Рішення

від 23.10.2024 по справі 701/1110/24

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1110/24

Номер провадження2-о/701/56/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду с-ще Маньківка справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавленої особи: Сагунівської сільської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулась в суд із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є рідною матір`ю заявника, та після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,96 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області з кадастровим номером 712485500:02:002:0413, земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 7124895500:01:004:0271.

Померла ОСОБА_2 заповіту не залишила. Відповідно право на спадкування виникає за законом. В розумінні вимог статті 1261 ЦК України до першої черги входить заявник, рідна донька померлої.

ОСОБА_2 на дату своєї смерті зареєстрована була за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею ніхто не був зареєстрований. Однак, фактично місцем постійного проживання та перебування ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 , будинок, в якому заявник проживала разом із чоловіком, і де проживала до дня своєї смерті матір заявника.

Восени 2013 року через поганий стан здоров`я та похилий вік матері заявник забрала її проживати до села Молодецьке, де остання і померла. Увесь вказаний період матір проживала з сім`єю заявника, вони мали спільний побут та були однією сім`єю, оскільки вона потребувала допомоги. Будинок в селі Сагунівка Черкаського району після виїзду був закритий, оскільки матір проживала одиноко, тому заявник і перевезла до себе для того аби допомагати та підтримувати її. Проживаючи разом, як сім`я, якою вони є за родинними відносинами, заявник фактично прийняла спадщину матері, оскільки не вважала, що її місце реєстрації може позбавити заявника можливості успадкувати майно.

У вересні 2024 року заявник звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори з метою оформити нерухоме майно померлої матері ОСОБА_3 . Нотаріусу були надані документи, які свідчать про фактичне місце проживання з померлою, наявність померлій нерухомого майна, їхні родинні стосунки. При перегляді документів нотаріусом заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус усно відмовила заявника у поданні заяви про прийняття спадщини та зазначила, що оскільки вона, як спадкоємець на час відкриття спадщини не була зареєстрована разом зі спадкодавцем та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у 6 місячний строк, тому вважає такою, що не прийняв спадщину. Питання про поновлення строку для прийняття спадщини вирішити в судовому порядку. Свою відмову нотаріус виклав у листі №976/01-16 від 10.09.2024 року в якій роз`яснив, що подані заявником документи не дають можливості встановити чи дійсно вона прийняла спадщину, а оскільки заяви не подано до 19.09.2022 року, відтак роз`яснено її процедуру звернення до суду з відповідним позовом.

Між тим, на думку заявника, не маючи спільного місця реєстрації з померлою ОСОБА_2 , але проживаючи постійно разом заявник фактично прийняла спадщину померлої матері. Іншим шляхом підтвердити даний факт немає можливості, що змушує звернутися до суду за його встановленням.

Заявник до суду не з`явилась але надала суду письмову заяву згідно якої просили справу слухати в її відсутності, заявлені вимоги підтримує.

Представник заінтересованої особи: Сагунівської сільської радиЧеркаського району в судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву, згідно якої просить справу розглядати у його відсутності та не заперечує проти задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . 22 березня 2022 року був складений актовий запис №89 Маньківським ВРАЦС в Уманському районі Черкаської області з видачею свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.03.2022 року.

Померла ОСОБА_2 є рідною матір`ю заявника. На підтвердження даної обставини заявник надає копію потворно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.09.2024 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,96 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області з кадастровим номером 712485500:02:002:0413, земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 7124895500:01:004:0271.

Померла ОСОБА_2 заповіту не залишила. Відповідно право на спадкування виникає за законом. В розумінні вимог статті 1261 ЦК України до першої черги входить заявник, рідна донька померлої.

ОСОБА_2 на дату своєї смерті зареєстрована була за адресою АДРЕСА_1 . В підтвердження даного факту заявник надає довідку №287 від 27.08.2024 року. На день смерті разом з нею ніхто не був зареєстрований. Однак, фактично місцем постійного проживання та перебування ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 , будинок, в якому заявник проживала разом із чоловіком, і де проживала до дня своєї смерті матір заявника.

Восени 2013 року через поганий стан здоров`я та похилий вік матері заявник забрала її проживати до села Молодецьке, де остання і померла. Увесь вказаний період матір проживала з сім`єю заявника, вони мали спільний побут та були однією сім`єю, оскільки вона потребувала допомоги. Будинок в селі Сагунівка Черкаського району після виїзду був закритий, оскільки матір проживала одиноко, тому заявник і перевезла до себе для того аби допомагати та підтримувати її. Проживаючи разом, як сім`я, якою вони є за родинними відносинами, заявник фактично прийняла спадщину матері, оскільки не вважала, що її місце реєстрації може позбавити заявника можливості успадкувати майно.

У вересні 2024 року заявник звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори з метою оформити нерухоме майно померлої матері ОСОБА_3 . Нотаріусу були надані документи, які свідчать про фактичне місце проживання з померлою, наявність померлій нерухомого майна, їхні родинні стосунки. При перегляді документів нотаріусом заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус усно відмовила заявника у поданні заяви про прийняття спадщини та зазначила, що оскільки вона, як спадкоємець на час відкриття спадщини не була зареєстрована разом зі спадкодавцем та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у 6 місячний строк, тому вважає такою, що не прийняв спадщину. Питання про поновлення строку для прийняття спадщини вирішити в судовому порядку.

Свою відмову нотаріус виклав у листі №976/01-16 від 10.09.2024 року в якій роз`яснив, що подані заявником документи не дають можливості встановити чи дійсно вона прийняла спадщину, а оскільки заяви не подано до 19.09.2022 року, відтак роз`яснено її процедуру звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19-ц Верховний Суд виклав висновок, виходячи із якого звернення ОСОБА_4 до суду із такою заявою в порядку окремого провадження є правомірним:

«Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини».

І на далі у тексті цієї ж постанови Верховний Суд резюмував:

«Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_5 , з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суди зазначеного до уваги не взяли, тому їхні висновки є помилковим.

Суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_5 , на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61- 39374св18).

Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_5 , свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з тим, що ОСОБА_5 , із наданих ним документів не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини».

На підставі п. 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. (п.3.21 глави 10 Порядку).

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем, (п.3.22 глави 10 Порядку). Факт постійного проживання особи може бути встановлений лише на підставі документів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, або відповідним рішенням суду.

В якості доказів постійного проживання на час відкриття спадщини заявник надає суду наступні письмові документи, які підтверджують постійне безперервне проживання зі спадкодавцем, а саме:

-Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 22.03.2022 року вбачається, що місце смерті ОСОБА_2 є село Молодецьке Уманського району Черкаської області;

-Відповіддю на адвокатський запит №76/24 від 13.09.2024 року №04-03/1197 від 19.09.2024 року Сагунівська сільська рада повідомила, що ОСОБА_2 1932 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 а/с 89 від 22.03.2022) на день смерті зареєстрована в домоволодінні по АДРЕСА_1 і станом на 19.03.2022 разом з нею ніхто не був зареєстрований;

-Заявами свідків-сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , складеними та посвідченими 16.09.2024 року секретарем старостою Молодецького старостинського округу в яких зазначено обставини, що ОСОБА_2 з осені 2013 року переїхала проживати до ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . Протягом 8 років ОСОБА_2 , перебувала та фактично проживала за місцем проживання ОСОБА_9 , Похована ОСОБА_2 в селі Молодецьке, похованням займалися ОСОБА_9 , з чоловіком.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

ОСОБА_10 фактично мала місце постійного проживання разом із матір`ю до дня її смерті в селі Молодецьке Уманського району. Дані обставини свідчать про те, що заявник прийняла спадщину, оскільки заяву про відмову від прийняття спадщини не подавала, однак вважала, що маючи спільне місце проживання з матір`ю можу оформити спадщину в будь-який час.

Окрім факту, який є необхідним для встановлення прийняття спадщини, заявник також звертаюся до суду з метою встановлення належності правовстановлюючих документів померлій матері, оскільки в них наявні відмінності в зазначені імені власника, які наразі позбавляють заявника можливості успадкувати нерухоме майно матері.

Факт належності ОСОБА_2 померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 14.06.2010 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР№081932 виданого 26.07.2004 року, підтверджується наступними доказами:

-Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 22 березня 2022 року зазначено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 89 років про що 22.03.2022 року складено актовий запис №89, місцем смерті є село Молодецьке, Уманського району Черкаської області;

-Згідно свідоцтвапро правовласності нанерухоме майновід 14.06.2010 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , форма власності приватна, частка 1/1 на підставі рішення виконкому Сагунівської сільської ради №28 від 27.05.2010 року;

-Згідно інформаційноїдовідки зКП «ЧООБТІ»№ 56388овід 24.09.2024року зазначено,що станомна 01.01.2013року правовласності надомоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 напідставі свідоцтвапро правовласності від 14.06.2010 року, частка 1;

-Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №081932 виданого 26 липня 2004 року на ім`я ОСОБА_3 засвідчує факт перебування у власності земельної ділянки площею 0,96 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер 7124985500:02:002:0413;

-Згідно інформації з ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.09.2024 року зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 7124985500:02:002:0413, площею 0,9614 га, форма власності приватна, власник ОСОБА_2 ;

-Відповіддю на адвокатський запит №76/24 від 13.09.2024 року №04- 03/1197 від 19.09.2024 року Сагунівська сільська рада повідомила, що згідно даних по господарського обліку будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 1932 р.н. Підстава по господарська книга №20 за 1986-1990рю. Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради, номер об`єкта обліку - 1366. Інформацією про наявність серед мешканців села Сагунівка Черкаського району Черкаської області гр.. ОСОБА_3 , яка має місце реєстрації та проживання відсутня.

Відтак при здійсненні аналізу вищеописаних документів можна зробити висновок, що право встановлюючи документи на житловий будинок та земельну ділянку були виданий особі ОСОБА_3 , при цьому збігаються прізвище та по-батькові ОСОБА_11 , розбіжність лише у написанні імені ОСОБА_12 . Натомість, інші описані документи, які надаються до суду вказують, що при житті і до смерті померла зазначена як ОСОБА_13 , ймовірно була допущена описка у вказівці імені особи, яка фактично володіла нерухомим майном. Однак інформація із сільської ради що такої особи ОСОБА_3 не рахується за даними сільської ради доводить той факт, що дійсно була допущена помилка в написанні імені власника при видачі право встановлюючи документів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожен має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних або невизнаних прав.

Таким чином, заявник змушена звернутися до суду щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу на спадкове майно для здійснення дій із успадкування такого майна в нотаріальному порядку. Спору щодо спадкового майна немає, проте не визнання нотаріусом обставин належності спадкового майна померлій через змінене по-батькові померлої на дане спадкове майно позбавляє заявника можливості успадкувати нерухоме майно в нотаріальному порядку.

Згідно статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих заявником достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суд змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обґрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 274, 293, 315, 316 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1221, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 .

Встановити факт належності правовстановлюючого документу - свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 14.06.2010 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР№081932 виданого 26.07.2004 року виданого на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк