Постанова

від 07.10.2024 по справі 456/3190/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/3190/24 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В. М.

Провадження № 22-ц/811/2197/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Cекретар Салата Я.І.З

З участю: представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Андрейків Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №456/3190/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,- про визнання права власності за спадковим договором

в с т а н о в и в :

17 червня 2024 року представник ОСОБА_1 авдокат ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за спадковим договором.

Одночасно з подачею позовної заяви, адвокат Андрейків Ю.Я. звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та її бабцею ОСОБА_4 23 вересня 2014 року був укладений спадковий договір, за яким після смерті ОСОБА_4 квартира, яка їй належала на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , переходить у власність ОСОБА_1 ..

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 стало відомо, що в Стрийському міськрайонному суді знаходиться справа № 456/1451/22 про визнання недійсним спадкового договору укладеного між позивачкою та її померлою бабусею. Позов подала їх сусідка ОСОБА_2 , яка після смерті ОСОБА_4 , не маючи на це законних підстав та дозволу спадкоємця ОСОБА_1 , демонтувавши вхідні двері, ввійшла до квартири померлої ОСОБА_4 .

Здійснюючи свої незаконні дії, ОСОБА_2 незаконно заволоділа квартирою та усім майном, грошовими коштами, які там зберігались, почала здійснювати самоуправство, викидаючи з квартири усі меблі, одяг та інше майно, як померлої так і майно, грошові цінності та грошові кошти самої ОСОБА_1 ..

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.05.2024 року відмовлено ОСОБА_2 про визнання спадкового договору недійсним. Загальна суму пошкодженого майна та матеріальних втрат позивачки - ОСОБА_1 оцінюється в 30 (тридцять) тисяч доларів США.

З метою належного збереження майна позивачки і призупинення незаконних дій ОСОБА_2 , просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 та членам її сім`ї проникати до квартири за адресою: АДРЕСА_1 та використовувати її в будь-яких цілях.

- зобов`язати ОСОБА_2 передати державному нотаріусу Стрийської нотаріальної контори ключі від нововстановлених вхідних дверей квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2024 року заяву задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 та членам її сім`ї проникати до квартири за адресою: АДРЕСА_1 та використовувати її в будь-яких цілях.

Зобов`язано ОСОБА_2 передати державному нотаріусу Стрийської нотаріальної контори ключі від нововстановлених вхідних дверей квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною.

Позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених, на її думку, прав. Позивачем не представлено жодних доказів в підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову. Вжиті заходи забезпечення позову не стосуються предмета спору. Просить скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Андрейків Ю.Я. на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи та судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка за життя належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З доданих до позовної заяви матеріалів справи вбачається, що відповідно до спадкового договору від 23 вересня 2014 року, за реєстровим №3021, посвідченого ОСОБА_5 державним нотаріусом Стрийської нотаріальної контори, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , на випадок смерті ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд виходив з тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що:«співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

ЄСПЛ у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» прописав, що «поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у цьому рішенні ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Колегія суддів приймає до уваги те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка за життя належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів, враховуючи доводи заяви про забезпечення позову, а також доводи апеляційної скарги, в підтвердження відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та наявність достатніх підстав для такого.

Вжиті заходи забезпечення позову є адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Покликання заявниці про безпідставність заходів забезпечення позову у зв`язку з тим, що на її думку, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, не може бути підставою для задоволення її апеляційної скарги, оскільки на стадії розгляду питання про забезпечення позову, суд не може робити висновки про правильність обраного позивачем способу захисту прав.

Колегія суддів звертає увагу, що за відсутності у ОСОБА_2 та членів її сім`ї можливостей та наміру для проникнення в спірну квартиру, оскаржувана ухвала жодним чином не буде стосуватися її прав та обов`язків, як такої, що не є законним користувачем спірної квартири на даний час.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк