Постанова

від 14.10.2024 по справі 904/3428/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3428/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 18.01.2024 р. та додаткове рішення від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23

за позовом Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш", м. Львів

про стягнення 829 212,49 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. Приватне підприємство "Нормер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" 829 212,49 грн, з яких: 56 690,43 грн пеня, 3 433,64 грн 3% річних, 48 000,00 грн штраф, 5 138,42 грн інфляційні втрати, 715 950,00 грн грошові кошти за простій екскаватора.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором надання послуг гусеничного екскаватора CASE CX240B з екіпажем № 2712-2022 від 27.12.2022 (далі договір № 2712-2022, договір), а також допущеним простоєм екскаватора, не погодженим із позивачем.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/3428/23:

-позовні вимоги Приватного підприємства "Нормер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" про стягнення 829 212,49 грн. з яких: 56 690,43 грн пеня, 3 433,64 грн 3 % річних, 48 000,00 грн штраф, 5 138,42 грн. інфляційні втрати, 715 950,00 грн грошові кошти за простій екскаватора задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (ідентифікаційний код 43836160; місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Мучна, буд. 25, кв. 3) на користь Приватного підприємства "Нормер" (ідентифікаційний код 36840461; місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Чичеріна, буд. 74) пеню в сумі 49 185,22 грн, 3 % річних у сумі 2 983,33 грн, штраф у сумі 48 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 4 052,80 грн, судовий збір у сумі 1 250,66 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 399,05 грн;

-у решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 стягнуто з Приватного підприємства "Нормер" (ідентифікаційний код 36840461; місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Чичеріна, буд. 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (ідентифікаційний код 43836160; місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Мучна, буд. 25, кв. 3) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 857,82 грн.

Не погодившись з цими рішеннями господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Нормер", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/3428/23 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" на користь Приватного підприємства "Нормер" грошових коштів в сумі 715 950,00 грн за простій екскаватора відповідно до п. 5.3. договору № 2712-2022 надання послуг гусеничного екскаватора CASE CX240B з екіпажем від 27.12.2022 р. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Нормер" задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" на користь Приватного підприємства "Нормер" грошові кошти в сумі 715 950,00 грн за простій екскаватора відповідно до п. 5.3. договору № 2712-2022 надання послуг гусеничного екскаватора CASE CX240B з екіпажем від 27.12.2022 р.; скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23; ухвалити нове рішення у справі про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/3428/23 апелянт, зокрема зазначає наступне:

-вважає висновок суду першої інстанції про те, що вина відповідача мала бути підтверджена виключно рапортом про роботу будівельної малини необґрунтованим, оскільки складання таких рапортів чинним законодавством не врегульовано;

-звертає увагу на ненадання відповідачем жодних доказів, які б спростовували відсутність його вини в простої екскаватора;

-вважає, що простій екскаватора саме з вини відповідача підтверджується наданими доказами: актами прибуття (від 02.01.2023 р.) та вибуття (від 28.04.2023 р.) гусеничного екскаватора; актами, які підписані відповідачем без зауважень; листами позивача до відповідача від 16.03.2023 р. № 1603/01 і від 19.04.2023 р. № 1904/01, а також оплатою відповідачем частини простою;

- на думку позивача судом першої інстанції не враховано, що у п. 5.3. договору відсутні будь-які посилання на змінні рапорти та необхідність в них фіксувати простій з вини замовника, а отже судом надана неналежна оцінка цим рапортам.

Як на підставу для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 апелянт посилається на втрату чинності цим рішенням у разі скасування судом апеляційної інстанції основного рішення від 18.01.2024 р. у цій справі.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" подано відзив на апеляційну скаргу позивача, у відповідності до яких відповідач заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. та додаткове рішення від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач, зокрема вказує на невідповідність наданих позивачем змінних рапортів умовам договору (не підписання та не направлення деяких рапортів відповідачу, відмінності в деяких примірниках рапортів, наданих позивачем і відповідачем, тощо), що на думку відповідача вказує на неузгодження сторонами відомостей цих рапортів та, як наслідок, недопустимість цих доказів.

Також відповідач зазначає, що позивач, заявляючи позовну вимогу щодо стягнення грошових коштів за простій екскаватора, фактично просить відшкодувати йому збитки, а саме упущену вигоду. З урахуванням чого, на думку відповідача, у спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок доказування низки обставин, серед яких наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Натомість позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заподіяння йому відповідачем збитків у формі упущеної вигоди.

Серед іншого відповідач зазначає, що нарахування позивачем відповідачу оплати за простій екскаватора після передання екскаватора позивачу, а також узгодження сторонами відсутності заборгованості за договором, свідчить про протиправність нарахування простою та відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за простій.

На думку відповідача аналіз змісту п. 5.3. договору не дозволяє однозначно визначити зміст цієї умови договору щодо порядку нарахування простою екскаватора та сплати за простій. Отже, з урахуванням того, що п. 5.3. був включений до договору саме в редакції позивача, останній і має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Представником Приватного підприємства "Нормер" подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач, зокрема зазначає, що порушення відповідача полягають у тому, що він не здійснював розстановку екскаватора на об`єкті з виділенням робочих зон (п. 2.2.6 договору), не надавав кваліфіковані завдання машиністу (п. 2.2.5. договору), не погоджував вчасно простій екскаватора із виконавцем (п. 2.2.8 договору), не інформував про неможливість роботи екскаватора через погодні умови (п. 2.2.9 договору).

Отже, на думку позивача, в розумінні відповідальності за простій екскаватора у п. 5.3. договору не передбачено різниці, чи це простій безпосередньо з вини замовника, чи це непогоджений замовником вчасно плановий простій.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" подано заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач вказує на те, що позивач постфактум повідомив відповідача про простій після підписання акту звірки та відкриття провадження у справі, а тепер постфактум, лише у суді апеляційної інстанції, у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, повідомив відповідача про те, в чому на думку позивача полягають такі порушення, що свідчить про правову невизначеність позивача та порушення принципу справедливості договірних зобов`язань.

В своїх запереченнях відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заподіяння йому відповідачем збитків у формі упущеної вигоди, про що вже було зазначено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Також відповідач наголошує, що нарахування позивачем простою після підписання актів надання послуг є таким, що не відповідає умовам договору, принципам правової визначеності та доброчесності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. та додаткове рішення від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.06.2024 р.

В судовому засіданні 03.06.2024 р. по справі оголошено перерву до 12.08.2024 р.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Коваль Л.А. на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 12.08.2024 р., розгляд апеляційної скарги у справі № 904/3428/23 не відбувся.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 р. зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. та додаткове рішення від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.10.2024 р.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Приватним підприємством "Нормер" (далі виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (далі замовник, відповідач) укладено договір надання послуг гусеничного екскаватора CASE CX240B з екіпажем № 2712-2022 від 27.12.2022 (а.с. 20-23 т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець надає послуги замовнику гусеничним екскаватором CASE CX240B (далі екскаватор) з екіпажем (машиністами), який ним керує і обслуговує його для використання на об`єкті замовника Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське і надає замовнику послуги з управління і технічної експлуатації екскаватора відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Зміна об`єкта замовника здійснюється за попереднім погодженням із виконавцем шляхом внесення змін до договору.

Екскаватор надається виконавцем замовнику в користування з екіпажем (машиністами), який ним керує і обслуговує його, терміном до 31 грудня 2023 року включно (п. 1.12 договору).

Виконавець надає екскаватор відповідно до умов цього договору в повністю справному технічному стані (п. 1.3 договору).

Замовник надає за свій рахунок енергоресурси, а саме дизельне пальне, в кількості від 15 до 22 л/год на гусеничний екскаватор CASE CX240B, що є необхідним для виконання запланованих обсягів послуг. Дизельне пальне повинно бути підвищеної якості (не менше ніж євро-5) (п. 1.5 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору замовник, серед іншого, зобов`язаний: своєчасно оплачувати послуги за цим договором (п. 2.2.1); підписувати всю первинну документацію за фактично відпрацьований час (акти наданих послуг, змінні рапорти і т.д.) упродовж 2-х робочих днів (п. 2.2.2); забезпечити безпечні умови праці на об`єкті (п. 2.2.3); повідомляти виконавцю обсяги і види робіт, що виконуються із застосуванням екскаватора (п. 2.2.4); щодня давати кваліфіковані завдання машиністам і контролювати їх виконання (п. 2.2.5); здійснювати розстановку екскаватора на об`єкті з виділенням робочих і небезпечних зон (п. 2.2.6); забезпечити штучним освітленням робочі місця в зоні дії екскаватора при роботі в темний час доби або в умовах недостатньої освітленості (п. 2.2.7); погоджувати плановий простій екскаватора з виконавцем не менше ніж за 1 добу (п. 2.2.8); забезпечити під`їзні шляхи для роботи екскаватора (п. 2.2.10); забезпечити максимальне використання екскаватора (п. 2.2.11); забезпечити машиністам доставку на об`єкт і назад до місця проживання (п. 2.2.14); сплатити за перебазування гусеничного екскаватора CASE CX240B на об`єкт замовника і назад за маршрутом: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74 Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74; вартість перебазування оплачується разово і не входить у вартість робіт (п. 2.2.15).

Виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг тільки після оплат, зазначених у п. 3.4 (пп. 2.4.1 договору).

У розділі 3 договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків.

Так, вартість послуг виконавця визначена наступним чином.

Послуги гусеничного екскаватора CASE CX240B за 1 маш/год 1850,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% без урахування дизельного пального (пп. 3.1.1 договору).

Мінімальне замовлення екскаватора 15 робочих днів (150 маш/год.). Мінімальна зміна екскаватора 10 маш/год (пп. 3.1.2 договору).

Загальна вартість послуги, що надається за мінімальне замовлення гусеничного екскаватора CASE CX240B становить 277 500,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, без дизельного пального (пп. 3.1.3 договору).

У разі перевищення обсягу робіт екскаватора більше ніж на 150 маш/год робота оплачується за позмінно виконаний обсяг робіт (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору актування між сторонами здійснюється після відпрацювання мінімального замовлення; у разі перевищення мінімального замовлення, подекадно, на підставі змінних рапортів, які є невід`ємною частиною цього договору. Змінні рапорти складаються у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник проводить оплату послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

- передоплата за перевезення екскаватора за маршрутом м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74 Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74, у сумі 50000,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця; у разі роботи екскаватора більше ніж 120 відпрацьованих календарних днів, виконавець компенсує 50% оплати за перевезення екскаватора шляхом включення 25000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%, в оплату за роботу екскаватора;

- передоплата за мінімальне замовлення в сумі 277500,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%, упродовж 2-х банківських днів з моменту прибуття екскаватора на об`єкт замовника;

- у разі перевищення мінімального замовлення оплата за надання послуг екскаватора здійснюється передоплатою за кожні 10 календарних днів у розмірі 185000,00 грн упродовж 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку від виконавця.

Ціна договору відповідає загальній вартості послуги, наданої виконавцем (п. 3.5 договору).

