Рішення

від 14.10.2024 по справі 638/10085/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10085/24

Провадження № 2/638/4528/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І. П.,

за участю секретаря судового засідання Комлєва Д.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа Перша Тернопільська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа Перша Тернопільська державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого було зареєстровано разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті діда позивача відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка кадастровий номер 6322884000:01:000:0188 площею 4,9032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Харківська обл., Ізюмський р., с/рада. Кам`янська; земельна ділянка площею 2500 квадратних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер:6322884001:01:001:0522) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; недоотримана за життя пенсія за 2022 рік.

14лютого 2023року позивачзвернулася доПершої Тернопільськоїдержавної нотаріальноїконтори ззаявою проприйняття спадщинипісля смертідіда,на підставічого 14лютого 2023року булозаведено спадковусправу №70262755.Іншими спадкоємцями за законом після смерті є його дочка - ОСОБА_2 , 1966 року народження, (матір позивача) та син спадкодавця - ОСОБА_3 , 1968 року народження, (дядько позивача). Проте від прийняття спадщини вони відмовились, про що ними було подано відповідні заяви до Першої тернопільської державної нотаріальної контори.

В подальшому державним нотаріусом отримано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, з якої вбачається, що Кам`янською сільською радою 27.01.2017 року за реєстровим №01 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_6 . Проте оригінал цього заповіту є відсутнім. На запит Першої тернопільської державної нотаріальної контори Ізюмська міська рада надала відповідь, з якої вбачається, що заповіти, посвідчені Кам`янською сільською радою Ізюмського району Харківської області зберігалися у архіві, який був розташований у приміщенні Кам`янської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок збройної агресії РФ та подальшої окупації вказаного населеного пункту, приміщення сільської ради знищено, як і архів, що зберігався у приміщенні сільської ради. А тому запитувану інформацію, а саме копію заповіту від імені ОСОБА_5 , надати неможливо.

На заяву позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом не може бути видане у зв`язку із неможливістю встановити зміст даного заповіту та отримання його дублікату.

У зв`язку з викладеним, позивач зазначає, що оригінал заповіту втрачено за життя її діда, а друга копія заповіту відсутня. Проте протягом встановленого строку ніхто інший із спадкоємців спадщину померлого не прийняв, тому вона є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину померлого. Спадкове майно не є спірним, спадкоємців на обов`язкову частку не має. При цьому, позивач наголошує, що навіть за умови, якщо б у заповіті були зазначені інші особи, вони повинні були заявити про себе протягом встановленого строку для прийняття спадщини, проте з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

З урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого діда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 6322884000:01:000:0188, площею 4,9032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Харківська обл., Ізюмський р., с/рада. Кам`янська;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 2500 квадратних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6322884001:01:001:0522, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

-на нараховану,але недоотриману за життя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в розмірі 14106,12 грн (чотирнадцять тисяч сто шість гривень дванадцять копійок).

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: м-н. Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) відомості щодо розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з березня до червня 2022 року; витребувано у Першої Тернопільської державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 02900587, адреса: вул. Коперника Миколая, буд. 1, м.Тернопіль, 46001) належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 та 25 вересня 2024 року до суду надійшли витребувані докази.

04 жовтня 2024 року до суду засобами поштового зв`язку надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких останній збільшені позовні вимоги визнали та просили задовольнити.

Ухвалою судувід 14жовтня 2024рокуприйнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , про збільшення позовних.

В судове засідання сторони та третя особа не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позивач та відповідачі просили позовні вимоги задовольнити, третя особа при ухваленні рішення поклалася на розсуд суду.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено право суду ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку наявність підстав для ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження та задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 77-80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наданих сторонами та витребуваних в порядку ст. 84 ЦПК України доказів, судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стренчі Валмієрського краю Латвійської Республіки помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданого Цесіським відділом ЗАГС Латвійської Республіки 14 вересня 2022 року, переклад якого легалізований електронним апостилем.

На час відкриття спадщини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало наступне майно:

- земельна ділянка, кадастровий номер 6322884000:01:000:0188, площею 4,9032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Харківська обл., Ізюмський р., с/рада. Кам`янська, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 368442856 від 05 березня 2024 року;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 16 грудня 1991 року, виданим Виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської районної ради народних депутатів № 253 від 18 жовтня 1991 року;

- земельна ділянка, площею 2500 квадратних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6322884001:01:001:0522, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, передана ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність на підставі рішення Ізюмської міської ради від 30 червня 2021 року № 0401, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9937516122024 від 22.04.2024 року;

-нарахована,але недоотриману за життя пенсія в розмірі 14106,12 грн, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 вересня 2024 року № 2000-0805-7/168238, довідкою про розмір фактично нарахованої пенсії за період з 01.03.2022 до 30.06.2022.

ОСОБА_5 з 07 липня 1976 року проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується листом Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 15 січня 2024 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онукою ОСОБА_5 , що підтверджується наступними доказами:

-Свідоцтвом пронародження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,серії НОМЕР_3 ,виданим повторно15березня 20223року,відповідно доякого батьком ОСОБА_9 є ОСОБА_5 ;

- Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно 15 березня 2023 року, відповідно до якого після державної реєстрації шлюбу 12 жовтня 1985 року, актовий запис № 8, складений Виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , змінила прізвище на « ОСОБА_10 »;

- Свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_5 , виданим повторно у травні 2024 року, відповідно до якого матір`ю ОСОБА_11 зазначено ОСОБА_2 ;

- Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , відповідно до якого після державної реєстрації шлюбу 10 листопада 2007 року, актовий запис № 409, складений Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».

- копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00038493183 від 14 лютого 2023 року.

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом і за законом після смерті діда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставізаяви ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 14 лютого 2023 року заведено спадкову справу № 93/2023, номер у спадковому реєстрі - №70262755, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори сформовано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 71469896 від 14 лютого 2023 року, якою підтверджено відсутність у Спадковому реєстрі заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Крім того, державним Першої Тернопільської державної нотаріальної контори сформовано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 71469925 від 14 лютого 2023 року, відповідно до якої встановлено наявність заповіту, складеного ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Кам`янка Ізюмського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчений Кам`янською сільською радою Ізюмського району Харківської області 27 січня 2017 року за реєстровим номером 1, номер заповіту у спадковому реєстрі 60175070, місце зберігання - АДРЕСА_2 .

03 березня 2023 року ОСОБА_2 через секретаря Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області звернулася до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також 03березня 2023року ОСОБА_3 через державногонотаріуса Ужгородськоїрайонної державноїнотаріальної конторизвернувся до ПершоїТернопільської державноїнотаріальної конториіз заявою провідмову відприйняття спадщинипісля смертібатька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користьонуки померлого- ОСОБА_1 .

Згідно з листом Ізюмської міської ради від 16 січня 2024 року, наданим на запит нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори від 04 січня 2024 року, заповіти, посвідчені Кам`янською сільською радою Ізюмського району Харківської області зберігалися у архіві, який був розташований у приміщенні Кам`янської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок збройної агресії РФ та подальшої окупації вказаного населеного пункту приміщення сільської ради знищено, як і архів, що зберігався у приміщенні сільської ради. А тому запитувану інформацію, а саме копію заповіту від імені ОСОБА_5 , надати неможливо.

Листом від 08 лютого 2024 року № 247/02-14 державний нотаріус Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Юлія Височан повідомила ОСОБА_1 , що свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_6 , 1937 року народження, не може бути видане за законом у зв`язку з наявністю заповіту, складеного спадкодавцем, свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути видане у зв`язку з неможливістю встановити зміст даного заповіту та отримати його дублікат.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом., а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (1261 ЦК України).

Відповідно до статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Згідно з ч. 4 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

У справі, що розглядається, встановлено, що онука ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , є спадкоємцем п`ятої черги другого ступеня споріднення, та є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки вона проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від спадщини. Спадкоємці першої черги, а саме діти ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у шестимісячний строк після отримання свідоцтва про смерть батька відмовилися у встановленому законом порядку від прийняття спадщини після смерті батька і така відмова прийнята нотаріусом. Таким чином, судом встановлено, що інші спадкоємці ОСОБА_5 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після його смерті, відсутні, інші спадкові справи, крім заведеної за заявою позивача спадкової справи №93/2023, щодо майна ОСОБА_5 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що свідчить про те, що будь-які потенційні спадкоємці, в тому числі за заповітом, не зверталися протягом встановленого законом строку із заявою про прийняття спадщини. Отже, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , який у встановленому законом прийняв спадщину після його смерті.

При цьому,суд враховує,що незалежновід змістузаповіту,складеного ОСОБА_5 та посвідченого27січня 2017року,жодна особа,крім позивача,не вчинилапротягом тривалогострок (понад2роки здня відкриттяспадщини)активних дій,спрямованих наприйняття спадщинипісля смерті ОСОБА_5 (зверненнядо нотаріусаіз заявоюпро прийняттяспадщини зазаповітом впорядку ч.1ст.1270ЦК України,звернення досуду зпозовом провизначення додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини в порядку ч. 3 ст. 1272 ЦК України), а відтак такі особи (у разі їх існування) відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли спадщину.

Згідно з частиною 1 статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно з пунктом 4.11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпункту 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 1-4 глави 13 розділу І Порядку встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону України «Про нотаріат», або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено,що єдиний спадкоємець за законом, який у встановленому законом порядку, прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_5 ОСОБА_1 , позбавлена можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки неможливо встановити зміст заповіту ОСОБА_5 від 27 січня 2017 року, враховуючи ту обставину, що заповіти, посвідчені Кам`янською сільською радою Ізюмського району Харківської області зберігалися у архіві, який внаслідок збройної агресії РФ та подальшої окупації с. Кам`янка був знищений разом з архівом, в якому він зберігався.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, шо належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.

Таким чином, до складу спадщини увійшло нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за спадкодавцем (житловий будинок, земельна ділянка з кадастровим номером 6322884000:01:000:0188), майнові права на земельну ділянку № 6322884001:01:001:0522, а також недоотримана спадкодавцем за життя пенсія у розмірі 14106,12 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно доч.1,4ст.206ЦПК Українипозивач можевідмовитися відпозову,а відповідач-визнати позовна будь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві.У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням викладеного, враховуючи предмет та підстави позову, належність, допустимість, достовірність та достатність наданих позивачем та витребуваних судом доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для відмови у прийняття визнання позову відповідачами, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та визнає за нею в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на спадкове майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 6322884000:01:000:0188 та 6322884001:01:001:0522, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , недоотриману пенсію у розмірі 14106,12 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 77-81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 267-268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа Перша Тернопільська державна нотаріальна контора задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого діда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 6322884000:01:000:0188, площею 4,9032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Харківська обл., Ізюмський р., с/рада. Кам`янська;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 2500 квадратних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6322884001:01:001:0522, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

-на нараховану,але недоотриману за життя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в розмірі 14106,12 грн (чотирнадцять тисяч сто шість гривень дванадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2024 року.

Суддя І.П. Латка