Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/10295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/10295/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин"

до відповідачів 1: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

2: Компанія Enerpower s.r.o.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Компанії EthosEnergy Poland

про визнання недійсним результатів закупівлі та визнання недійсним договору, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Балабанов М.В.

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Компанія Enerpower s.r.o. про: визнання недійсними результатів процедури закупівлі №UA-2022-12-29-009525-a, проведеної Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за предметом закупівлі ДК 021:2015 50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Капітальний ремонт ротора тербогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС); визнання недійсним контракту №11-129-01-23-02752 про надання послуг від 02.05.2023, укладеним між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Компанією Enerpower s.r.o. за результатами процедури закупівлі №UA-2022-12-29-009525-a.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що процедура закупівлі №UA-2022-12-29-009525-a була проведена з істотними порушеннями положень Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема: відповідачем 1 до тендерної документації були умисно внесені дискримінаційні вимоги до учасників процедури закупівлі, що призвело до здійснення закупівлі на максимально невигідних умовах та до істотного порушення прав учасників; відповідачем 1 було безпідставно прийнято до розгляду тендерну пропозицію відповідача 2, яка не відповідала кваліфікаційним критеріям, передбаченим ч.2 ст.16 Закону України "Про публічні закупівлі". За твердженнями позивача, відхиляючи тендерну пропозицію позивача, ціна якої була найбільш економічно вигідною, відповідач 1 надав перевагу формалізму над принципом економічної вигідності.

Ухвалою від 30.06.2023 відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.12.2023; задоволено клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Компанії EthosEnergy Poland; направлено через Міністерство юстиції України копію нотаріально посвідченого перекладу ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/10295/23 та позовну заяву з доданими до неї документами на чеській мові для вручення в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через уповноважений орган - Ministry of Justice (Ministerstvo spravedlnosti ИR) (Vyљehradskб 16 128 10 Praha 2) для вручення Компанії Enerpower s.r.o.є: вул.Влкова 532/8, Жижков (Прага 3), 1300, Прага, Чеська Республіка, реєстраційний номер 01438662; направлено звернення до голови Окружного суду міста Варшави про вручення компанії EthosEnergy Poland: вул.Повстаньцув Шльонськіх, 85, 42-701, Люблінець, Польща, реєстраційний номер 0000056279. перекладу даної ухвали суду та копії позовної заяви з доданими до неї документами на польську мову, з нотаріальним засвідченням їх вірності через Міністерство юстиції України; зупинено провадження у справі №910/10295/23 до надходження відповіді на судові доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі №910/10295/23.

У зв`язку із перебуванням судді Князькова В.В. 20.12.2023 у відпустці, судове засідання не відбулось.

З огляду на вихід судді Князькова В.В. з відпустки, ухвалою від 08.01.2024 судом було поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.02.2024.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про заміну сторони її правонаступником, яка була розглянута за задоволена судом.

У судовому засіданні 07.02.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 14.08.2024 з огляду на таке.

Як було встановлено судом зі змісту позовної заяви, відповідач 2 - Компанія Enerpower s.r.o.є нерезидентом. Адресою вказаного учасника судового процесу є: вул.Влкова 532/8, Жижков (Прага 3), 1300, Прага, Чеська Республіка.

Одночасно, нерезидентом є також і третя особа EthosEnergy Poland: вул.Повстаньцув Шльонськіх, 85, 42-701, Люблінець, Польща.

З огляду на наведені обставини, судом з метою повідомлення означених учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи ухвалою від 30.06.2023 направлено через Міністерство юстиції України копію нотаріально посвідченого перекладу ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/10295/23 та позовну заяву з доданими до неї документами на чеській мові для вручення в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через уповноважений орган - Ministry of Justice (Ministerstvo spravedlnosti ИR) (Vyљehradskб 16 128 10 Praha 2) для вручення Компанії Enerpower s.r.o.є: вул.Влкова 532/8, Жижков (Прага 3), 1300, Прага, Чеська Республіка, реєстраційний номер 01438662; направлено звернення до голови Окружного суду міста Варшави про вручення компанії EthosEnergy Poland: вул.Повстаньцув Шльонськіх, 85, 42-701, Люблінець, Польща, реєстраційний номер 0000056279. перекладу даної ухвали суду та копії позовної заяви з доданими до неї документами на польську мову, з нотаріальним засвідченням їх вірності через Міністерство юстиції України; зупинено провадження у справі №910/10295/23 до надходження відповіді на судові доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі №910/10295/23.

Проте, судове доручення, яке було направлено до голови Окружного суду міста Варшави про вручення компанії EthosEnergy Poland: вул.Повстаньцув Шльонськіх, 85, 42-701, Люблінець, Польща, реєстраційний номер 0000056279 перекладу ухвали про відкриття провадження суду та копії позовної заяви з доданими до неї документами на польську мову, повернулось до Господарського суду міста Києва без виконання відділенням поштового зв`язку.

Одночасно, уповноважений орган - Ministry of Justice (Ministerstvo spravedlnosti ИR) (Vyљehradskб 16 128 10 Praha 2) листом від 05.12.2023 повідомив, що з огляду на призначення судового засідання у справі на 20.12.2023 у уповноваженого органу недостатньо часу для виконання судового доручення Господарського суду міста Києва. Одночасно, у листі зазначено, що для виконання судового доручення Ministry of Justice (Ministerstvo spravedlnosti ИR) необхідно чотири місяці.

З урахуванням наведеного 07.02.2024 судом було відкладено підготовче засідання у справі на на 14.08.2024; направлено звернення до до уповноваженого органу - Ministry of Justice (Ministerstvo spravedlnosti ИR) (Vyљehradskб 16 128 10 Praha 2) з клопотанням про вручення компанії Компанії Enerpower s.r.o.є: вул.Влкова 532/8, Жижков (Прага 3), 1300, Прага, Чеська Республіка, реєстраційний номер 01438662) копій нотаріально посвідченого перекладу ухвал Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/10295/23, ухвали від 07.02.2024 та позовної заяви з доданими до неї документами на чеській мові в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року та до голови Окружного суду міста Варшави з клопотанням про вручення компанії EthosEnergy Poland: вул.Повстаньцув Шльонськіх, 85, 42-701, Люблінець, Польща, реєстраційний номер 0000056279. перекладу даної ухвали суду, ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/10295/23 та копії позовної заяви з доданими до неї документами на польську мову, з нотаріальним засвідченням їх вірності через Міністерство юстиції України; зупинено провадження у справі №910/10295/23 до надходження відповіді на судові доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі №910/10295/23.

24.05.2024 па адресу суду надійшло підтвердження про вручення компанії Компанії Enerpower s.r.o.є: вул.Влкова 532/8, Жижков (Прага 3), 1300, Прага, Чеська Республіка, реєстраційний номер 01438662) копій нотаріально посвідченого перекладу ухвал Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/10295/23, ухвали від 07.02.2024 та позовної заяви з доданими до неї документами на чеській мові в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року

Проте, судове доручення, яке було направлено до голови Окружного суду міста Варшави про вручення компанії EthosEnergy Poland: вул.Повстаньцув Шльонськіх, 85, 42-701, Люблінець, Польща, реєстраційний номер 0000056279 перекладу ухвали про відкриття провадження суду та копії позовної заяви з доданими до неї документами на польську мову на адресу суду не поверталось.

Приймаючи до уваги, що судом було вчинено всі дії, які передбачено господарським процесуальним законодавством України та договором між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з огляду на те, що сплив термін, який суддя визначив як достатній для повідомлення учасника справи - нерезидентів України, провадження у даній справі підлягає поновленню.

Ухвалою від 07.02.2024 судом було призначено підготовче засідання на 14.08.2024, проте, у зв`язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці у період з 12.08.24 по 30.08.24, судове засідання не відбулось, внаслідок чого справа була призначена до розгляду на 18.09.2024.

18.09.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 09.10.2024.

09.10.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.

Позивачем 22.10.2024 було подано заяву про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин".

Відповідач 1 у судовому засіданні 23.10.2024 надав усні пояснення по справі, згідно яких проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Відповідач 2 та третя особа у судове засідання не з`явились, проте, судом було вчинено всі можливі дії з метою повідомлення означених учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо неявки позивача, відповідача 2 та третьої особи суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка позивача, відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 23.10.2024.

В судовому засіданні 23.10.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2022 в електронній системі закупівель було розміщено оголошення UA-2022-12-29-009525-а про проведення відкритих торгів із закупівлі Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки (капітальний ремонт ротора турбогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС), очікувана вартість 89 885 618,80 грн.

Участь у відкритих торгах прийняли Компанія Enerpower s.r.o та Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин".

Згідно протоколу розгляду (відхилення) тендерної пропозиції учасника на закупівлю №7093 від 04.04.2023 тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" було відхилено з посиланням на абз.4 пп.1 п.41 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановоб №1178 від 12.10.2022 Кабінету міністрів України.

Відповідно до змісту протоколу №7093-2 від 18.04.2023 Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було визначено переможцем процедури закупівлі Компанію Enerpower s.r.o.

02.05.2023 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) та Компанією Enerpower s.r.o. (виконавець) було укладено контракт №11-129-01-23-02752 про надання послуг «Капітальний ремонт ротора турбогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС», за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в контракті, надати послуги з капітального ремонту ротора турбогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС, а замовник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в контракті, прийняти і оплатити послуги.

Загальна ціна послуг, що буде надаватись за цим контрактом, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни та калькуляції/розрахунку вартості становить 2 290 000 євро.

Контракт є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 30.03.2024, а в частині оплати за надані послуги - до повного розрахунку, в частині повернення авансових платежів - до повного виконання зобов`язань виконавцем у відношенні надання послуги та повернення авансових платежів замовнику у разі порушення зобов`язання виконавцем у відношенні надання послуги (п.11.1 договору №11-129-01-23-02752 від 02.05.2023).

Вказаний контракт було опубліковано в електронній системі закупівель 03.05.2022.

За твердженнями позивача, зазначена вище процедура закупівлі була проведена з істотними порушеннями положень Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, позивачем наголошено, що: відповідачем 1 до тендерної документації були умисно внесені дискримінаційні вимоги до учасників процедури закупівлі, що призвело до здійснення закупівлі на максимально невигідних для держави умовах і істотного порушення прав учасників, а саме встановлення в тендерній документації вимоги щодо надання саме договору для АЕС з надання послуг з капітального ремонту роторів синхронних генераторів потужністю не менше 220МВт; відповідачем 1 безпідставно прийнято до розгляду тендерну пропозицію відповідача 2, яка не відповідала кваліфікаційним критеріям, передбаченим ч.2 ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за відсутності належного підтвердження у останнього наявності документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного за предметом договору; відповідач 1 безпідставно відхилив тендерну пропозицію позивача, яка в дійсності відповідала кваліфікаційним критеріям, передбаченим ч.2 ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" були надані документи, що підтверджують наявність досвіду виконання аналогічного договору за предметом закупівлі, довідка Товариства з обмеженою відповідальність «Харківський електро-машинобудівний завод» про наявність власної сертифікованої лабораторії для виконання електричних вимірювань та випробувань, декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання контракту недійсним позивач також посилався на те, що ціна контракту є вищою, ніж було вказано в оголошенні про проведення процедури закупівлі. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач 1 посилається на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, оскільки саме по собі оскарження результатів процедури закупівлі не відновлює прав позивача у спірних правовідносинах з урахуванням наявності укладеного між відповідачами контракту. Одночасно, відповідачем 1 зауважено, що законодавством надано право замовнику вносити зміни до тендерної документації, в тому числі, за результатами звернень. Тендерна пропозиція позивача була правомірно відхилена відповідачем 1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Відповідно до п.25 ч.1 ст.1 Закону "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (пункти 22, 21 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №924/1288/21 (пункти 137-138).

Як було встановлено вище, згідно протоколу розгляду (відхилення) тендерної пропозиції учасника на закупівлю №7093 від 04.04.2023 тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" було відхилено з посиланням на абз.4 пп.1 п.41 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановоб №1178 від 12.10.2022 Кабінету міністрів України.

Відповідно до змісту протоколу №7093-2 від 18.04.2023 Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було визначено переможцем процедури закупівлі Компанію Enerpower s.r.o.

02.05.2023 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) та Компанією Enerpower s.r.o. (виконавець) було укладено контракт №11-129-01-23-02752 про надання послуг «Капітальний ремонт ротора турбогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС», за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в контракті, надати послуги з капітального ремонту ротора турбогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС, а замовник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в контракті, прийняти і оплатити послуги.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд погоджується із доводами відповідача 1 стосовно обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав в частині вимог про визнання недійсними результатів процедури закупівлі, оскільки фактично за її наслідками вже було укладено між відповідачами 1 та 2 відповідний контракт.

Тобто, позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, враховуючи, що позивачем також заявлено позовні вимоги і про визнання недійсним контракту, який було укладено за наслідками проведення процедури закупівлі №UA-2022-12-29-009525-a, проведеної Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за предметом закупівлі ДК 021:2015 50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Капітальний ремонт ротора тербогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС), яка, на думку позивача, проведена із грубими порушеннями, оцінці суду підлягають доводи позивача відповідних порушень.

Як вказувалось судом, за твердженнями позивача, зазначена вище процедура закупівлі була проведена з істотними порушеннями положень Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, позивачем наголошено, що: відповідачем 1 до тендерної документації були умисно внесені дискримінаційні вимоги до учасників процедури закупівлі, що призвело до здійснення закупівлі на максимально невигідних для держави умовах і істотного порушення прав учасників, а саме встановлення в тендерній документації вимоги щодо надання саме договору для АЕС з надання послуг з капітального ремонту роторів синхронних генераторів потужністю не менше 220МВт; відповідачем 1 безпідставно прийнято до розгляду тендерну пропозицію відповідача 2, яка не відповідала кваліфікаційним критеріям, передбаченим ч.2 ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за відсутності належного підтвердження у останнього наявності документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного за предметом договору; відповідач 1 безпідставно відхилив тендерну пропозицію позивача, яка в дійсності відповідала кваліфікаційним критеріям, передбаченим ч.2 ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" були надані документи, що підтверджують наявність досвіду виконання аналогічного договору за предметом закупівлі, довідка Товариства з обмеженою відповідальність «Харківський електро-машинобудівний завод» про наявність власної сертифікованої лабораторії для виконання електричних вимірювань та випробувань, декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Оцінюючи вказані доводи позивача кожний окремо та у їх сукупності, господарський суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).

Замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом (п 3 Особливостей).

Згідно з п. 40 Особливостей, якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерній пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.

Відповідно до абз 4 п.п. 1 п. 41 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції, та/або змінив предмет закупівлі (його найменування, марку, модель тощо) під час виправлення виявлених замовником невідповідностей, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.

Як встановлено судом вище, тендерна пропозиція позивача була відхилена відповідачем-1 відповідно до положень абз. 4 п.п. 1 п. 41 Особливостей, на підставі того, що позивач не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності, а саме:

- 8.1 у наданій учасником довідці « 2 додаток 6 до ТД - довідка про досвід виконання» від 10.01.2023 №2 відсутня інформація про виконані ним договори для АЕС з надання послуг з капітального ремонту роторів синхронних генераторів потужністю не менше 220 Мвт, що не відповідає вимогам п.1.1 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації;

- 8.2 в документах учасника відсутні довідка довільної форми за підписом керівника за підписом керівника або уповноваженої особи учасника та скріплена печаткою (у разі її використання), про наявність в учасника або співвиконавця власної/орендованої сертифікованої/акредитованої лабораторії на виконання електричних вимірювань та випробувань, відповідно до п.5.3.15 додатку №4 до ТД, з додаванням відповідного документа, який підтверджує право виконання відповідних вимірювань та випробувань, що не відповідає вимогам пп. А) п.5 та п.9 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації;

- 8.3 у документах учасника та співвиконавця відсутня копія чинного дозволу Державної служби України з питань праці на виконання робіт з підвищеної небезпеки та Декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, які будуть застосовуватись при виконанні будівельних робіт згідно з Постановою Кабінету міністрів України №1107 від 26.10.2011 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» та постановою Кабінету міністрів України в редакції від 03.02.2022 №77 «Про затвердження переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»: - вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, що не відповідає п.п. б) п.5 та п.9 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації.

Згідно п.1.1 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації до переліку документів яка маються бути надані у складі тендерної пропозиції віднесено Довідку за формою Додатка 6 до цієї тендерної документації, надається за підписом керівника або уповноваженої особи учасника та скріплений печаткою (у разі її використання) у сканованому вигляді в форматі PDF або електронний документ з накладеним ЕП відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Аналогічними договорами вважаються виконані договори для АЕС з надання послуг з капітального ремонту роторів синхронних генераторів потужністю не менше 220 МВт. На підтвердження інформації, зазначеної у довідці, учасник надає: договір (-и) з усіма додатками, на який (-і) є посилання у довідці та документ (-и), який (-і) підтверджує (-ють) повне виконання учасником цього (цих) договору (-ів) (видаткова накладна, або акт приймання-передачі, або інший документ, який підтверджує надання учасником послуги належної якості та у визначений договором строк); або лист-відгук (-и) від кінцевого споживача (-ів), який (-і) підтверджує (-ють) своєчасне надання учасником послуги належної якості відповідно до умов договору (-ів), зазначеного (-их) у довідці. Учасник може надати інформацію, що підтверджує виконання будь-якого (-их) договору (-ів), зазначеного (-их) у довідці, але не менше одного. Документи надаються у сканованому вигляді в форматі PDF.

У складі тендерної пропозиції позивачем було надано довідку №2 від 10.01.2023, в якій взагалі відсутня інформація щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" договорів для АЕС з надання послуг з капітального ремонту роторів синхронних генераторів потужністю не менше 220 МВт.

Одночасно, на вимогу замовника усунути вказані недоліки позивачем було надано довідку №01/25 від 09.01.2023, в якій також не міститься інформації про доста від виконання саме договорів з надання послуг з капітального ремонту роторів синхронних генераторів потужністю не менше 220 МВт, а вказано про договір поставки з виготовлення якоря електродвигуна П2Ш-3550-40-5КУЗ масою 50 т.

Отже, суд погоджується із тим, що фактично позивачем не було виконано вимог п.1.1 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації тендерної документації.

Згідно п.п. б) п.5 та п.9 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації разом із тендерною пропозицією учасник подає копію чинного дозволу Державної служби України з питань праці на виконання робіт з підвищеної небезпеки або Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, які будуть застосовуватись при виконані будівельних робіт згідно з Постановою КМУ № 1107 від 26 жовтня 2011 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» та Постановою КМУ в редакції від 3 лютого 2021року № 77 «Про затвердження переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів. Учасник процедури закупівлі повинен у складі тендерної пропозиції надати довідку про намір залучити спроможності інших суб`єктів господарювання як співвиконавців в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю послуг із зазначенням повного найменування та місцезнаходження співвиконавців та його (їх) коду ЄДРПОУ. Ненадання цієї довідки у складі тендерної пропозиції означає відсутність в учасника відповідного наміру та не вважаєтьcя невідповідністю умовам тендерної документації. Якщо учасник процедури закупівлі має намір залучити інших суб`єктів господарювання як співвиконавців в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю для підтвердження його відповідності кваліфікаційним критеріям відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону, учасник у складі тендерної пропозиції надає: згоду співвиконавця(-ів) на надання послуг; довідку (довідки) довільної форми про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, визначених у частині першій статті 17 Закону (крім пункту 13 частини першої статті 17 Закону) надану кожним співвиконавцем; документи передбачені: пп «а», «б» п. 5 ч. ІІ «А» р. ІІІ тендерної документації.

Однак, у складі тендерної пропозиції позивачем було надано довідку співвиконавця Товариства з обмеженою відповідністю «Харківський електро-машинобудівний завод» №01/108 від 31.01.2023 разом зі свідоцтвом №01-0015/23 від 06.03.2023 про відповідність системи вимірювань вимогам ДСТУ ISO 10012:2005. Як вбачається із сайту публічних закупівель https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-29-009525-a до вказаного свідоцтва позивачем дійсно не було додано жодних додатків, тоді як до позовної заяви їх вже було долучено. При цьому, судом враховано, що у самому свідоцтві вказано, що за відсутності додатків останнє є недійсним.

Одночасно, позивачем також не було надано у складі тендерної пропозиції дозволу Державної служби України з питань праці на виконання робіт з підвищеної небезпеки або Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці саме стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин".

Отже, обґрунтованість рішення замовника про відхилення тендерної пропозиції позивача з наведеної вище підстави є такою, що підтверджується матеріалами справи, а долучення відповідних додатків до свідоцтва №01-0015/23 від 06.03.2023 про відповідність системи вимірювань вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 до позовної заяви ніяким чином не нівелює вказаних вище висновків про невідповідність тендерної пропозиції вимогам п.п. б) п.5 та п.9 ч.ІІ «А» р.ІІІ тендерної документації.

Наразі, суд критично ставиться до доводів позивача стосовно наявності у тендерній документації на спірну закупівлю дискримінаційних умов.

В контексті означеного господарський суд вважає за доцільне акцентувати увагу на тому, що згідно зі статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" у тендерній документації зазначаються, зокрема, такі відомості: 1) інструкція з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Для об`єднання учасників замовником зазначаються умови щодо надання інформації та способу підтвердження відповідності таких учасників установленим кваліфікаційним критеріям та підставам, встановленим статтею 17 цього Закону.

Тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Так, частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: 1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 4) наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст інформації, яку необхідно підтвердити, а також перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність вимогам, встановленим у тендерній документації, визначається замовником самостійно згідно із законодавством, виходячи зі специфіки предмета закупівлі з урахуванням частини третьої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" та дотриманням принципів, закріплених у статті 3 цього Закону.

Необхідно зазначити, що положення Закону України "Про публічні закупівлі" не містять критеріїв визначення такого поняття як "аналогічний договір", як і не встановлено його положеннями вичерпного переліку документів, що можуть вимагатися замовником на підтвердження того чи іншого кваліфікаційного критерію, передбаченого статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі".

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 826/114/18 зауважував на тому, що замовник може самостійно визначати спосіб документального підтвердження, в тому числі, й такого критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а також може визначати межі відповідності документального підтвердження вказаного критерію поняттю "аналогічний договір" з урахуванням загальних принципів здійснення державних закупівель.

Отже, замовник самостійно встановлює вимоги, зокрема яким чином учасник має підтвердити досвід виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів)

Враховуючи викладене, саме замовник наділений повноваженнями щодо розроблення на основі вимог Закону України "Про публічні закупівлі" тендерної документації, якою визначаються конкретні умови закупівлі та, зокрема, визначаються кваліфікаційні критерії відповідно до статті 16 згаданого Закону, а також спосіб їх підтвердження.

Водночас частина перша статті 26 та частина дев`ята статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі", чітко визначають, що учасники подають у складі своїх тендерних пропозицій документи, які визначені умовами тендерної документації.

Розгляд тендерних пропозицій має здійснюватися замовником саме на відповідність вимогам, встановленим в тендерній документації. Наслідком подання учасником тендерної пропозиції, яка не відповідає вимогам тендерної документації, є відхилення її замовником.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості тверджень позивача про здійснення процедури закупівлі Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки (капітальний ремонт ротора турбогенератора типу ТВВ-220-2АУЗ №17171 з відновленням технічного стану для ВП РАЕС) з істотними порушеннями положень Закону України "Про публічні закупівлі", внаслідок чого відсутні підстави і для визнання дійсним контракту, який було укладено за результатами такої закупівлі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі і щодо визначення ціни у спірному контракті), залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Компанії Enerpower s.r.o. про визнання недійсними результатів процедури та визнання недійсним контракту.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2024.

Суддя В.В. Князьков