Підставою для розрахунку є підписані сторонами акти наданих послуг, які сформовані на підставі змінних рапортів (п. 3.6 договору).

Згідно з абзацом першим пункту 4.1 договору послуги вважаються наданими належним чином після підписання замовником акта наданих послуг на підставі змінних рапортів, які є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом абзацу другого цього пункту договору у разі не підписання замовником у 3-денний термін з дати отримання письмовим повідомленням чи електронною поштою акта наданих послуг або змінного рапорту чи не надсилання в цей же термін виконавцю мотивованої відмови від їх підписання, надані послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.

У разі відмови сторони одержати письмове повідомлення з актом наданих послуг чи змінним рапортом, сторона вважається повідомленою й ознайомленою з актом чи змінним рапортом після закінчення 14 календарних днів з дати відправлення відповідного письмового повідомлення, зазначеної в описі вкладення і фіскальному чеку.

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що за порушення строків оплати послуг або інших платежів згідно з цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми неоплачених у строк послуг або інших платежів за кожен день прострочення до дати повного погашення заборгованості, а у випадку прострочення оплати послуг або інших платежів згідно з цим договором більше ніж на 30 календарних днів, замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплачених у термін послуг або інших платежів.

За змістом пункту 5.3 договору виконавець не несе відповідальності за простій екскаватора, який стався з вини замовника та за непогоджений згідно з пп. 2.2.8 договору плановий простій (не менш ніж за 1 добу); у цьому випадку замовник протягом 1 банківського дня повинен сплатити виконавцю на підставі виставленого рахунку 1850,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%, за кожну машино/годину простою екскаватора.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року.

Будь-які доповнення, зміни договору здійснюються в письмовій формі і підписуються уповноваженими представниками сторін з обов`язковим посиланням на договір (п. 7.3 договору).

Додатком № 1 до договору сторонами затверджено форму змінного рапорту (а.с. 23 т. 1).

Додатковою угодою № 1 від 31.01.2023 внесено зміни до договору шляхом викладення пунктів 3.1.1, 3.4 договору в новій редакції, а саме:

3.1.1. Послуги гусеничного екскаватора CASE CX240B за 1 маш/год 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% без урахування дизельного палива;

3.4. Замовник проводить оплату послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку:

- передоплата за перевезення екскаватора за маршрутом Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 74 Хвостосховище б. Стуканова, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, 1,7 км від с. Морозівське м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 74, у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., з урахуванням ПДВ 20%, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця. У разі роботи екскаватора більше ніж 120 відпрацьованих календарних днів, виконавець компенсує 50 (п`ятдесят) % оплати за перевезення екскаватора шляхом включення суми у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20%, в оплату за роботу екскаватора;

- передоплата за мінімальне замовлення у розмірі 277500 (двісті сімдесят сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп., з урахуванням ПДВ 20%, упродовж 2-х (двох) банківських днів, з моменту прибуття екскаватора на об`єкт замовника;

- у разі перевищення мінімального замовлення оплата за надання послуг екскаватора здійснюється передоплатою за кожні 10 календарних днів у розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн 00коп. упродовж 1-го (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку від виконавця (а.с. 24 т. 1).

Для оплати послуг перебазування екскаватора відповідачу виставлено рахунок № 34 від 28.12.2022 на суму 50000,00 грн (а.с. 32 т. 1), який виконавець оплатив згідно з платіжною інструкцією №434 від 30.12.2022 на суму 50000,00 грн (а.с. 31 т. 1).

На об`єкт замовника екскаватор доставлено 02.01.2023, а вибув екскаватор у зворотному напрямку 28.04.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прибуття та вибуття екскаватора (а.с. 29, 36 т. 1).

За фактами надання послуг перебазування екскаватора сторонами підписані акти надання відповідних послуг № 1 від 02.01.2023 на суму 25000,00 грн та № 13 від 28.04.2023 (а.с. 30, 37 т.1).

У межах строку дії договору позивачем виставлялися для оплати послуг наступні рахунки:

- № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн (вартість мінімального замовлення 150 маш/год за ціною 1850,00 грн) (а.с. 39 т. 1);

- № 3 від 01.02.2023 на суму 160000,00 грн (вартість 100 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.43 т. 1);

- № 5 від 17.03.2023 на суму 12000,00 грн (вартість 7,5 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 43 т. 1);

- № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн (вартість 100 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.44 т. 1);

- № 7 від 04.04.2023 на суму 89840,00 грн (вартість 56,15 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.44 т. 1);

- № 8 від 07.04.2023 на суму 160000,00 грн (вартість 100 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.45 т. 1);

- № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн (вартість 67,25 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с.45 т. 1).

Усього на суму 966 940,00 грн.

Указані рахунки в дати їх складання направлялися позивачем на електронну адресу відповідача, що вказана в розділі 8 договору "Реквізити". Зазначений факт відповідачем не оспорюється та був підтверджений представником ТОВ "Павлоградмаш" у судовому засіданні 18.01.2024 під час розгляду справи по суті.

Розрахунки за послуги екскаватора в сумі 966940,00 грн здійснені замовником у наступному порядку:

- платіжними інструкціями № 7 від 04.01.2023 на суму 150000,00 грн, № 14 від 06.01.2023 на суму 50000,00 грн, № 50 від 23.01.2023 на суму 20500,00 грн, № 68 від 30.01.2023 на суму 57000,00 грн повністю оплачені в порядку передоплати послуги згідно з рахунком № 35 від 28.12.2022 на суму 277500,00 грн (а.с. 40-41 т. 1);

- платіжними інструкціями № 145 від 31.03.2023 на суму 22000,00 грн, № 163 від 14.04.2023 на суму 50000,00 грн, № 172 від 20.04.2023 на суму 50000,00 грн, а всього на суму 122000,00 грн частково оплачені послуги згідно з рахунком № 6 від 17.03.2023 на суму 160000,00 грн (а.с. 49 - 51 т. 1);

- платіжними інструкціями № 197 від 03.05.2023 на суму 200000,00 грн та № 284 від 06.06.2023 на суму 100000,00 грн, а всього на суму 300000,00 грн оплачені послуги з посиланням у призначенні платежу на рахунок № 9 від 28.04.2023 на суму 107600,00 грн (а.с. 52-53 т. 1);

- платіжними інструкціями № 317 від 19.06.2023 на суму 167440,00 грн та № 347 від 23.06.2023 на суму 100000,00 грн оплачені послуги з посиланням у призначенні платежу на договір надання послуг гусеничного екскаватора № 2712-2022 від 27.12.2022 (а.с. 54-55 т. 1).

Відповідно до двостороннього акта звірки взаємних розрахунків за період з 27.12.2022 по 28.04.2023 станом на 28.04.2023 за відповідачем на користь позивача була підтверджена заборгованість на суму 567440,00 грн (а.с. 56 т. 1).

Згідно з двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 27.12.2022 по 03.07.2023 станом на 03.07.2023 між сторонами повністю здійснені розрахунки на договором на суму 966940,00 грн (а.с. 208 т. 1).

За результатом наданих послуг за договором сторонами підписані акти надання послуг на загальну суму 966940,00 грн, а саме:

- акт надання послуг № 2 від 02.02.2023 на суму 277500,00 грн (150 маш/год за ціною 1850,00 грн) (а.с. 42 т. 1);

- акт надання послуг № 4 від 10.02.2023 на суму 68000,00 грн (42,5 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 46 т. 1);

- акт надання послуг № 7 від 17.03.2023 на суму 104000,00 грн (65 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 46 т. 1);

- акт надання послуг № 9 від 27.03.2023 на суму 153440,00 грн (95,9 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 47 т. 1);

- акт надання послуг № 10 від 04.04.2023 на суму 118400,00 грн (74 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 47 т. 1);

- акт надання послуг № 11 від 18.04.2023 на суму 97600,00 грн (61 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 48 т. 1);

- акт надання послуг № 12 від 28.04.2023 на суму 148000,00 грн (92,5 маш/год за ціною 1600,00 грн) (а.с. 48 т. 1).

08.06.2023, після закінчення надання послуг за договором та вибуття екскаватора з об`єкта замовника, позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" претензію № 1 від 07.06.2023, в якій вимагав: сплатити нараховану на той час заборгованість за надані послуги в сумі 267440,00 грн; сплатити пеню в сумі 50528,76 грн, штраф у сумі 35800,00 грн, інфляційні втрати в сумі 2724,80 грн та 3% річних у сумі 3031,72 грн за порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, а також оплатити 387 год простою екскаватора в сумі 715950,00 грн відповідно до пункту 5.3 договору (а.с. 93 - 98 т. 1).

До претензії № 1 від 07.06.2023 замовник додав виставлений ним рахунок № 12 від 08.06.2023 на суму 715950,00 грн та 27 змінних рапортів, за якими ним визначено загальний час простою екскаватора, а саме: № 001 за січень 2023 року; № 001/01 за січень 2023 року; № 002 за січень 2023 року; № 002/01 за січень 2023 року; № 003 за січень 2023 року; № 003/01 за січень 2023 року; № 005 за січень 2023 року; № 006 за лютий 2023 року; № 006/01 за лютий 2023 року; № 007 за лютий 2023 року; № 007/01 за лютий 2023 року; № 008 за лютий 2023 року; № 008/01 за лютий-березень 2023 року; № 008/02 за березень 2023 року; № 009 за березень 2023 року; № 010 за березень 2023 року; № 011 за березень 2023 року; № 012 за березень 2023 року; № 013 за квітень 2023 року; № 017 за квітень 2023 року; № 018 за березень 2023 року; № 019 за квітень 2023 року; № 020 за квітень 2023 року; № 020/01 за квітень 2023 року; № 021 за квітень 2023 року; № 022 за квітень 2023 року; № 023 за квітень 2023 року, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною № 4900600994340 та фіскальним чеком (а.с. 97-98 т. 1).

Відповідач претензію виконавця не отримав, що вбачається з офіційного вебсайту оператора поштового зв`язку щодо відстеження поштового відправлення № 4900600994340 (а.с. 99 т. 1).

30.06.2023 відповідач отримав на свою електронну пошту тільки саму претензію позивача, що не заперечується ним та підтверджується наданим скріншотом (а.с. 211 т. 1). Проте, неустойку та плату за простій екскаватора відповідач не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/3428/23 позовні вимоги Приватного підприємства "Нормер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" про стягнення 829 212,49 грн. з яких: 56 690,43 грн пеня, 3 433,64 грн 3 % річних, 48 000,00 грн штраф, 5 138,42 грн. інфляційні втрати, 715 950,00 грн грошові кошти за простій екскаватора задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" на користь Приватного підприємства "Нормер" пеню в сумі 49 185,22 грн, 3 % річних у сумі 2 983,33 грн, штраф у сумі 48 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 4 052,80 грн, судовий збір у сумі 1 250,66 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 399,05 грн; у решті позову відмовлено.

Судова колегія зазначає, що рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 104 221,35 грн, з яких: 49 185,22 грн пеня, 2 983,33 грн 3% річних, 48 000,00 грн штраф, 4 052,80 грн інфляційні втрати, не є предметом апеляційного оскарження, отже, в силу положень ст. 269 ГПК України, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Водночас предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 715 950,00 грн за простій екскаватора.

Так, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині місцевий господарський суд встановив, що позивачем не доведено невиконання відповідачем обов`язків договору, які спричинили простій екскаватора, зазначений у змінних рапортах позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 715 950,00 грн за простій екскаватора, з чим погоджується і судова колегія, з огляду на наступне.

Так, як слушно зазначено судом першої інстанції, вирішення спору в цій частині потребує з`ясування правової природи заявленої до стягнення суми грошових коштів, оскільки від цього, в свою чергу, залежить обрання судом законодавчих норм, що їх регулюють.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми в обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

Подібну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Заявляючи вимоги про стягнення грошових коштів за простій екскаватора, позивач посилається на пункт 5.3 договору, який розміщений у розділі 5 "Відповідальність сторін".

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 217 цього Кодексу у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що згідно з пунктом 5.3 договору правовою підставою відповідальності відповідача у вигляді сплати 1850,00 грн за 1 маш/год простою екскаватора може бути лише наявність вини відповідача у такому простої.

За частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для відповідальності відповідача за простій екскаватора може бути лише доведена належними й допустимими доказами вина відповідача у невиконанні обов`язків, передбачених п.п. 1.5, 2.2 договору.

Своєю чергою здійснивши юридичний аналіз договору № 2712-2022 від 27.12.2022, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що умови цього договору дають підстави стверджувати, що під час його укладення сторони не визначили процедуру/порядок узгодження питань, пов`язаних із забезпеченням позивача безперебійною роботою впродовж мінімальної зміни екскаватора 10 маш/год. Зокрема, порядок оформлення можливих наряд-замовлень із певним обсягом і видом робіт/завдань машиністу чи іншій відповідальній особі не передбачено; порядок розстановки екскаватора на об`єкті та доведення його до відома машиніста не визначено; порядок забезпечення машиніста екскаватора товарно-матеріальними цінностями дизельним пальним та складання звітності про його фактичне використання сторонами не врегульовані.

За таких обставин факт простою екскаватора, навіть не погодженого сторонами відповідно до пп. 2.2.8 договору, не є беззаперечним доказом такого простою саме з вини замовника-відповідача.

Фактично невиконання обов`язків відповідача і, як наслідок, його вина в непогодженому плановому простої екскаватора, мала б бути підтверджена рапортом про роботу будівельної машини, що є Додатком № 1 до договору, затвердженим сторонами під час укладення договору.

Так, форма погодженого сторонами зазначеного рапорту передбачає, серед іншого, можливість відображення простою екскаватора з вини як виконавця, так і замовника. При цьому такий рапорт за домовленістю сторін має обов`язково містити підпис, штамп, ПІБ замовника (а.с.23 т. 1).

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції надана наступна оцінка наявним у справі спірним змінним рапортам на предмет їх допустимості та достовірності, яка, на думку судової колегії, не спростована під час апеляційного розгляду справи.

Сторони погоджуються з тим, що 9 змінних рапортів із відображеними 266 машино/годинами простою екскаватора не подавалися на підпис відповідачу взагалі: № 001/01 за січень 2023 року (10 машино/годин), № 002/01 за січень 2023 року (8 машино/годин), № 006/01 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 007 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 007/01 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 008 за лютий 2023 року (40 машино/годин), № 008/01 за лютий-березень 2023 року (40 машино-годин), № 008/02 за березень 2023 року (32 машино/години), № 020/01 за квітень 2023 року (16 машино/годин).

Зазначена обставина свідчить про недотримання позивачем умов договору щодо оформлення змінних рапортів, форма якого затверджена сторонами в Додатку № 1 до договору.

Відтак, ці змінні рапорти не є належним чином оформленими та не мають доказового значення. Доказів невиконання відповідачем обов`язків п.п. 1.5, 2.2 договору, які спричинили простій екскаватора за вказаними змінними рапортами, позивач суду не надав.

Щодо інших 10 спірних змінних рапортів з відображеними в них 121 машино/годинами простою екскаватора, а саме: № 001 за січень 2023 року (16 машино/годин), № 002 за січень 2023 року (7 машино/годин), № 005 за січень 2023 року (2 машино/годин), № 009 за березень 2023 року (20 машино/годин), № 010 за березень 2023 року (10 машино/годин), № 011 за березень 2023 року (8 машино/годин), № 013 за квітень 2023 року (16 машино/годин), № 019 за квітень 2023 року (32 машино/годин), № 020 за квітень 2023 року (2 машино/годин), № 023 за квітень 2023 року (8 машино/годин), то вони також не можуть бути допустимими й достовірними доказами з наступних підстав.

Позивач допустив складання двох примірників оригіналів змінних рапортів № 001 за січень 2023 року, № 002 за січень 2023 року, № 005 за січень 2023 року, № 019 за квітень 2023 року, № 020 за квітень 2023 року, за якими наявні очевидні розбіжності. Зокрема, в оригіналах цих змінних рапортів, наданих відповідачем, відсутня будь-яка інформація про погоджений з ним простій екскаватора, в тому числі з його вини, протягом часу, зазначеного у примірниках оригіналів позивача. До того ж ці змінні рапорти не містять печатки відповідача, як то передбачено затвердженим сторонами примірником змінного рапорту (а.с. 44, 46, 50, 65, 66, 105 109 т. 2).

Змінні рапорти № 009 за березень 2023 року, № 010 за березень 2023 року, № 011 за березень 2023 року, № 013 за квітень 2023 року, № 023 за квітень 2023 року надсилалися відповідачу на його електронну пошту, що підтверджується сторонами, в редакції, відмінній від оригіналів цих змінних рапортів, які наявні у позивача. Так, у цих змінних рапортах, наявних у позивача, містяться записи щодо часу простою з вини замовника, причин простою, у тому числі не погодженого з відповідачем, які відсутні у примірниках відповідача (а.с. 58 60, 64, 70 т.2; а.с. 227, 228, 229, 237, 242 т. 1).

Обґрунтованих пояснень таких розбіжностей представником позивача не надано як суду першої інстанції, так і судовій колегії під час апеляційного розгляду справи, так само як представники сторін не надали пояснень кому саме належать підписи на змінних рапортах, проставлені від імені замовника. Ці змінні рапорти, як і решта інших, печатки відповідача не містять. Доказів невиконання відповідачем обов`язків п.п. 1.5, 2.2 договору, які спричинили простій екскаватора, зазначений у змінних рапортах позивача, останній суду не надав.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що у п. 5.3. договору відсутні будь-які посилання на змінні рапорти та необхідність в них фіксувати простій з вини замовника. Так, судова колегія відзначає, що п. 5.3. договору не деталізовано, яким чином має бути підтверджений простій екскаватора, а також з чиєї вини цей простій відбувся. Натомість умовами договору сторони передбачили складання змінного рапорту, яким зокрема передбачена фіксація сторонами простою екскаватора, і форму якого сторони затвердили в додатку № 1 до договору.

За таких обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято як спосіб доказування вини відповідача в простої екскаватора саме надання підписаних сторонами змінних рапортів.

Також відхиляє судова колегія і доводи апелянта про те, що простій екскаватора саме з вини відповідача підтверджується наданими доказами: актами прибуття (від 02.01.2023 р.) та вибуття (від 28.04.2023 р.) гусеничного екскаватора; актами, які підписані відповідачем без зауважень; листами позивача до відповідача від 16.03.2023 р. № 1603/01 і від 19.04.2023 р. № 1904/01, а також оплатою відповідачем частини простою. Так, у вказаних документах не зафіксований простій екскаватора у заявлені позивачем спірні періоди, так само, як не зафіксовано з чиєї вини цей простій відбувся. Оплата ж відповідачем частини простою в окремі періоди не є підтвердженням того, що простій екскаватора в інші періоди, заявлені позивачем, відбувся так само з вини відповідача.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено невиконання відповідачем обов`язків договору, які спричинили простій екскаватора, зазначений у змінних рапортах позивача, та, як наслідок, про незаконність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 715 950,00 грн за простій екскаватора. Отже місцевий господарський суд ухвалив обґрунтоване та правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 23.01.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС) повторно надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3428/23 про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу разом із долученим до неї актом від 19.01.2024 наданих послуг на суму 25 000,00 грн згідно з договором про надання правової допомоги № 10-07/23 від 10.07.2023.

До цього заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн подавалася до суду першої інстанції під час підготовчого провадження у справі, а саме 04.10.2023 електронним засобом зв`язку та 05.10.2023 у паперовій формі разом із договором про надання правової допомоги № 10-07/23 від 10.07.2023, рахунком на оплату №1 від 10.07.07.2023 на суму 25000,00 грн, платіжним дорученням № 403 від 13.07.2023 про оплату послуг правової допомоги на суму 25000,00 грн (а.с. 113-121, 136-143 т. 2). Попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений відповідачем в сумі 25000,00 грн також до початку розгляду справи по суті та зазначений ним у відзиві, поданому до суду в електронній та паперовій формі 27.07.2023 та 01.08.2023 відповідно (а.с. 133-136, 189-196 т. 1).

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (далі клієнт, відповідач) та Адвокатським бюро "Єресько та партнери" (далі Бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 10-07/23 від 10.07.2023.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Бюро надає клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта у справі № 904/3428/23, яка перебуває у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Нормер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" про стягнення 829212,49 грн, без обмежень у повноваженнях Бюро, що включає: ознайомлення з матеріалами справи та аналіз документів, на підставі яких виникла заборгованість; представництво інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області; підготовку та подання відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень по суті справи (якщо в цьому виникне необхідність); подачу інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи, а також моніторинг руху справи у суді (сайт "Судова влада", сайт "Електронний суд", , засоби телефонного зв`язку) тощо.

За умовами пункту 2.1 договору при наданні правової допомоги Бюро користується всіма правами, передбаченими Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими положеннями чинного законодавства України.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що клієнт здійснює на користь Бюро оплату гонорару не пізніше 10 календарних днів з дня виставлення рахунку. Клієнт зобов`язується також здійснити оплату фактичних витрат, необхідних для надання правової допомоги та/або виконання договору.

До фактичних витрат відносяться витрати, пов`язані з виконанням договору (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата поштових відправлень, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, реєстраційні збори та інші обов`язкові платежі тощо) (п. 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору сторонами погоджена вартість правової допомоги, вказаної у п. 1.1 цього договору, яка становить фіксовану оплату у розмірі 25000,00 грн.

Крім того, сторонами досягнуто згоди щодо виплати клієнтом на рахунок Бюро "гонорару успіху" в розмірі 5% від розміру, на який Господарським судом Дніпропетровської області буде зменшено заявлену Приватним підприємством "Нормер" до стягнення суму заборгованості клієнта у справі № 904/3428/23. Цю частину гонорару клієнт бере на себе зобов`язання сплатити на рахунок Бюро протягом 7 календарних днів із дати набрання судовим рішенням у цій справі законної сили (п. 3.4).

Відповідно до пункту 3.5 договору за результатами надання правової допомоги, складається акт, що підписується кожною стороною. В акті вказується обсяг наданої Бюро правової допомоги та її вартість. Акт передається клієнту особисто та/або засобами поштового зв`язку, та/або направляється на електронну адресу. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а послуги прийнятими клієнтом без зауважень, якщо протягом 3 робочих днів з дня його отримання особисто або поштою, або підтвердження надіслання на електронну адресу клієнта, клієнт не надав Бюро письмових аргументованих заперечень на акт.

Згідно з пунктом 5.1 договору про надання правової допомоги № 10-07/23 від 10.07.2023 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дня вручення Господарським судом Дніпропетровської області рішення клієнту або адвокату Бюро (як представнику) у справі № 904/3428/23. В частині зобов`язань клієнта перед Бюро договір діє до повного виконання клієнтом зобов`язань, визначених розділом 3 цього договору.

Актом наданих послуг від 19.01.2024 сторони договору про надання правової допомоги № 10-07/23 від 10.07.2023 підтвердили надання Адвокатським бюро "Єресько та партнери" Товариству з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" правової (правничої) допомоги на суму 25000,00 грн, а саме:

- представництво відповідача у Господарському суді Дніпропетровської області під час розгляду справи у 8 судових засіданнях, які відбулися 27.07.2023 (у режимі відеоконференції), 12.09.2023 (у режимі відеоконференції), 05.10.2023 (у приміщенні суду), 02.11.2023 (у приміщенні суду), 21.11.2023 (у приміщенні суду), 12.12.2023 (у приміщенні суду), 04.01.2024 (у режимі відеоконференції), 18.01.2024 (у режимі відеоконференції);

- ознайомлення з матеріалами справи позовною заявою та додатками до неї, аналіз документів, на підставі яких виникла заборгованість за договором № 2712-2022 надання послуг гусеничного екскаватора СА8Е СХ240В з екіпажем;

- аналіз судової практики Верховного Суду та підготовка тактики захисту інтересів відповідача;

- підготовка та подача заяви про участь у судових засіданнях у справі № 904/3428/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 14.07.2023 (оскільки робоче місце адвоката Бюро м. Київ);

- підготовка та подача відзиву на позовну заяву від 26.07.2023;

- підготовка та подача клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з переліку доказів, що підлягають дослідженню від 27.07.2023;

- ознайомлення з матеріалами справи (відповіддю на відзив);

- підготовка та подача клопотання про витребування, дослідження та огляд доказів від 12.09.2023;

- підготовка клопотання про залучення оригіналів доказів (подану відповідачем особисто через канцелярію суду разом з оригіналами документів);

- підготовка та подача заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу у справі № 904/3428/23 від 03.10.2023;

- підготовка та подача заперечень у справі № 904/3428/23 від 04.10.2023;

- ознайомлення з матеріалами справи (письмовими поясненнями позивача);

- підготовка та подача письмових пояснень відповідача щодо позовної заяви про стягнення грошових коштів від 20.11.2023;

- ознайомлення з матеріалами справи (заявою про розподіл судових витрат позивача від 16.01.2024);

- підготовка та подача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивача від 18.01.2024;

- підготовка та подача заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №904/3428/23 (про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу);

- моніторинг руху судової справи № 904/3428/23.

Акт наданих послуг від 19.01.2024 поданий відповідачем до суду відповідно до вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За нормативними приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що практична реалізація принципу судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За обставинами справи заява та докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані відповідачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Судом першої інстанції здійснено аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, та прийнято до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими відповідачем доказами, а саме актом наданих послуг від 19.01.2024 до договору про надання правової допомоги № 10-07/23 від 10.07.2023, підтверджується факт отримання відповідачем професійної правничої допомоги, що визначена в сумі 25000,00 грн, тобто у фіксованому розмірі.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Оцінюючи заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат професійної правничої допомоги з урахуванням критеріїв при їх розподілі, передбачених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та пропорційність до предмета спору (з урахуванням ціни позову), а також розумність таких витрат відповідача в сумі 25000,00 грн, у тому числі й до ціни позову.

Так, по відношенню до ціни позову зазначені витрати становлять лише 3% (25000,00х100/829212,49 = 3%).

Доводи позивача, наведені ним в обґрунтування клопотання про зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом не прийняті з огляду на викладене.

За таких обставин суд не вбачав підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже судом першої інстанції витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог і покладені на позивача в сумі 21857,82 грн (829212,49 - 49185,22 - 2983,33 грн - 48000,00 грн - 4052,80 = 724991,14; 25000х724991,14/829212,49 = 21857,82).

Судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі позивач як на підставу для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 посилається на втрату чинності цим рішенням у разі скасування судом апеляційної інстанції основного рішення від 18.01.2024 р. у цій справі. При цьому апелянт не наводить жодного спростування неспівмірності заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат або неправомірності оскаржуваного додаткового рішення.

За таких обставин, враховуючи результати розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, розподіливши ці витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 21857,82 грн.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані рішення відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення від 18.01.2024 р. та додаткового рішення від 01.02.2024 р. Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі відсутні.

З урахуванням зазначеного вище висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін, судова колегія має здійснити розподіл судових витрат, зокрема, на правничу допомогу.

Так, під час апеляційного розгляду справи, а саме у відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача заявлено про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем на стадії апеляційного провадження, у розмірі 16 000,00 грн.

Окрім цього відповідачем подано до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат відповідачем.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, тощо.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як зазначено вище в апеляційній скарзі відповідачем заявлено про покладення на позивача судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, здійснених відповідачем під час апеляційного розгляду справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 28-03/24 від 28.03.2024 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" (далі клієнт) та Адвокатським бюро "Єресько та партнери" (далі Бюро).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Бюро надає Клієнту правничу допомогу щодо представництва інтересів Клієнта у Центральному апеляційному господарському суді у справі № 912/2114/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 року у справі за позовом Приватного підприємства "Нормер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" про стягнення 829212,49 грн, без обмежень у повноваженнях Бюро, що включає: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень (якщо позивачем (апелянтом) буде подано відповідь на відзив), додаткових пояснень по суті справи (якщо в цьому виникне необхідність) та подачу інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи, тощо.

За умовами пункту 2.1 договору при наданні правової допомоги Бюро користується всіма правами, передбаченими Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими положеннями чинного законодавства України.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що клієнт здійснює на користь Бюро оплату гонорару не пізніше 10 календарних днів з дня виставлення рахунку. Клієнт зобов`язується також здійснити оплату фактичних витрат, необхідних для надання правової допомоги та/або виконання договору.

До фактичних витрат відносяться витрати, пов`язані з виконанням договору (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата поштових відправлень, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, реєстраційні збори та інші обов`язкові платежі тощо) (п. 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору сторонами погоджена вартість правничої допомоги, вказаної у п. 1.1 цього договору, яка становить фіксовану оплату у розмірі 16 000,00 грн.

Крім того, сторонами досягнуто згоди щодо виплати клієнтом на рахунок Бюро "гонорару успіху" протягом 7 календарних днів із дати набрання судовим рішенням у справі № 912/2114/23 законної сили (п. 3.4).

Відповідно до пункту 3.5 договору за результатами надання правової допомоги, складається акт, що підписується кожною стороною. В акті вказується обсяг наданої Бюро правової допомоги та її вартість. Акт передається клієнту особисто та/або засобами поштового зв`язку, та/або направляється на електронну адресу. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а послуги прийнятими клієнтом без зауважень, якщо протягом 3 робочих днів з дня його отримання особисто або поштою, або підтвердження надіслання на електронну адресу клієнта, клієнт не надав Бюро письмових аргументованих заперечень на акт.

Згідно з пунктом 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дня вручення Центральним апеляційним господарським судом рішення клієнту або адвокату Бюро (як представнику) у справі № 904/3428/23. В частині зобов`язань клієнта перед Бюро договір діє до повного виконання клієнтом зобов`язань, визначених розділом 3 цього договору.

Актом наданих послуг від 02.10.2024 сторони договору про надання правової допомоги підтвердили надання Адвокатським бюро "Єресько та партнери" Товариству з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" правничої допомоги на суму 16 000,00 грн, а саме:

- ознайомлення з апеляційною скаргою ПП "Нормер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 року;

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Павлоградмаш" від 30.04.2024 року;

- підготовка та подача заяви про участь у судових засіданнях у справі № 904/3428/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 30.04.2024 року, (оскільки робоче місце адвоката Бюро м. Київ);

- ознайомлення з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу, подану ПП "Нормер";

- підготовка та подання заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу) ТОВ "Павлоградмаш" від 09.05.2024 року;

- представництво ТОВ "Павлоградмаш" у Центральному апеляційному господарському суді під час розгляду справи № 904/3428/23 у судових засіданнях (в режимі відеоконференції).

Акт наданих послуг від 02.10.2024 поданий відповідачем до суду відповідно до вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідачем подано: рахунок № 1 від 28.03.2024 року на суму 16 000,00 грн, платіжну інструкцію № 113 від 02.04.2024 на суму 16 000,00 грн, ордер серії АА № 1437630 від 30.04.2024 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Павлоградмаш" у Центральному апеляційному господарському суді, виданий Адвокатським бюро "Єресько та партнери".

Матеріалами справи підтверджується участь адвоката Єресько Олени Сергіївни в судових засіданнях у справі № 904/3428/23 і здійснення представництва інтересів відповідача в Центральному апеляційному господарському суді.

Представник Приватного підприємства "Нормер" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із клопотанням про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу адвоката, згідно з яким позивач просить зменшити розмір вказаних витрат до суми 4 000,00 грн.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що заявлені до стягнення з ПП "Нормер" витрати на професійну правничу допомогу не відповідають складності, часу та обсягу наданих адвокатом відповідача послуг та виконаних робіт.

Так, позивач, зокрема зазначає, що серед переліку визначених представником відповідача видів правничої допомоги суттєвим є лише підготовка відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу. При цьому, на думку позивача, для підготовки вказаних документів не потрібно було вивчати будь-які нові обставини справи чи додаткові докази, оскільки представник відповідача брала участь у справі у суді першої інстанції. Інші ж документи, на переконання позивача, не потребують значних витрат часу. Крім цього, звертає увагу, що судове засідання у суді апеляційної інстанції відбулося в режимі відеоконференції, що передбачає лише витрату часу виключно на час судового засідання.

За таких обставин, дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом в суді апеляційної інстанції, врахувавши доводи позивача щодо зменшення розміру вказаних витрат, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінюючи дійсність та необхідність понесення адвокатських витрат та розумність їхнього розміру, незмінність позиції відповідача під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення Приватного підприємства "Нормер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 8 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 887,10 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. та додаткове рішення від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/3428/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 р. у справі № 904/3428/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне підприємство "Нормер".

Стягнути з Приватного підприємства "Нормер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградмаш" судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 8 000,00 грн.

Видачу наказу, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 22.10.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд