швидкість руху була достатньо повільною, в межах 15-20 км/г, а напрямок руху переважно по колу в межах майданчика. Після цього, вона завершила прокат, здійснила всі необхідні та обумовлені прокатом (орендою) дії: залишила автомобіль у допустимому місці (зоні завершення) відповідно до ПДР, вимкнула двигун та всі прилади освітлення, зачинила вікна, перевела важіль коробки передач на передачу. Однак, наступного дня, тобто 31.01.2024 року, вона побачила у телефоні про списання з її банківської картки, яка була прив`язана до оплати оренди автомобіля, грошових коштів компанією «GetmanСar» в сумі 48000 грн., а також спроби списання суми в розмірі 75000 грн., які були відхилені банком через брак коштів на карті. На її звернення через чат-бот та на електронну пошту компанії «GetmanСar» з приводу підстав списання коштів та їх повернення, представником компанії була надана відповідь, що під час оренди автомобіля було зафіксовано порушення правил сервісу, зокрема «дрифт» чи навчання водінню і за вказане порушення відповідно до п.21.2.2 договору передбачений штраф в сумі 75000 грн. Також позивачка зазначила, що не здійснювала навчання водінню, оскільки має водійське посвідчення категорії «В» та під час оренди автомобіля знаходилась за кермом сама. Її керування автомобілем під час оренди було акуратним, повільним, без різких прискорень та різкого гальмування. Автомобіль не використовувався в гонках, змаганнях, у т.ч. здійсненні швидкісних розворотів, перегонів, за критичних обертів двигуна. В зв`язку з цим, позивачка просила визнати дії відповідача по списанню коштів з її банківської картки в розмірі 48000 грн. неправомірними, стягнути ці кошти з відповідача на її користь, а також стягнути завдану неправомірними діями відповідача моральну шкоду в сумі 16000 грн.

У відзиві на позов представник відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заперечень посилався на те, що дійсно 30.01.2024 року позивачкою було акцептовано публічний договір оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), відповідно до умов якого останній було надано в оренду автомобіль марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 . Пунктом 6.5 договору було передбачено, що платежі за договором здійснюються за допомогою списання грошових коштів з банківської карти доданої (прив`язаної) користувачем. Виконавець має право залучати до здійснення процесу прийому платежів агентів (платіжні системи, банки). 31.01.2024 року під час використання орендованого автомобіля, позивачкою було порушено умови договору, що визначені п.п.21.2.3, 21.2.2.4. Попри заборону, визначену договором, позивачка здійснила велику кількість розворотів на місці, що можна розцінити як керований занос транспортного засобу, тобто дрифт, що було зафіксовано сервісом «GetmanСar» та відображено в чат-боті. Доводи позивачки, що вона користувалась автомобілем зі швидкістю руху в межах 15-20 км/г не підтверджені належними доказами. Таким чином, списання коштів відбулось у в`язку із порушенням позивачкою умов договору. Також представник відповідача посилався на те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України на які посилається позивачка. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, необгрунтованими та непідтверджені жодними доказами.

У відповіді на відзив позивачка зазначила, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту порушення нею умов п.п.21.2.3, 21.2.2.4 договору. У відзиві відповідач посилається на заборону договором здійснювати велику кількість розворотів, хоча зміст договору не містить такої заборони. При цьому, розцінює як керований занос автомобіля, посилаючись на інформацію із чат-боту сервісу «GetmanСar». Проте, чат-бот взагалі не містить даних ні про швидкість, з якою рухався автомобіль, ні про дистанцію, ні про покриття. Тобто, доводи відповідача про порушення нею п.21.2.3 т а п.21.2.2.4 договору не підтверджені належними доказами. Отже, гроші з її банківської картки були списані відповідачем необгрунтовано, без доведення факту порушення нею умов договору.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.06.2024 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

В призначене судове засідання сторони не з`явились. Позивачка в наданому клопотанні та представник відповідача в поданій заяві просили розглядати справу без їх участі.

З огляду на це, призначення справи до розгляду в спрощеному позовному провадження, подачею сторонами заяв по суті справи, в яких останній висловили свою позицію по суті спору, суд з урахуванням положень ч.3 ст.211, ч.2 ст.247 ЦПК України визнав за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що 30.01.2024 року позивачкою було акцептовано Публічний договір оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), текст якого розміщено в мережі Інтернет на сайті за адресою: https://getmancar.com.ua/docs/offer.pdf, виконавцем якого є ТОВ «КАРШЕРИНГ СОЛЬЮШИНЗ».

В пункті 3.3 вказаного договору зазначено, що даний правочин є електронним, відповідно до положень чинного законодавства України.

Відповідно до п.7 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно- комунікаційних систем.

Згідно з ч.1ст.10 вказаного Законуелектронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч.2,3,13ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір, крім визначенихЦивільним кодексом Україниістотних умов для відповідного виду договору, може містити зокрема інформацію про спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українитастаттею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3.4 Публічного Договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг) від 30.01.2024 року, укладеного між сторонами, визначено дії, які потрібно вчинити для приєднання до його умов, а саме: встановити Мобільний Додаток, надати дані, необхідні для реєстрації в якості Наймача на сайті та/або в Мобільному Додатку GetmanСаr, що вважатиметься беззастережним схваленням Користувачем/Наймачем умов цього Договору у повному обсязі та наміром використовувати послуги каршерінгу, прокату автомобіля, згідно умов цього Договору.

Тобто, для встановлення договірних відносин з відповідачем позивачка завантажила на власний пристрій мобільний додаток GetmanСаr, після чого здійснила у ньому реєстрацію, надавши необхідні дані, у тому числі визначені п.п.4.2- 4.3 Публічного договору, та прийняла умови цього Договору.

У відповідності до п.4.4 Публічного Договору такі дії є фактичним підписанням Договору Користувачем/Наймачем, оскільки не прийнявши умови цієї Угоди останній не може завершити реєстрацію.

Пунктом 6.5 Публічного договору було встановлено, що платежі за Договором здійснюються за допомогою списання з основної банківської карти, зазначеної (обраної) і прив`язаної Користувачем до Сервісу GetmanСаr, Виконавцем можуть бути списані грошові кошти в рахунок платежів, передбачених Договором, з будь-яких карт, долучених (прив`язаних) Користувачем до Сервісу GetmanСаr.

Умовами п.21.2.2 Публічного договору від 30.01.2024 року було встановлено, що Користувач оплачує Виконавцю штраф в розмірі 75000 грн., а також окремо відшкодовує Виконавцю збиток (шкоду), заподіяний Автомобілю в повному обсязі у випадку:

-передачі права управління Автомобілем будь-якій третій особі, з використанням свого акаунту (облікового запису) в тому числі використання недійсного облікового запису чи зареєстрованого на іншу людину, проведення навчальної їзди (п.21.2.2.3);

-використання автомобіля в гонках, змаганнях, в тому числі, здійснення швидкісних розворотів, перегонів, за критичних обертів двигуна (червона зона) та/або коробки передач, їзда по бездоріжжю та/або дорогою на якій відсутнє тверде покриття (п.21.2.2.4).

Також сторонами не заперечувалось, що на виконання Публічного договору від 30.01.2024 року, позивачці в цей же день було надано в оренду автомобіль марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 .

Наступного дня після оренди автомобіля, тобто 31.01.2024 року, з прив`язаної до Сервісу банківської карти позивачки, емітованої АТ «ПУМБ», на адресу одержувача - FDY* getmancar.ua_s відбулись списання коштів на загальну суму 48000 грн., що підтверджується наданої позивачкою Інформацією про рух коштів , виданої АТ «ПУМБ» та згідно відзиву відповідача не заперечувалось останнім.

Згідно долученого позивачкою скрін-шота за її електронним зверненням через чат-бот та на електронну пошту компанії «GetmanСar» з приводу підстав списання коштів та їх повернення, зазначено, що підставою для списання коштів стало порушення позивачкою під час оренди 30.01.2024 року транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 умов п.п.21.2.2.3, 21.2.2.4 договору, зокрема дрифт чи навчання водінню.

Відповідно до відзиву представника відповідача підставою застосування штрафних санкцій зазначено порушення позивачкою умов п.п.21.2.2.3, 21.2.2.4 договору, а саме: здійснення великої кількості розворотів на місці, що можна розцінити як керований занос транспортного засобу, тобто дрифт.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом норм ст.ст.11,202,626,629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, окрім іншого, договори та інші правочини. Договір, як різновид правочину, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст.633,634,787,788 ЦК Україниза договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату є договором приєднання (договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору). Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Договір прокату є публічним договором (договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться). Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Відповідно дост.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1ст.611 ЦК Українивстановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд враховує, що у даній справі сторонами не заперечувався факт укладення між ними 30.01.2024 року Публічний договір оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), виконання його в частині надання автомобіля в оренду, його повернення позивачкою після прокату відповідно до умов договору та оплати послуг за оренду.

Також відповідачем не заперечувався факт списання коштів з банківської карти позивачки 31.01.2024 року внаслідок застосування штрафних санкцій, передбачених п.21.2.2 договору, внаслідок порушення позивачкою під час оренди автомобіля обмежень у використанні останнього, визначених п.п.21.2.2.3, 21.2.2.4 договору.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування зазначених вище штрафних санкцій.

При цьому, суд враховує, що з огляду на заперечення позивачки щодо вчинення нею дій, визначених п.п.21.2.2.3, 21.2.2.4 договору, відповідач мав зі своєї сторони довести факт допущення позивачкою порушень умов п.п.21.2.2.3, 21.2.2.4 договору.

Проте, під час розгляду справи будь-яких доказів на підтвердження цих порушень з боку позивачки, відповідачем відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України суду не представлено.

За вказаних вище обставин, розглядаючи справу у відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення на її користь з відповідача безпідставно стягнутих коштів в сумі 48000 грн. за порушення умов п.п.21.2.2.3, 21.2.2.4 Публічного договору від 30.01.2024 року, факт допущення порушень яких з боку позивачки відповідачем не доведено.

Стосовно заперечень відповідача щодо безпідставного посилання позивачки в обгрунтування правових підстав позову на ч.1 ст.1212 ЦК України, суд погоджується, що вказана норма не підлягає застосуванню до спірних договірних правовідносин.

Поряд з цим, вказана обставина не є підставою для задоволення позову, оскільки суд самостійно здійснює правильну кваліфікацію спірних правовідносин та застосує в рішенні саме ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц, провадження №14-20цс21.

В частині заявлених позивачкою вимог про визнання дій відповідача по списанню коштів з її банківської картки в розмірі 48000 грн. неправомірними, суд враховує, що у ст.16 ЦК України не передбачено такого способу захисту. Законодавчі обмеження матеріально-правових спорів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, якщо такий є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тому, вимога про визнання дій по списанню коштів неправомірними за даних обставин у справі не підлягає задоволенню, оскільки не може вважатися ефективним способом захисту та не має наслідком відновлення порушеного права, є обставиною, що має значення для справи та підлягає доказуванню і, як наслідок, є підставою для задоволення майнової вимоги позивачки про стягнення безпідставно стягнутих коштів, що є належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права.

В частині заявлених позивачкою вимогу про відшкодування моральної шкодив сумі 16000 грн., суд враховує наступне.

В обгрунтування вказаних вимог позивачка посилалась на норми ст.23 ЦК України та ст.ст.4,22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору їй було заподіяно моральну шкоду у вигляді того, що вона, як споживач, сподівалась на добропорядність відповідача та на дотримання умов укладеного між ними договору. Була позбавлена своїх коштів в розмірі 48000 грн., на які розраховувала. На балансі карти залишилось після списання лише 812 грн. 38 коп. Списання коштів відповідачем без попереднього повідомлення, призвело до звуження її можливостей дозволити собі повноцінне забезпечення життєдіяльності: сплатити комунальні платежі, повноцінно харчуватись, купити предмети гігієни, оплатити проїзд по місту, тобто забезпечити мінімальний набір непродовольчих товарів та мінімальний набір послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб. Їй довелось просити гроші в борг у рідних та знайомих, що призвело до порушення її гідності як людини та самоповаги людської особистості. Наведені обставини призвели до порушення звичного способу життя. Зухвале та обурливе невиконання відповідачем вимог договору вплинуло на стан її здоров`я, оскільки вона вимушена була нервувати, намагатись довести зміст своєї претензії відповідачу, відправляти поштові повідомлення з проханням повернути кошти. В результаті чого в неї з`явились нервозність та дратливість, зіпсовано взаємовідношення у сім`ї та колі друзів.

Згідно ч.ч.1-4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 16.09.2011 року, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» від 19.05.2011 року №3390-VІ п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» було викладено в такій редакції: споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» цей Закон регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні.

До відносин, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення цивільного, процесуального законодавства та законодавства про захист прав споживачів.

Цей Закон не обмежує будь-яких прав потерпілого згідно з договірними чи недоговірними зобов`язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства.

Згідно з п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.ч.1,2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли між сторонами не у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору прокату, зобов`язання за яким щодо надання позивачці послуг прокату було виконано в повному обсязі та належним чином, а з приводу правомірності застосування відповідачем до позивачки штрафних санкцій за начебто порушення останньою умов договору.

З урахування цього, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст.23 ЦК України та п.5. ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» для відшкодування моральної шкоди, недоведеність позовних вимог в цій частині будь-якими належними та достатніми доказами.

В зв`язку з цим, в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. В іншій частині понесені позивачкою по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на останню.

Керуючись ст.ст.4,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3,10,11 Закону України «Про електронну комерцію»ст.ст.11,15,16,23,202,610,611,626,629,633,634,787,788 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141, 211,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРШЕРИН СОЛЬЮШИНЗ» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРШЕРИН СОЛЬЮШИНЗ» (49061, м.Дніпро, пр.Олександра Поля, буд.84, код ЄДРПОУ 44344456) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в сумі 48000 грн., а також судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити, поклавши на позивачку понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. пропорційно до відхилених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 жовтня 2024 року.

Суддя С.Ю. Казак