Рішення

від 08.10.2024 по справі 910/2818/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2024Справа №910/2818/24

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача: Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення заборгованості у розмірі 49 224,50 грн

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Лівочка М.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" про стягнення заборгованості у розмірі 49 224,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" було порушено своє зобов`язання за Договором №340401-0301 на постачання теплової енергії від 24.10.2019 із оплати спожитої в період з жовтня по грудень 2021 року теплової енергії, поставленої до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 26/2, у зв`язку чим у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 33 410,44 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" інфляційних втрат у розмірі 12 942,40 грн та 3% річних у розмірі 2 871,66 грн, нарахованих за період з 01.11.2021 по 31.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2818/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №910/2818/24 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено залученій третій особі строк для надання пояснень; призначено підготовче засідання на 18.06.2024.

В підготовче засідання 18.06.2024 представники учасників справи своїх повноважних представників не направили, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міст Києва від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання на 04.07.2024; визнано явку позивача на ступне засідання обов`язковою.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 зобов`язано позивача надати копії розпоряджень щодо встановлення тарифів у 2021 та 2023 роках; встановлено строк для надання розпоряджень - до 20.07.2024; закрито підготовче провадження у справі №910/2818/24; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення у матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/2818/24 по суті на 30.07.2024.

10.07.2024 через відділ діловодства суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що здійснює розрахунок вартості за тарифами, які були діючими з 10.2020 по 10.2021. Щодо посилання в актах приймання-передавання товарної продукції на розпорядження Київської міської військової адміністрації від 29.09.2023 №760, то позивач вказує, що при розрахунку поставленої в період з жовтня по грудень 2021 року теплової енергії до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 26/2, застосовуються ті тарифи, які діяли у спірний період, а посилання на розпорядження від 29.09.2023 №760 в актах обумовлене технічною специфікою програми, яка складає акти приймання-передавання товарної продукції в автоматичному режимі.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 зобов`язано позивача здійснити розрахунки інфляційних втрат та 3% річних; відкладено судове засідання на 03.09.2024.

В судове засідання 03.09.2024 представники учасників справи не з`явились, відповідач та третя особа про причини неявки своїх представників не повідомили, в той час як позивач подав клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 відкладено судове засідання на 24.09.2024; визнано обов`язковою явку позивача у наступне судове засідання.

24.09.2024 через відділ діловодства суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що за наслідками здійснених ним перерахунків інфляційних втрат та 3% річних сума боргу за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплову енергію за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року становить 33 410,44 грн, інфляційна складова боргу - 12 846, 47 грн та 3% річних - 2 837,38 грн, що разом становить 49 094,29 грн.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 зобов`язано позивача здійснити розрахунок позовних вимог з урахуванням строків виконання зобов`язань та висновків Верховного Суду щодо від`ємної інфляційної складової боргу; запропоновано позивачу з`ясувати чи не вбачає він істотних недоліків в роботі підприємства, де необхідне судове реагування; відкладено судове засідання на 08.10.2024.

07.10.2024 через відділ діловодства суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що Договором №340401-0301 на постачання теплової енергії від 24.10.2019 передбачено передоплату заявленої теплової енергії до настання періоду постачання теплової енергії та в разі перевищення фактичного споживання понад заявлений строк виконання зобов`язань відповідачем настає 15 числа наступного місяця за розрахунковим.

В судове засідання, призначене на 08.10.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у призначене на 08.10.2024 судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Так, відповідачем не було виконано обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), тому ухвала суду від 13.03.2024 про відкриття провадження у справі №910/2818/24 та всі послідуючі ухвали суду по справі направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштові відправлення повертались до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується відповідними довідками відділення поштового зв`язку на конвертах.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Натомість ухвала Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 про повідомлення місця, дати та часу судового засідання була доставлена до електронного кабінету Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" 25.09.2024 о 21 год. 45 хв., про що судом було отримано інформацію 26.09.2024 о 10 год. 12 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 24.09.2024 вручена третій особі 26.09.2024.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та третьої оосби про причини неявки їх представників в судове засідання 08.10.2024, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" та Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі".

В судовому засіданні 08.10.2024 судом завершено розгляд справи №910/2818/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як теплопостачальною організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс", як абонентом укладено Договір №340401-0301 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), предметом якого у відповідності до п. 1.1 якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.2.2 Договору теплопостачальна організація зобов`язується поставити теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору. Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток №2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 Договору.

У відповідності до п. 2.3.1 Договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у Додатку №1 до Договору (п. 5.2 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 27.11.2021. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.10.2019 (п. 8.1 Договору).

Додатком №1 до Договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 20,3 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0131 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0131 Гкал/годину; на вентиляцію Qв = 0,000 Гкал/годину (п. 1 Додатку №1).

Орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих та момент укладення договору, становить 30 681,42 грн ПДВ 6 136,28 грн. Всього 36 817,70 грн (п. 2 Додатку №1 до Договору).

Дата зняття абонентом показників приладів обліку - 22 число поточного місяця; надання звіту ЦОК за адресою ЦОК: вул. Волоська, 42, не пізніше 25 числа місяця. При відсутності звіту у максимально встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень (п. 4 Додатку до Договору).

За умовами п. 1 Додатку №3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"(без урахування ПДВ): для опалення - 1 551,40 грн/Гкал, для вентиляції - 0,00 грн/Гкал.

За півторакратне заповнення мережною водою теплопостачальною організацією теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також поповнення нормативного витоку, абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю енергопостачальної організації за тарифом 17,54 грн/тону (без урахування ПДВ) і теплової енергії в мережній воді за тарифами згідно п. 1 цього додатку (п. 2 Додатку №3 до Договору).

Відповідно до п. 3 Додатку №4 до Договору абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звіряння абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" виник борг за Договором, який на день подання позову становить 33 410,44 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 871,66 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 942,40 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Як вбачається із наданих позивачем розрахунку основного боргу та актів приймання-передавання товарної продукції, періодом виникнення боргу (періодом споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" теплової енергії, що поставлялась до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 26/2) є жовтень 2020 року - жовтень 2021 року, в той час як у грудні 2021 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було складено акт приймання-передавання товарної продукції №12/2021-340401-0301 від 31.12.2021 за наслідками перерахунку вартості поставленої відповідачу у жовтні 2021 року теплової енергії.

Обставини користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 26/2 у період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року підтверджуються як Договором, так і укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі", як власником / орендодавцем майна, Договором №50 оренди приміщення від 28.12.2018 та актом прийому передачі від 01.10.2019 до Договору оренди приміщення від 28.12.2018.

На підтвердження факту постачання з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року теплової енергії загальною вартістю 34 097,60 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінці нарядів на включення та корінці нарядів на відключення об`єкту теплоспоживання; облікові картки (помісячно); відомості обліку спожитої теплової енергії, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії, а також акти приймання-передавання товарної продукції та довідки про нарахування за теплову енергію з жовтня 2020 року по грудень 2023 року.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 3 Додатку №4 до Договору абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звіряння абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Доказів виконання п. 3 Додатку №4 до Договору з отримання споживачем (абонентом / відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Також судом враховано, що вартість спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" теплової енергії у період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року розраховувалась між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" виходячи із діючих тарифів, натомість посилання в актах приймання-передавання товарної продукції на розпорядження Київської міської військової адміністрації від 29.09.2023 №760 обумовлене технічною специфікою програми, яка складає акти приймання-передавання товарної продукції в автоматичному режимі.

При цьому, складені позивачем в односторонньому порядку акти приймання-передавання товарної продукції після жовтня 2021 року відображають або здійснення перерахунку вартості поставленої у попередній період теплової енергії або існуючий борг із оплати спожитої протягом жовтня 2020 року - жовтня 2021 року теплової енергії.

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи №910/6652/17, від 12.07.2018 зі справи №910/6654/17, від 12.10.2018 зі справи №910/30728/15).

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" докази на підтвердження постачання відповідачу з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року теплової енергії загальною вартістю 34 097,60 грн доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідач своїм правом на спростування факту та / або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" теплової енергії у спірний період не скористався.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано здійснення Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" теплової енергії загальною вартістю 34 097,60 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

У п. 2.3.2 Договору встановлено обов`язок абонента виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Натомість у п. 2 Додатку №4 до Договору сторонами було погоджено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Із наведених умов Договору та Додатку №4 до нього вбачається, що сторонами було погоджено поставку теплової енергії на умовах попередньої оплати, однак не погоджено строку оплати у разі постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" без отримання попередньої оплати за товар (на умовах післяоплати).

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №85 від 02.02.2022, а відтак у спірний період - з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року вказані Правила були чинними), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на те, що у період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тож починаючи з 21 числа кожного місяця наступного за розрахунковим відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що за визначення строку (у календарних днях від певної події) учасники правовідносин не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, визначений термін (число місяця) виконання зобов`язань не позбавляє учасників правовідносин можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строк виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії до 20 числа місяця наступного за розрахунковим міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати теплової енергії у кожному місяці для його виконання до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" повинне було щомісячно оплачувати спожиту теплову енергію до 20 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Як вбачається із розрахунку Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" станом на жовтень 2020 року за позивачем обліковувалась передплата у розмірі 687,16 грн.

В іншій частині (34 097,60 грн загальної вартості поставленої у спірний період теплової енергії - 687,16 грн наявної станом на 10.2020 передплати) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" не скористалось своїм правом на подання до суду доказів виконання своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої з жовтня 2020 оку по жовтень 2021 року теплової енергії.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленої позивачем згідно Договору теплової енергії та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" наявний перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" борг у розмірі 33 410,44 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, наявність та обсяг боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення суми основного боргу у розмірі 33 410,44 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" інфляційних втрат у розмірі 12 942,40 грн та 3% річних у розмірі 2 871,66 грн, нарахованих за період з 01.11.2021 по 31.12.2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат виявив, що позивач в періоди, коли мала місце дефляція, застосовував значення коефіцієнту 0, а не від`ємне.

Про необхідність врахування при розрахунку інфляційних втрат від`ємного значення індексу інфляції (дефляції) неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 26.01.2022 у справі №910/18557/20, від 11.07.2023 у справі №910/5349/22, від 27.06.2024 у справі №905/349/23.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" інфляційних втрат у розмірі 12 116,91 грн та 3% річних у розмірі 2 837,38 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" підлягають стягненню борг у розмірі 33 410,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 116,91 грн та 3% річних у розмірі 2 837,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" (02064, м. Київ, проспект Червоної Калини, буд. 68, офіс 233; ідентифікаційний код 33562911) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у розмірі 33 410 (тридцять три тисячі чотириста десять) грн 44 коп., 3% річних у розмірі 2 837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 2 975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 11 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 22.10.2024.

Суддя Р.В. Бойко