Рішення

від 17.10.2024 по справі 904/2704/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2704/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, 49051, м.Дніпро, вул.Осіння, 8, код ЄДРПОУ 02909938 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР", 49080, м.Дніпро, вул.Шолохова, буд.1, код ЄДРПОУ 13470747

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення володіння нерухомого майна

Представники сторін:

від прокуратури: Риженко Вікторія Олегівна, посвідчення № 069939 від 01.03.2023р., прокурор;

від позивача: Кузюр Олександра Олександрівна, витяг з ЄДР, самопредставництво;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР" з позовною заявою, а також із заявою про зміну предмету позову, в якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, місце розташування: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 160 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м.Дніпрі, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлову будівлю павільйон (загальною площею 135,3 кв. м.) за адресою: вул.Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м. Дніпро, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2003931412101, номер відомостей про речове право 34976148);

-скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) на об`єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон площею 135,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1Л, проведену 03.01.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 34976148), індексний номер: 50585004 від 09.01.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101.

- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) нерухомим майном: нежитловою будівлею павільйоном (загальною площею 135,3 кв. м.) за адресою: вул.Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м. Дніпро, проведену рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Тетяною Федорівною (від 09.01.2020; індексний номер рішення - 50585004) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м.Київ, р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час здійснення конституційних повноважень встановлено, що на підставі розпорядження міського голови від 19.05.2004 №293-р та рішення органу місцевого самоврядування державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 03.01.2020 за ТОВ Універсам «АМУР» (ЄДРПОУ 13470747) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівлі-павільйони загальною площею 135,3 кв. м. по вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпро (теперішня назва вул. Степана Рудницького, 1Л).

Водночас, будівництво вказаного об`єкта нерухомості здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.

Враховуючи вищевикладене, вказана реєстрація права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості є незаконною та підлягає скасуванню.

Разом з позовною заявою керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра подав заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 24.06.21024р. заяву Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (ЄДРПОУ 13470747) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлої будівлі павільйону (загальною площею 135,3 кв.м.) за адресою: вул.Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м.Дніпро, (реєстраційний номер 2003931412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

РУХ СПРАВИ:

Ухвалою суду від 24.06.2024р. заяву Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою суду від 24.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.07.2024р.

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений. 10.07.2024р. до суду повернувся поштовий конверт, направлений на адресу відповідача, з відміткою "Укрпошти" - "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 25.07.2024р. відкладено підготовче засідання по справі на 22.08.204р. о 09:30год.

22.08.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла заява, в якій зазначають, що будівництво об`єкта нерухомості здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчо/будівельних робіт та реєстрація права власності є незаконною та підлягає скасуванню.

22.08.2024р. до суду від прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю підготовки заяви про зміну предмету позову.

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений. 09.08.2024р. до суду повернувся поштовий конверт, направлений на адресу відповідача, з відміткою "Укрпошти" - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 22.08.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30днів та відкладено підготовче засідання на 19.09.2024р. о 10:00год.

18.09.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшло клопотання про відкладення у зв`язку з підготовленням заяви про зміну предмету позову, а саме пред`явлення додаткової позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

19.09.2024р. до суду від прокуратури надійшла заява, в якій просить суд продовжити розгляд справи на розумний строк.

19.09.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просить суд змінити предмет позову, виклавши позовні вимоги у наступній редакції:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747, адреса: 49080, Дніпропетровська область, м.Дніпро вул. Степана Рудницького, буд.1) повернути Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 Л, загальною площею 160 кв.м., шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: нежитлової будівлі-павільйону, загальною площею 135,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2003931412101);

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) на об`єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон площею 135,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1Л, проведену 03.01.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 34976148), індексний номер: 50585004 від 09.01.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101;

- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747, адреса: 49080, Дніпропетровська область, м.Дніпро вул. Степана Рудницького, буд.1) нерухомим майном: нежитловою будівлею-павільйоном, загальною площею 135,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1 Л, проведену 03.01.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф., (номер відомостей про речове право 34976148), індексний номер: 50585004 від 09.01.2020 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО: 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/рUA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір».

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений. 11.09.2024р. до суду повернувся поштовий конверт, направлений на адресу відповідача, з відміткою "Укрпошти" - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 19.09.2024р. було відкладено підготовче засідання по справі на 26.09.2024р. о 11:30год.

Надійшли усні клопотання від прокуратури та позивача про відкладення розгляду справи, оскільки добавлено ще одну позовну вимогу.

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 26.09.2024р. відкладено підготовче засідання по справі на 10.10.2024р. о 11:30год.

В судове засідання з`явились представники прокуратури та позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2024 о 11:00год.

В судове засідання з`явились представники Прокуратури та позивача. Представник відповідача не з`явився про місце, день та час судвого засідання повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Письмовими матеріалами справи встановлено, що, на підставі розпорядження міського голови від 19.05.2004 №293-р («Про присвоєння нежитловому приміщенню по вул. Шолохова адреси вул. Шолохова, 1Л») та рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 20.06.2003 №312 «Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по вул. Шолохова) державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 03.01.2020 за ТОВ Універсам «АМУР» (ЄДРПОУ 13470747) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівлі-павільйони загальною площею 135,3 кв. м. по вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпро (теперішня назва вул. Степана Рудницького, 1Л) (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2003931412101). Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 50585004 від 09.01.2020.

Згідно наданої до письмових матеріалів реєстраційної справи, в останній міститься технічний паспорт (виготовлений ПП «Пром БТІ») на нежитлову будівлю по вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпро. Згідно даних технічного паспорту площа земельної ділянки складає 187 кв. м.

Відповідно до інформації, наданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист №10/1-29 від 04.03.2024), дозвільна документація та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих за адресою: м.Дніпро, вул. Шолохова, 1Лне реєструвались.

Відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкту нерухомого майна за адресою: вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпрі в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Згідно листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради від 28.02.2024 №12/19-86, відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості за адресою:вул. Шолохова, (теперішня назва вул. Степана Рудницького), 1 Л у м. Дніпрі. Вказана адреса офіційно жодному об`єкту міста не надавалась.

Державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 28.02.2024 здійснено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м. Дніпрі, за результатами якого складено акт №28/02/24-КР-5.

Згідно інформації інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від (лист від 26.04.2024 №2604-4/24) на території земельної ділянки за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у місті Дніпрі розташована одноповерхова нежитлова будівля-павільйон, поділена на чотири частини. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на території вказаної земельної ділянкирозташоване нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ Універсам «АМУР». Відповідно до даних Державного земельного кадастру нежитлова будівля-павільйон за вказаною адресою фактично займає площу 160 кв.м. Павільйон частково розташований на території земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:01:340:0180, площею 134 кв. м., а частково на території несформованої земельної ділянки площею 26 кв. м. Доступ до земельної ділянки вільний. На момент обстеження у зазначеному торговому павільйоні здійснювалась господарська діяльність. Територія біля зазначеного павільйону змощена плиткою.

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради зазначено, що згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 16.11.2019 за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л павільйон збудовано в 2003 році.

Прокурор наголошує, що за результатами опрацювання відомостей, що містяться на веб-порталі «GoogleEarthPro», павільйон за адресою розташування м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 1Л було насправді збудовано в період часу з серпня 2006 року по жовтень 2007 року. Натомість право власності на обстежуваний павільйон було зареєстровано 09.01.2020, про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:50585004 від 09.01.2020.

За інформацією Дніпровської міської ради, яка міститься у Муніципальнійземельній інформаційній системі, (лист від 21.03.2024 №7/11-613) договори оренди землі, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку, розташовану за адресою:вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Лу м. Дніпро - відсутні.

Міською радою надано інформацію, що документи, які стали підставою для реєстрації речового права на об`єкт нерухомості по вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м. Дніпро за ТОВ Універсам «АМУР» не видавались та не приймались, а саме: розпорядження міського голови від 19.05.2004 №293-р («Про присвоєння нежитловому приміщенню по вул. Шолохова адреси вул. Шолохова, 1Л») та рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 20.06.2003 №312 «Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по вул. Шолохова»).

Згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2004 рік розпорядження зазначеної ради від 19.05.2004 №295-р не існує.

Згідно з інформацією Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради рішення від 20.06.2003 №312 «Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по вул. Шолохова ТОВ Універсам «АМУР»» виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради не приймалося.

Відповідно до інформації Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області (лист від 12.04.2024 №17143/5/04-36-04-02-11) встановлено відсутність діючих договорів оренди землі, укладених між юридичними/фізичними особами та Дніпровською міською радою за адресою земельної ділянки у м. Дніпро по вул. Шолохова, 1Л. За даними інформаційних систем податкових органів ДПС України ТОВ Універсам «АМУР» податкові декларації з плати за землю за адресою: вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпро на 2020-2024 роки не надавалися, земельний податок та/або орендна плата не нараховувались та не сплачувались.

За інформацією, наявною у Комунальному підприємстві «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, технічна інвентаризація та державна реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою:вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпрі, підприємством не проводилась (лист від 13.03.2024 №2811).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з інформації інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від (лист від 26.04.2024 №2604-4/24) на території земельної ділянки за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у місті Дніпрі розташована одноповерхова нежитлова будівля-павільйон, поділена на чотири частини. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на території вказаної земельної ділянки розташоване нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ Універсам «АМУР». Відповідно до даних Державного земельного кадастру нежитлова будівля-павільйон за вказаною адресою фактично займає площу 160 кв.м. Павільйон частково розташований на території земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:01:340:0180, площею 134 кв. м., а частково на території несформованої земельної ділянки площею 26 кв. м. Доступ до земельної ділянки вільний. На момент обстеження у зазначеному торговому павільйоні здійснювалась господарська діяльність. Територія біля зазначеного павільйону змощена плиткою.Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної форми власності, у тому числі, на умовах оренди (підпункт 14.1.73, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт. 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).

Докази подання податкової звітності за землю в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформації Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області (лист від 12.04.2024 №17143/5/04-36-04-02-11) встановлено відсутністьдіючих договорів оренди землі, укладених між юридичними/фізичними особами та Дніпровською міською радою за адресою земельної ділянки у м. Дніпро по вул. Шолохова, 1Л. За даними інформаційних систем податкових органів ДПС України ТОВ Універсам «АМУР» податкові декларації з плати за землю за адресою: вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпро на 2020-2024 роки не надавалися, земельний податок та/або орендна плата не нараховувались та не сплачувались.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Слід відзначити, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність;

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності.

Документи, які стали підставою для реєстрації речового права на об`єкт нерухомості повул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м. Дніпро за ТОВ Універсам «АМУР» не видавались та не приймались, а саме: розпорядження міського голови від 19.05.2004 №293-р («Про присвоєння нежитловому приміщенню по вул. Шолохова адреси вул. Шолохова, 1Л») та рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 20.06.2003 №312 «Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по вул. Шолохова»).

Згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2004 рік розпорядження зазначеної ради від 19.05.2004 №295-р не існує.

Згідно з інформацією Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради рішення від 20.06.2003 №312 «Про дозвіл на розміщенняторгівельного павільйону по вул. Шолохова ТОВ Універсам «АМУР»» виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради не приймалося.

Матеріалами справи встановлено, що жодного документу, що підтверджував відведення земельної ділянки під його будівництво заявником державному реєстратору не надано.

Так письмовими матеріалами справи, а також з пояснень сторін в судовому засіданні достеменно встановлено, що відповідно до інформації, наданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист №10/1-29 від 04.03.2024), дозвільна документація та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих за адресою: м.Дніпро, вул. Шолохова, 1Лне реєструвались.

Відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкту нерухомого майна за адресою: вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпрі в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Згідно даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості за адресою:вул. Шолохова, (теперішня назва вул. Степана Рудницького),1 Л у м. Дніпрі. Вказана адреса офіційно жодному об`єкту міста не надавалась (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської ради від 28.02.2024 №12/19-86).

Між іншим, державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 28.02.2024 здійснено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м. Дніпрі, за результатами якого складено акт №28/02/24-КР-5 .

Згідно інформації інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від (лист від 26.04.2024 №2604-4/24) на території земельної ділянки за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у місті Дніпрі розташована одноповерхова нежитлова будівля-павільйон, поділена на чотири частини. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на території вказаної земельної ділянки розташоване нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ Універсам «АМУР». Відповідно до даних Державного земельного кадастру нежитлова будівля-павільйон за вказаною адресою фактично займає площу 160 кв.м. Павільйон частково розташований на території земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:01:340:0180, площею134 кв. м., а частково на території несформованої земельної ділянки площею 26 кв. м. Доступ до земельної ділянки вільний. На момент обстеження у зазначеному торговому павільйоні здійснювалась господарська діяльність. Територія біля зазначеного павільйону змощена плиткою.

З поміж іншого, інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради наголошено, що згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 16.11.2019 за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л павільйон збудовано в 2003 році.

Однак, за результатами опрацювання відомостей, що містяться на веб-порталі «GoogleEarthPro», павільйон за адресою розташування м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 1Л було насправді збудовано в період часу з серпня 2006 року по жовтень 2007 року. Натомість право власності на обстежуваний павільйон було зареєстровано 09.01.2020, про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:50585004 від 09.01.2020.

За інформацією Дніпровської міської ради, яка міститься у Муніципальній земельній інформаційній системі, (лист від 21.03.2024 №7/11-613) договори оренди землі, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку, розташовану за адресою:вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Лу м. Дніпро - відсутні.

Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 03.01.2020 за ТОВ Універсам «АМУР» (ЄДРПОУ 13470747) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівлі-павільйони загальною площею 135,3 кв. м. по вул. Шолохова, 1Л у м. Дніпро (теперішня назва вул. Степана Рудницького, 1Л) (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2003931412101). Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 50585004 від 09.01.2020 без належних правовстановлюючих документів.

Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі №680/214/16 та від 20.07.2022 у справі №923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Водночас частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

За змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зроблено висновок, що "за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

При цьому, установивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена особі для цієї мети, суди з урахуванням практики застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, чиї права порушено такою забудовою, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проєкту або будівельних норм і правил.

У цьому аспекті Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 № 822/2149/18 наголошено, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 160 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м.Дніпрі, є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 Земельного кодексу України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.

Відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №915/1439/21 належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.

Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій Земельним кодексом України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 Земельного кодексу України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 Земельного кодексу України, як спеціальної норми права, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №915/1416/21 (за участю Міськради як позивача за аналогічним позовом), від якого колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.

Отже, суд доходить до висновків, що територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, має право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м.Дніпрі, загальною площею 160кв.мзвільнити земельну ділянку шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлову будівлю павільйон (загальною площею 135,3 кв. м.) за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м. Дніпро.

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об`єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.

Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, прокурором обрано належний спосіб захисту в даній частині.

В свою чергу наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст.182 ЦК України).

При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З огляду на викладене, державна реєстрація речового права на нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 135,3 кв. м. за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Лу м. Дніпро, якою зареєстровано право власності за ТОВ Універсам «АМУР» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2003931412101), вчинена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Крім того, суд зауважує, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові № 904/7803/21 від 19.04.2023, зазначив, що стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100)).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Разом з тим, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №904/7803/21 від 19.04.2023). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, судом встановлені достатні підстави для припинення володіння Відповідача на самовільно збудованенерухоме майно: нежитлову будівлю-павільйон загальною площею 135,3 кв. м. за адресою: вул. Степана Рудницького ( попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м. Дніпро,із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна №2003931412101.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. (ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції з 26.07.2022), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18, від 05.06.2024 у справі №904/4339/21, від 11.06.2024 у справі №904/4338/21.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю-павільйон,загальною площею 135,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747), проведену на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. 03.01.2020, індексний номер - 50585004 від 09.01.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина 3 статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції України, частина 3 статті 1 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 122-126 постанови від 15.09.2020 по справі №469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку позбавлення кінцевого набувача його прав на певний об`єкт законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об`єкт, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 125.6.3).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частин першої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавство України гарантує право заявити до відповідного суб`єкта позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами.

З огляду на викладене, позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд доходить до висновку, що докази, надані прокурором на підтвердження факту створення відповідачем перешкод Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою відповідачем земельною ділянкою є достатніми для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: - усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає територіальні громади, сільські, селищні, міські ради, сільських, селищних, міських голів, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження міської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території м. Дніпра, а також суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на відповідній території.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи

обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до правових висновків, зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, «знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі» (пункт 84 постанови).

Таким чином, в результаті незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно -нежитлову будівлю павільйон (загальною площею 135,3 кв. м.) за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м. Дніпро, порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Землі комунальної власності зайнято самовільно, що суперечить вимогам чинного законодавства до порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.

Окрім того, безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно на самовільно зайнятій земельній ділянці, також створює перешкоди законному власнику землі та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальноївласності.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом

(стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Проте, Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Як вбачається, про встановлені факти порушення вимог містобудівного та земельного законодавства Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Дніпровської міської ради скеровувались листи (№52-1033ВИХ-24 від 02.02.2024, №52-2831ВИХ-24 від 28.03.2024).

Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Дніпровської міської ради №7/11-613 від 21.03.2024, №7/11-1067 від 29.04.2024, та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити прокурор за подання позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) складає 7 267 грн. 20 коп. (3 028 грн. 00 коп. х 0,8 х 3).

Крім того, прокурором до суду була подана заява про забезпечення позову.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, сплачується судовий збір в розмірі: 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається, заява про забезпечення позову була подана до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже, сума судового збору, яку мав сплатити прокурор за подання заяви про забезпечення позову складає 1 211 грн. 20 коп.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 7 267 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР" про зобов`язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд та припинення володіння нерухомим майном нежитловою будівлеюпавільйоном загальною площею 135,3 кв.м., розташований за адресою: вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1Л, у м. Дніпро (реєстраційний номер 2003931412101), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна задовольнити.

Усунути перешкоди власнику територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, місце розташування: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 160 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), 1Л у м.Дніпрі, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлову будівлю павільйон (загальною площею 135,3 кв. м.) за адресою: вул.Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м. Дніпро, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2003931412101, номер відомостей про речове право 34976148).

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) на об`єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон площею 135,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Дніпро, вулиця Степана Рудницького (Шолохова), 1Л, проведену 03.01.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. (номер відомостей про речове право 34976148), індексний номер: 50585004 від 09.01.2020 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101.

Припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам «АМУР» (код ЄДРПОУ 13470747) нерухомим майном: нежитловою будівлею павільйоном (загальною площею 135,3 кв. м.) за адресою: вул. Степана Рудницького (попередня назва вул. Шолохова), буд. 1Л у м. Дніпро, проведену рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Тетяною Федорівною (від 09.01.2020; індексний номер рішення - 50585004) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2003931412101.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам "АМУР", 49080, м.Дніпро, вул.Шолохова, буд.1, код ЄДРПОУ 13470747 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) 7 267 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.10.2024

Суддя С.П. Панна