Постанова

від 14.10.2024 по справі 908/3703/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3703/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корлайн" (вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38 м. Київ, 01014, ідентифікаційний код юридичної особи 43816816)

до відповідача Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 4 338 599 грн 10 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корлайн" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3 095 946 грн 47 коп. основного боргу, 208 146 грн 00 коп. 3 % річних, 1 034 506 грн 63 коп. інфляційного збільшення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23:

- позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корлайн" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корлайн" (вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38 м. Київ, 01014, ідентифікаційний код юридичної особи 43816816) 3 095 946 (три мільйона дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 47 коп. основного боргу, 208 145 (двісті вісім тисяч сто сорок п`ять) грн 28 коп. 3% річних, 1 034 506 (один мільйон тридцять чотири тисячі п`ятсот шість) грн 63 коп. інфляційних збільшень, 65 078 (шістдесят п`ять тисяч сімдесят вісім) грн 98 коп. судового збору, 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу;

- зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати на наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення;

- в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,72 грн 3% річних відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23 в частині стягнення 208 145,28 грн. 3% річних, 1 034 506,63 грн. інфляційних збільшень, 65 078,98 грн. судового збору та 16 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Корлайн" в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" за договором в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що рішення суду у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 034 506,63 грн. та 3% річних у сумі 208 145,28 грн. є таким, що ухвалено на підставі неправильного застосування норм матеріального права та на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи.

Так, скаржник зазначає, що у даному випадку строк оплати товару у розмірі суми ПДВ не встановлений, а висновок суду про те, що оплату суми ПДВ слід визначати так само як і для оплати вартості товару суперечить умовам договору та ЦК України, тому у даному випадку, неправильно визначений період прострочення її сплати відповідачем, що призвело до стягнення більшого розміру інфляційних втрат і річних.

Вказує скаржник і про те, що Господарський та Цивільний кодекси України передбачають підстави щодо можливості зменшення розміру як неустойки, так і процентів річних за порушення зобов`язань, що підтверджується висновками Верховного Суду у справах з подібними відносинами.

Також, за твердженням скаржника, приймаючи оскаржуване рішення суд не врахував, що дохід ДП "НАЕК "Енергоатом" більше, ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями; з 04.03.2022 року місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають у тимчасовій окупації; з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється, разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України; на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину її доходу від реалізації електроенергії; ДП "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу; зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії - за період 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік, що призвело до розбалансування фінансового стану відповідача. Починаючи з лютого 2020 року почалося швидке накопичення заборгованості ДП "Гарантований покупець" за електроенергію, внаслідок чого у ДП "НАЕК "Енергоатом" виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, який негативно вплинув на можливість виконувати зобов`язання по сплаті платежів.

На думку скаржника, також безпідставним є оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 16 500,00 грн., оскільки вказана сума є завищеною та необгрунтованою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 908/3074/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.08.2024р.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Коваль Л.А. на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 12.08.2024р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/3703/23 не відбувся.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024р. вказаним вище складом суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.10.2024р.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представниця позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує проти доводів та аргументів скаржника наведених в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що умовами укладеного між сторонами договору покупець зобов`язаний оплатити вартість отриманого товару разом з ПДВ протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару. Право на зменшення загальної суми договору на відповідну суму ПДВ виникає у замовника виключно якщо постачальником не здійснена реєстрація податкової накладної у строк. Позивачем були виконані свої зобов`язання з реєстрації податкових накладних, тому умови, які б надали відповідачу право на зменшення загальної суми договору поставки на відповідну суму ПДВ не настали.

Щодо річних та інфляційних, то вони нараховані у відповідності до ст. 625 ЦК України та не є штрафними санкціями, тому підстави для їх зменшення відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 07.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корлайн" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Покупець) укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10337, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар визначний у таблиці викладений у п.1.1, всього 21 позиції на загальну суму 3 615 695,70 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 1.2 Договору Виробник -

п. 1, 5, 7-8 п. 1.1 договору - ПАТ ЦМК "Азовсталь" Україна

п. 2-4 п. 1.1. договору - ПАО "Магнитогорский металлургический комбинат" Росія

п. 6,9-13, 16-18 п. 1.1 договору - ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", Україна

п. 14 п. 1.1 договору - ПФ "ТД Спецметал" Україна

п. 15 п. 1.1 договору - ТОВ "Профнастил торг" Україна

п. 19-21 п. 1.1 договору - ТОВ "Грандмет".

Згідно п. 1.3 договору строк поставки товару: червень-серпень 2021 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість товару становить 3 013 079, 75 грн, крім того ПДВ 20% 602 615,95 грн, разом 3 615 695,70 грн.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, зазначеного п.1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно із п. 3.3 Договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010) на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад №3. Одержувач товару - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" м. Енергодар.

