Постанова

від 23.10.2024 по справі 904/5955/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5955/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтоль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі № 904/5955/23 (суддя Бондарєв Е.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтоль" (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 51М, кв. 52, ідентифікаційний код 44134156)

про стягнення 72 316,30 грн. заборгованості за відшкодування витрат на утримання земельної ділянки, 13 270,05 грн. пені, 2 349,59 грн. 3% річних, 6 007,34 грн. інфляційних втрат , -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтоль" заборгованості на загальну суму 93 943,28 грн., з яких:

- 72 316,30 грн. заборгованість за відшкодування витрат на утримання земельної ділянки за період з березня 2022 року по грудень 2022 року;

- 13 270,05 грн. пеня за загальний період з 16.04.2022 по 17.07.2023;

- 2 349,59 грн. 3% річних за загальний період з 16.04.2022 по 30.09.2023;

- 6 007,34 грн. інфляційні втрати за загальний період з травня 2022 року по вересень 2023 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі № 904/5955/23 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтоль" (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 51М, кв. 52, ідентифікаційний код 44134156) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 72 316,30 грн. заборгованості за відшкодування витрат на утримання земельної ділянки, 13 270,05 грн. пені, 2 349,59 грн. 3% річних, 6 007,34 грн. інфляційних втрат та 2 684,00 витрат зі сплати судового збору.

Справа розглядалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Суд зазначив, що позивачем доведено порушення відповідачем умов договору №ПР/П-21460/НЮдч про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки філії, доведено розмір заборгованості та право позивача на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що рішення суду ґрунтується на неповному дослідженні доказів, позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що керівник Структурного підрозділу "Криворізька дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Придніпровська залізниця" листом №148 від 31.01.2022 року у відповідності до п.10.2.договору №ПР/П-21460/НЮ попередив Товариство про припинення дії договору у зв`язку із неефективним використанням, просив звільнити земельну ділянку від стороннього майна та привести її до первісного стану. Окремо Товариству було повідомлено, що воно має можливість звернутися до керівництва філії з проханням укласти договір на організацію складування вантажів.

Товариство вирішило погодитися із припиненням договору №ПР/П-21460/НЮ та листом від 07.02.2022 року звернулося безпосередньо до Директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Момота О.І., приклавши копію листа №148 від 31.01.2022 року і озвучивши згоду із припиненням договору №ПР/П-21460/НЮ.

Відповідач зазначає, що сумлінно виконуючи умови договору №ПР/П-21460/НЮ щодо оплати до момента його припинення, Товариство сплатило відповідні щомісячні платежі платіжним дорученням №28 від 31.01.2022 року та №46 від 23.01.2022 року та підписало із позивачем акти наданих послуг про це.

Як видно із роздруківок вказаних платіжних доручень в розділі "призначення платежу" вказано реквізити рахунків, виставлених отримувачем у відповідності до п.2.2. договору №ПР/П-21460/НЮ.

З березня 2022 року Товариству не надходили рахунки на оплату по договору №ПР/П-21460/НЮ, оскільки він був припинений в кінці лютого 2022 року у відповідності до листа від 13.01.2022 року №12.

Претензій щодо неоплати протягом 2022 року Товариство також не отримувало.

Протягом 2022 року між позивачем та відповідачем тривало листування і узгодження питань щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Позивач та відповідач узгодили та підписали договір встановлення земельного сервітуту ПДС/П-23-82/ НКМ-82 від 05.01.2023 року на земельну ділянку площею: 0,6054 га (0,3121 га, 0,2891 га, 0,0028 га, 0,0014га) за адресою: вул. Транспортна 95 а, 95 б, 95 в, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., а згодом - зареєстрували вказані речові права.

Однак, незважаючи на вищеописані узгоджені дії із припинення попереднього договору щодо відшкодування витрат на утримання земельної ділянки та укладення нового договору на користування частинами ділянки в межах земельного сервітуту, в кінці березня 2023 року Товариство отримало претензію від Структурного підрозділу Криворізької дирекції залізничних перевезень РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" щодо відшкодування Залізниці витрат на утримання смуги відведення в сумі 112 488,58 грн. з ПДВ.

У відповідь на претензію позивача відповідач вказав, що після припинення дії договору №ПР/П-21460/НЮдч від 17.11.2021 року і до укладення договору ПДС/П-23-82/НКМ-82 про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, ТОВ "Квінтоль" не користувалося вказаними у договорах земельними ділянками.

Відповідно, вимога про стягнення відшкодування Залізниці витрат на утримання смуги відведення в сумі 112 488,58 грн. з ПДВ по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 18119001, яка нарахована по станції Кривий Ріг Головний, з особового рахунку ТОВ "Квінтоль" є безпідставною, і Товариство не дає на неї згоду.

Враховуючи, що основна вимога є безпідставною, не мають під собою підстав і похідні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Скаржник просить :

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі 904/5955/23 та закрити провадження у справі повністю;

- витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги стягнути із позивача за первісним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.

Просить відмовити відповідачу в задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі 904/5955/23 залишити без змін.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання земельної ділянки, пені, 3% річних і інфляційних втрат за порушення відповідачем зобов`язання за договором.

Судом встановлено, що 17.11.2021 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Структурного підрозділу "Криворізька дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, отримувач коштів) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтоль" (далі - відповідач, платник) укладено договір №ПР/П-21460/НЮдч про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки філії (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору частина земельної ділянки, щодо якої укладається договір, розміром 0,6304 га фактично використовується платником з метою обслуговування некапітальних споруд та обладнання, що належать платнику та знаходяться на земельній ділянці, а також для здійснення розвантажувальних робіт полувагонів, без права забудови (далі - земельна ділянка). Земельна ділянка є частиною ділянки загальною площею 146,0474 га, яка розташована в межах м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", яка є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця" на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія І-ДП б/н від 17.03.1998 (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору платник зобов`язується на умовах договору відшкодувати отримувачу коштів витрати, понесені останнім при утриманні земельної ділянки, визначеної в п. 1.1 договору.

Розмір відшкодування витрат за утримання земельної ділянки розраховано в додатку №1 та складає 86 779,56 грн. з ПДВ за рік (п.2.1 договору).

Оплата у розмірі 100% місячної плати, що становить 7 231,63 грн., здійснюється платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок отримувача коштів до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку (п.2.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до 31.12.2021 (п.10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожні наступні п`ять років на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору не менше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії (п.10.3 договору).

За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначав, що впродовж 2022 року (з січня по грудень) відповідач мав щомісячно сплачувати позивачу кошти за відшкодування витрат за утримання земельної ділянки у розмірі, що встановлений у п. 2.1 договору, але сплатив лише за січень та лютий, в зв`язку з чим за період з березня по грудень 2022 року виник борг у загальному розмірі 72 316,30 грн., що і стало причиною виникнення спору. За порушення термінів оплати відшкодування витрат за утримання земельної ділянки позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 13 270,05 грн., 3% річних від простроченої суми - 2 349,59 грн. та інфляційні втрати - 6 007,34 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За доводами апелянта згаданий договір був припинений в кінці лютого 2022 року у відповідності до листа від 13.01.2022 року №12, заборгованість за договором відсутня, рахунки на оплату не надходили. Крім того, позивач та відповідач узгодили та підписали договір встановлення земельного сервітуту ПДС/П-23-82/ НКМ-82 від 05.01.2023 року на земельну ділянку площею: 0,6054 га (0,3121 га, 0,2891 га, 0,0028 га, 0,0014га) за адресою: АДРЕСА_1 , а згодом - зареєстрували вказані речові права.

З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги апелянт надав лист Структурного підрозділу "Криворізька дистанція захисних лісонасаджень" на адресу відповідача від 31.01.2022 року №148, за змістом якого вбачається пропозиція припинення дії договору відповідно до п.10.2 договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник в обґрунтування неможливості подати суду заперечення на позов та відповідні докази, які, на його думку, свідчать про розірвання договору між сторонами з лютого 2022 року, вказував, що єдиний учасник/директор відповідача у зв`язку з введенням воєнних дій не проживає за місцем реєстрації, яке збігається з місцем реєстрації Товариства і тому документи по даній судовій справі не були відповідачем своєчасно отримані і, відповідно, не надані докази та заперечення на позов.

