Ухвала

від 21.10.2024 по справі 742/5979/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-о/742/232/24

Єдиний унікальний № 742/5979/24

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року м.Прилуки

Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Фетісова Н.В., перевіривши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Чумак Вікторія Павлівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування про усиновлення,

установив:

Заявник звернувся до суду з заявою про усиновлення неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином його дружини ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто випливає висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

Під час вирішення питання про відкриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справу слід передати за підсудністю до Новозаводського районного суду міста Чернігова з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Згідно положень статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

З матеріалів заяви вбачається, що мати малолітньої дитини ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зареєстрований за вказаною адресою, що вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади.

На даний час декларування та реєстрація місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні регулюється виключно Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, який набрав чинності 01 грудня 2021 року. У свою чергу, частиною першою статті 4 цього Закону передбачено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідно до пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Суд зауважує, що долучені до заяви документи не підтверджують факт задекларованого/зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_2 , станом на день звернення до суду з даною заявою.

Відповідно до ч.9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, справа підлягає направленню за підсудністю до Новозаводського районного суду міста Чернігова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27,31,32,187,258,259,260,261,316 ЦПК України, суд

постановив:

Цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Чумак Вікторія Павлівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування про усиновлення, передати на розгляд до Новозаводського районного суду міста Чернігова (14039, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Мстиславська, буд.17), за підсудністю.

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА