Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/3659/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/3659/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»

до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

про стягнення 22 771 852, 19 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Іноземцев О.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Лобанова О.В., Юріна О.О. ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 22 771 852, 19 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 317, 318, 321, 322 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за контрактною угодою від 27.06.2019, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

08.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків визначених в ухвалі від 01.04.2024, з посиланням на те, що встановлений судом процесуальний строк є недостатнім для усунення недоліків, а тому просив суд продовжити строк для усунення недоліків до 16.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 клопотання позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви задоволено частково, продовжено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви, які визначені ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 до 11.04.2024 включно.

12.04.2024 від представника позивача надійшло повідомлення про те, що заяву з виправленими недоліками направлено 11.04.2024 кур`єрською доставкою.

16.04.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження в справі №910/3659/24 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.06.2024.

14.05.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що скеровані підрядником інженером одиничні розцінки не погоджувалися з відповідачем, як замовником, що виключає підстави для їх оплати. Крім того вказує, що фінансування контракту здійснювалось спільно з міжнародними фінансовими організаціями та на дату видачі сертифікату кошти позики були освоєні в повному обсязі, а на проведення розрахунків за виконані додаткові роботи за контрактом необхідно передбачати видатки в Державному бюджеті України. Також зазначає, що позивачем невірно розраховано ціну позову станом на 31.01.2021, враховуючи, що кінцевий платіжний сертифікат складено 30.11.2021.

17.05.2024 від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Вказана заява, в зв`язку з перебуванням у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. 03.06.2024.

27.05.2024 від представника позивача надійшла виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 повернуто без розгляду заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, з підстав зазначених в ухвалі.

04.06.2024 від представника відповідача надійшли клопотання про колегіальний розгляд справи.

04.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовче засідання 04.06.2024 з`явились представники відповідача, представник позивача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд, з урахуванням думки представників відповідача, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання 02.07.2024. Також у порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача та відповідача докази.

17.06.2024 від відповідача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення та докази.

19.06.2024 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення та докази.

27.06.2024 від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 задоволено заяву позивача про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 02.07.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 відкладено підготовче засідання на 03.09.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано у відповідача докази.

10.07.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, разом із доказами.

02.08.2024 від представника відповідача на виконання ухвали суду надійшли докази.

У підготовче засідання 03.09.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою продовжив позивачу строк на подання додаткових пояснень і доказів та долучив подані 19.06.2024 пояснення разом з доданим документами до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024.

У судовому засіданні 15.10.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представники відповідача заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 15.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2019 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено контрактну угоду (надалі - контракт) відповідно до умов якого замовник прийняв тендерну пропозицію підрядника на проведення робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-03 Київ - Харків - Довжанський на ділянках: км 300+550 -км 323+000; км 329+050 - км 333+250, Лот 5 - ОМТ 2.6.

Згідно листа про прийняття тендерної пропозиції вартість контракту складає 12 290 265,06 доларів США.

Пунктом 3 контракту встановлено, що в обмін на оплату з боку замовника на користь підрядника відповідно до цієї угоди, підрядник взяв на себе зобов`язання перед замовником виконати роботи, а також усунути в них будь-які дефекти відповідно до положень контракту.

Відповідно до п.4 контракту замовник взяв на себе зобов`язання виплатити підряднику за виконання і завершення робіт, та усунення в них будь-яких дефектів ціну контракту або будь-які інші суми, які можуть підлягати оплаті згідно з положеннями контракту, в такі терміни і таким чином, як це передбачено контрактом.

Згідно із п.1.1.2.4. контракту було встановлено, що інженер - це особа, яка призначена замовником діяти у якості інженера за контрактом та іменується таким чином у відомостях по контракту, або інша особа, яка призначається час від часу замовником з повідомленням підрядника у відповідності з параграфом 3.4. [заміна інженера].

Замовником було призначено інженером СП «Темелсу Інтернешнл Інжиніринг Сервісез Інк. і ТОВ «ФБМ Україна» (надалі - інженер), що підтверджується відповідним листом інженера від 03.09.2019.

Відповідно до п. 11.9. контракту зобов`язання підрядника не вважаються виконаними до тих пір, поки інженер не надасть підряднику сертифікат про завершення робіт, з зазначенням дати, на яку підрядник виконав свої зобов`язання у відповідності з контрактом.

Згідно із п. 14.12. контракту при наданні остаточного звіту, підрядник надає документ, в якому підтверджує, що загальна сума остаточного звіту є повним та остаточним розрахунком у відповідності або у зв`язку з контрактом.

Відповідно до п. 14.13. контракту на протязі 28 днів після отримання остаточного звіту та документа про звільнення від зобов`язань у відповідності з параграфом 14.11. [замовлення на кінцевий платіжний сертифікат] та параграфом 14.12. [звільнення від зобов`язань], інженер надає замовнику та підряднику кінцевий платіжний сертифікат, у якому зазначається сума до сплати, яку він справедливо визначив як остаточну та після обліку на користь замовника всіх сум, раніше сплачених замовником та всіх сум, на які замовник має право, остаточна сума (при наявності), яку замовник повинен сплатити підряднику або підрядник замовнику в залежності від ситуації.

Пунктом 14.7. контракту було встановлено, що суму, яку було засвідчено в кінцевому платіжному сертифікаті замовник сплачує підряднику на протязі 56 днів з моменту його отримання.

Також між замовником та підрядником було підписано поправки до контракту, а саме:

№1 від 30.07.2019 відповідно до якої у параграфі 14.2. спеціальних умов контракту було змінено перше речення третього абзацу таким: «підрядник надає замовнику проміжний платіжний сертифікат на авансовий платіж після отримання акту (відповідно до параграфу 14.3. [заявки та проміжні платіжні сертифікати]) та після отримання замовником (і) забезпечення виконання контракту відповідно до параграфу 4.2. [забезпечення виконання контракту] та (іі) гаранти в сумах і валютах авансового платежу.»

№ 2 від 10.09.2021 відповідно до якої частину В «спеціальні положення» спеціальних умов контракту було у параграфі 14.2. спеціальних умов контракту було доповнено новим абзацом: «Не дивлячись на вищенаведені положення, за умови окремого погодження між сторонами допускається оплата сум, завірених у платіжних сертифікатах, у місцевій валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату такого платіжного сертифіката."

Згідно розпорядження про внесення змін за №2.6/5.1. від 15.04.2020 суму контракту змінено на 17 809 645,20 доларів США (з урахуванням ПДВ і резервних сум).

13.12.2021 підрядником було надано інженеру остаточний звіт.

31.01.2022 інженером у відповідності до положень п.14.13. контракту було подано замовнику кінцевий платіжний сертифікат від 30.11.2021 відповідно до якого підтверджено для оплати на користь підрядника суму 805 715, 85 доларів США.

Так, згідно кінцевого платіжного сертифікату та заключного звіту загальна вартість робіт за контрактом склала 18 434 866, 57 доларів США.

Також інженер листом від 31.01.2022 повідомив замовника про причини перевищення загальної вартості робіт над сумою, яка була зазначена у контракті при його укладанні та внесенні до нього змін. Зокрема на збільшення ціни контракту вплинули: влаштування шумозахісних екранів в с. Супрунівка та м. Решетилівка для забезпечення зниження впливу шуму на приватні забудови; влаштування підпірних стінок на підходах до скотопрогону на км 318+828 для можливості розміщення проїзду та водовідведення в стиснених умовах; влаштування систем закритого водовідведення в місцях, де неможливо влаштувати кювет відкритим способом між місцевими проїздами та основним проїздом, а також за неможливості перевлаштування деяких інженерних комунікацій вздовж місцевих проїздів; влаштування додаткових тротуарів у відповідь на звернення громад з метою встановлення конструктивних суспільних відносин та соціальної солідарності в межах проекту та забезпечення належної безпеки для пішоходів у межах населених пунктів.

05.03.2024 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив виконати умови контракту та оплатити вартість виконаних робіт у сумі 22 771 852,19 грн. Направлення листа підтверджується накладною, описом вкладення в цінний лист №6501500930706 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 05.03.2024.

У свою чергу відповідачем кінцевий платіжний сертифікат на суму 805 715, 85 доларів США оплачений не був.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 22 771 852, 19 грн (еквівалент 805 715, 85 доларів США станом на 31.01.2021) основного боргу за виконані роботи.

Підставами позову є порушення відповідачем своїх обов`язків за контрактом у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами конракту, суд зазначає, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду з капітального ремонту автомобільної дороги, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст.882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту позивач виконав підрядні роботи загальною вартістю 18 434 866, 57 доларів США, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказані роботи, а також частково оплатив їх вартість у сумі 17 629 150,72 доларів США. Несплаченими залишились роботи на загальну суму 805 715, 85 доларів США (17 629 150,72 доларів США - 805 715, 85 доларів США).

Вказані обставини не є спірними та визнаються учасниками справи, а тому відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню.

Разом з тим, як зазначає позивач відповідач відмовляється оплачувати виконані роботи в сумі 805 715, 85 доларів США, що еквівалентно 22 771 852, 19 грн станом на 31.01.2021, про стягнення яких позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Пунктом 14.7. контракту було встановлено, що суму, яку було засвідчено в кінцевому платіжному сертифікаті замовник сплачує підряднику на протязі 56 днів з моменту його отримання.

31.01.2022 інженером у відповідності до положень п.14.13. контракту було подано замовнику кінцевий платіжний сертифікат від 30.11.2021 відповідно до якого підтверджено для оплати на користь підрядника суму 805 715, 85 доларів США.

Отже, відповідач повинен був оплатити вказаний платіжний сертифікат до 29.03.2022 включно.

Заперечуючи щодо позову відповідач, зокрема, зазначає, що скеровані підрядником інженером одиничні розцінки не погоджувалися з відповідачем, як замовником, що виключає підстави для їх оплати.

Так, згідно розпорядження про внесення змін за №2.6/5.1. від 15.04.2020 сторонами погоджено вартість робіт за контрактом у розмірі 17 809 645,20 доларів США (з урахуванням ПДВ і резервних сум).

Одночасно, згідно кінцевого платіжного сертифікату та заключного звіту загальна вартість робіт за контрактом склала 18 434 866, 57 доларів США.

Тобто, сума робіт склала на 625 221,37 доларів США ніж передбачено контрактом.

Відповідно до ст.877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності. Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва.

Згідно частин 1-4 ст.321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін. У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов`язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника - розірвання договору в установленому порядку.

Так, згідно з п.3.1 загальних умов контракту замовник має призначити інженера для здійснення технічного нагляду за виконанням робіт підрядника.

Згідно із п.1.1.2.4. контракту інженер - це особа, яка призначена замовником діяти у якості інженера за контрактом та іменується таким чином у відомостях по контракту, або інша особа, яка призначається час від часу замовником з повідомленням підрядника у відповідності з параграфом 3.4.

Інженер був визначений шляхом укладання контракту з надання консультаційних послуг з технічного нагляду за виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги №М-03 Київ-Харків-Довжанський між замовником та СП «Temelsu Engineering Services Inc.».

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 3.1. загальних умов контракту інженер користується повноваженнями, вставленими для інженера або передбаченими за контрактом. Якщо інженер повинен отримати затвердження замовника для реалізації зазначених повноважень, він дотримується вимог, зазначених у спеціальних умовах. Замовник своєчасно інформує підрядника про зміни повноважень інженера. Однак, коли інженер користується повноваженнями, які вимагають схвалення замовника (для цілей контракту), вважається, що замовник видав таке твердження.

Як установлено судом вище, вартість робіт за контрактом перевищила ціну контракту, інженер листом від 31.01.2022 повідомив замовника (відповідача) про причини перевищення загальної вартості робіт над сумою, яка була зазначена в контракті при його укладанні та внесенні до нього змін, зокрема, на збільшення ціни контракту вплинули: влаштування шумозахісних екранів в с. Супрунівка та м. Решетилівка для забезпечення зниження впливу шуму на приватні забудови; влаштування підпірних стінок на підходах до скотопрогону на км 318+828 для можливості розміщення проїзду та водовідведення в стиснених умовах; влаштування систем закритого водовідведення в місцях, де неможливо влаштувати кювет відкритим способом між місцевими проїздами та основним проїздом, а також за неможливості перевлаштування деяких інженерних комунікацій вздовж місцевих проїздів; влаштування додаткових тротуарів у відповідь на звернення громад з метою встановлення конструктивних суспільних відносин та соціальної солідарності в межах проекту та забезпечення належної безпеки для пішоходів у межах населених пунктів.

Також у вказаному листі було зазначено, що всі вище вказані роботи були попередньо узгоджені замовником, зафіксовані та відповідно погоджені інженером (т.1, а.с.249-250).

Як убачається з матеріалів справи, а саме листів інженера, що адресовані відповідачу та надані суду відповідачем інженер повідомляв останнього про виконання робіт, їх вартість тощо, а також про будь-які зміни в контракті, в тому числі про необхідність виконання додаткових робіт і додаткових витрат (т.8, а.с.1-286, т.9, а.с.1-250, а.с.т.10, а.с.1-246, т.11 а.с.1-266, т.12, 1-328) ), разом з тим згідно вихідного листування відповідача з інженером, що також надано суду відповідачем (т.5, а.с.64-144) останній не висловлював будь-яких заперечень щодо виконання таких робіт.

Разом з тим, доказів того, що інженер чи інша уповноважена особа відповідача (відповідач) відмовлялися від виконання підрядником додаткових робіт і не погоджувалися з їх вартості, а також відмовлялися від їх прийняття, відповідачем, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.

Одночасно, суд зазначає, що інженером та відповідачем прийнято такі роботи.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи зазначене, дослідивши надалі сторонами докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що додаткові роботи були погодженні відповідачем (замовником). Суд зазначає, що надані позивачем докази є більш вірогідними.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що на виконання умов контракту 31.01.2022 інженером було подано замовнику кінцевий платіжний сертифікат від 30.11.2021 відповідно до якого підтверджено для оплати на користь підрядника суму 805 715, 85 доларів США.

Слід зазначити, що строк оплати вказаного сертифікату на момент подання позову настав, що установлено судом вище.

Разом з тим, відповідач, як замовник, обов`язок з оплати не виконав.

Заперечуючи щодо позову відповідач посилається на повне освоєння кредитних коштів і на відсутність бюджетних коштів, однак суд зазначає, що вказані обставини не звільняють відповідача від виконання контракту та не є підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Разом з тим, у рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (пункт 48) та від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (пункт 40) зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 903/133/15, від 14.06.2018 у справі № 908/1361/17, від 14.08.2019 у справі №917/1734/17.

Крім того, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).

Відносно суми, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Як установлено судом вище сторонами підписано поправку № 2 від 10.09.2021 до контракту відповідно до якої частину В «Спеціальні положення» спеціальних умов контракту було у параграфі 14.2. Спеціальних умов контракту було доповнено новим абзацом: «Не дивлячись на вищенаведені положення, за умови окремого погодження між сторонами допускається оплата сум, завірених у платіжних сертифікатах, у місцевій валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату такого платіжного сертифіката."

Так, кінцевий платіжний сертифікат інженером складено 30.11.2021, а тому саме на вказану дату має розраховуватись вартість робіт за офіційним курсом Національного банку України, а не на 31.01.2021, як визначено помилково позивачем.

Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 21 894 441, 94 грн (805 715,85 доларів США (сума кінцевого платіжного сертифікату) х 27,1739 грн (курс Національного банку України за 1 долар США станом на 30.11.2021).

При цьому суд зазначає, що в рахунку на оплату кінцевого платіжного сертифікату від 30.11.2021 позивач вказував суму оплати 21 894 441, 94 грн, що також відповідає курсу Національного банку України саме станом на 30.11.2021.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 21 894 441 , 94 грн основного боргу.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9, ідентифікаційний код 37641918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (65009, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 1-а, ідентифікаційний код 33658865) 21 894 441 (двадцять один мільйон вісімсот дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок одну) грн 94 коп. основного боргу та 328 416 (триста двадцять вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 23.10.2024.

Суддя Я.А.Карабань