Такі доводи колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки обставини щодо введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року є загальновідомими, позов подано до суду у листопаді 2023 року, наразі воєнний стан в Україні продовжено. Тому колегія приймає докази відповідача і вважає обґрунтованим посилання скаржника на об`єктивну неможливість надати їх суду першої інстанції з наведених ним причин.

Як вказано вище, згідно п.10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року.

Згідно п.10.3 договору договір вважається пролонгованим на кожні наступні п`ять років на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору не менше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

Умови п.10.2 договору передбачають, що за ініціативою однієї із сторін дія договору може бути припинена за умови письмового попередження іншої сторони не менше ніж як за 30 календарних днів до дати припинення договору.

Лист №148 Структурного підрозділу "Криворізька дистанція захисних лісонасаджень" на адресу відповідача , за змістом якого вбачається пропозиція припинення дії договору відповідно до п.10.2 договору, датовано 31.01.2022 року.

Враховуючи положення п.10.1 договору, відсутність доказів про намір розірвання договору, які б були подані його сторонами в строк до 30.11.2021 року, дія договору пролонгована на 5 років, тобто, до 31.12.2026 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що вказаний лист підтверджує факт розірвання договору з лютого 2022 року. За змістом листа він не містить дату, з якої сторона пропонує розірвати договір. Отже, відсутні підстави вважати, що позивач діяв відповідно до п.10.2 договору.

Зі змісту листа-відповіді ТОВ "Квінтоль" від 07.02.2022 року № 07/02 слідує, що останнє не висловило жодної позиції щодо розірвання договору, зазначивши лише про намір укласти договір на організацію складування вантажів.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що ТОВ "Квінтоль" не звільнило земельну ділянку від свого майна, факт наявності якого на земельній ділянці позивача підтверджується пунктом 1.1 договору від 17.11.2021 року №ПР/П-21460/ НЮдч, де, зокрема, зазначено, що частина земельної ділянки, щодо якої укладається цей договір, розміром 0,6304 га фактично використовується платником з метою обслуговування некапітальних споруд та обладнання, що належать платнику та знаходяться на земельній ділянці.

Отже, сторони не дійшли згоди на дострокове розірвання договору №ПР/П-21460/НЮдч від 17.11.2021 року.

Таким чином, за відсутності належних і допустимих доказів щодо розірвання сторонами договору №ПР/П-21460/НЮдч про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки філії, є вірним висновок суду про наявність у відповідача зобов`язання з відшкодування передбачених договором витрат.

Щодо посилання апелянта на укладення договору встановлення земельного сервітуту ПДС/П-23-82/ НКМ-82 від 05.01.2023 року на земельну ділянку площею: 0,6054 га (0,3121 га, 0,2891 га, 0,0028 га, 0,0014га) за адресою: АДРЕСА_1 колегія суддів звертає увагу на наступне:

З наданих відповідачем доказів - Витягу з державного реєстру речових прав вбачається і позивачем дана обставина визнається, що 05.01.2023 року щодо частини спірної земельної ділянки (0,6054 га) сторонами укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

Позивач визнає, що саме ця подія фактично є згодою обох сторін на розірвання договору від 17.11.2021 року №ПР/П-21460/НЮдч.

У даному випадку спірним періодом є період з березня по грудень 2022 року.

Отже, в спірний період договірні відносини сторін за договором №ПР/П-21460/НЮдч від 17.11.2021 року існували, докази оплати за цей період відповідач не надав, розмір заборгованості та нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних не заперечує, контр розрахунок вказаних сум суду не надано.

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що рахунки на оплату від позивача він не отримував, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою рахунок наоплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати витрати на утримання земельної ділянки. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 року у справі №923/712/17, від 21.01.2019року у справі №925/2028/15,від 02.07.2019 року у справі №918/537/18, від29.08.2019 року у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 року у справі №915/400/18, від 29.04.2020 року у справі №915/641/19.

Враховуючи порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором від 17.11.2021 року №ПР/П-21460/НЮдч, відповідач позивачу має сплатити основний борг в сумі 72 316,30 грн., що виник у період з березня 2022 року по грудень 2022 року; пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені - 13 270,05 грн.; три проценти річних від простроченої суми - 2 349,59 грн.; інфляційні втрати - 6 007,34 грн.

З огляду на це висновки оскаржуваного рішення є законними та обґрунтованими, скаржником не спростовані.

Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі № 904/5955/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков