Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/7886/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/7886/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТЛІФТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-9"

про визнання акту недійсним

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТЛІФТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-9" про визнання акту надання послуг № 210223 від 21.02.2023 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було виконано роботи за підписаним між сторонами Актом наданих послуг № 210223 від 21.02.2023 року, складеним на виконання договору підряду № 210223 від 21.02.2023 року, оплата вказаних робіт здійснена позивачем помилково, тобто господарські операції між сторонами є фіктивними, у зв`язку з чим позивач просить визнати акт надання послуг № 210223 від 21.02.2023 недійсним, вказуючи, що даний акт наданих послуг № 210223 від 21.02.2023 року є правочином в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 202 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.08.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що законних підстав вважати підписаний між сторонами Акт наданих послуг № 210223 від 21.02.2023, складеного на підставі Договору підряду № 210223 від 21.02.2023, та здійсненні на їх підставі господарські операції фіктивними та удаваними взагалі немає, а твердження Позивача не знаходять правового підґрунтя в належних та допустимих доказах, у вироку чи рішенні суду, який можна приймати як доказ.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2023 року між ТОВ «РСУ-9» (Підрядник) та ТОВ «ФАВОРИТЛІФТ» (Замовник) був укладений договір підряду № 210223, згідно п.1.1. якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати монтажно та пусконалагоджувальні роботи обладнання для житлової будівлі за адресою: м. Київ, провулок Сафронівський, 4, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані послуги.

Згідно п. 1.2. договору № 210223 загальна вартість послуг погоджена Сторонами складає 1 221 000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється на умовах попередньої оплати в розмірі 50% вартості послуг, які сплачуються протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання рахункуфактури.

Згідно з п. 3.3. договору № 210223 оплата послуг між замовником та підрядником здійснюється після підписання Акта прийому-здачі наданих послуг.

Сторонами підписано протокол погодження договірної ціни від 21.02.2023, який є додатком № 1 до договору, яким сторони погодили ціну на послуги монтажно та пусконалагоджувальні роботи обладнання для житлової будівлі за адресою: пров. Софроновський, 4, м. Київ - 1 200 000,00 грн.

Між сторонами підписано акт наданих послуг № 210223 від 21.02.2023 р. на суму 1 221 000,00 грн.

Відповідачем виставлено позивачеві рахунок № 210 від 22.02.2023 року на суму 610 500 грн. (50% загальної вартості послуг за договором підряду № 210223).

23.02.2023 позивач на рахунок відповідача перерахував 610 500,00 грн, 28.02.2023 - 20 000,00 грн та 02.03.2023 - 200 000,00 грн з призначенням платежу за послуги згідно рахунку 210 від 22.02.2023 року, дане підтверджується платіжною інструкцією № 61, № 65 та №70.

Загалом позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 010 500,00 грн.

Позивач вказує, що у листопаді 2023 року директором ТОВ «ФАВОРИТЛІФТ» виявлено, що кошти у сумі 1 010 500,00 грн. було помилково ним сплачено на рахунок ТОВ «РСУ-9».

20.02.2024 позивач направив відповідачеві вимогу № 14/02 від 14.02.2024 р. про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), в якій вимагав протягом 7ми денного строку з дня одержання вказаної вимоги повернути помилково сплачені кошти у сумі 1 010 500,00 грн.

Предметом позову є визнання недійсним акту, оскільки він не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

За поданими до матеріалів справи доказами судом встановлено, що акт складено на виконання договору, вказаний акт підписано сторонами, сторонами стверджується, що роботи виконувалися, а також що позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок.

Крім того, ТОВ «РСУ-9» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 36 від 22.02.2023 року на загальну суму 1 221 000,00 грн. Позивач підтвердив відповідачу податкову накладну та зареєстрував податковий кредит.

Відтак, за даних обставин справи, саме договір підряду № 210223 від 21.02.2023 року є двостороннім правочином, за яким обов`язку ТОВ «РСУ-9» з виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт кореспондується обов`язок ТОВ «ФАВОРИТЛІФТ» з їх оплати.

Водночас, позивач оскаржує Акт наданих послуг № 210223, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірний акт є лише первинним документом, який містить найменування сторін, посилання на договір, предмет самої передачі (роботи/послуги), посвідчує факт такої передачі, а тому не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та не підлягає визнанню недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФАВОРИТЛІФТ".

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА