Рішення

від 23.10.2024 по справі 703/3253/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3253/24

2/703/1186/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг,

установив:

КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплову енергію, інфляційних страт, 3% річних та пені.

В обґрунтування позову зазначило, що у опалювальний період 2022-2023 років підприємством поставлялася теплова енергія до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 для опалення його житлових та нежитлових приміщень.

Відповідач ОСОБА_1 у період з 19.12.2012 по 19.09.2023 являлась власником вбудованих нежитлових офісних приміщень загальною площею 237,00 кв.м., розміщених на цокольному поверсі вказаного багатоквартирного житлового будинку, відповідно вважалась співвласником вказаного будинку.

Позивач на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради smila-rada.gov.ua опублікував договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який відповідає типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.

Вказаний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.

Оскільки власники приміщень будинку АДРЕСА_1 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з позивачем відповідних договорів, то відповідно з 29.11.2022 вважається, що з усіма власниками приміщень в цьому будинку укладений індивідуальний договір з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

За умовами договору споживач зобов`язаний вносити однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначену до Правил надання послуги постачання теплової енергії, та плату за абонентське обслуговування.

В багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії тепловий лічильник SKS №019954. Водночас, КП «Смілакомунтеплоенерго» не володіє відомостями щодо площ місць загального користування будинку. Відповідно, розрахунок наданої послуги проводився відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Крім того, по нежитловому приміщенню відповідача було додатково визначено обсяг теплової енергії від проходження транзитних мереж опалення (12 стояків), а також нараховано плату за абонентське обслуговування.

Позивач стверджує, що відповідач має борг по оплаті отриманої теплової енергії у розмірі 36864,64 грн, з яких 36583,70 грн. борг за теплову енергію і 280,94 грн. борг по оплаті зв абонентське обслуговування, в зв`язку з чим їй було нараховано 1899,25 грн. інфляційних втрат, 1376,97 грн. 3% річних та 662,86 грн. пені.

Відповідач обізнана про наявність у неї боргових зобов`язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняє. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

18 вересня 2024 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити позов без задоволення. Вказала, що нежитлове приміщення площею 237 кв.м. належало їй на праві власності до 19.09.2023. У вказаному приміщенні відсутнє централізоване опалення, відповідно послугу, про яку вказує позивач, вона не отримувала в опалювальний період 2022-2023 року. Натомість, доказів того, що у вказаному приміщенні проходять внутрішньо будинкові системи опалення, позивачем не надано. Так, акти обстеження приміщення на наявність транзитних трубопроводів від 04.10.2022 та 31.07.2023 складені без її участі чи участі її представника, що свідчить про недопустимість такого доказу. Окрім того, в розрахунку загально будинкових потреб опалення зазначено, що в період із листопада 2022 року по березень 2023 року позивач нарахував вартість послуги на 12 стояків, а в грудні 2023 року донараховано 10. Акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, відомості про споживання теплової енергії не підписані та/або непогоджені відповідачем. Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів встановлення будь-якого вузла комерційного обліку в будинку, його періодичну повірку, докази зняття показань, спосіб зняття показань, а долучені до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а також акти включення опалення не є належними доказами надання їй послуг теплопостачання. Всі відомості обліку споживання тепла не містять ідентифікаційних даних об`єкту споживання, а розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними. Зазначений в позовній заяві розрахунок обсягів теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення, підлягає застосуванню виключно у разі відсутності у виконавця даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах. Однак до позовної заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував, що в нього відсутня відповідна інформація. З наданих позивачем документів не зрозуміло, яким чином він нараховував пред`явлену до стягнення заборгованість. Крім того, відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати та 3% річних під час дії карантину та військового стану зважаючи на урядову заборону нараховувати відповідні фінансові санкції.

27 вересня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій КП «Смілакомунтеплоенерго» зазначило, що зобов`язання по укладенню договору покладено на споживача. Оскільки власники приміщень будинку АДРЕСА_1 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з позивачем відповідний договір, та вважається, що з усіма власниками приміщень в цьому будинку укладений індивідуальний договір з постачання теплової енергії, що був опублікований на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради. В даному випадку послуга, що надавалась позивачем складається не з обсягу теплової енергії на опалення належного їй приміщення, а з частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку, співвласником якого була відповідач у період перебування нежитлового приміщення у її власності. Жодного рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про виключення приміщення, належного ОСОБА_1 , з загального розподілу комунальної послуги у даному будинку на адресу позивача не надходило. Акти, які відповідач вважає недопустимими доказами, підписані як представниками позивача, так і співвласниками будинку в особі інженера управлінської компанії «Сміла-Дім», що обслуговує зазначений будинок. Щодо донарахування у грудні 2023 року втрат теплової енергії від проходження транзитних мереж ще за 10 стояків, то позивач зазначив, що актом обстеження приміщень на наявність проходження внутрішньо будинкових систем теплопостачання, кількості транзитних трубопроводів, теплоізоляції транзитних стояків системи теплопостачання від 04.10.2022 було встановлено, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 налічується всього 20 стояків, з яких 15 за ізольованих і 5 не за ізольованих. В подальшому було обстежено нежитлове приміщення ТОВ «Варес», яке знаходиться у тому ж багатоквартирному будинку та встановлено наявність лише 3 ізольованих стояків з 15. Враховуючи наведене, було встановлено, що за ОСОБА_1 рахувалось 12 заізольованих та 5 неізольованих стояків. Оскільки питома норма втрат теплової енергії за 5 неізольованих стояків, що проходять через приміщення, яке належало ОСОБА_1 , відповідно до розділу ІІ п.2 Методики збільшується на 100%, то з урахуванням того, що за 12 заізольованих стояків нарахування в опалювальному періоді 2022-2023 рр. вже було проведено, тому позивачем було здійснено донарахування ще за 10 стояків. Крім того, нарахування проводились з урахуванням вузла комерційного обліку та пропорційно опалювальній площі приміщення споживача відповідно до Методики. Твердження відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені позивач вважає надуманим, оскільки таке нарахування не здійснюється особам, яких віднесено до категорії споживачів «Населення». Хоча відповідач і володіла майном як фізична особа та не використовувала його у господарській діяльності, проте зазначене майно є нежитловим приміщенням, а тому ОСОБА_1 відноситься до категорії споживачів «Інші».

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.12.2012 по 19.09.2023 була власником вбудованих нежитлових офісних приміщень в цокольному поверсі загальною площею 237,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.06.2024, договором купівлі-продажу вбудованих нежитлових офісних приміщень в цокольному поверсі, посвідченим 19 вересня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №3598.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №70 від 23 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємцем та громадських формувань КП «Смілакомунтеплоенерго», код ЄДРПОУ 33648312, зареєстроване як юридична особа з основним видом економічної діяльності: 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

25.10.2021 на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради було опубліковано текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є загальнодоступною інформацією та підтверджується наявним в матеріалах справи викопіюванням з офіційної сторінки Смілянської міської ради.

Позивачем також надано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, який є типовим.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 392 від 30 вересня 2022 року позивачу було вирішено застосувати протягом опалювального періоду 2022-2023 року до кінцевих споживачів категорії «Населення» розмір тарифу на послуги з постачання теплової енергії на рівні тарифу, що встановлений рішенням виконавчого комітету міської ради від 28.02.2019 №83, в розмірі 2300,21 грн./Гкал (з ПДВ). Крім того, було встановлено тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії «Інші споживачі» (з ПДВ): тариф на теплову енергію 7904,34 грн/Гкал (з ПДВ).

В роз`ясненнях від 29 березня 2013 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, роз`яснила, що до категорії споживачів "населення" відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності. Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів "інші".

Враховуючи, що відповідач є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, яке не використовує для проживання, вона відноситься до категорії споживачів «інші», а тому для неї застосовується тариф 7904,34 грн/Гкал.

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 30 вересня 2022 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та заміни вузлів комерційного обліку теплової енергії 13,49 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та заміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» - 25,24 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговуванням вузлів комерційного обліку, які є власністю споживачів -16,61 грн. (з ПДВ).

Судом оглянуто акти зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії про показники лічильника теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з листопада 2022 року по березень 2023 року включно.

З акту обстеження приміщень на наявність проходження внутрішньо будинкових систем теплопостачання, кількості транзитних трубопроводів, теплоізоляції транзитних стояків систем теплопостачання від 04 жовтня 2022 року вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 наявні 20 стояків, із них 5 - незаізольовані. Водночас, 3 заізолювані стояки із 20 проходять через нежитлове приміщення, що використовується ТОВ «Варес». Що підтверджується обстеження приміщень на наявність проходження внутрішньо будинкових систем теплопостачання, кількості транзитних трубопроводів, теплоізоляції транзитних стояків систем теплопостачання від 31 липня 2023 року.

З акту подачі теплоносія вбачається, що у зв`язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку АДРЕСА_1 КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію 01 листопада 2022 року.

Позивачем було сформовано акти прийому-передачі теплової енергії з листопада 2022 року по березень 2023 року, а також акти надання послуг, які були направлені на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладеною від 25 квітня 2023 року.

Згідно наданих суду розрахунків позивач з листопада 2022 року по вересень 2023 року включно нарахував ОСОБА_1 36864 грн. 64 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням абонентської плати, 1899 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 1376 грн. 97 коп. 3% річних та 662 грн. 86 коп. пені.

25 квітня 2023 року КП «Смілакомунтеплоенерго» направило на адресу ОСОБА_1 претензію про оплату від 24.04.2023, у якій просило перерахувати заборгованість за отримані комунальні-послуги протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії.

За приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який введений в дію з 01 травня 2019 року.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач(співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором (ч.4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

За положенням ч.7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила).

Відповідно до п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

За п.14 Правил відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначається система подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Рішення співвласників багатоквартирного будинку приймається відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається. Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

В п.24 Правил передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п.24 Правил).

Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин (п.27 Правил).

Відповідно до п.38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика розподілу).

Методика розподілу встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідно до п.3 Методики розподілу, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. За рішенням власників (співвласників) базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії може бути фактичний опалюваний об`єм приміщень у метрах кубічних. У такому разі у всіх формулах замість значення площі (суми площ) використовується значення об`єму (суми об`ємів). Опалюваний об`єм визначається як добуток опалюваної площі приміщення на висоту стелі згідно з технічним паспортом приміщення.

Відповідач була власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а отже, відповідно до п.5 ч.1 ст.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» була співвласником багатоквартирного будинку. Як співвласник багатоквартирного будинку, відповідач зобов`язана була пропорційно до її частки забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором про надання комунальної послуги визначається відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08 вересня 2021 року внесені зміни до постанови КМУ від 21 серпня 2018 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», зокрема передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відомості про обрання співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 моделі договірних відносин та укладення з виконавцем послуги з теплопостачання відповідного договору у справі відсутні.

25.10.2021 на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради опублікований типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті позивача співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з КП «Смілакомунтеплоенерго», вважається, що між сторонами у справі було укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За умовами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 11 укладеного між сторонами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Таким чином, нарахування ОСОБА_1 як власнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , плати за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем відповідно до умов укладеного між сторонами шляхом приєднання споживача до публічного договору типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії з врахуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Разом з тим, закріплена в ЦК України свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ст.627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, однак договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Тобто, при укладенні договору про надання житлово-комунальних послуг свобода договору обмежується чинним законодавством, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії передбачає застосування Методики розподілу при визначенні обсягу спожитої у будинку послуги. Крім того, укладений між сторонами договір № 618 також передбачає здійснення обліку споживання теплової енергії та визначення обсягу спожитої теплової енергії з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання, а тому застосування чинної Методики розподілу не суперечить умовам договору.

Крім того, пунктом 33 Правил передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп`ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).

Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.

Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.

Таким чином, відповідач, окрім плати за опалення житла і допоміжних приміщень будинку, зобов`язана була вносити плату за абонентське обслуговування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з грудня 2012 року по вересень 2023 року була вбудованих нежитлових офісних приміщень в цокольному поверсі загальною площею 237,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані приміщення знаходяться у житловому будинку, від системи централізованого опалення не відключені, система опалення приміщень єдина з житловим будинком.

Крім того, у нежитловому приміщенні наявні транзитні стояки, що підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об`єкта.

Теплові мережі житлового будинку (у тому числі трубопроводи та стояки) входять до складу приладів, що використовують теплову енергію (теплоносій) для потреб опалення, та є складовою частиною єдиного технологічного процесу теплоспоживання.

Якщо у нежитлових приміщеннях наявні трубопроводи, стояки, споживач сплачує за фактичне тепло, яке виділяється від них, оскільки фактично споживає теплову енергію.

В ході судового розгляду позивачем доведено, що КП «Смілакомунтеплоенерго» надавались послуги з теплопостачання до вказаного житлового будинку,що підтверджується актами подачі теплоносія.

Належні на той час відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку та відповідно мають загальну систему опалення з житловим будинком. Нежитлові приміщення знаходяться в тепловому контурі жилого будинку, тобто опалюються за рахунок теплопередачі від суміжних приміщень.

З набуттям у власність нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у відповідача, як їх власника, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №317/1636/16-ц (провадження №61-19820св18).

Отже, відповідач була споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавав позивач, та несла обов`язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами.

Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, нею не споживались, відповідачем не надано.

Позивачем неодноразово направлялись акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки на оплату послуг з теплопостачання, однак відповідач з цього приводу будь-яких заяв до КП «Смілакомунтеплоенерго» не подавала, не повідомляла про те, що зазначені послуги не надаються чи не споживаються, про їх неналежну якість тощо.

Твердження відповідача про неможливість перевірки правильності нарахування суми боргу, а також ненадання та обґрунтування обсягу споживання теплової енергії, документів щодо приладів обліку, суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять заяв відповідача, адресованих КП «Смілакомунтеплоенерго» про незгоду з сумами та обсягом нарахувань за спожиті житлово-комунальні послуги.

Аргументи відповідача про те, що нею не підписували акти про наявність транзитних трубопроводів, атів подачі теплоносія до будинку та інших актів, суд також відхиляє, оскільки вони підписані представником балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 . Відповідачем не доведено про наявність обов`язку позивача підписувати вказані акти з усіма співвласниками будинку. Крім того, на спростування тверджень позивача відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження кількості транзитних трубопроводів у приміщенні, що їй належало. Відповідач, як власник нежитлового приміщення, не була позбавлена можливості самостійно зафіксувати кількість стояків у приміщенні, що їй належало, запросивши при цьому представників КП «Смілакомунтеплоенерго».

Таким чином, оскільки позивач свої обов`язки з надання житлово-комунальних послуг виконував, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за отримані послуги, а також розміру заборгованості нічим не спростовуються, позовні вимоги в частині стягнення боргу є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, як вбачається з наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за період за період з 01.01.2023 року по 21.06.2024 року відповідачу було нараховано 1899,25 грн. інфляційних втрат та 1376,97 грн. 3% річних.

Суд погоджується з розрахунками сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зробленими позивачем та долученими до позовної заяви.

При цьому суд враховує, що пунктами 1, 2 Постанови КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні було заборонено, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Однак, враховуючи те, що відповідачем приміщення використовується не для постійного проживання, а також з урахуванням того, що статус нерухомого майна визначено як нежитлове приміщення, то суд дійшов висновку, що КП «Смілакомунтеплоенерго» нараховувало ОСОБА_1 відповідні суми, передбачені ст. 625 ЦК України, за прострочення оплати послуг з теплопостачання вірно як споживачу, віднесеного до категорії «Інші споживачі», а не «Населення», бо таке приміщення не призначене для проживання, а використовується у інший спосіб.

На переконання суду в даному випадку не підлягають застосуванню положення постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», на що посилається відповідач, щодо заборони та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, оскільки вона стосується споживачів, віднесених до категорії «Населення», а не до категорії «Інші споживачі».

Щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Водночас, суд зазначає, що на підставі пп. 4 п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року включно.

Тобто, заборона нарахування та стягнення, зокрема, пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги стосувалось періоду з 12.03.2020 до 30.07.2023 включно.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги обрахована споживачу ОСОБА_1 у розмірі 662,86 грн. починаючи з 01 січня 2023 року, тобто з порушенням пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Судом здійснено власний розрахунок пені, за яким сума пені за період часу з 31 липня 2023 року по 21 червня 2024 року становить 1502,81 грн. Хоча період нарахування пені і скоротився, однак позивачем було не вірно проведено її розрахунок, в результаті чого її розмір було обраховано у меншому розмірі за більший період.

З урахування проведеного власного розрахунку, а також з урахування того, що суд не може вийти за межі позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» належить стягнути 662,86 грн. за період часу з 31 липня 2023 року по 21 червня 2024 року.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції №10086 від 20.06.2024 КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2422 грн. 40 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом. Згідно виписки вказані кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені підприємством судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» 36864 грн. 64 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням абонентської плати, 1899 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 1376 грн. 97 коп. 3% річних та 662 грн. 86 коп. пені та 2422 грн. 40 коп. судових витрат, а всього 43226 (сорок три тисячі двісті двадцять шість) грн. 12 (дванадцять) коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивач - комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», місце знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.Я. Биченко