Постанова

від 17.10.2024 по справі 916/3616/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3616/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Прокурор Ейсмонт І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову, суддя першої інстанції Цісельський О.В., м. Одеса, повний текст оскаржуваної ухвали складено та підписано 19.08.2024

по справі №916/3616/24

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой»

про: припинення правовідносин,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

16.08.2024 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», в якій просив суд припинити правовідносини між відповідачами, які виникли внаслідок укладення договору підряду від 25.05.2021 № 83К про закупівлю робіт «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл Кілія Вилкове на ділянці км 51+400 км 75+750», вартістю 500 084 064,00 грн.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області заступником керівника Одеської обласної прокуратури було подано заяву (вх.№ 2-1327/24 від 16.08.2024) про забезпечення позову, відповідно до якої він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду від 25.05.2021 №83К та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до договору, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой»;

- заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором підряду від 25.05.2021 №83К та додатковою угодою від 13.12.2023 № 7 до договору на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой»;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» здійснювати за договором підряду від 25.05.2021 №83К та додатковою угодою від 13.12.2023 № 7 до договору виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл Кілія Вілкове на ділянці км 51+400 км - км 75+750.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 вирішено:

« 1.Заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх. 2-1327/24 від 16.08.2024) про забезпечення позову у справі № 916/3616/24 задовольнити.

2. Заборонити Державній казначейській службі України (вул. Бастіонна, № 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (вул. Михайла Грушевського, № 49, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 25829550), пов`язані з виконанням умов договору підряду від 25.05.2021 № 83К та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до договору, укладеними між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой».

3. Заборонити Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (вул. Михайла Грушевського, № 49, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 25829550) вчиняти певні дії, а саме передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором підряду від 25.05.2021 № 83К та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до договору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» (вул. Генуезька, № 1-А, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 33658865).

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» (вул. Генуезька, № 1-А, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 33658865) здійснювати за договором підряду від 25.05.2021 № 83К та додатковою угодою від 13.12.2023 № 7 до договору виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл Кілія Вилкове на ділянці км 51+400 км 75+750.»

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції керувався тим, що у даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю робіт є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті.

Крім того, обрані прокурором способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити фінансові розрахунки між відповідачем-1 та відповідачем-2 за умовами договору, дійсність якого оскаржується прокурором у даній справі, та заборони здійснення відповідачем-2 робіт до розгляду справи судом, існує можливість настання обставин, коли позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав у визначений законом спосіб, що також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24.

Апелянт вказав, що при вирішенні питання щодо заборони вчиняти відповідні дії сторонам, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, не обґрунтовано оцінив доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, тим самим, допустив значні порушення прав Відповідачів, які по договору підряду не зможуть надавати послуги з поточного середнього ремонту та сплачувати кошти за виконані роботи.

Апелянт вказує, що судом не враховано той факт, що Позивач звернувся до суду в інтересах держави з позовною вимогою немайнового характеру. В немайнових спорах має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Обґрунтуванням для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язком є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

На думку апелянта, в даному випадку втручання в господарські правовідносини сторін під час виконання укладеного договору, до вирішення питання щодо можливого припинення правовідносин за договором та до перевірки доводів прокурора про нікчемність спірного правочину, не є виправданим та не відповідає адекватності заходів забезпечення позову, заявленим у справі позовним вимогам, а прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, окрім того не доведене обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, виходячи з заявлених у даній справі позовних вимог {за основною вимогою - немайнового характеру).

Апелянт вказує, що в даному випадку заходи забезпечення позову, які задоволені ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2024р. фактично призводять до блокування господарської діяльності Відповідачів, і, що за умови на даний час недоведеності наявності порушень у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про неспівмірність цих заходів та порушуватиме збалансованість інтересів учасників справи. Також, заборона виконання робіт за договором може ускладнити виконання Відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань за вказаним договором в подальшому (у випадку відмови у задоволенні позову). Обраний прокурором спосіб забезпечення позову фактично є спонуканням сторін на невиконання умов договору при тому, що на даний час у відносинах сторін діє презумпція правомірності правочину.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 та прийняти нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24.

Прокурор вказав, що будь-які недобросовісні дії з боку відповідачів у справі №916/3616/24 за Договором підряду від 25.05.2021 № 83К безпосередньо спричинять негативний вплив на інтереси держави в особі позивача, на якого покладено контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель за бюджетні кошти.

Прокурор стверджує, що заборона Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком/рахунками Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням Договору підряду від 25.05.2021 № 83К та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до договору, не дозволить Службі у подальшому вільно розпорядитися наявними на зазначеному у договорі та додаткових угодах рахунку бюджетними коштами, що є ефективним та справедливим способом захисту державних інтересів.

Прокурор вказує, що твердження апелянта, що має місце неадекватне втручання в господарську діяльність сторін договору є хибним, блокування господарської діяльності Відповідачів не відбулось, адже заходи забезпечення позову вжито виключно у межах господарських правовідносин за договором, щодо яких прокурор звернувся за припиненням.

Керуючись викладеним вище, прокурор просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 по справі 916/3616/24 про забезпечення позову - залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3616/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Діброва Г.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3616/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.09.2024; призначено справу №916/3616/24 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 17 жовтня 2024 року о 14:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

17.10.2024 у судовому засіданні приняла участь прокурор Ейсмонт І.С. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, якою призначено справу № 916/3616/24 до розгляду на 17 жовтня 2024 року о 14:30, була отримана в електронному кабінеті Південним офісом Держаудитслужби 11.09.2024, Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області 11.09.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» - 11.09.2024.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 17.10.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

16.08.2024 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», в якій просить суд припинити правовідносини між відповідачами, які виникли внаслідок укладення договору підряду від 25.05.2021 № 83К про закупівлю робіт «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл Кілія Вилкове на ділянці км 51+400 км 75+750», вартістю 500 084 064,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведення відкритих торгів та укладання договору №83К від 25.05.2021 відбулось у порушення вимог ст. 5, ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», ст. 46, 48 Бюджетного кодексу України, п. 4-1 постанови КМУ «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710, та свідчить про нікчемність спірного договору.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області заступником керівника Одеської обласної прокуратури було подано заяву (вх.№ 2-1327/24 від 16.08.2024) про забезпечення позову, відповідно до якої він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду від 25.05.2021 №83К та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до договору, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой»;

- заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором підряду від 25.05.2021 №83К та додатковою угодою від 13.12.2023 № 7 до договору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой»;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» здійснювати за договором підряду від 25.05.2021 №83К та додатковою угодою від 13.12.2023 № 7 до договору виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл Кілія Вілкове на ділянці км 51+400 км - км 75+750.

В обґрунтування поданої заяви прокурором було зазначено суду, що на момент оголошення закупівлі кошти у державному бюджеті на проведення відповідних робіт не передбачались, а на момент укладення договору підряду від 25.05.2021 № 83К між Службою та «Ростдорстрой» бюджетних асигнувань встановлено у розмірі 100 тис. гривень на цей об`єкт, у той час, коли очікувана вартість закупівлі визначена замовником та взято бюджетних зобов`язань за договором підряду на суму у понад 500 млн. гривень, що суперечить приписам ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Прокурор також звернув увагу, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 у справі № 916/4666/23 закрито провадження за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, ТОВ «Ростдорстрой» про визнання недійсним договору підряду від 25.05.2021 № 83К та додаткової угоди від 16.12.2022 № 4 до договору, та зроблено висновок, що оскаржуваний договір є нікчемним.

При цьому, за ствердженням прокурора, вбачається незаконне продовження господарських правовідносин за договором підряду № 83К від 25.05.2021, всупереч вимог ст. 203, 204 ЦК України, ч. 1 ст. 23 та ст. 48 БК України, ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі». Тож згідно вимог ч. 3 ст. 48 БК України договір, відповідно до якого протягом бюджетних періодів 2021-2024 роки розпорядником бюджетних коштів Службою взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, є недійсним в силу закону, а господарські зобов`язання за цим правочином мають бути припинені.

За посиланням прокурора, заборона Головному правлінню Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком/рахунками Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням Договору підряду від 25.05.2021 № 83К та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до договору не дозволить Службі у подальшому вільно розпорядитися наявними на зазначеному у договорі та додаткових угодах рахунку бюджетними коштами, що є ефективним та справедливим способом захисту державних інтересів.

Недотримання розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів обмежень, які введені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для відмови з боку органів Казначейства у реєстрації фінансових зобов`язань, оскільки утворює склад бюджетного правопорушення, передбаченого п. п. 21 та 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України.

Також прокурором було зауважено, що з моменту укладення спірного договору підряду та додаткової угоди від 13.12.2023 № 7 до нього і до теперішнього часу, перерахування коштів за договором та додатковою угодою не відбувалось, між тим вказаний договір та додаткова угода не розірвані, у зв`язку з чим, зі спливом часу, а також встановленими прокуратурою порушеннями під час проведення вказаної процедури закупівлі, такий захід забезпечення позову є доцільним та попереджувальним внаслідок його майбутнього виконання.

Щодо заборони Службі вчиняти певні дії для подальшого здійснення платежів прокурор наголошує, що через процесуальну процедуру судового розгляду справи несплачені кошти за договором підряду та додатковою угодою можуть бути у подальшому безпідставно сплачені та, як наслідок, остаточне рішення суду, прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, уже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави.

Стосовно заборони ТОВ «Ростдорстрой» здійснювати виконання робіт прокурор звертає увагу, що у постанові від 07.07.2021 справі № 905/1562/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі неможливості повернення всього, отриманого за недійсним правочином (зокрема, якщо одержане полягає у виконаній роботі), сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За посиланням прокурора, у випадку задоволення позову Одеської обласної прокуратури про припинення правовідносин за спірним договором підряду та додатковою угодою до нього Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області буде змушена компенсувати ТОВ «Ростдорстрой» вартість обумовлених договором робіт з капітального ремонту автомобільної дороги, які на дату відшкодування можуть бути навіть більшими, ніж на дату укладення договору та додаткової угоди до нього, оскільки сторони договору в даному випадку не обмежені заборонами Закону України «Про публічні закупівлі» щодо зміни його істотних умов, передбачених ст. 41 Закону.

Враховуючи вищевикладені обставини, на переконання прокурора, наявні цілком обґрунтовані підстави для вжиття заходів щодо заборони Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду та додаткової угоди до договору, заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за спірним договором підряду та додатковою угодою, а також заборони ТОВ «Ростдорстрой» здійснювати виконання робіт за ним.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Тобто, положення зазначеної статті пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Отже, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 27.12.2022 у справі №916/1324/22).

Водночас, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі на момент вирішення питання про забезпечення позову були вимоги немайнового характеру про припинення правововідносин, які виникли внаслідок укладання договору №83К від 25.05.2021 про закупівлю робіт.

Оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Також, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 911/266/22 зазначено, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Колегія суддів на даному етапі розгляду справи не аналізує по суті позовні вимоги про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», які виникли внаслідок укладання договору підряду від 25.05.2021 №83К із закупівлі робіт: «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл Кілія - Вилкове на ділянці км 51+400 - км 75+750» на суму 500 084 064,00 грн.

В той же час, у випадку задоволення позову Одеської обласної прокуратури припинення правовідносин за спірним договором підряду та додатковою угодою до нього та за умови не вжиття заходів забезпечення позову Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області буде змушена компенсувати ТОВ «Ростдорстрой» вартість обумовлених договором робіт з капітального ремонту автомобільної дороги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю робіт є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави.

Такі заходи забезпечення не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті. Тому посилання апелянта в частині блокування господарської діяльності не знайшли свого підтвердження.

Вірним також є висновок суду першої інстанції про те, що обрані прокурором способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

У даному випадку, обрані прокурором заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними та не вплинуть на господарську діяльність відповідачів, оскільки є тимчасовими, не призведуть до погіршення стану, в якому перебувають учасники правовідносин.

Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити фінансові розрахунки між відповідачем-1 та відповідачем -2 за умовами договору, дійсність якого оскаржується прокурором у даній справі, та заборони здійснення відповідачем-2 робіт до розгляду справи судом, існує можливість настання обставин, коли позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав у визначений законом спосіб, що також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допущення необґрунтованого та незаконного витрачання бюджетних коштів дійсно може утруднити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів держави, у зв`язку із чим, позивач буде змушений повторно звертатися до господарського суду задля захисту прав та інтересів з позовами про задоволення додаткових вимог.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви прокурора про застосування заходів забезпечення позову по справі №916/3616/24.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 про забезпечення позову по справі №916/3616/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва