Рішення

від 23.10.2024 по справі 908/2217/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/44/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024Справа № 908/2217/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» (вул. УЗБЕКИСТАНСЬКА, будинок 1-А, квартира 79, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 38783458)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе, 78а, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код юридичної особи 43173964)

про стягнення коштів у розмірі 148 304,16 грн

РУХ СПРАВИ.

21.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» (скорочене найменування ТОВ «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (скорочене найменування ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО») про стягнення заборгованості в розмірі 148 304,16 грн, з яких: сума боргу в розмірі 108 682,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 789,99 грн, штрафні санкції в розмірі 6831,37 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справу № 908/2217/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заявуТОВ «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» про стягнення коштівприйнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2217/24 та присвоєний справі номер провадження 3/44/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на по позовну заяву, в якому він проти позову заперечив.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить позовні вимоги задовольнити в частині стягнення штрафних санкцій.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою суми основного боргу.

За змістом ч. ч. 1, 4, 5 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №908/2217/24, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 27.08.2024 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» (надалі за текстом - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (надалі за текстом - «Покупець») був укладений Договір поставки № 07/2022/34 від 27.01.2022 р.

Через порушення відповідачем умов договору поставки № 07/2022/34 від 27.01.2022 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 108 682,80 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 6831,37 грн та інфляційні втрати в сумі 32 789,99 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив,що вимоги позивача є необґрунтованими, надані суду докази є недостатніми, недостовірними, недопустимими та не підтверджують наявність заборгованості.

Відповідач вказує, що розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, а тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності є підстави для зменшення трьох відсотків та інфляційних втрат до 0,00 грн.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ (стислий виклад).

У відповіді на відзив позивач підтвердив, що відповідач після відкриття провадження у справі двома платежами оплатив основну суму боргу, чим фактично визнав наявність свого обов`язку по оплаті поставленого товару.

При цьому, у позовній заяві ТОВ «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» до стягнення були заявлені також штрафні санкції 3% річних (6 831,37 грн) та інфляційне збільшення (32 789,99 грн), та у цій частині наявні всі підстави для задоволення позову.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимогипозивача про стягнення суми основної заборгованості Договором поставки № 07/2022/34 від 27.01.2022 р. в розмірі 108 682,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 789,99 грн, штрафні санкції в розмірі 6831,37 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи правомірно нараховані штрафні санкції, чи є підстави для зменшення їх розміру).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» (надалі за текстом - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (надалі за текстом - «Покупець») був укладений Договір поставки № 07/2022/34 від 27.01.2022.

Сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 27.01.2022 на поставку Товару на загальну суму 108 682,80 грн.

Постачальник здійснив поставку Товару Покупцю: згідно видаткової накладної №8 від 18.02.2022 на загальну суму 60 320,40 грн; згідно видаткової накладної № 11 від 22.02.2022 на загальну суму 48 362,40 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено обов`язок Покупця здійснити оплату за Товар у повному обсязі на протязі 5 (п`яти) днів з дати поставки Товару. Тобто, враховуючи дати поставки, Покупець зобов`язаний був оплатити повну вартість поставленого Товару до 27.02.2022 включно.

07.02.2023 Відповідач надіслав Позивачу лист вих.№ 23/300, у якому посилаючись на початок військової агресії рф проти України зазначав, що не може виконати зобов`язання за Договором та що докладе максимум зусиль, щоб погасити заборгованість протягом 3-4 місяці.

Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію, у якій пропонував Покупцю до 07 березня 2024 року погасити заборгованість у сумі основного боргу 108 682,80 грн Відповіді на претензію відповідач не надав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 07/2022/34 від 27.01.2022 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 108 682,80 грн основного боргу, 3 % річних в розмірі 6831,37 грн за період з 27.02.2022 по 01.04.2024 та інфляційні втрати в сумі 32 789,99 грн за період з березня 2022 по березень 2024 року включно.

Після відкриття провадження у справі, а саме 03.09.2024, ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (відповідач у справі) за платіжною інструкцією №3658 сплатило позивачеві 48 362,40 грн за меблі зг. дог № 07/2022/34 від 27.01.2022.

Також, 03.09.2024, ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» за платіжною інструкцією № 36587 сплатило позивачеві 60 320,40 грн за меблі зг. дог № 07/2022/34 від 27.01.2022.

Тобто, після відкриття провадження у справі відповідачем було добровільно сплачено позивачу основну суму боргу у розмірі 108 682,80 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 108 682,80 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №8 від 18.02.2022 та видатковою накладною №11 від 22.02.2022.

В той же час, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було добровільно сплачено позивачу основну суму боргу у розмірі 108 682,80 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких підстав, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 108 682,80 грн після відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №908/2217/24 в частині стягнення 108 682,80 грн - суми основної заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 6831,37 грн - 3 % річних за період прострочення з 27.02.2022 по 01.04.2024 на суму заборгованості 108 682,80 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок нарахований в тому числі на дату 27.02.2022, який є граничним днем оплати поставленого товару.

Суд зазначає, що нарахування 3% річних починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку оплати, тобто в цій справі початок строку нарахування 3% річних починається з 28.02.2022.

За розрахунком суду, зробленим за період з 28.02.2022 по 01.04.2024, сума 3% річних нарахованих на суму заборгованості 108 682,80 грн, складає 6 822,44 грн.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 8,93 грн трьох процентів річних заявлені необґрунтовано.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 32 789,99 грн за період з березня 2022 по березень 2024 року включно.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з березня 2022 по березень 2024 року включно, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 32 789,99 грн є правильним.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 17.09.2024, в якому відповідач зазначає про оплату основного боргу, та що ця оплата на думку відповідача не свідчить про прострочення відповідачем боргу суд зазначає наступне.

Як встановлено судом відповідач зобов`язаний був оплатити повну вартість поставленого Товару у розмірі 108 682,80 грн до 27.02.2022 включно. Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання та оплатив суму боргу лише після відкриття провадження у справі, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних до 0,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому суд враховує, що: 1) відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору, не звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу; 2) відповідач лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не вживав заходів для їх зменшення протягом тривалого часу більше 2 років; 3) позивач тривалий час очікував виконання грошового зобов`язання з боку відповідача.

У даній справі, відповідачем не доведено, що належні до сплати інфляційні втрати та 3 % річних є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 6 822,44 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 789,99 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. У задоволенні вимог позивача в частині стягнення 8,93 грн трьох процентів річних слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки №07/2022/24 від 27.01.2022 (а.с. 7-11), видатковою накладною №8 від 18.02.2022 (а.с. 12), видатковою накладною № 11 від 22.02.2022 (а.с. 13), претензією з доказами направлення відповідачу (а.с. 14-17), платіжними інструкціями № 3657 від 03.09.2024 та № 3658 від 03.09.2024 (а.с. 50-51), розрахунком штрафних санкцій наведеним в позовній заяві (а.с. 2-4).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в частині стягнення заборгованості у розмірі 108 682,80 грн слід закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Позовні вимоги у частині стягнення 6 822,44 грн (шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні 44 коп.) трьох процентів річних та 32 789,99 грн (тридцять дві тисячі сімсот вісімсот дев`ять гривень 99 коп.) інфляційних втрат слід задовольнити.

У частині стягнення 8,93 грн трьох процентів річних відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Беручи до уваги, що ціна позову становить 148 304,16 грн та позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд», до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату № 9420-6000-0608-3538 від 21.08.2024 про сплату суми 2423,00 грн судового збору, тобто позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, за клопотанням позивача підлягає поверненню йому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 0,60 грн (2423 грн 00 коп. - 2422 грн 40 коп.), як сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається, провадження у справі в частині стягнення 108 682,80 грн - заборгованості підлягає закриттю, у зв`язку з чим позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України 1 775,13 грн судового збору (73,28%).

Ураховуючи викладене, загальна сума судового збору, що підлягає поверненню Державного бюджету позивачу за його клопотанням складає 1775,73 грн (0,60 грн + 1 775,13 грн).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у розмірі 99,98% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 647,14 грн - витрат по сплаті судового збору (647,27 грн х 99,98%= 647,14 грн).

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі №908/2217/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» в частині стягнення заборгованості у розмірі 108 682,80 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» (вул. УЗБЕКИСТАНСЬКА, будинок 1-А, квартира 79, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 38783458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе, 78а, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код юридичної особи 43173964) суму 6 822, 44 грн (шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні 44 коп.) трьох процентів річних, 32 789,99 грн (тридцять дві тисячі сімсот вісімсот дев`ять гривень 99 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ПРЕМ`ЄР» (вул. УЗБЕКИСТАНСЬКА, будинок 1-А, квартира 79, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 38783458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе, 78а, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код юридичної особи 43173964) суму 647,14 грн (шістсот сорок сім гривень 14 коп) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

8.Повний текст рішення складений та підписаний 23.10.2024.

9.Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич