Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/9382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024Справа № 910/9382/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Дніпровського державного медичного університету

до Приватного підприємства "АДВАНТА"

про стягнення 19 196,51 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дніпровського державного медичного університету до Приватного підприємства "АДВАНТА" про стягнення 19 196,51 грн, яка обґрунтована порушенням відповідачем умов договору № 05.132.20 про надання освітніх послуг від 23.06.2020 в частині повної оплати вартості освітньої послуги іноземній громадянці Лехбіль Ельмехді, Марокко.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9382/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позову, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 05.08.2024 про відкриття провадження у справі була доставлені у електронні кабінети позивача та відповідача, а отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи та, зокрема, про право відповідача подати відзив на позовну заяву.

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ

23.06.2020 між Державним закладом «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» (виконавець) та Приватним підприємством «АДВАНТА» (замовник) укладено договір № 05.132.20 про надання освітніх послуг (надалі - Договір), предметом якого є надання освітньої послуги іноземному громадянину за рахунок коштів замовника.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору змінено преамбулу Договору та визначено виконавцем Дніпровський державний медичний університет.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що відповідач, як замовник послуги зобов`язаний здійснювати оплату вартості навчання згідно затвердженого кошторису при зарахуванні на 1-й курс, а починаючи з 2-го курсу і в наступному, не пізніше 31 серпня поточного року.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов`язковим інформуванням про це замовника.

Згідно п. 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1), загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 336 384,00 грн (по 84 096,00 грн - за кожний рік навчання). При цьому, за 2020-2021 навчальний рік вартість освітніх послуг становила 80 091,00 грн.

У відповідності до п. 5.3 Договору, замовник вносить плату щосеместрово (одноразово, (щороку, щосеметрово, щомісяця) із зазначенням способу оплати (готівкою, безготівково) не пізніше ніж за 10 днів до початку семестру або навчального року.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що при відсутності оплати за надану послугу, фінансова відповідальність в повному обсязі покладається на замовника.

Позивач, на виконання умов договору зарахував з 01.09.2020 року громадянку Мароко Лехбіль Ельмехді студенткою 1 курсу за спеціальністю «фармація, промислова фармація», що підтверджується наказом Державного закладу Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» від 23.06.2020 № 381ос.

Таким чином, позивач надавав одержувачу послуги з навчання.

Згідно наказу Дніпровського державного медичного університету від 05.07.2022 № 408ос Лехбіль Ельмехді була відрахована з 01.07.2022 зі складу здобувачів освіти, за порушення умов контракту, а саме у зв`язку виникненням заборгованості за надані послуги.

Згідно з довідкою про заборгованість за навчання студентки Лехбіль Ельмехді відповідно до п. 5.2 Договору, за перші два курси (чотири семестри) має бути сплачена сума розмірі 164 187.00 грн., а саме:

З 09.2020 - 06.2021 рр. всього 80 091, 00 грн. (1 курс);

З 09.2021 - 06.2022 рр. всього 84 096, 00 грн. (II курс).

Разом з тим, за навчання студента було сплачено 144 990,49 грн, що підтверджується банківськими виписками про зарахування коштів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за студентом обліковується заборгованість за навчання у розмірі 19 196,51 грн, яку заявлено до стягнення з Приватного підприємства «АДВАНТА», як замовника освітньої послуги за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2020 між Дніпровським державним медичним університетом та Приватним підприємством "АДВАНТА" було укладено Договір про надання освітніх послуги іноземним громадянам № 05.132.20, за яким відповідач зобов`язувався сплачувати кошти за навчання іноземної громадянки Лехбіль Ельмехді.

Однак, відповідач не виконав належним чином умов Договору, оскільки не в повному обсязі сплатив кошти за навчання.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства "АДВАНТА" перед Дніпровським державним медичним університетом за Договором становить 19 196,51 грн, яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів на користь позивача в розмірі 19 196,51 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 19 196 грн. 51 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами частин 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження оплати наявної заборгованості, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АДВАНТА" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 21 літера "А", офіс 107/4, ідентифікаційний код 34268353) на користь Дніпровського державного медичного університету (вул. В. Вернадського, 9, м. Дніпро, 49044, ідентифікаційний код 02010681) заборгованість у розмірі 19 196 грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.10.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко