Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/10165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/10165/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10165/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквіт і Ко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

16 серпня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісквіт і Ко» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 12.08.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 46 027,27 грн., з них: основного боргу - 27 492,20 грн. (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 20 копійок), пені - 4452,08 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні 08 копійок), 7% штрафу - 1924,45 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні 45 копійок), інфляційного збільшення - 10 151,99 грн. (десять тисяч сто п`ятдесят одна гривня 99 копійок) та 3% річних - 2006,55 грн. (дві тисячі шість гривень 55 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу № 1950 від 05.11.2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/10165/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» 03.09.2024 року о 19:35.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» 04.09.2024 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 19.09.2024 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісквіт і Ко» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1950 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях до даного договору, заявках та відповідних накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору найменування і кількість товару, що постачається, його асортимент зазначаються в специфікаціях, заявках та відповідних накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

За умовами п. 4.4. договору приймання товару по кількості вважається завершеним з моменту підписання сторонами приймально-здавальних документів.

В п. 5.2. договору визначено, що покупець зобов`язується робити оплату суми кожної погодженої партії товару шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. У випадку відвантаження товару за узгодженням із продавцем без передоплати покупець зобов`язаний оплатити товар не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту одержання товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 1950 від 05.11.2009 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 27 492,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 02040091 від 04.02.2022 року на суму 4800,40 грн., № 02080046 від 08.02.2022 року на суму 9715,80 грн., № 02180005 від 18.02.2022 року на суму 12 976,70 грн. та товарно-транспортними накладними: № 02040091 від 04.02.2022 року, № 02080046 від 08.02.2022 року, № 02180005 від 18.02.2022 року. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на цих видаткових накладних.

Всупереч умовам договору відповідач оплату вартості поставленого товару не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 27 492,20 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором купівлі-продажу № 1950 від 05.11.2009 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 27 492,20 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4452,08 грн., 7% штрафу у розмірі 1924,45 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10 151,99 грн. та 3% річних у розмірі 2006,55 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору купівлі-продажу № 1950 від 05.11.2009 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 27 492,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 02040091 від 04.02.2022 року на суму 4800,40 грн., № 02080046 від 08.02.2022 року на суму 9715,80 грн., № 02180005 від 18.02.2022 року на суму 12 976,70 грн. та товарно-транспортними накладними: № 02040091 від 04.02.2022 року, № 02080046 від 08.02.2022 року, № 02180005 від 18.02.2022 року.

Зазначені видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, підписи сторін, найменування товару, його кількість, вартість та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні зі сторони відповідача підписані без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості та якості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 5.2. договору сторони погодили, що у випадку відвантаження товару за узгодженням із продавцем без передоплати покупець зобов`язаний оплатити товар не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту одержання товару.

З огляду на положення пункту 5.2. договору строк оплати товару є таким, що настав 11.02.2022 року - за видатковою накладною № 02040091 від 04.02.2022 року, 15.02.2022 року - за видатковою накладною № 02080046 від 08.02.2022 року, 25.02.2022 року - за видатковою накладною № 02180005 від 18.02.2022 року.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 27 492,20 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 27 492,20 грн. відповідачем не заперечується.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 1950 від 05.11.2009 року у розмірі 27 492,20 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4452,08 грн., 7% штрафу у розмірі 1924,45 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10 151,99 грн. та 3% річних у розмірі 2006,55 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 7.2. договору визначено, що у випадку затримки платежу покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення. За прострочення понад 30 днів додатково стягується з покупця штраф у розмірі 7% вартості неоплаченого товару.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей слідує, що нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції, зокрема, визначення періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких сум.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунки сум 3% річних, індексу інфляції та пені, зокрема, визначати період нарахування таких сум тощо.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач наводить розрахунок пені та 3% річних без зазначення періодів їх нарахування «з» - «по», вказавши лише загальну кількість днів прострочки платежу.

Однак, за відсутності зазначення періодів нарахування перевірити правильність нарахованих позивачем сум пені та 3% річних є неможливим.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1924,45 грн.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційного збільшення, судом встановлено, що сума інфляційного збільшення, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 9559,17 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційного збільшення в сумі 592,82 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 38 975,82 грн., з них: основного боргу - 27 492,20 грн. (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 20 копійок), 7% штрафу - 1924,45 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні 45 копійок) та інфляційного збільшення - 9559,17 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 17 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2564,11 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" (ідентифікаційний код 22678151, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквіт і Ко" (ідентифікаційний код 35856486, адреса: 61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22/24) грошові кошти: основного боргу - 27 492,20 грн. (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 20 копійок), 7% штрафу - 1924,45 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні 45 копійок), інфляційного збільшення - 9559,17 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 17 копійок) та судовий збір - 2564,11 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні 11 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.10.2024р.

Суддя О.В. Котков