Вирок

від 22.10.2024 по справі 642/4382/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 642/4382/24

Провадження № 1-кп/642/573/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 р. м. Харків

Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221220000982 від 07.06.2024

за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 36 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 11.01.2023 за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченогост.336 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На виконання вимог Конституції України, Указів Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу» та інших Законів України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів, проводиться загальна мобілізація , на особливий період.

28.02.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , за викликом.

З метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом під час воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» ОСОБА_7 було видане направлення № 1012 від 28.02.2024 на медичний огляд військово лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Про отримання направлення на ВЛК та ознайомлення з адміністративною та кримінальною відповідальністю за ухилення від проходження призову на військову службу за мобілізацією шляхом ухилення від медичного огляду та симуляції хвороби свідчать особисті підписи військовозобов`язаного ОСОБА_7 в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаному для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У цей же день, військовозобов`язаний ОСОБА_7 пройшов медичний огляд районної медичної комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , та за результатами медичного огляду, проведеного військово - лікарською комісією у відповідності до вимог «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 № 402, згідно довідки № 983 від 28.02.2024 останнього визнано придатним до військової служби.

Після проходження медичної комісії ОСОБА_7 розподілено до команди № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 та 28.02.2024 о 16 год. 00 хв. йому вручено під особистий підпис бойову повістку та зобов`язано останнього прибути 29.02.2024 о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого відправлення до команди № НОМЕР_1 .

Крім того, ОСОБА_7 під особистий підпис було повідомлено про відповідальність за ст. 336 КК України у випадку неявки на відправку до команди.

Однак, будучи придатним за станом здоров`я до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, військовозобов`язаний ОСОБА_7 усупереч вказаним вимогам законодавства, діючи з умислом, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від призову за мобілізацією, отримавши 28.02.2024 о 14 год. 00 хв. повістку для відправляння до команди № НОМЕР_1 , 29.02.2024 о 09 год. 00 хв. до пункту збору, розташованого на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , не прибув, тим самим ухилився від військової служби.

При роз`яснені сутті обвинувачення в порядку ст. передбаченому ст. 348 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнавав, але під час допиту визнав свою провину та показав, що 28.02.2024 він прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 задля проходження військово-лікарської комісії. В той же день він прийшов ВЛК, згідно з висновком якої він був визнаний придатним до військової служби. Одразу після цього в ІНФОРМАЦІЯ_4 він отримав бойву повістку, відповідно до якої він повинен був 29.02.2024 о 09.00 з`явитися до пункту збору для відправки для проходження військової служби з відповідною командою. Про те у зазначений час він до пункту збору не з`явився, так як повинен був відмічатися в органі пробації першого числа кожного місяця. Крім того, зазначив, що він загубив свій паспорт, що ускладнювало його відправку до військової частини. 29.02.2024 і він вирішив за датою та часом визначеним бойовою повісткою на пункт збору не з`являтися, 29.02.2024 провести з сином, а до ТЦК для відправки до військової частини з`явитися через місяць, коли владнає свої справи з паспортом.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які повністю доводять його причетність до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що обвинувачений є її сином, вони проживають разом за однією адресою. 28.02.2024 її син ОСОБА_7 розповів їй, що був у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де пройшов ВЛК, його визнали придатним до військової служби, його призвали і 29.04.2024 йому необхідно зранку явитися до ТЦК, звідки його відправлять у військову частину для проходження військової служби. Ще син казав їй, що йому треба з`явитися в той же день у відділ пробації, де він знаходиться на обліку у зв`язку з засудженням його і звільненням від покарання з іспитовим строком, щоб відмітитися. 29.02.2024 у вечорі ОСОБА_7 також був дома, шукав паспорт, казав, що до ТЦК не пішов, а поїхав до свого малолітнього сина попрощатися, в ТЦК з`явиться пізніше, коли знайде паспорт.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він проходить військову службу на посаді старшого офіцеру мобілізаційного відділення у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28.02.2024 ОСОБА_7 по повістці прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого ОСОБА_7 було виписано направлення на військово-лікарську комісію, яку останній пройшов в той же день і відповідно до висновку ВЛК був визнаний придатним до військової служби. Про нявність обставин, які йому надають право на відстрочку від призову за мобілізацією ОСОБА_7 працівників ТЦК не повідомляв та відповідних документів не надавав. Після ВЛК ОСОБА_7 робітниками ТЦК було вручено бойову повістку під розпис, за якою він повинен був 29.02.2024 00 з`явитися до пункту збору для відправки для проходження військової служби з відповідною командою. Також ОСОБА_7 був ознайомлений під розпис про кримінальну відповідальність передбаченуст.336 КК України. В зазначений в бойовій повістці час ОСОБА_7 до пункту збору не з`явився, з ТЦК не зв`язався та про будь-які поважні причини нез`явлення до пункту збору за бойовою повісткою не повідомляв. За данним фактом ним був складений рапорт.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав показання, згідно з якими він проходить військову службу на посаді відповідального виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Військовозобов`язаний ОСОБА_7 28.02.2024 прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 де йому було видане направлення для проходження військово-лікарської комісії. Про отримання направлення на ВЛК та ознайомлення з адміністративною та кримінальною відповідальністю за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_7 розписався особисто в журналі реєстрації направлень на ВЛК. ВЛК ОСОБА_7 пройшов в той же день та був визнаний придатним для проходження військової служби і останньому робітниками ТЦК була вручена бойова повістка під розпис, за якою він повинен був 29.02.2024 00 з`явитися до пункту збору для відправки для проходження військової служби з відповідною командою. Також ОСОБА_7 під особистий підпис був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. До пункту збору ОСОБА_7 29.02.2024 року не з`явився, про будь-які поважні причини свого неприбуття за бойовою повісткою ТЦК не повідомляв. За даним фактом ним був складений відповідний рапорт. Про наявність обставин, які надають ОСОБА_7 право на відстрочку від призову за мобілізацією останній працівників ТЦК не повідомляв та відповідних документів не надавав.

Згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення від03.06.2024, що зареєстрована в журналі єдиного облікуВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області 06.06.2024 за№3976, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 просив внести відомості до ЄРДР щодо ОСОБА_7 , який пройшов ВЛК і був визнаний придатним до військової служби та який отримав під особистий підпис повістку 28.02.2024 на відправку до команди № НОМЕР_1 на 09 год 00 хв 29.02.2024 , ознайомлений під особистий підпис про кримінальну відповідальність за ст.336 КК України, але ОСОБА_7 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2024 №1012 ОСОБА_7 направлений для проходження військово-лікарської комісії і як вбачається з картки обстеження та медичного огляду №983 від 28.02.2024 ОСОБА_7 відомостей про підвищену чутливість (неперенесення) до хімічних речовин, медикаментів немає, на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань не перебуває, інвалідності не має, за результатами медичного обстеження спеціалістами визнаний придатним до військової служби.

Відповідно до розписки до бойової повістки ОСОБА_7 відповідну повістку отримав 16 год 00 хв 28.02.2024 під особистий підпис, останнього повідомлено про відправку до команди № НОМЕР_1 та явку 29.02.2024 о 09 год 00 хв. При цьому обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що він дійсно проставив свій особистий підпис в розписці до бойової повістки і що підпис належить йому.

Розпискою від 28.02.2024 підтверджується, що ОСОБА_7 ознайомлений з положеннями ст.336 КК України про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що він дійсно проставив свій особистий підпис в цій розписці і що підпис належить йому.

Згідно з рапортами старшого офіцера мобілізаційного відділення ОСОБА_11 та відповідального виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.02.2024 військовозобов`язаний запасу ОСОБА_7 не з`явився на відправку 29.02.2024, на зв`язок не виходить, згідно довідки ВЛК придатний до проходження військової служби, підстав для надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією не має, був спланований до команди НОМЕР_1 , про дату і час відправки був повідомлений завчасно, про що свідчить особистий підпис у розписці до повістки на відправку, яку ОСОБА_7 отримав 28.02.2024.

Оцінивши на основі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення обставин вчинення злочину ОСОБА_7 , узгодженими між собою і не викликають сумнівів, тому суд кладе їх в обґрунтування вироку.

Доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, так як вказаний в бойовій повістці строк явки для відправлення ОСОБА_7 з командою до місць проходження військової служби складає менш одного дня з дати її вручення, в той час як такій строк, відповідно до положень нормативно-правових актів, що регулюють порядок призову на військову службу за мобілізацією, повинен бути не менш 14 днів до дати відправки з командою, а також те, що його не могли призвати на військову службу під час мобілізації, у зв`язку засудженням до обмеження волі з іспитовим строком, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст.22 Закону України « Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період «Про мобілізаційну підготовку тамобілізацію» (в редакції, яка діяла на час інкримінованих ОСОБА_7 дій) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Отже, як діючими на час вчинення ОСОБА_7 інкримінований йому дій законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, які регулюють призов під час мобілізації, так і діючими на цей час, не передбачено обов`язок вручення мобілізаційного розпорядження (бойової повістки) за 14 днів до визначеного в них строку з`явлення для відправлення до місць проходження військової служби.

Крім цього, засудження за нетяжкий злочин зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з встановленням іспитового строку не є обставиною, яка надає право на відстрочку від мобілізації, так як така підстава серед підстав для звільнення від призову під час мобілізації, передбачених устатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку тамобілізацію» відсутня.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 та приходить до висновку що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбаченийст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше судимий: вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, має середню спеціальну освіту, одружений, на утриманні має малолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР та на обліку у лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 та ч.1ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вимогами ч. 2ст. 50 КК Українивизначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Відповідно до частини 2статті 50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд наголошує на тому, що відповідно дост.65 Конституції Українизахист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Ці положення основного закону відображені встатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно дост.2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу»військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено уст. 50 КК України.

За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характеру і ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зіст.12 КК Україниє нетяжким злочином, але який створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, зважаючи на введений на всій території України воєнний стан і проведення в зв`язку з цим мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність самого злочину, враховуючи, що ОСОБА_7 підстав, передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин не мав, в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов`язок по захисту Батьківщини під час збройної агресії рф, у зв`язку з чим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкціїст.336 КК України.

Також при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_7 після засудження11.01.2023 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК до двох років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком два роки на путь виправлення не став та вчинив новий злочин під час іспитового строку.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).

Частиною 4статті 71КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Статтею 72КПК України визначено правила складання покарань, відповідно до приписів пункту 1 частини першої цієї статті слідує, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Проте у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей75,79,104КК України, та призначення покарання, яке згідно ізстаттею 72КК України за сукупністю вироків підлягає складанню з іншими видами покарань, суд має застосувати вимогистатті 71КК Україниі визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Аналіз наведених вище положень закону та судової практики дає можливість зробити висновок, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.

При вчиненні особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховний Суд від 14.09.2021 року у справі № 127/25037/17; провадження № 51-4700км20.

Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ст.336 КК України, в період відбуття покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 11.01.2023 року, то суд остаточне покарання йому призначає за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, за правилами ст.ст.71,72 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обраний та підстав для його обрання судом не вбачається. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.370,371,373,374,392395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченогост.336 КК Українита призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2023 року, та остаточно призначити покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 відсутній

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання та направлення для відбуття покарання до кримінально-виконавчої установи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду, через Ленінський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1