Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/9590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа № 910/9590/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі

Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів

України» (Адміністрація морського порту Південний)

до Державної податкової служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайтек Комерс Сангрін»

про стягнення 5.643,28 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

02.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) до Державної податкової служби України про стягнення 5.643,28 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайтек Комерс Сангрін» (постачальник) договору № 46-В-ЮЖФ-17 від 14.04.2017 постачальником складено податкову накладну № 63 від 20.11.2017 на суму 27.985,44 грн, з яких ПДВ складає 4.664,24 грн та податкову накладну № 66 від 23.11.2017 на суму 5.874,24 грн, з яких ПДВ складає 979,04 грн. Зазначені податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з вини відповідача, що встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 1540/3853/18. У зв`язку з викладеним, позивачу було спричинено шкоду у розмірі 5.643,28 грн (втраченого податкового кредиту), яка підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі ст.ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9590/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайтек Комерс Сангрін». Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.08.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 21.08.2024 о 01:50 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 05.09.2024 включно.

26.08.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9590/24 від 29.08.2024 відзив Державної податкової служби України повернуто без розгляду.

29.08.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів надсилання відзиву відповідачу.

05.09.2024 від представника позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.

05.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

09.10.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

15.10.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення з урахуванням додаткових пояснень відповідача.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») (покупець, Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервис-Юг» (постачальник) був укладений договір про поставку товару № 46- В-ЮЖФ-17 (надалі - Договір).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №м 341 від 17.04.2019 «Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та наказу ДП «АМПУ» № 94/10 від 05.06.2019 «Щодо зміни найменування і реквізитів місцезнаходження деяких філій ДП «АМПУ» (адміністрацій морських портів)» назву Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») з 06.06.2019 змінено на Південну філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію морського порту Південний).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 22.07.2022 в реєстрі проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 34949354 Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервис-Юг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайтек Комерс Сангрін» (третя особа).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність Адміністрації, а Адміністрація зобов`язується прийняти та оплатити товар (далі - товар) на умовах, викладених у цьому договорі. Ціна і асортимент товару наведені у специфікації, що є додатком № 1 та невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару згідно з ДК 021:2015 визначається як 18330000-1 футболки та сорочки (сорочки, футболки).

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна ціна договору складає 144.099,50 грн без ПДВ. ПДВ складає 28.819,90 грн. Разом з ПДВ 172.919,40 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що Адміністрація здійснює оплату протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня поставки конкретної партії товару, на підставі виставленого постачальником рахунку та підписаної видаткової накладної на відповідну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 6.3.5 договору постачальник зобов`язався надавати Адміністрації належним чином оформлені податкові накладні/розрахунки коригування податкових накладних, складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.

20.11.2014 на виконання умов договору сторонами складено видаткову накладу № РН-00263, відповідно до якої ТОВ «Восток-Сервис-Юг» поставлено, а Адміністрацією отримано товар на загальну суму 27.985,44 грн, з яких ПДВ складає 4.664,24 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 359 від 29.11.2017 Адміністрацією здійснено оплату виставленого постачальником рахунку № СФ-0000264 від 17.11.2017 на суму 27.985,44 грн, з урахуванням ПДВ.

23.11.2017 на виконання умов договору сторонами складено видаткову накладу № РН-00268,| відповідно до якої ТОВ «Восток-Сервис-Юг» поставлено, а Адміністрацією отримано товар на загальну суму 5.874,24 грн, з яких ПДВ складає 979,04 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 380 від 30.11.2017 Адміністрацією здійснено оплату виставленого постачальником рахунку № СФ-0000268 від 22.11.2017 на суму 5.874,24 грн.

Постачальником складено податкову накладну № 63 від 20.11.2017 на суму 27.985,44 грн, з яких ПДВ складає 4.664,24 грн та податкову накладну № 66 від 23.11.2017 на суму 5.874,24 грн, з яких ПДВ складає 979,04 грн.

Однак, вказані податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач позбавлений права на формування податкового кредиту на суми податку у сукупному розмірі 5.643,28 грн, сплаченого у складі вартості поставленого товару.

Надалі, з метою врегулювання даного питання Адміністрація листами № 8701/01/06-17 від 21.12.2017, № 2474/02/06-18 від 03.04.2018, № 7713/01/107-18 від 05.11.2018 та № 2083/27-04-05/Вих/27 від 11.06.2019 зверталася до постачальника із проханням вжити заходів щодо реєстрації податкових накладних.

31.07.2018 ТОВ «Восток-Сервис-Юг» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило суд, зокрема, визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 539938/34949354 та № 539939/34949354 від 05.01.2018 та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних № 63 від 20.11.2017 та № 66 від 23.11.2017.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі № 1540/3853/18 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Восток-Сервис-Юг» (постачальник) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Восток-Сервіс-Юг» задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 скасовано та прийнято постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Восток-Сервис-Юг», яким зокрема:

визнано протиправними та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДПН або відмову в такій реєстрації № 539938/34949354 та № 539939/34949354 від 05.01.2018;

зобов`язано Державну фіскальну службу України здійснити дії щодо реєстрації у ЄРПН податкових накладних № 63 від 20.11.2017 та № 66 від 23.11.2017.

Оскільки Державна фіскальна служба України так і не здійснила реєстрацію податкових накладних 15.11.2021 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у невиконанні постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 та стягнення збитків у розмірі 5.643,28 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у адміністративній справі № 640/33025/21.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 справу № 640/33025/21 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено розпочати спочатку, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 закрито провадження у справі № 640/33025/21 та роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Отже, переданий на вирішення господарського суду спір виник у зв`язку з тим, що на думку позивача відповідальність за завдані йому збитки внаслідок не здійсненої своєчасно реєстрації означених податкових накладних, складених ТОВ «Восток Сервис Юг», покладається на Державну податкову службу України, оскільки саме в результаті протиправних дій цього державного органу, що підтверджено судовим рішенням, позивач втратив право на формування податкового кредиту на суми податку у сукупному розмірі 5.643,28 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами абзаців 1, 3, 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» № 2198-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності 03.12.2017 внесено зміни у наведених вище абзацах четвертому і п`ятому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: цифри « 365» замінено цифрами « 1095».

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вже зазначалося, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, згідно з вказаними правовими нормами, для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 925/101/19).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 917/877/17).

Пункт 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України передбачає, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Пунктом 114.2 ст. 114 Податкового кодексу України визначено, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 1540/3853/18 встановлено наступне

Відповідно до абз. 1 постанови Кабміну України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» № 190 від 29.03.2017 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 зазначеної постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Всі рішення відповідача про відмову в реєстрації ПН містять однакову підставу: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як зазначає ДФС України, позивачем разом із повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена надіслано відповідачу повний пакет документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, зокрема:

- по податковій накладній № 63 від 20.11.2017: видаткова накладна №РН-00263 від 20.11.2017, договір оренди, ТТН № В-00000110 від 03.11.2017, видаткова накладна № В-00000110 від 03.11.2017, договір постачання № 46-В-ЮЖВ-17 від 14.04.2017 між позивачем та ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» (обладнання), довіреність № 215 від 20.11.2017, ТТН № 00263 від 20.11.2017;

- по податковій накладній № 66 від 20.11.2017: видаткова накладна № РН-00268 від 23.11.2017, довіреність № 220 від 23.11.2017, договір постачання № 46-В-ЮЖВ-17 від 14.04.2017 між позивачем та ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» (обладнання), ТТН № В-00000110 від 03.11.2017, договір оренди, видаткова накладна № В-00000110 від 03.11.2017, ТТН № РН-00268 від 23.11.2017;

Не зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом по виконанню поставки продукції господарського призначення, що були надані в електронному варіанті відповідачу, ДФС України відмовило ТОВ «Восток-Сервис-Юг» в реєстрації зазначених податкових накладних на підставі того, що «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Враховуючи надання позивачем достатніх первинних документів для підтвердження здійснення операцій поставки, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

У відповідь на лист ТОА «Восток-Сервис-Юг» від 17.05.2019 Державна фіскальна служба України листом № 16199-99-11-01-01-15 від 17.07.2019 повідомила, що за результатами здійснення заходів щодо виконання рішення суду у справі № 1540/3853/18 від 20.03.2019 до Єдиного реєстру податкових накладних внесено відомості щодо реєстрації, зокрема, податкової накладної № 63 від 20.11.2017. Стосовно податкової накладної № 66 від 20.11.2017 зазначено, що згідно з даними Архіву електронної звітності відсутній факт її надходження на реєстрацію до ЄРПН, водночас зазначено, що в ЄРПН містяться відомості щодо відмови в реєстрації в ЄРПОН податкової накладної ТОВ «Восток-Сервис-Юг» № 66 від 23.11.2017 за рішенням комісії від 05.01.2018 № 538838/3494935. ДФС звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про надання роз`яснення порядку та способу виконання судового рішення в частині реєстрації податкової накладної № 66 від 20.11.2017 в ЄРПН. Отже, виконання рішення суду потребує додаткового часу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 виправлено описку допущену в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 та зазначено вірну дату податкової накладної № 66 - 23.11.2017.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 відмовлено Державній фіскальній службі України у задоволенні заяви про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019. У мотивувальній частині даної ухвали зазначено, що зі змісту заяви ДФС України вбачається, що заявник фактично вказує на описку в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, яку ухвалою суду від 15.07.2019 вже виправлено.

Відповідачем до матеріалів справи подано

Витяг з ЄРПН без номеру та дати, з якого вбачається, що ТОВ «Восток-Сервис-Юг» (продавець) 20.11.2017 виписав податкову накладну № 63 на суму 27.985,44 грн, з яких 4.664,24 грн ПДВ та 23.11.2017 виписав податкову накладну № 66 на суму 5.874,24 грн, з яких 979,04 грн, проте у витязі в рядку «статус в ЄРПН» зазначено - «очікується реєстрація ПН/РК за рішенням».

Квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з якої вбачається, що 24.05.2019 в ЄРПН не зареєстровано (відсутній № реєстрації) податкову накладну № 63 від 20.11.2017 на загальну суму 27.985,44 грн. В даній квитанції в рядку «результат обробки» зазначено - «Документ доставлено до ДПС України. Податкова накладна підлягає реєстрації на підставі рішення суду в Єдиному реєстру податкових накладних». В рядку «виявлені помилки» зазначено - «Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі (4664,24) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ (-27528,29) продавця».

Квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з якої вбачається, що 21.12.2021 в ЄРПН не зареєстровано (відсутній № реєстрації) податкову накладну № 66 від 23.11.2017 на загальну суму з ПДВ 5.874,24 грн. В даній квитанції в рядку «результат обробки» зазначено - «Документ доставлено до ДПС України. Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та надішліть його знову». В рядку «виявлені помилки» зазначено - «Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ (979,04) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ (-19344,25) продавця».

Відповідач у поданих до суду додаткових поясненнях підтвердив, що завершення реєстрації податкових накладних за рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 не відбулося.

Судом встановлено, що Державна податкова служба України тривалий час не реєструє податкові накладні № 63 від 20.11.2017 та № 66 від 23.11.2017, які мали бути зареєстровані у ЄРПН датою їх подання, які зобов`язана була зареєструвати в силу закону.

Більше того, при цьому податковий орган не виконує постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 1540/3853/18, яка набрала законної сили, що також є порушенням закону і є неприпустимим для державного органу.

Отже, станом на день прийняття рішення у даній справи податкові накладні є незареєстрованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку зі спливом 1095 календарних днів з дати складення ТОВ «Восток-Сервис-Юг» зазначених вище податкових накладних та їх не реєстрацію, позивач став позбавленим права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 5.643,28 грн. З огляду на викладене, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між фактом не реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, на висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Разом з цим, суд наголошує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що «право на суд», яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011р.).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом; оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, пункт 21.3 статті 21 Податкового кодексу України передбачає, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Оскільки позивачем доведено факт наявності збитків та їх розмір у сумі 5.643,28 грн, які заявлено позивачем до стягнення, а також доведено, що виникнення таких збитків є об`єктивним наслідком поведінки Державної податкової служби України, яка протиправно не прийняла для реєстрації податкові накладні, за якими позивач мав би право включити суми податку до складу податкового кредиту, відтак і збитки позивача, які полягають у втраченому праві на включення сум податку до складу податкового кредиту, стали об`єктивним наслідком поведінки Державної податкової служби України.

Тож, встановивши вищенаведені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а порушені права позивача будуть відновлені та захищені.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська Площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (65481, м. Южне, Одеська область, вул. Берегова, 11, код ЄДРПОУ 38728549) 5.643 (п`ять тисяч шістсот сорок три) грн 28 коп. збитків, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова