Рішення

від 21.10.2024 по справі 904/1754/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024м. ДніпроСправа № 904/1754/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промнафтосервіс", м. Дніпро

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ісагулова Майя, Греція, Анфокіпон, Ефкарпія, м. Салонікі

про припинення трудових відносин

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

позивачка: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промнафтосервіс", в якому просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Промнафтосервіс" з 29.03.2024, у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажання на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 23.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

25.04.2024 від ОСОБА_1 надійшла заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1754/24 за правилами за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.09.2024, клопотання ОСОБА_1 про залучення третіх осіб задоволено.

В судове засідання 05.09.2024 з`явилась позивачка.

Ухвалою суду від 05.09.2024 підготовче засідання відкладено до 07.10.2024.

09.09.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали від 05.09.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 21.10.2024.

Через систему "Електронний суд" 14.10.2024 від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи, що відбудеться 21.10.2024 без її участі.

В судове засідання 21.10.2024 представники сторін не з`явилися. Позивачка подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача, представник третьої особи-1 та представник третьої особи-2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 21.10.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 21.10.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначає, що у 2023 році вона вирішила припинити трудові відносини з відповідачем, втративши матеріальну, економічну та будь-яку іншу зацікавленість у продовженні виконання обов`язків директора.

Учасником товариства, яка володіє часткою у розмірі 100 % статутного капіталу, є громадянка Греції є ОСОБА_2 .

Відповідно до статуту відповідача, призначення та звільнення директора відноситься до виключної компетенції зборів учасників.

Позивачка, як керівник, на виконання вимог ст. 38 КЗпП України, здійснила усі залежні від неї заходи з метою належного та своєчасного повідомлення учасника відповідача про свої наміри щодо звільнення.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву.

Позиція третіх осіб 1-2

Треті особи не скористалися своїм процесуальним правом на подання письмових пояснень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промнафтосервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 35204823) було створене 12.06.2007, зареєстроване за юридичною адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 договору гр. Грецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 16.08.2011 року Штабом Грецької Поліції, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , (надалі за текстом - «Учасник»), керуючись діючим законодавством України, вирішив продовжити діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМНАФТОСЕРВІС» (надалі за текстом - «Статут»), що затверджений згідно рішення Загальних Зборів Учасників Товариства, викладеного в Протоколі № б/н від 20 травня 2016 року.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) ТОВ "ПРОМНАФТОСЕРВІС" є Ісагулова Майя, адреса: індекс 19 Анфокіпон, Ефкарпія, м. Салонікі, Греція, розмір внеску до статутного фонду 950 000, 00 грн; кінцевий бенефіціарний власник (3119725483) - Ісагулова Майя.

20.05.2016 ОСОБА_1 прийняла на себе обов`язки директора ТОВ "Промнафтосервіс" на підставі протоколу загальних зборів учасників від 20.05.2016, що зафіксоване у Наказі № 1-к «По особовому складу» від 20.07.2016.

05.07.2023 ОСОБА_1 направила учаснику ТОВ "Промнафтосервіс" Ісагуловій Майї копію заяви про звільнення поштовим відправленням з описом вкладення.

15.02.2023 ОСОБА_1 направила учаснику ТОВ "Промнафтосервіс" Ісагуловій Майї повідомлення та копію заяви про звільнення поштовим відправленням з описом вкладення .

У повідомлені про скликання Загальних зборів ТОВ "Промнафтосервіс" з питань звільнення директора ТОВ "Промнафтосервіс" від 15.02.2024 було повідомлено про наступне:

«Цим Повідомленням про скликання загальних зборів учасників від 15 лютого 2024 року (далі - "Повідомлення") повідомляємо Вас про скликання загальних позачергових зборів учасників (далі - "Зборів") Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТОСЕРВІС", код ЄДРПОУ: 35204823 (далі "ТОВ") на вимогу виконавчого органу ТОВ.

2. Наступні Збори будуть проведені:

Дата: 28 березня 2024 року.

Місце: АДРЕСА_2 .

Час початку Зборів: 10 год. 00 хвил.

3. Затверджено наступний порядок денний Зборів:

1. Про припинення повноважень (звільнення, відкликання) директора Товариства.

2. Про обрання (призначення) директора Товариства.

3. Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4. Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.».

Відповідь до цього часу не отримала.

Крім того, представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Промнафтосервіс" на чолі директора ОСОБА_1 було складено Акти від 14.08.2023, 28.03.2024 про неявку для проведення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТОСЕРВІС" Ісагулової Майї, у зв`язку з чим загальні збори Товариства є такими, що не відбулися.

Враховуючи те, що загальні збори учасників Товариства не відбулися, то як вказує позивач, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ "Промнафтосервіс" в ОСОБА_1 відсутня, тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про визнання трудових відносин припиненими на підставі п. ч. 1 ст. 38 КЗпП.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо підсудності суд зазначає наступне:

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс18), від 19.02.2020 по справі № 145/166/18, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17.

Щодо визнання припиненими трудових відносин

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням та надісланні її Товариству свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Згідно з трудовим законодавством України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість проведення загальних зборів одноосібного учасника Товариства, місцем реєстрації якого є тимчасово окупована територія України і фактично встановити зв`язок з таким учасником неможливо, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Подібна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Промнафтосервіс» та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом Дніпропетровської області, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачкою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Водночас у позовній заяві позивачка просить визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 29.03.2024.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промнафтосервіс", у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України є обґрунтованими та правомірними, відповідачем не спростовані, а отже позов підлягає частковому задоволенню, без вказівки на дату припинення повноважень, оскільки повноваження позивачки на посаді директора будуть припинені з моменту набрання рішенням законної сили.

Спеціальним Законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Встановлені судом обставини відповідачами жодним чином не спростовані.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промнафтосервіс» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 36; ідентифікаційний код 35204823) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі статті 38 Кодекс законів про працю України з дня набрання рішенням суду законної сили, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промнафтосервіс» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 36; ідентифікаційний код 35204823) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрат із сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2024

Суддя В.І. Ярошенко