Рішення

від 23.10.2024 по справі 904/3612/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3612/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" ,м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Криворізька міська рада, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 75 535, 07 грн, з яких: борг за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.11.2022 по 28.03.2024 в розмірі 72 691, 17 грн, сума абонентського обслуговування за період з 06.10.2022 по 30.04.2024 в розмірі 333, 76 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 606, 55 грн (за червень), 3% річних в розмірі 407, 02 грн (01.06.2024 по 07.08.2024), пеня в розмірі 437, 67 грн (01.06.2024 по 07.08.2024).

Ухвалою від 21.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Через систему електронний суд 10.09.2024 від Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради надійшли письмові пояснення.

Через систему електронний суд 16.09.2024 від Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

Через систему електронний суд 16.09.2024 від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" надійшла відповідь на відзив.

Через систему електронний суд 09.10.2024 від Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у відзиві на позовну заяву

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у послуги з постачання теплової енергії.

Позиція відповідача викладена у відповіді на відзив та запереченнях

Відповідач не погоджується з позовом.

Стососно обсягу повноважень управління визначених в редакції Положення про Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 23.09.2020 № 5014, відповідач зазначає, що основними завданнями та функціями Управління є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна. Позивач бере за основу слова "управління, користування та розпорядження" і ототожнюють їх з поняттям і змістом права власності, яке згідно із статтею 317 Цивільного кодексу України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Однак в Положенні про Управління чітко визначено "переданих міською радою повноважень", конкретизація яких (чітко визначених повноважень) перелічується далі в пунктах 2.2: у сфері управління об`єктами комунальної власності - організовує проведення щорічної інвентаризації, веде електронний Реєстр об`єктів нерухомого майна, видає накази на передачу, списання основних засобів, за зверненнями комунальних підприємств, закладів, установ видає накази про затвердження статутів, уносить за поданням управлінь, відділів, інших виконавчих органів міської ради проекти рішень щодо створення, ліквідації підприємств тощо ( підпункт 2.2.1); у сфері приватизації та продажу комунального майна - здійснює заходи щодо приватизації тощо (підпункт 2.2.2); у сфери оренди - укладає договори, готує проекти рішень про включення об`єктів до Переліків першого або другого типу (підпункт 2.2.3). Тобто повноваження Управління чітко визначені міською радою, здійснюються в межах рішень міської ради і не свідчать про виконання всіх функцій власника комунального майна. Серед делегованих відсутні повноваження утримання, оплати послуг за користування нерухомим майном комунальної власності. Управління комунальної власності міста відповідно до Положення про Управління, обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі, тобто є балансоутримувачем цих об`єктів з метою надання їх в орендне користування або приватизації. Для своїх власних потреб, а саме: розміщення працівників, ведення будь-якої діяльності зазначені нежитлові приміщення не використовуються. Управління не є суб`єктом господарювання, якому власник передав в оперативне управління нежитлові приміщення. Управління є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, яке утримується бюджетом Криворізької міської територіальної громади;

Тому враховуючи те, що дія нормативно-правового акту поширюється на відносини, які виникли після набуття ним чинності, в даному випадку з 01.09.2024 по 30.04.2024, тобто після набрання чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017, (далі - Закон № 2189), який відповідно до Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 01.05.2019, до спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають застосуванню приписи саме цього Закону. Отже, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189. Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189, є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Балансоутримувач взагалі не є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг (стаття 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Тобто укладати договір на споживання має власник, або інша особа, яка користується приміщенням і отримує житлово-комунальні послуги.

Враховуючи те, що відповідач не є власником вказаних нежитлових приміщень та споживачем послуг та вказаними адресами (не перебувають працівники відповідача, взагалі приміщення зачинено і не використовується), тому відповідний договір чи заяву про приєднання до Договору з боку відповідача не було підписано, про що повідомлено позивачу у відповідь на претензію. Необхідність подання заяви про приєднання передбачена п.2 цього ж публічного договору від 05.10.2021 на який посилається Позивач, а також відповідно до п.13 Правил надання послуг з теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Тобто позивач хибно трактує вимоги власних нормативних документів і безпідставно ототожнює відповідача зі споживачем житлово-комунальних послуг.

Також:, позивачем не надано жодного документа, який підтверджує, що власник нежитлових приміщень зобов`язує відповідача укласти договори споживання теплової енергії за спірною адресою.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач не погоджується з викладиними обставинами відповідачем.

Стосовно не реєстрації нерухомого майна за відповідачем позивач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 (поточна редакція) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)" (далі - Постанова № 311), де зазначено, що до комунальної власності передається житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду. Отже, весь нежитловий фонд свого часу було передано з державного майна України до територіальних громад, відповідно до територіально-адміністративного устрою, і це юридичний факт. Надалі, законодавець у 1997 році у пункті 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначив що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою (що і було зроблено свого часу, ще в 1991 році Постановою № 311), іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. А відповідно до частини 1 статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність. Ця норма передбачає автоматичне набуття права власності на передане майно відповідачем, і це також юридичний факт.

Єдине, на що посилається відповідач, це не існування того юридичного факту, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України), тобто не внесення відомостей про зареєстровані права за відповідачем до Державного реєстру речових прав, щодо власника.

Проте, не внесення відомостей до державного реєстру про зареєстровані права власника зумовлені бездіяльністю самого відповідача, який не реєструє права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав в процесі володіння та користування цим майном.

Стосовно того, що УКВМ не укладено договір, що УКВМ не є споживачем комунальних послуг, в даному випадку послуги з постачання теплової енергії, й відповідно не користуванням даною послугою тощо, то КПТМ «Криворіжтепломережа» зазначає, що під час надання послуг з постачання теплової енергії в опалювальний період подає теплоносій до спірних будинків та споруд в місті Кривому Розі в цілому. Отже послугу з постачання теплової енергії (опалення) отримує весь будинок/споруда, тобто: житлові приміщення, нежитлові приміщення а також місця загального користування (сходові клітини, горища, підвали, комори тощо).

- від УКВМ, як балансоутримувача, не поступала до позивача вимога про відмову від отримання послуги з постачання теплової енергії на вказані в позові приміщення;

- вказані в позові нежитлові приміщення вбудовані в загальну структуру опалення будинків/споруд (згідно вказаних відповідних адрес у позові), а отже система опалення спірних приміщень не виокремлена із системи опалення споруд до яких подавався теплоносій в опалювальний період (акти подання та припинення подання теплоносія до споруд в яких містяться спірні приміщення додавалися до позовної заяви), а навпаки інтегрована в систему опалення споруд.

Будь-яких доказів, що приміщення відключені у законодавчий спосіб від внутрішнього комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів споруди відповідач не надає.

УКВМ не спростовує факт отримання послуги з постачання теплової енергії.

За відсутності доказів відключення (відокремлення) нежитлових приміщень від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення, відсутності заяв про відмову від послуг відповідач отримував теплову енергію, тому це і є фактом отримання послуги, проти якої безпідставно заперечує відповідач.

Позиція третьої особи викладена у письмових поясненнях

Криворізька міська рада зазначає, що враховуючи період нарахування заборгованості з 02.11.2022 по 28.03.2024, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, що введено в дію з 01.05.2019, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Позивач посилається на те, що з 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php, про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір). Індивідуальний договір згідно з ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті Виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 06.10.2022 щодо прийому-передачі по договору оренди об`єктів нерухомого майна комунальної власності нежитлове приміщення площею 104, 6 кв. м по вулиці Героїв АТО, 45, приміщення 77 в м. Кривому Розі перебуває на балансовому обліку Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Будинок, в який вбудовані зазначені вище приміщення, є багатоквартирним. Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

Зазначені нежитлові приміщення відповідача вбудовані в багатоквартирні будинки та є невід`ємними частинами житлового багатоквартирного будинку в м. Кривому Розі.

Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення обладнаного індивідуальною системою опалення.

На вищевказані багатоквартирні будинки встановлені прилади комерційного обліку, якими здійснюються облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, та зведеними відомостями по приладу обліку.

Обсяг спожитої споживачем послуги, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу № 315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Згідно з п. 11 Індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку Послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018р. № 315 (далі - Методика розподілу № 315).

Пунктом 16 Індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

У пункті 13 Правил 830 передбачено, що у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку, споживач зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень. Виконавець послуги здійснював нарахування наступним чином:

- опалення (централізоване опалення) на приміщення - не нарховувалось відповідачу.

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021) - нараховувалось;

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) нараховувалось;

- на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж - «втрати від транзиту» (з 01.01.2022р.) нараховувалось, про що вказано у порядку нарахування заборгованості.

В пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу № 315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

В пункті 31 Індивідуального договору зазначено - вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

Згідно з п. 32 типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

В пункті 34 Індивідуального договору зазначено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу.

Свої договірні зобов`язання Заявник виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого Договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду». Абонентське обслуговування проводитися на протязі року також в повному обсязі.

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно з показами приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено п. 5 Договору та п.п. 11, 16 Індивідуального договору.

Тариф передбачено:

з 20.10.2022 по 29.09.2023 тариф за 1 Гкал 3 487, 74 грн (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 19.10.22 № 866 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади", для потреб «бюджетних організацій»;

з 18.10.2023 по теперішній час тариф за 1 Гкал 3 880, 44 грн (з ПДВ) (згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади", для потреб «бюджетних організацій».

Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до:

1. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-УП від 09.11.2017 р.

2. Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019.

3. Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.

Відповідно до п. 36, п. 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 №1022, споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Так, на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу теплової енергії за період з 02.11.2022 по 28.03.2024 на загальну суму 72 691, 17 грн, що підтверджується актами про подачу та припинення теплової енергії, звітами по споживанню та виставленими для оплати рахунками-фактурами

Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 928.

Відповідно до п.п. 36, 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування за період з 06.10.2022 до 30.04.2024 складає 212, 40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вх. № 2712/13 від 30.04.2024 про сплату заборгованості.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 02.11.2022 по 28.03.2024 в розмірі 72 691, 17 грн, позивач просить суд стягнути суму за абонентське обслуговування за період з 06.10.2022 по 30.04.2024 в розмірі 333, 76 грн, суму збитків від інфляції в розмірі 1 606, 55 грн (за червень) , суму 3 % річних в розмірі 407, 02 грн (01.06.2024 по 07.08.2024) та пеню в розмірі 496, 57 грн (01.06.2024 по 07.08.2024).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок укладання договору покладено на споживача.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперервно, за винятком часу перерв.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 634 Цивільного Кодексу України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Враховуючи, що в умовах договору та за умови приєднання до мереж постачання відповідач користувався та користується послугами, тому у відповідача виникло зобовязання перед КПТМ Криворіжтепломережа.

Щодо суми основного боргу та абонентського обслуговування

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як балансоутримувач зазначених нежитлових приміщень, отримувало теплову енергію для опалення приміщення площею 104, 6 кв. м, так як зазначене приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення будинків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своєї статутної мети Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до житлових та нежитлових споруд у місті Кривому Розі, у тому числі до нежитлового приміщення площею 104, 6 кв. м по вулиці Героїв АТО, 45, приміщення 77, яке перебуває на балансовому обліку Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Площа та теплове навантаження зазначеного приміщення були визначені згідно з вихідними даними, які були наявні у позивача та зазначені вище.

Слід зазначити, що постачання теплової енергії є комунальною послугою (стаття 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплюється обов`язок надання комунальної послуги виконавцем.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання"). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком Позивача як виконавця відповідної комунальної послуги.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, зазначає, що є неналежним відповідачем у даній справі, будь-яких відносин та договорів за спірною адресою з позивачем не має, послуги від позивача також не отримував.

Так, посилаючись на те, що за відповідачем не зареєстровано право власності на нежитлове приміщення площею 104, 6 кв. м по вулиці Героїв АТО, 45, приміщення 77 в м. Кривому Розі, до якого здійснювалась поставка теплоносія, а також на те, що відповідач не є фактичним ні користувачем об`єктами нерухомого майна, ні користувачем послуги, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом вказані заперечення відповідача відхиляються, з огляду на таке.

На законодавчому рівні Криворізькій міській раді, як уповноваженому органу, було передано у власність житловий фонд, а разом із тим надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження власністю житлового фонду (постанова Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 (поточна редакція) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності)").

Відповідно до частини 1 статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність. Ця норма передбачає автоматичне набуття права власності на передане майно відповідачу.

Відповідач, як і третя особа, не заперечують того факту, що спірний об`єкт нерухомого майна, до якого здійснювалось постачання теплоносія, є комунальною власністю, що також підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 06.10.2022.

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є юридичною особою публічного права та знаходиться в структурі органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з офіційного веб-сайту Криворізької міської ради та її виконавчого комітету https://so.kr.gov.ua/, рішенням сесії Криворізької міської ради LXVI сесії VII скликання № 5014 від 23.09.2020 затверджено нову редакцію Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Згідно з пунктом 1.1 Положення Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надані Управління) є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації. Скорочена назва Управління УКВМ.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Положення основними завданнями та функціями Управління, зокрема, є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.

За приписами підпунктів 2.2.1, 2.2.1.8, 2.2.1.9 пункту 2.1, підпункту 2.2.3.1 пункту 2.2 Управління відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань:

у сфері управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу:

- надає до управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради документи щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на нерухоме майно, що перебуває на його балансі;

- здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг у межах виділених бюджетних коштів для виконання наданих повноважень тощо;

у сфері оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади міста:

- укладає договори;

- обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі;

- передає договори про надання послуг, укладені із суб`єктами господарювання, для подальшої реєстрації зобов`язань до управління Державної казначейської служби України у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 3.3. Положення Управління в межах наданих йому повноважень зобов`язане здійснювати управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, цим Положенням; контроль за збереженням, ефективним використанням комунального майна, що перебуває на його балансовому обліку; оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Відтак, з урахуванням визначення у Законі поняття "індивідуальний споживач" та переліку прав і обов`язків Управління згідно з вищевказаним Положенням, саме Управління є особою, якій за згодою власника передано нерухоме майно для користування і, відповідно, отримання житлово-комунальної послуги.

При цьому саме на Управління покладений обов`язок передачі документів для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є у нього на балансі, за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Враховуючи вказане, висновок відповідача про пред`явлення позову до неналежного відповідача є помилковим та таким, що ґрунтується на невірному розумінні наведений вище положень. Отже, відсутність реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна судом відхиляється.

У той же час суд відзначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830).

Як було зазначено вище, КПТМ "Криворіжтепломережа", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті http://spts.ap.ua/dogovorte.php було розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір).

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін), доказів наявності заперечень або протоколу розбіжностей до договору матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, 45, приміщення 77 щодо нежитлового приміщення площею 104, 6 кв. м між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є укладеним з 05.11.2021.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку, а також докази того, що жодна із сторін письмово виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір був чинним протягом спірного періоду.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з січня по березень (щодо абонентського обслуговування - по червень) 2024 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 31 типового договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 32 типового договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 34 типового договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначає позивач, надані у спірний період послуги відповідач не оплатив; доказів іншого матеріали справи не містять. Вказане і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом не встановлено порушень в розрахунку позивача обсягу споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 72 691, 17 грн та заборгованість за послуги абонентського обслуговування у розмірі 333, 76 грн, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 1 606, 55 грн розраховані за червень 2024 року та 3 % річних у розмірі 437, 67 грн за загальний період з 01.06.2024 по 07.08.2024.

Щодо стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 34 типового договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати наданих послуг не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати послуг з постачання теплової енергії в кожному місяці для його виконання не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Управління комунальної власності повинне було щомісячно оплачувати послуги управління не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у загальній сумі 437, 67 грн за загальний період з 01.06.2024 по 07.08.2024 є вірними.

Щодо інфляційних втрат.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вірною та підлягає стягненню в розмірі 1 606, 55 грн.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 606, 55 грн та 3% річних у розмірі 437, 67 грн.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у Споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 496, 57 грн за загальний період з 01.06.2024 по 07.08.2024.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є вірним. А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 496, 57 грн також підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 20 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління комунальної власності міста Виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 25522449) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з з 02.11.2022 по 28.03.2024 в розмірі 72 691, 17 грн, сума абонентського обслуговування за період з 06.10.2022 по 30.04.2024 в розмірі 333, 76 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 606, 55 грн (за червень), 3% річних в розмірі 407, 02 грн (01.06.2024 по 07.08.2024), пеню в розмірі 496, 57 грн (01.06.2024 по 07.08.2024) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко