Ухвала

від 08.10.2024 по справі 905/493/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

08.10.2024 Справа № 905/493/21 Господарський суд Донецької області у склад судді Устимової А.М.

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» б/н від 05.09.2024 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у справі №905/493/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ»

про: стягнення неустойки в сумі 1428710,40грн, зобов`язання повернути обладнання

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився

від боржника: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (далі ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» (далі - ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ») про стягнення неустойки в сумі 1 428 710,40грн та повернення обладнання, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 позов задоволено частково: зобов`язано ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» повернути власними силами та за власний кошт ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» обладнання: шпиндель клітей №8-10 ч. П2.153.00.00.сб - 1 шт., візок спікальний ТСГ-2.7-1, ч.№А5970Б - 5 шт., рама ч.0- НИ-171690 - 1 шт., подушка ч. 1-270724 - 1 шт., циліндр пневматичний ч. 1-65672 - 1 шт., що було передано в ремонт за договором №1772 від 22.08.2016; стягнуто з ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» на користь ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» неустойку в сумі 1 162 512,00грн, судовий збір в розмірі 19 708,12грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16369,89грн.

На виконання цього рішення, яке набрало законної сили 07.08.2021, Господарським судом Донецької області 25.08.2021 видані накази про примусове виконання рішення, в тому числі, про зобов`язання повернути ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» обладнання, а саме, шпиндель клітей №8-10 ч. П2.153.00.00.сб - 1 шт., візок спікальний ТСГ-2.7-1, ч.№А5970Б - 5 шт., рама ч.0- НИ-171690 - 1 шт., подушка ч. 1-270724 - 1 шт., циліндр пневматичний ч. 1-65672 - 1 шт., що було передано в ремонт за договором №1772 від 22.08.2016.

10.12.2021 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Відділ) Ліщинським О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №67777448 з примусового виконання наказу №905/493/21, виданого Господарським судом Донецької області 25.08.2021, про зобов`язання ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» повернути ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» обладнання, а саме, шпиндель клітей №8-10 ч. П2.153.00.00.сб - 1 шт., візок спікальний ТСГ-2.7-1, ч.№А5970Б - 5 шт., рама ч.0- НИ-171690 - 1 шт., подушка ч. 1-270724 - 1 шт., циліндр пневматичний ч. 1-65672 - 1 шт., що було передано в ремонт за договором №1772 від 22.08.2016, про що наявна інформація в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

05.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню №67777448.

Скаргу вмотивовано тим, що до теперішнього часу у даному виконавчому провадженні згідно відомостям Автоматизованої системи виконавчого провадження органом державної виконавчої служби в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» не здійснені всі необхідні заходи з примусового стягнення грошової заборгованості з боржника за судовим рішенням, спрямовані на реальне виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.08.2021 у справі №905/493/21.

На думку представника стягувача, бездіяльність органу примусового виконання полягає у тому, що державним виконавцем не були здійснені у повному обсязі заходи примусового виконання, спрямовані як на перевірку та встановлення майнового стану боржника, так і загалом на виконання судового рішення. Державним виконавцем не були направлені запити до окремих органів влади, які відповідно до законодавства володіють інформацією щодо належності майна юридичних осіб і їх активів. Не проведені належні дії по виклику посадових осіб боржника для з`ясування обставин невиконання рішення, вихід за адресою місяці реєстрації юридичної особи. У зв`язку з неявкою керівника за викликом до ВДВС, відсутнє звернення державного виконавця до суду стосовно застосування до нього приводу. Не витребувані від матеріально-відповідальних та посадових осіб боржника пояснення за фактом невиконання рішення суду. Державний виконавець не звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України до виконання боргового зобов`язання, а також з поданням до правоохоронних органів про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника юридичної особи у разі умисного невиконання рішення суду або перешкоди його виконання відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України.

Стягувач стверджує, що невиконання до теперішнього часу вказаних дій з виконання судового рішення, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень.

З огляду на наведені обставини, посилаючись на те, що протягом тривалого часу рішення суду не виконано, скаржник просить суд: визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виконанню наказу №905/493/21 від 25.08.2021 про зобов`язання повернути обладнання. Зобов`язати Відділ здійснити заходи по виконанню судового наказу: - по отриманню інформації щодо отримання від ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» декларації про доходи та майно, а також фінансової звітності. У випадку неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан, здійснити заходи щодо притягнення ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» до передбаченої законом відповідальності; - по отриманню інформації щодо виявлення рахунків, електронних гаманців ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ»; - по отриманню інформації щодо виявлення нерухомого майна ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» (в тому числі земельних ділянок, які не мають кадастрового номеру та нерухомого майна, право на яке реєструвалося до 2013 року); - по отриманню інформації щодо виявлення рухомого майна ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», зокрема, сільськогосподарської техніки, водних суден та ін. (направити запити до Держпродспоживслужби, Державної інспекції сільського господарства України та інших державних органів); - по отриманню інформації щодо виявлення майнових прав, зокрема, корпоративних прав, акцій, прав інтелектуальної власності ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ»; - по отриманню інформації щодо майна/коштів, які належать ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» від інших осіб, або яке знаходиться у інших осіб (необхідно отримати від органів ДПС України інформацію з реєстру податкових накладних ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», а також про господарські операції та зареєстровані чи по відношенню до ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» податкові накладні за період з 2022 по 2024 роки (отримана інформація може вказувати на осіб, які мають заборгованість перед ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», на яку можна звернути стягнення); - по отриманню інформації щодо виходу державного виконавця за місцем знах

У письмових поясненнях державний виконавець Ліщинський О.В. заперечував проти задоволення скарги ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» б/н від 05.09.2024, зазначивши про здійснення ним наступних виконавчих дій у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження»: 10.12.2021 за вказаним наказом відкрито виконавче провадження № 67777448, боржнику надано строк 10 робочих днів на самостійне виконання рішення суду, в даний строк рішення суду не виконано, тому 27.06.2022 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на боржника накладено штраф в розмірі 5100,00 грн, вказаною постановою боржника повторно зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, боржником повторно в строк наданий для самостійного виконання рішення суду не виконано, 23.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на боржника накладено подвійний розмір штрафу в сумі 10200,00грн. Виконавцем здійснено вихід за адресю боржника (м.Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 13), в результаті якого боржника та його майна та/або майна, яке підлягає поверненню стягувачу, не розшукано, про що складено відповідний акт.Станом на 04.10.2024 вимоги виконавчого документу боржником не виконано, виконання не може бути здійснено без участі боржника. 03.10.2024 державним виконавцем Відділу Ліщинським О.В. підготовлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, яке 04.10.2024 направлено до Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві для порушення кримінального провадження стосовно винних осіб ТОВ«ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», код ЄДРПОУ 33560280, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 13, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України. 04.10.2024 державний виконавець Відділу Ліщинський О.В., на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, яку направив до органу, що видав виконавчий документ, разом з

На адресу суду від органу виконавчої служби надійшли матеріали виконавчого провадження в електронному вигляді.

Ухвалою від 10.09.2024 судом прийнято скаргу ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» б/н від 05.09.2024 на бездіяльність державного виконавця до розгляду, призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2024 року о 14:15 год.

У зв`язку з знаходженням судді Устимової А.М. на дату розгляду скарги на лікарняному, судове засідання призначене на 17.09.2024 о 14:15 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені листом від 17.09.2024 та телефонограмою.

Ухвалою від 24.09.2024 судове засідання у справі призначено на 08.10.2024 о 14:30 год.

У судове засідання 08.10.2024 представники сторони не з`явились, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у спосіб, що передбачений положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, стягувач та Відділ отримали ухвалу суду у особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд», про що у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» складені відповідні довідки. Оскільки у боржника відсутній особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд», ухвала направлена на адресу реєстрації підприємства, міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, органами поштового зв`язку за даними трекінгу АТ «Укрпошта» у мережі Інтернет поштове відправлення повернуто на адресу суду 04.10.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно приписів статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув скаргу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, встановлені обставини справи та надані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд розглядаючи скаргу, виходить з наступного.

Імперативним змістом статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Вказане кореспондується з вимогами частини першої статті 18 ГПК України, якою крім зазначеного, передбачено обов`язковість до виконання судових рішень всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України від 02.06.2016 №1404 VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (частина перша статті 3 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Державний виконавець у розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про виконавчу службу» є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практики суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами, є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження, що є гарантією забезпечення прав фізичних і юридичних осіб, є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Судовий контроль за виконанням судових рішень передбачений Розділом VІ Господарського процесуального кодексу України та нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до приписів частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», положення якої кореспондується зі статтею 339 ГПК України, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина перша статті 340, стаття 341 ГПК України).

Наведені норми закону засвідчують, що дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

У змісті скарги представником боржника зазначено, що про неповноту виконавчих дій їй стало відомо при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження органом державної виконавчої служби. При цьому скаржником заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на подачу до суду скарги на неправомірну бездіяльність державного виконавця по виконанню судового рішення, обґрунтоване тим, що допущене правопорушення є триваючим, оскільки перебуває у стані безперервного, тривалого невчинення посадовою особою ВДВС певних дій (бездіяльності). Отже, на думку представника стягувача, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, тобто усього строку періоду виконавчого провадження, в якому державний виконавець здійснює неправомірні дії (бездіяльність).

Згідно до положень частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Предметом оскарження в цій справі є бездіяльність державного виконавця під час виконання рішення суду у справі №905/493/21 щодо невчинення виконавчих дій, інформацію відносно якої скаржник отримав після ознайомлення з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження органом державної виконавчої служби.

Бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно із законодавством України.

На відміну від дії, бездіяльність не має моменту вчинення і має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 06.09.2024 у справі №909/893/17, а також від 23.10.2019 у справі №127/2-2177/2005, 08.07.2020 у справі №589/6044/13 та від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Відповідно до пункту 9.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо обов`язок органу державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв`язку із цією бездіяльністю його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Зважаючи на викладене, враховуючи предмет скарги, суд визнає, що бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим строк на оскарження такої бездіяльності на момент звернення ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» зі скаргою не сплив.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для розгляду клопотання скаржника про визнання поважними причини пропуску строку на подачу до суду скарги на неправомірну бездіяльність державного виконавця по виконанню судового рішення, оскільки його вимоги, з урахуванням наведених підстав, не мають правого значення.

Відповідно до вимог законодавства, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Господарський суд зауважує, що відповідно до вимог законодавства, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України (стаття 7 Закону).

Господарський суд звертає увагу, що законодавчо встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі за змістом правові висновки Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав в пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі №916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі №924/315/17.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації судового рішення способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних із виконанням.

Частинами першою, другою статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

А саме,у відповідності до частин першої та другої цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст. 63 Закону).

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абз.2 ч.3 ст.63 Закону).

У подальшому, як передбачено абз.2 ч.3 вказаної статті у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20 накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону встановлено, що одним із заходів примусового виконання рішення є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Порядок такого вилучення конкретизовано у ч.1 ст. 60 Закону, приписами якої передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Господарський суд акцентує, що окремі питання організації виконання судових рішень, що підлягають примусовому виконанню, регламентуються положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 №2832/5) (далі - Інструкція).

Пунктами 22-25 розділу VIII Інструкції визначено, що передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

За змістом частин першої, другої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення(частина четверта статті 48 Закону).

Частиною першою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано право виконавця звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

Боржник у відповідності до вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний, зокрема: 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Державний виконавець має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина третя статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону, згідно якої за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного вбачається, що законодавство надає державному виконавцю значний обсяг повноважень для забезпечення основного завдання - виконання судового рішення. У такий спосіб права державного виконавця мають кореспондуватися з його обов`язками вжити вичерпних заходів у виконавчому провадженні.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Наказ №905/493/21, що виданий Господарським судом Донецької області 25.08.2021 про зобов`язання повернути обладнання, знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ЛіщинськогоО.В. Як зазначено судом вище, постановою від 10.12.2021 Відділ відкрив виконавче провадження №67777448 та встановив строк для добровільного виконання рішення суду боржником 10 робочих днів. В матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист від 10.12.2021 про направлення постанови боржнику.

Дослідженням наданих матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження №67777448 наступні виконавчі дії:

13.01.2022 державний виконавець направив ТОВ«ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» вимогу протягом 10-ти робочих днів, з моменту отримання вимоги, відповідальним особам ТОВ «ПРЕМЕР СТРОЙ» повернути власними силами та за власний кошт стягувачу відповідне обладнання за наказом суду, про факт виконання вимоги повідомити державного виконавця з наданням відповідних документів. У вимозі боржнику роз`яснені наслідки її невиконання, що передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.382 Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою від 27.06.2022 державний виконавець внаслідок того що станом на вказану дату наказ не є виконаним наклав на боржника- ТОВ«ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, зобов`язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. В матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист від 27.06.2022 про направлення постанови боржнику.

23.11.2023 внаслідок повторного невиконання рішення суду постановою державного виконавця накладений на боржника штраф на користь держави в сумі 10200,00грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. В матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист від 23.11.2023 про направлення постанови боржнику.

Актом державного виконавця від 03.10.2024 встановлено, що виходом останнього за адресою: м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд.13 боржника та його майна, у тому числі майна обладнання, яке має бути повернуто, не розшукано.

Повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення №67777448/6 від 03.10.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. керуючись статтями 18, 63, 65, 75 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 60 КПК України просив порушити кримінальне провадження стосовно винних осіб ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», код ЄДРПОУ 33560280, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.13, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України. Про результати прийнятого рішення повідомити Відділ.

Постановою від 04.10.2024 державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина 2 статті 74 ГПК України).

За приписами статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

Суд виходить з того, що виконавець у виконавчому провадженні законодавчо наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення способу та порядку судового рішення. Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

За встановлених обставин, суд вказує, що Господарським судом Донецької області від 08.07.2021 у справі №905/493/21 прийнято рішення зобов`язального характеру, яке за своєю суттю є немайновим, а саме, зобов`язано ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» вчинити певні дії - повернути власними силами та за власний кошт ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» обладнання: шпиндель клітей №8-10 ч. П2.153.00.00.сб - 1 шт., візок спікальний ТСГ-2.7-1, ч.№А5970Б - 5 шт., рама ч.0- НИ-171690 - 1 шт., подушка ч. 1-270724 - 1 шт., циліндр пневматичний ч. 1-65672 - 1 шт., що було передано в ремонт за договором №1772 від 22.08.2016.

Порядок виконання судових рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачено ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок виконання судових рішень, які передбачають вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні визначений у ч.1 ст. 60 Закону.

Скаржник викладаючи вимоги скарги щодо бездіяльності Відділу не навів в її змісті обґрунтування щодо необхідності виконання при примусовому виконанні рішення суду, яке має немайновий характер та зводиться до зобов`язання боржника передати певне визначене судом майно стягувачу, дії направлених на виявлення грошових коштів та майна боржника, а саме, витребування декларації про доходи та майно, а також фінансової звітності ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ»; виявлення у встановленій законом періодичності наявності рахунків, електронних гаманців ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», нерухомого майна ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», у тому числі земельних ділянок, які не мають кадастрового номеру та нерухомого майна, право на яке реєструвалося до 2013; рухомого майна ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ», зокрема, сільскогосподарської техніки, водних суден тощо; майнових прав, зокрема, корпоративних прав, акцій, прав інтелектуальної власності; здійснити дії щодо виявлення відомостей про належне боржнику майно, яке перебуває у дебіторів/контрагентів та майна чи кошти, які вони повинні передати боржнику тощо, та який вплив встановлення вказаної інформації матиме на виконання наказу.

Майно, яке боржник зобов`язаний передати стягувачу, не віднесено законом до переліку рухомого майна, яке підлягає реєстрації, та відповідно перевірка її неможлива.

У скарзі ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» не наводить доводів, що б стосувались бездіяльності державного виконавця саме в процесі виконання рішення суду про зобов`язання боржника передати майно.

Судом встановлено, що дії з здійснення виходу державного виконавця за місцем знаходження ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» з метою виявлення, опису та оцінки майна останнього були здійснені 03.10.2024 - у відповідному акті зафіксовано відсутність за адресою реєстрації боржника та його майна, у тому числі майна обладнання, яке має бути повернуто.

Щодо вимоги про зобов`язання звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, суд виходить з того, що у відповідності до ст.337 ГПК України, пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», визначальним при застосування такого засобу є доведена наявність ухилення керівника боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, зокрема, у боржника є (чи й були) реальні можливості виконати судове рішення та що керівник останнього свідомо спрямовує свої дії (бездіяльність) на невиконання судового рішення, що не є доведеним. Правовірність такого висновку підтверджена Верховним судом у постанові від 07.02.2023 у справі №925/790/17(925/580/20).

Умови притягнення боржника до кримінальної відповідальності, які застосовуються у разі невиконання рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії визначені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», приписи якої процитовано вище.

Судом встановлено наявність у матеріалах виконавчого провадження вимоги про виконання рішення суду, винесення внаслідок невиконання рішення суду у встановлений виконавцем строк постанов про стягнення у доход державного бюджету штрафів та повідомлення державного виконавця до правоохоронних органів про притягнення до кримінальної відповідальності керівника ТОВ "ПРЕМ`ЄР СТРОЙ" відповідно до ст. 382 Кримінального Кодексу України.

Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, де зазначено, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

На час звернення зі скаргою до суду державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Приватним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» у скарзі не наведено вимог щодо неправомірності дій державного виконавця в цій частині, постанова не оспорена у судовому порядку. З огляду на що вимоги скарги, що визначені скаржником, не призведуть до захисту його інтересів, які він вважає порушеними, та до належного виконання рішення суду у порядку, що встановлений законом.

Відповідно, з огляду на вищевикладене, вимоги скарги судом залишаються без задоволення.

За правилами статті 344 ГПК України суд здійснює розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги.

У даному випадку сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем не заявлялось про наявність судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги, тому підстави для застосування судом приписів статті 344 ГПК України відсутні.

Керуючись статтями 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» б/н від 05.09.2024 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у справі №905/493/21 щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.08.2021 про зобов`язання повернути ПрАТ «ММК ІМЕНІ ІЛЛІЧА» обладнання, а саме, шпиндель клітей №8-10 ч. П2.153.00.00.сб - 1 шт., візок спікальний ТСГ-2.7-1, ч.№А5970Б - 5 шт., рама ч.0- НИ-171690 - 1 шт., подушка ч. 1-270724 - 1 шт., циліндр пневматичний ч. 1-65672 - 1 шт., що було передано в ремонт за договором №1772 від 22.08.2016 відмовити.

У судовому засіданні 08.10.2024 підписано вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Повний текст ухвали підписано 18.10.2024.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст. 255 - 257 ГПК України.

Суддя А.М. Устимова