Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/6950/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2024Справа № 910/6950/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіна"

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд"

про визнання договору недійсним

за участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Медведська О.Г.,

від третьої особи: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якому просило визнати недійсним договір поруки від 03.06.2021 № 21-1ZP0338, укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений за відсутності волевиявлення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

13.06.2024 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд".

Протокольною ухвалою суду від 29.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи. Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем сукупності визначених частиною 1 статті 99 ГПК України умов для призначення у справі судової експертизи. Ураховуючи те, що витребування доказів - протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна» від 01.06.2021 № 207, обумовлено позивачем необхідністю призначення судової експертизи, суд дійшов висновку також відмовити в задоволенні відповідного клопотання про витребуванні доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна» від 01.06.2021 № 207 загальними зборами учасників прийнято рішення надати згоду на клопотання ТОВ «ПівденьінвестЛенд» виступити поручителем та укласти договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 03.06.2021 № 21-1KV0170. Також відповідач наголосив на недобросовісному користуванні позивачем процесуальними правами.

Третя особа письмових пояснень по справі не надала, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" (позичальником) укладений Кредитний договір № 21-1KV0170, згідно умов якого Банк зобов`язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітним кредитом у 3000000 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту 02.06.2023, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за кредит, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за договором, у розмірах та на умовах цього договору.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 03.06.2021 між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіна" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" (Позичальник) укладено договір поруки № 21-1ZР0338, відповідно до пункту 2.1 якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов`язання за Кредитним договором № 21-1KV0170 від 03.06.2021 в повному обсязі.

У пункті 1.1.2 договору поруки основне зобов`язання - це усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені та штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Згідно з пунктом 2.2 договору поруки Поручитель зобов`язується виконувати умови цього Договору у разі припинення Позичальника, а саме солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Основного зобов`язання в повному обсязі будь-якими правонаступниками Позичальника.

У випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника (пункт 3.1.2 договору поруки).

Відповідно до пункту 4.2.3 договору поруки у разі одержання письмового повідомлення Кредитора про невиконання або неналежне виконання Позичальником (його правонаступниками) Основного зобов`язання або неналежне виконання Позичальником (його правонаступниками) Основного зобов`язання повідомити про це Позичальника (його правонаступників), а у разі пред`явлення до Поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника (його правонаступників) до участі у справі.

За змістом пункту 6.1.9 договору поруки поручитель підтверджує, що укладенням цього Договору він надає свою згоду на забезпечення порукою, наданою цим Договором, у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть внесені кредитором та позичальником (його правонаступниками) до Кредитного договору у майбутньому, у тому числі (але не виключно) змін та доповнень щодо реструктуризації та рефінансування заборгованості за Кредитним договором, продовження та скорочення строку кредитування за Кредитним договором, збільшення та зменшення розміру процентної ставки за Кредитним договором, збільшення та зменшення розмірів комісійної винагороди за Кредитним договором, встановлення нових та припинення діючих зобов`язань позичальника за Кредитним договором, а також інших змін та доповнень щодо змісту основного зобов`язання.

Додатковою угодою від 03.06.2021 № 21-1ZР0338-0001 до договору поруки сторони доповнили розділи 3, 4, 6, 7 договору поруки відповідними підпунктами. Крім того, сторонами внесені зміни до пункту 1.1.2 договору поруки та визначено, що основне зобов`язання - це усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені та штрафів) та інших платежів, а також щодо повернення простроченої заборгованості перед бюджетом, сплати пені, розрахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом, відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Як наголошував позивач, згідно підпункту «і» пункту 10.4. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СІНА» від 05.12.2011 № 3, що діяла станом на укладення спірного правочину, до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить попереднє узгодження та затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує еквівалент 500 000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.8 статуту від 05.12.2011 № 3 до компетенції директора, окрім іншого, входить без доручення діяти від імені Товариства, укладати договори та інші угоди на суму, що не перевищує 500 000,00 грн.

Таким чином, звернувшись із даним позовом до суду, позивач наголосив, що загальні збори учасників позивача не надавали згоду на укладання спірного договору поруки від 03.06.2021 № 21-1ZР0338, що не відповідав внутрішній волі позивача. Крім того, представник товариства в особі директора Назарчука Анатолія Анатолійовича діяв не в інтересах товариства.

У свою чергу, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіна» від 01.06.2021 № 207, відповідно до якого прийнято рішення надати згоду на клопотання ТОВ «ПівденьінвестЛенд» до товариства виступити поручителем та укласти договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором із лімітом 3 000 000,00 грн., строком на 24 місяці, укладеним з АТ «Укрексімбанк», та уповноважити директора товариства, Назарчука Анатолія Анатолійовича, на підписання договору поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ПівденьінвестЛенд» за Кредитним договором із лімітом 3 000 000,00 грн., строком дії 24 місяці, укладеним з АТ «Укрексімбанк».

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як слідує з оспорюваного договору поруки від 03.06.2021 № 21-1ZР0338, останній укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіна" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" (Позичальник), тобто є багатостороннім договором.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18 зроблено висновок, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Таким чином, належними співвідповідачами за позовною вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіна" про визнання договору недійсним мали бути Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".

Верховний Суд відмічає, що у розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (правовий висновок Верховного Суду у постановах від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Оскільки позивачем при оспорюванні дійсності тристороннього договору поруки від 03.06.2021 № 21-1ZР0338 в якості відповідача визначено лише одну із сторін оспорюваного правочину, суд дійшов обґрунтованого висновку в задоволенні позову відмовити.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіна" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата підписання: 22.10.2024 року.

Суддя К.В. Полякова