Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/5027/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/5027/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОММЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТВ ГРУП»

про стягнення 4 399 292, 02 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Гордейчук В.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОММЕТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТВ ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 4 399 292, 02 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 202, 509, 526, 530, 626, 638, 655, 662-664, 692, 693, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 173, 179, 193, 267 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з поставки оплаченого згідно рахунків від № 36 від 13.02.2023 та №№ 34 37, 41, 42 від 09.02.2023 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОММЕТ» залишено без руху, встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

06.05.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/5027/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.06.2024.

12.06.2024 від позивача надійшла заява про участь його представника в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 18.06.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою, в порядку ст. 74 ГПК України, витребував у позивача докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.07.2024 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача докази.

11.07.2024 від представника позивача надійшли письмові пояснення та заява про зміну підстав позову.

У підготовче засідання 17.07.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та долучив подані 11.07.2024 докази до матеріалів справи. Крім того, суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про зміну підстав позову від 11.07.2024 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 відкладено підготовче засідання на 03.09.2024.

У підготовче засідання 03.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024.

У судовому засіданні 15.10.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача у судове не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Так, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, відповідач повідомлений про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, приймаючи до уваги, що відповідач є юридичною особою та не обмеженим у виборі представника, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 15.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між ним (покупець) та відповідачем (продавцем) було укладено договори поставки в спрощений спосіб, на виконання яких, відповідач виставив рахунки на оплату по замовленню на загальну суму 4 399 292, 02 грн, а саме:

- № 34 від 09.02.2023 на поставку дроту ОК т/о 1,2 бухта 1 кг, кількістю 21, 6 т, ціною без ПДВ - 34 163, 63 грн, сумою з ПДВ - 885 521, 29 грн (а.с. 23);

- № 36 від 13.02.2023 на поставку листа 4.2.*1250*2500, кількістю 20, 7 т, ціною без ПДВ - 34 933, 33 грн, сумою з ПДВ - 867 743, 92 грн (а.с. 22);

- № 37 від 09.02.2023 на поставку дроту ОК т/о 1,2, кількістю 21, 7 т, ціною без ПДВ - 34 163, 63 грн, сумою з ПДВ - 889 620, 92 грн (а.с. 21);

- № 41 від 09.02.2023 на поставку дроту ОК т/о 1,2, кількістю 21, 7 т, ціною без ПДВ - 34 448, 77 грн, сумою з ПДВ - 897 045, 97 грн (а.с. 20);

- № 42 від 09.02.2023 на поставку листа 4.0*1250*2500, кількістю 20, 5 т, ціною без ПДВ - 34 933, 33 грн, сумою з ПДВ - 859 359, 92 грн (а.с. 19).

У свою чергу, позивачем, на підставі вказаних рахунків, здійснено оплату товару на загальну суму 4 399 292, 02 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- № 211 від 21.02.2023 на суму 885 521, 29 грн, із призначенням платежу: «Оплата за матеріал зг. рах. 34 від 09.02.23, у т.ч. ПДВ 20% - 147 586, 88 грн» (а.с. 24);

- № 212 від 21.02.2023 на суму 867 743, 92 грн, із призначенням платежу: «Оплата за матеріал зг. рах. 36 від 10.02.23, у т.ч. ПДВ 20% - 144 623, 99 грн» (а.с. 25);

- № 236 28.02.2023 на суму 889 620, 92 грн, із призначенням платежу: «Оплата за матеріал зг. рах. 37 від 09.02.23, у т.ч. ПДВ 20% - 148 270, 15 грн» (а.с. 27);

- № 237 від 28.02.2023 на суму 897 045, 97 грн, із призначенням платежу: «Оплата за матеріал зг. рах. 41 від 09.02.23, у т.ч. ПДВ 20% - 149 507, 66 грн» (а.с. 26);

- № 238 від 28.02.2023 на суму 859 359, 92 грн, із призначенням платежу: «Оплата за матеріал зг. рах. 42 від 09.02.23, у т.ч. ПДВ 20% - 143 226, 65 грн» (а.с. 28);

Однак відповідачем не було поставлено оплачений позивачем товар на загальну суму 4 399 292, 02 грн.

27.11.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.11.2023, в якій вимагав до 31.12.2023 поставити товар на загальну суму 4 399 292, 02 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» № 6105810812174 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.11.2023.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив поставку товару, відповіді на претензію не надав та не повернув суму попередньої оплати, в результаті чого на момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати в розмірі 4 399 292, 02 грн, яка є предметом даного позову.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки рахунки № 34 від 09.02.2023 на поставку дроту ОК т/о 1,2 бухта 1 кг, № 36 від 13.02.2023 на поставку листа 4.2.*1250*2500, № 37 від 09.02.2023 на поставку дроту ОК т/о 1,2, № 41 від 09.02.2023 на поставку дроту ОК т/о 1,2 та № 42 від 09.02.2023 на поставку листа 4.0*1250*2500 містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів поставки.

Отже, між сторонами укладено договори поставки в спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунків на оплату та оплатою їх позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи, а саме платіжними інструкціями: № 211 від 21.02.2023 на суму 885 521, 29 грн, № 212 від 21.02.2023 на суму 867 743, 92 грн, № 236 28.02.2023 на суму 889 620, 92 грн, № 237 від 28.02.2023 на суму 897 045, 97 грн та № 238 від 28.02.2023 на суму 859 359, 92 грн, у яких зазначено призначення платежу, а саме оплата вказаних вище рахунків, підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати в загальному розмірі 4 399 292, 02 грн.

У свою чергу матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого згідно платіжних інструкцій № 211 від 21.02.2023, № 212 від 21.02.2023, № 236 28.02.2023, № 237 від 28.02.2023 та № 238 від 28.02.2023 товару на вказану суму.

Згідно ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом вище 27.11.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.11.2023, в якій вимагав до 31.12.2023 поставити товар на загальну суму 4 399 292, 02 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» № 6105810812174 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.11.2023.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, суд приходить до висновку, що у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати в розмірі 4 399 292, 02 грн, а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 4 399 292, 02 грн, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 4 399 292, 02 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТВ ГРУП» (02152, місто Київ, вулиця Бучми Амвросія, будинок 5, ідентифікаційний код 33816944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІНКОММЕТ» (61080, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 201, ідентифікаційний код 33067025) 4 399 292 (чотири мільйони триста дев`яносто дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 02 коп. та 65 989 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 38 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

(Повний текст складено та підписано 23.10.2024)

Суддя Я.А.Карабань