Поставка товару відбувається в строки згідно п. 1.3 договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору, Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адресу Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно із п. 7.1 Договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 12.1 Договору сторони узгодили, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

У подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 18.06.2021 до Договору, якою внесені зміни до п. 1.1 Договору т узгоджено остаточний перелік найменування товару без зміни загальної суми Договору та інші умови Договору залишені незмінними.

Позивачем виконано зобов`язання за договором та поставлено відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 3 595 946, 47 грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджусь видатковими накладними:

- № 16 від 23.06.2021 на суму 542 802,98 грн без ПДВ, крім того ПДВ 108 560,60 грн, всього з ПДВ 651 363,58 грн;

- № 18 від 30.06.2021 на суму 652 123,70 грн без ПДВ, крім того ПДВ 130 424,74 грн, всього з ПДВ 782 548,44 грн;

- № 20 від 21.07.2021 на суму 1 241 591,76 грн без ПДВ, крім того ПДВ 248 318,35 грн, всього з ПДВ 1 489 910,11 грн;

- № 21 від 26.07.2021 на суму 529 921,15 грн без ПДВ, крім того ПДВ 105 984,23 грн, всього з ПДВ 635 905,38 грн;

- № 24 від 02.08.2021 на суму 28 006,33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 5 601,27 грн, всього з ПДВ 33 607,60 грн;

- № 27 від 27.08.2021 на суму 2 176,13 грн без ПДВ, крім того ПДВ 435, 23 грн, всього з ПДВ 2 611,36 грн.

Відповідачем здійснено частково оплату за поставлений Позивачем товар в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 5087 від 13.06.2022.

Таким чином, станом на дату зверненні позивача із позовом до суду заборгованість відповідача на поставлений товар за Договором № 53-121-01-21-10337 склала 3 095 946,47 грн.

Неоплата відповідачем суми основного боргу та нарахованих на нього річних та інфляційних втрат і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі до господарського суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" суми боргу за Договором є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 3 095 946,47 коп.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

З положень ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між: суб`єктом, господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також: вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими котами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) були зареєстровані наступні податкові накладні:

- № 1 від 23.06.2021 на суму 651 363,58 грн, документ доставлено до "Єдиного вікна подання електронних документів" 09.07.2021;

- № 3 від 30.06.2021 на суму 782 548,44 грн, документ доставлено до "Єдиного вікна подання електронних документів" 13.07.2021;

- № 2 від 21.07.2021 на суму 1 489 910,11грн, документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 06.08.2021;

- № 3 від 26.07.2021 на суму 635 905,38грн, документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 13.08.2021;

- № 1 від 02.08.2021 на суму 33 607,60грн, документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 30.08.2021;

- № 3 від 27.08.2021 на суму 2 611,36грн, документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 10.09.2021.

Отже, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку оплати позивач зареєстрував податкові накладні на суми поставленого товару з ПДВ.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

У відповідності до п. 25 Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, надіслання зареєстрованих податкових накладних контрагентам здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення Єдиного реєстру податкових накладних. Передбачений Договором обов`язок Постачальника направити докази реєстрації податкової накладної на електронну пошту Покупця є лише додатковим повідомленням про таку реєстрацію, а тому навіть відсутність такого повідомлення не може вважатися порушенням порядку реєстрації податкових накладних і не може тягнути для Покупця жодних негативних наслідків.

З огляду на викладене, відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були виписана та зареєстровані позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати вартості поставленого товару у повному обсягу, в т.ч. з урахуванням ПДВ.

Крім цього, положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за надані послуги, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.1. Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.

Відтак, зауваження в п. 3.3 Договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Належним та допустимим доказом поставки товару є відповідні видаткові накладні, які підписані Відповідачем без зауважень, проти чого не заперечує і сам Відповідач, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, який повинен здійснити повну оплату поставленого товару разом із сумою ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати отримання товару.

Отже, доводи скарги про необґрунтованість висновків суду щодо настання строку оплати поставленого товару у частині сплати суми ПДВ є безпідставними, при цьому такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником умов договору і норм чинного законодавства України.

Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з Відповідача 3 % річних в сумі 208 146, 00 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 034 506,63 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про про наявність підстав для зменшення суми заявлених Позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, адже чинним законодавством таке зменшення не передбачено (виключаючи випадки неправильного розрахунку цих сум сторонами).

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у якій Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, ухвалювалася виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.

Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

У цьому зв`язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 908/3703/23 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.

Доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність відповідача вчасно оплатити товар, як введення в Україні воєнного стану, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан Компанії апеляційним господарським судом також відхиляються, оскільки наведені обставини не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги щодо завищенння та необгрунтованості стягнутих витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 16 500,00 грн., оскільки вони спростовуються матеріалами справи, що містять докази понесення Позивачем вказаних витрат під час розгляду справи, які також є цілком співмірними зі складністю справи та розміром позовних вимог.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024р. у справі № 908/3703/23 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 22.10.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз