Ухвала

від 30.09.2024 по справі 308/7972/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7972/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали об`єднаного кримінального провадження №42016070000000238, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.11.2016; №42017071030000055, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.06.2017; №12019070000000282, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.10.2019, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Королево Виноградівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та такого, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1,2 ст. 366 КК України,

встановив:

11.07.2019 від прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016070000000238 від 09.11.2016, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Згідно з обвинувальним актом 8 липня 2016 року ОСОБА_4 , знаходячись у службовому кабінеті Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, який розташований за адресою м. Ужгород, вул. Уральська, 4, діючи з прямим злом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, всупереч вимогам ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 36, ч. ч. 4, 6 ст.791 Земельного кодексу України, ст. 29 Закону України «Про землеустрій», склав та видав «Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №38455 від 28.07.2016», «Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №38454 від 28.07.2016», які засвідчив своїм особистим підписом та відбитком печатки Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, надавши вказаним документам статусу офіційних та засвідчивши таким чином достовірність вказаних у ньому неправдивих відомостей, оскільки земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:10:001:294 загально площею 0,0951 га та 2110100000:10:001:293 загальною площею 0, 0995 га по вул. Руська у м. Ужгород згідно з містобудівної документації є землями загальноміського центру (класифікатор Г-1).

В подальшому, підписані ОСОБА_4 «Висновок про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №38455 від 28.07.2016» та «Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №38454 від 28.07.2016», які містили завідомо неправдиві відомості, після проведення їхньої реєстрації, були видані громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які отримали право власності на земельні ділянки всупереч вимогам законодавства у сфері містобудування та містобудівної документації населеного пункту міста Ужгорода по вулиці Руська.

У результаті злочинних дій ОСОБА_4 позбавив громаду м. Ужгород та державу в цілому, права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:10:001:294 загально площею 0,0951 га та 2110100000:10:001:293, чим завдано державним інтересам матеріальних збитків на загальну суму 2 369 000 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

04.07.2019 від прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017071030000055 від 19.06.2017, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 , працюючи відповідно до розпорядження виконуючого обов`язки міського голови Ужгородської міської ради №252-р від 31.10.2014 на посаді виконуючого обов`язки начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора, відповідно до п.6.4 Положення про управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням сесії Ужгородської міської ради №906 від 31.05.2013, а також посадової інструкції, уповноважений відповідно до п.п.3.5, 3.10, 3.20, цього «Положення» на видачу забудовникам архітектурно-планувальних завдань на проектування будинків і споруд, благоустрою території, ведення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель, вчинив умисний, невеликої тяжкості злочин у сфері службової діяльності, а саме видав завідомо неправдивий офіційний документ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 », яке ним вчинено за наступних обставин.

Так, 14 січня 2016 року, ОСОБА_4 , знаходячись у службовому кабінеті Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, який розташований за адресою м. Ужгород, вул. Уральська, 4, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, поставив на документі «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 » свій особистий підпис та відбиток печатки Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, надавши вказаному документу статусу офіційного та засвідчивши таким чином достовірність вказаних у ньому неправдивих відомостей, які зазначені в п. 3 «Наміри забудови» - будівництво багатоквартирного житлового будинку на власній земельній ділянці, які відповідно до п.З.ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» були однією із підстав відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до відомостей вказаних у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22.12.2015, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

В подальшому, підписані ОСОБА_4 . містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за кадастровим номером №2110100000:24:001:0486, які містили завідомо неправдиві відомості, після проведення їхньої реєстрації, були видані громадянці ОСОБА_8 , мешканці АДРЕСА_3 , яка отримала право на будівництво багатоквартирного житлового будинку на власній земельній ділянці, що за адресою АДРЕСА_2 ., всупереч вимогам законодавства у сфері містобудування та містобудівної документації населеного пункту міста Ужгорода.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

02.12.2019 від прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000282 від 10.10.2019, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 , працюючи відповідно до розпорядження виконуючого обов`язки міського голови Ужгородської міської ради №252-р від і 1.10.2014 на посаді виконуючого обов`язки начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора та відповідно до п.6.4 Положення про управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням сесії Ужгородської міської гади №906 від 31.05.2013, будучи виконувачем обов`язків начальника цього управління, до повноважень якого відповідно до п.п.3.5, 3.10, 3.20, вказаного «Положення» входило видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань на проектування будинків і споруд, благоустрою території, ведення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель, вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної Діяльності» план зонування території (зонінг) - містобудівна документація , що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Планування території на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій, їх оновлення та внесення до них змін.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових та електронних носіях.

Крім того, ч. 1, 2, 4 ст. 18 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, встановлює для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Стаття 39 Земельного кодексу України визначає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Встановлено, що 06.06.2016, ОСОБА_4 , достовірно знаючи в силу своїх службових обов`язків вказані вимоги законодавства, знаходячись у службовому кабінеті Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, який розташований за адресою м. Ужгород, вул. Уральська, 4, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, всупереч вимогам ч. 9 ст. 1, ч. ч. 2, 4 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.39 Земельного кодексу України, склав та видав «Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №33314 від 06.06.2016», у який вніс завідомо неправдиві відомості про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:26:001:0234 загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_4 , відноситься до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), засвідчив своїм особистим підписом та відтиском печатки Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, надавши вказаним документам статусу офіційних та засвідчивши таким чином достовірність вказаних у ньому неправдивих відомостей, достовірно знаючи при цьому, в силу своїх службових обов`язків про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:26:001:0234 загальною площею 0,10 га по вул. Митна у м. Ужгороді, згідно генерального плану м. Ужгорода, розташована на території кварталу садибної житлової забудови, відповідно до містобудівної документації, а саме Плану зонування території зонінг) знаходиться в зоні Ж-Зс (підзона багатоквартирної житлової забудови в вежах санітарно-захисної зони). В даній зоні не допускається розміщувати житлові будинки з присадибними ділянками.

В подальшому, складений та підписаний ОСОБА_4 завідомо неправдивий офіційний документ «Висновок про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №33314 від 6.06.2016», після проведення реєстрації, був виданий громадянину ОСОБА_9 , як наслідок останнім 09.09.2016 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:26:001:0234 загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_4 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) всупереч вимогам законодавства.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 12 КК України кримінальні правопорушення: передбачене ч. 2 ст. 366 КК України є нетяжким злочином; передбачене ч. 1 ст. 366 КК України є кримінальним проступком.

27.09.2024 обвинувачений та його захисник подали до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, та просили кримінальне провадження закрити в цій частині.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчинених кримінальних правопорушеннях не визнав, але підтримав заявлене клопотання та просив звільнити його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив звільнити його підзахисного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1,2 ст. 366 КК України, так як з дня вчинення кримінального правопорушення (подія злочинів датована: у кримінальному провадженні №42016070000000238 8 липня 2016 року, у кримінальному провадженні №42017071030000055 14 січня 2016 року, у кримінальному провадженні №12019070000000282 06 червня 2016 року) спливли строки притягнення його до відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд,дослідивши матеріаликлопотання,заслухавши позиціюобвинуваченого,його захисника,а такожпрокурора,роз`яснивши обвинуваченомунаслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зокрема, що таке звільнення не є реабілітуючою підставою, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа).

З обвинувального акту у кримінальному проваджені №42016070000000238 вбачається, що подія злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_4 мала місце 08 липня 2016 року.

З обвинувального акту у кримінальному проваджені №42017071030000055 вбачається, що подія злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_4 мала місце 14 січня 2016 року.

З обвинувального акту у кримінальному проваджені №12019070000000282 вбачається, що подія злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_4 мала місце 06 червня 2016 року.

Санкція ч. 2 ст. 366 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України, віднесений до категорії нетяжкого.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно зі ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України, віднесений до категорії кримінальних проступків.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається судом , у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Тож, у зв`язку з тим, що з дня інкримінованих обвинуваченому злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України, минуло більше восьми років, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження - закриттю.

При цьому судом враховано, що строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вказаним злочином сплив, переривання перебігу давності чи його зупинення не було, від слідства або суду обвинувачений не ухилявся, даних про притягнення його до кримінальної відповідальності до закінчення вказаного строку немає, обчислення строків давності є правильним.

Обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, при цьому вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав.

Щодо не визнання обвинуваченим вини, суд зазначає наступне.

Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України (прим. сплив строку давності, відсутність обставин, що зумовлюють переривання чи зупинення такого) є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.11.2020 у справі № 455/229/17.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. В даному випадку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається судом, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності, тому цивільні позови, які подані Прокуратурою закарпатської області в межах об`єднаного кримінального провадження слід залишити без розгляду.

Земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:10:001:0303, 2110100000:10:001:0324, 2110100000:10:001:0325 визнано та приєднано як речові докази у кримінальному провадженні №42016070000000238.

У межах кримінального провадження №42016070000000238 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2017 (справа № 308/10862/17) на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:10:001:0303 по АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_10 (код НОМЕР_2 ), накладено арешт у вигляді заборони на відчуження та заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Також ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2019 (справа № 308/8826/17) на земельні ділянки, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки, що є речовим доказом у кримінальному провадженні з кадастровими номерами з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0324 площею 0, 1266 га та 2110100000:10:001:0325 площею 0, 108 га. по АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_10 (код картки платника податків НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_6 , накладено арешт із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном.

Частиною 9 ст. 100 КПК України окреслено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

У відповідності до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, майно, яке зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, конфіскується, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про його незаконне використання. У такому разі зазначене майно повертається власнику (законному володільцю).

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0303, 2110100000:10:001:0324, 2110100000:10:001:0325 не є предметом кримінального правопорушення у даних кримінальних провадженнях, санкції ч. ч. 1, 2 ст. 366 Кримінального кодексу України не передбачає спеціальної конфіскації чи покарання у виді конфіскації майна, цивільний позов залишається судом без розгляду, тому арешти, накладені на земельні ділянки кадастровий номер 2110100000:10:001:0303, 2110100000:10:001:0324, 2110100000:10:001:0325 підлягають скасуванню.

В об`єднаному кримінальному провадженні проведено: судову експертизу з питань землеустрою та оціночно-земельну №23596/17-41/28466:28468/18-41 від 20.12.2018, витрати напроведення якоїстановлять сумі 16016,00 гривень; судову будівельно-технічну експертизу №11/989 від 19.02.2019, витрати на проведення якої становлять 5720,00 гривень; судову почеркознавчу експертизу №4/207 від 19.06.2019, витрати на проведення якої становлять 785,05 гривень; судову земельно-технічну експертизу №11/994 від 29.12.2018, витрати на проведення якої становлять 1716,00 гривень.

Відповідно до положень ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК, у тому числі ст. 124 КПК. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справі №266/3090/18.

З огляду на викладене витрати на проведення експертиз в даному кримінальному провадженні необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 124, 128-129, 182, 284-288, 369, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016070000000238 від 09 листопада 2016 року в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017071030000055 від 19 червня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000282 від 10 жовтня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов Прокуратури Закарпатської області до Ужгородської міської ради, ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення ради, скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.

Цивільний позов Прокуратури Закарпатської області до Ужгородської міської ради, ТОВ «ХІМ-КАСКАД», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_9 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення ради, скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.

Скасувати арешт земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:10:001:0303 по АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_10 (код НОМЕР_2 ) у вигляді заборони на відчуження та заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2017 (справа № 308/10862/17).

Скасувати арешт земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0324 площею 0, 1266 га та 2110100000:10:001:0325 площею 0, 108 га. по АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_10 (код картки платника податків НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_6 , із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2019 (справа № 308/8826/17).

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1