Ухвала

від 22.10.2024 по справі 583/4291/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/4291/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/492/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчим відділом Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023202520000038 від 02 травня 2023 року, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України.

У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження т.в.о. начальник СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави.

Вказане клопотання т.в.о. начальником СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області вмотивовано обґрунтованістю пред`явленої підозри ОСОБА_6 та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів, неможливо.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року, клопотання було задоволено.

Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 24.00 години 24 жовтня 2024 року, з подальшим утриманням у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор», взявши його під варту з зали суду.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_6 .

Одночасно визначено заставу для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 90840 гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним ОСОБА_6 , так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 певні обов`язки.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, не підтверджений жодним доказом. Так, після оголошення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 361 КК України, останній не вчиняв дій спрямованих на переховування від органів досудового розслідування.

Таким чином, вказані дії ОСОБА_6 свідчать виключно про те, що він не має наміру та бажання ухилятися від слідства та суду, а навпаки своєю поведінкою доводить, що вказаний ризик не може бути підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Окрім цього, апелянт зауважує про те, що ОСОБА_6 не може впливати на потерпілого, оскільки він проходить службу в ЗСУ та перебуває у Запорізькій області.

Щодо ризику знищити докази своєї причетності до вчинення кримінальних правопорушень, які на даній стадії досудового розслідуванні ще не відшукані, то за місцем реєстрації ОСОБА_6 було проведено обшук та жодних доказів чи предметів здобутих злочинним шляхом не було виявлено.

Відповідно, слідчий суддя безпідставно та за відсутності доказів у справі, не мотивував рішення щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має місце реєстрації та постійно проживає в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 , неофіційно працює.

Також, апелянт подану апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підозра є необґрунтованою, оскільки потерпілий під час допиту не вказував на ОСОБА_6 як на особу, котра безпосередньо вчинила злочин, а в протоколі негласних слідчих дій, прізвище ОСОБА_6 взагалі відсутнє.

За таких обставин, апелянт вважає, що слідчий і прокурор у наданому клопотанні про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не довели суду жодних підстав вважати, що існує хоча б одна з передбачених ст. 177 КПК України ризиків того, що перебуваючи на свободі, підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування або суду, чи перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та впливати на свідків та потерпілих.

У судове засідання апеляційної інстанції учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, не з`явились, від адвоката ОСОБА_7 , узгодженої з підозрюваним ОСОБА_6 та прокурора надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності вказаних осіб, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого - судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого т.в.о. начальника СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 42023202520000038 від 02.05.2023 року, 23 серпня 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України.

Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, даними допиту свідка та потерпілого, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та протоколом огляду речей (документ) за участю потерпілого з фототаблицею, якими зафіксовано впізнання потерпілим підозрюваного та свій мобільний телефон, та є достатніми на даній стадії провадження, доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування.

Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами, а також пов`язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Обґрунтована підозра має динамічний характер, тобто з плином часу така підозра в учиненні кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для продовження обмеження прав особи, мають бути наведені відповідні й достатні підстави (ризики), підкріплені доказами.

Описана у клопотанні фабула в сукупності з представленими матеріалами кримінального провадження, дають підстави колегії суддів вважати про наявність в діях ОСОБА_6 ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України.

Тому доводи захисника про відсутність у матеріалів кримінального провадження доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки долучені до клопотання слідчого, докази на початковому етапі досудового розслідування свідчать, що останній може бути причетним до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому слід звернути увагу й на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, визначати правильність кваліфікації дій підозрюваного. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Так, наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, не спростовують доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікації його дій.

При цьому, перевіряючи доводи клопотання т.в.о. начальника СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що підозрюваному у разі визнання його винуватим загрожує покарання у виді позбавлення волі до 08 років, а тому доведено наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Також, останній мешкає разом з потерпілим та свідками в одному населеному пунктів, а отже може незаконно впливати на них шляхом залякування та погроз.

З огляду на те, що досудове розслідування не завершене, вищенаведені обставини вказують на існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даній стадії досудового розслідування ще не відшукані.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане із тим, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований, а отже не має законних джерел доходу. При цьому береться до уваги і особа підозрюваного, який є фізичною здоровою людиною молодого віку, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину групою осіб за попередньою змовою, в умовах воєнного стану.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.

Обґрунтованим є ризик підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотні значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування не закінчено, проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлені всі речі та документи, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Проведення обушку за місцем реєстрації ОСОБА_6 не свідчить про закінчення органом досудового розслідування слідчих дій, а тому вказаний ризик існує.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.

Тому, доводи апелянта про проходження потерпілим військової служби та його постійне знаходження в Запорізькій області, не може спростовувати наявність ризику, незаконного впливу підозрюваного на останнього.

Також органом досудового розслідування доведено існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 не має офіційного джерела доходів, не працює, відсутні сталі сімейні зв`язки.

Наявність вище перелічених ризиків стверджується тим, що встановлені на даний час обставини провадження, відсутність відомостей щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, у тому числі утриманців, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, свідчить на користь існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, колегія суддів зауважує про те, що наявність у підозрюваного ОСОБА_6 постійного місяця проживання, не спростовує висновку слідчого судді про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вказана обставина існувала на момент вчинення підозрюваним кримінального правопорушення проти власності, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та не стали стримуючим фактором для підозрюваного.

За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого слідчим суддею рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави підозрюваному ОСОБА_6 , є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави в сумі 90 840 гривень в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_6 , не вбачається, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4