Рішення

від 04.10.2024 по справі 911/1436/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2024 р. Справа № 911/1436/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріот-Снайпер»

до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників:

від позивача: Войтюк Д.В. (ордер серії АІ № 1626995 від 04.06.2024), Шестакова Ю.В. (ордер серії АА № 1450512 від 31.05.2024)

від відповідача: Бовтуненко М.А. (ордер серії АА № 1465830 від 17.07.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.06.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Патріот-Снайпер» (далі ТОВ «Патріот-Снайпер» / позивач) подало позовну заяву до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 16/21 від 27.09.2022 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Капітанівка по вул. Лісній, 1, Бучанського району Київської області» в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою щодо розподілу земельної ділянки, кадастровий номер 3222484403:08:001:5011, загальною площею 1,5118 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Капітанівка, вулиця Лісна, 1.

Позовні вимоги обґрунтовані втручанням відповідача в реалізацію права власності ТОВ «Патріот-Снайпер», у зв`язку із прийняттям Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області рішення про поділ земельної ділянки без узгодження такого питання з позивачем.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.06.2024 залишив позовну заяву ТОВ «Патріот-Снайпер» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

12.06.2024 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач надіслав заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надав пояснення стосовно заявленого позову та докази на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.06.2024 у справі № 911/1436/24, зокрема, прийняв позовну заяву ТОВ «Патріот-Снайпер» до розгляду та відкрив провадження в справі; призначив підготовче засідання на 19.07.2024; встановив строк ТОВ «Патріот-Снайпер» до 19.07.2024 для подання до суду додаткових доказів у справі (за наявності), а також до закінчення підготовчого провадження - відповіді на відзив, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони; встановив строк Дмитрівській сільській раді Бучанського району Київської області - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони.

01.07.2024, в межах встановленого судом строку, через канцелярію Господарського суду Київської області Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області подала відзив на позовну заяву, згідно змісту якого заперечила щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, зауваживши про те, що твердження ТОВ «Патріот-Снайпер» є надуманими та не підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, відтак відповідач прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке жодним чином не порушує права позивача. У підготовчому засіданні 19.07.2024 суд долучив відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.

16.07.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області представник Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області адвокат Бовтуненко М.А. надіслав клопотання б/н від 15.07.2024 (вх. № 7749/24 від 16.07.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.07.2024 у справі № 911/1436/24 повернув без розгляду клопотання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області б/н від 15.07.2024 (вх. № 7749/24 від 16.07.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.07.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області представник Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області адвокат Бовтуненко М.А. надіслав клопотання б/н від 17.07.2024 (вх. № 7781/24 від 17.07.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.07.2024 у справі № 911/1436/24 задовольнив клопотання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області б/н від 17.07.2024 (вх. № 7781/24 від 17.07.2024) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановив провести в режимі відеоконференції призначене у справі на 19.07.2024 підготовче засідання.

18.07.2024, у встановлений судом строк, через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Патріот-Снайпер» надіслало відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечило проти доводів Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області огляду на їх необґрунтованість, а також зазначило, що наведені у відзиві аргументи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. У підготовчому засіданні 19.07.2024 суд долучив відповідь на відзив разом з доданими до неї додатками до матеріалів справи.

Також 18.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Патріот-Снайпер» надіслало додаткові пояснення у справі, згідно змісту яких просило суд долучити до матеріалів справи доданий до таких пояснень доказ. У підготовчому засіданні 19.07.2024 суд долучив такі пояснення разом з доданими до них документами до матеріалів справи.

19.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ТОВ «Патріот-Снайпер» подало клопотання про продовження процесуального строку для подання додаткових доказів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.07.2024 у справі № 911/1436/24, зокрема, задовольнив клопотання ТОВ «Патріот-Снайпер» про продовження процесуального строку для подання додаткових доказів, продовжив ТОВ «Патріот-Снайпер» процесуальний строк для подання додаткових доказів до 23.08.2024, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 23.08.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.08.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 23.08.2024 у цій справі, зокрема, відклав підготовче засідання на 06.09.2024.

23.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Патріот-Снайпер» надіслало клопотання про долучення доказів, згідно змісту якого просило суд долучити до матеріалів справи докази, які вказують на порушення з боку відповідача прав позивача стосовно неузгодження поділу земельної ділянки. У підготовчому засіданні 06.09.2024 суд долучив таке клопотання разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.09.2024 у справі № 911/1436/24, зокрема, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.10.2024.

У судовому засіданні 04.10.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по закінченні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

З наявних в матеріалах означеної справи копій рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 1608 від 06.10.1959, розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 1544-р від 20.11.1959, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 1362 від 10.09.1963 «Про відвід земельної ділянки республіканському комітету ДТСААФ під влаштування стрільбища», рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 359 від 24.03.1964 «Про додатковий відвід земельної ділянки республіканському комітету (ДТСААФ) під поширення спортивного стрільбища», рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів № 71 від 26.01.1981, розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 358-р від 17.06.1981 випливає, зокрема, що:

-06.10.1959 виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих вирішено відвести Українському республіканському добровільному товариству сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ Української РСР) (далі ДТСААФ УРСР), правонаступником якого є Громадська організація «Товариство сприяння обороні України (ТСО України)» (далі ГО «ТСО України»), земельну ділянку площею близько 5,5 га під влаштування спортивного стрільбища у с. Капітанівка;

-20.11.1959 Радою Міністрів Української РСР прийнято пропозицію виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих щодо відведення ДТСААФ УРСР із земель Святошинського лісгоспу в тимчасове користування земельної ділянки площею 4,17 га під будівництво спортивного стрільбища;

-10.09.1963 виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих вирішено додатково відвести ДТСААФ УРСР зі складу держлісфонду лісів першої групи Святошинського лісництва в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,12 га під будівництво стрільбища;

-24.03.1964 виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих вирішено додатково відвести ДТСААФ УРСР за рахунок лісів першої групи Святошинського лісництва земельну ділянку площею 1,21 га для поширення спортивного стрільбища;

-26.01.1981 виконавчим комітетом Київської обласної Ради народних депутатів вирішено вилучити з користування колгоспів та радгоспів земельні ділянки, зокрема й ділянку 5,5 га, та надати їх в постійне користування підприємствам і організаціям, зокрема ДТСААФ УРСР, під будівництво шкіл, житла, баз відпочинку, ліній електропередачі та для інших потреб;

-17.06.1981 Радою Міністрів Української РСР прийнято пропозиції облвиконкомів про вилучення з користування колгоспів, радгоспів, лісгоспзагів та інших землекористувачів 2291,52 га земель та надання їх підприємствам, установам і організаціям під будівництво залізниць, житла, промислових і сільськогосподарських об`єктів, автошляхів, ліній електропередачі та для інших потреб.

В розрізі вказаних обставин позивач зазначив, що на виконання розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 358-р від 17.06.1981 між Святошинським лісопарковим господарством та ДТСААФ УРСР був підписаний акт відводу лісових площ з вилученням із державного лісового фонду, згідно якого ДТСААФ УРСР прийняло земельну ділянку площею 5,5 га у постійне користування під влаштування спортивного стрільбища.

Копія акта відводу лісових площ з вилученням із державного лісового фонду наявна в матеріалах цієї справи.

Також ТОВ «Патріот-Снайпер» у позовній заяві зауважило про обставини передання виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради у власність ГО «ТСО України» (як правонаступника ДТСААФ УРСР) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісова, буд. 1, а саме:

-готелю (літ. «А») площею 1702,4 м2;

-кафе (літ. «Б») площею 476,2 м2;

-боксу для зброї (літ. «Е») площею 242,7 м2;

-тиру з бліндажем (літ. «Ж») площею 12,1 м2;

-трансформаторної підстанції (літ. «Й») площею 26,7 м2.

На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до позовної заяви копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.04.2006 та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 14109474 від 02.04.2007.

Крім того відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів ТОВ «Патріот-Снайпер», Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області рішенням від 27.09.2016 «Про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки в с. Капітанівка по вул. Лісній, 1 Товариству сприяння обороні України» ГО «ТСО України» також надала в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,5118 га (кадастровий номер 3222484403:08:001:5011) під розміщеними зазначеними вище нежилими приміщеннями (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Надалі, за твердженнями позивача, Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України постановою від 30.11.2016 «Про передачу в оперативне управління та користування нерухомого майна Товариства сприяння обороні України Товариству з обмеженою відповідальністю «Патріот-Снайпер» постановило надати нерухоме майно ГО «ТСО України» у користування та оперативне управління ТОВ «Патріот-Снайпер», а також надало позивачу дозвіл на укладення з Дмитрівською сільською радою договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка, 1, на якій належні ГО «ТСО України» об`єкти нерухомості розташовані.

ТОВ «Патріот-Снайпер» зазначило, що відповідно до означеної постанови 20.03.2019 між ГО «ТСО України» та позивачем був підписаний акт приймання-передачі об`єктів нерухомості, згідно з п. 1 якого ГО «ТСО України» передала, а ТОВ «Патріот-Снайпер» прийняло нежитлові приміщення:

-готель (літ. «А») площею 1702,4 м2;

-кафе (літ. «Б») площею 476,2 м2;

-бокси для зброї (літ. «Е») площею 242,7 м2;

-тир з бліндажем (літ. «Ж») площею 12,1 м2;

-трансформаторну підстанцію (літ. «Й») площею 26,7 м2.

Відтак, за доводами позивача, на підставі цього акта на зазначене вище нерухоме майно, яке, відповідно, знаходиться на земельній ділянці за адресою: Київська область, Бучанський район, село Капітанівка, вулиця Лісна, 1, ТОВ «Патріот-Снайпер» здійснило державну реєстрацію речових прав.

В підтвердження своїх доводів позивач долучив до позовної заяви копії рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2016 «Про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки в с. Капітанівка по вул. Лісній, 1 Товариству сприяння обороні України», постанови Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України від 30.11.2016 «Про передачу в оперативне управління та користування нерухомого майна Товариства сприяння обороні України Товариству з обмеженою відповідальністю «Патріот-Снайпер», акта приймання-передачі об`єктів нерухомості від 20.03.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161784404 від 01.04.2019.

Отже, підсумовуючи викладене вище та посилаючись, зокрема, на положення ч. 1, 4 ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ТОВ «Патріот-Снайпер» стверджує, що набувши право власності на об`єкти нерухомості, які розміщені на земельній ділянці за адресою: Київська область, Бучанський район, село Капітанівка, вулиця Лісна, 1, позивач став землекористувачем такої земельної ділянки, відтак Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, вирішуючи питання щодо поділу цієї земельної ділянки, відповідно до вимог ч. 6 ст. 791 ЗК України, зобов`язана була отримати згоду ТОВ «Патріот-Снайпер».

Зі свого боку відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з вимогами позивача, зазначивши про те, що:

-ГО «ТСО України» не скористалася наданим згідно рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2016 правом на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 та не уклала відповідний договір оренди земельної ділянки із Дмитрівською сільською радою як її власником, як наслідок, ГО «ТСО України» права володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 не набула;

-правила ч. 1 ст. 120 ЗК України стосовно єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди щодо земельних ділянок державної та комунальної власності не застосовуються, а тому право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011, хоч і з огляду на набуття права власності ТОВ «Патріот-Снайпер» на розташовані на ній об`єкти нерухомого майна, до позивача не перейшло;

-станом на дату подання відзиву на позовну заяву ТОВ «Патріот-Снайпер» відповідного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 з Дмитрівською сільською радою як її власником не уклало, тоді як попередній власник нерухомого майна за адресою: Київська область, Бучанський район, село Капітанівка, вулиця Лісна, 1, ані власником, ані землекористувачем відповідної земельної ділянки не був.

Відтак, на думку Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 у зв`язку із набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна на ній у порядку ч. 4 ст. 120 ЗК України до позивача не перейшло.

До того ж відповідач повідомив про обставини виконання оскаржуваного рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 16/21 від 27.09.2022, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011, з огляду на її поділ на чотири окремі земельні ділянки, припинила своє існування.

На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до відзиву на позовну заяву, зокрема, копії витягів з Державного реєстру речових прав, Державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.06.2016 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

У відповідь на відзив ТОВ «Патріот-Снайпер», виклавши тотожні змісту позову доводи та обставини, додатково зазначило, що:

-відповідно до рішення Дмитрівської сільської Ради народних депутатів від 26.11.1993 Державному малому підприємству навчально-спортивному комплексу «Снайпер» як землекористувачу Дмитрівською сільською Радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 5,5 га для обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу;

-Господарський суд Київської області рішенням від 14.05.2012 у справі № 2/033-12 встановив обставини того, що у складі Учбово-спортивного центру ГО «ТСО України» (правонаступником якого є Автодром «Чайка», майно якого згідно статуту належить ГО «ТСО України» і передано на праві оперативного управління) було утворено мале підприємство учбово-спортивний комплекс «Снайпер».

В підтвердження своїх доводів позивач долучив до відповіді на відзив, зокрема, копії державного акта на право постійного користування землею від 26.11.1993 та рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № 2/033-12.

Відтак, за твердженнями ТОВ «Патріот-Снайпер», ГО «ТСО України» у встановленому чинним законодавством порядку отримала у користування земельну ділянку для утримання та обслуговування належних їй об`єктів нерухомості, у зв`язку з чим право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 підтверджується такими документами:

-державним актом на право постійного користування землею від 26.11.1993;

-рішенням Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2016.

Отже, з огляду викладеного, позивач стверджує, що у попереднього власника відповідного нерухомого майна (ГО «ТСО України») було належним чином оформлено право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011, а тому таке право правомірно перейшло до нового власника об`єктів нерухомості (ТОВ «Патріот-Снайпер»), які на такій земельній ділянці розташовані.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та, відповідно, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.

Приписами ст. 2, ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 95, ч. 2 ст. 152 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно положень ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приписами ч. 1 ст. 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Поряд з тим ч. 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним (протиправним) та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановлювати та доводити належить як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, тоді як метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 912/1099/22.

Отже, підставами для визнання недійсним (протиправним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та / або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Подібна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Із наявної в матеріалах цієї справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161784404 від 01.04.2019 випливає, що на праві приватної власності за ТОВ «Патріот-Снайпер» зареєстровано об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісна, буд. 1, та складається з нежилих приміщень:

-готелю (літ. «А») площею 1702,4 м2;

-кафе (літ. «Б») площею 476,2 м2;

-боксу для зброї (літ. «Е») площею 242,7 м2;

-тиру з бліндажем (літ. «Ж») площею 12,1 м2;

-трансформаторної підстанції (літ. «Й») площею 26,7 м2.

Згідно змісту такого витягу підставою виникнення у позивача права власності на перелічені вище об`єкти зазначено, зокрема, акт приймання-передачі об`єктів нерухомості від 20.03.2019, сторонами якого є ГО «ТСО України» та ТОВ «Патріот-Снайпер».

Також, як випливає з наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31255750 від 18.12.2014, на праві комунальної власності за Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222484403:08:001:5006 площею 5,4951 га, розміщену за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісна, земельна ділянка 1, яку в подальшому було розділено на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.06.2016, копія якого також наявна в матеріалах цієї справи.

Із змісту наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3206985542016 від 01.08.2016 випливає, що 01.08.2016 зареєстровано земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 площею 1,5118 га, із визначеною за нею адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісна, 1 (далі спірна земельна ділянка).

Згідно матеріалів означеної справи, в підтвердження права користування ГО «ТСО України» земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011, позивач долучив копії державного акта на право постійного користування землею від 26.11.1993 та рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2016.

Водночас суд не може погодитися з доводами ТОВ «Патріот-Снайпер» стосовно надання спірної земельної ділянки в користування ГО «ТСО України» на умовах оренди строком на 49 років на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2016, оскільки п. 3 такого рішення вирішено, з метою його виконання, заключити договір оренди земельної ділянки з ГО «ТСО України» згідно чинного законодавства, тоді як доказів укладення договору оренди між Дмитрівською сільською радою та ГО «ТСО України» матеріали цієї справи не містять, що свідчить про те, що рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2016 не було реалізовано, відтак підстави посилатися на нього як на доказ набуття ГО «ТСО України» права користування спірною земельною ділянкою у позивача відсутні.

Стосовно ж державного акта на право постійного користування землею від 26.11.1993 як доказу наявності у ГО «ТСО України» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 суд вважає за необхідне зазначити таке.

З наявної в матеріалах справи копії такого акта випливає, що відповідно до рішення Дмитрівської сільської Ради народних депутатів від 26.11.1993 Державному малому підприємству навчально-спортивному комплексу «Снайпер» було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 5,5 га для обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу.

Поряд з тим Господарський суд Київської області рішенням від 14.05.2012, що набрало законної сили 06.06.2012 згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 у справі № 2/033-12, зокрема, задовольнив частково позов ГО «ТСО України», зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер» (ідентифікаційний код 23583116) усунути перешкоди в користуванні ГО «ТСО України» (ідентифікаційний код 00014611) належним їй на праві власності майном спортивно-стрілецького комплексу, який складається з нежилих приміщень готелю з прибудовами (літ. «А») площею 1702,4 м2, кафе з прибудовами (літ. «Б») площею 472,3 м2, боксів для зберігання зброї (літ. «Е») площею 242,7 м2, тиру з бліндажем (літ. «Ж») площею 12,1 м2, трансформаторної підстанції (літ. «Й») площею 26,7 м2, а також майна, переданого в оренду згідно акта прийому-передачі від 01.12.1996 у складі: тиру на 25 метрів, тиру «Бігучий кабан», огорожі побутової, та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісна, 1, через примусове виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер» (ідентифікаційний код 23583116).

У мотивувальній частині такого рішення суд встановив, зокрема, що:

-власником стрілецько-спортивного комплексу, який складається з нежилих приміщень готелю з прибудовами (літ. «А») площею 1702,4 м2, кафе з прибудовами (літ. «Б») площею 472,3 м2, боксів для зберігання зброї (літ. «Е») площею 242,7 м2, тиру з бліндажем (літ. «Ж») площею 12,1 м2, трансформаторної підстанції (літ. «Й») площею 26,7 м2 та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісна, 1, є позивач - ГО «ТСО України» на підставі рішення Дмитрівської сільської ради № 18 від 26.01.2006;

-у складі Учбово-спортивного центру ГО «ТСО України» (правонаступником якого є Автодром «Чайка», майно якого згідно статуту належить ГО «ТСО України» і передано на праві оперативного управління) було утворено мале підприємство учбово-спортивний комплекс «Снайпер».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що встановлені рішенням суду у справі № 2/033-12 обставини стосовно перебування малого підприємства учбово-спортивного комплексу «Снайпер» у складі Учбово-спортивного центру ГО «ТСО України», а також належності майна останнього ГО «ТСО України», є преюдиційними для розгляду зазначеної справи у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, як наслідок, повторне доказування таких обставин не є необхідним.

Відтак, враховуючи зазначене, посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 26.11.1993 право постійного користування земельною ділянкою 5,5 га фактично належало ГО «ТСО України».

Водночас, оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження обставин належності земельної ділянки із кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 площею 1,5118 га зазначеній у державному акті на право постійного користування землею від 26.11.1993 земельній ділянці загальною площею 5,5 га, судом враховано таке.

Приписами ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

-надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами;

-судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

-обов`язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

-позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, зі свого боку, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення;

-передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

-надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

-повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, тоді як така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

-обов`язок з доказування в силу вимог процесуального законодавства покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів та заперечень, якими сторони не були позбавлені можливості скористатися.

Отже, враховуючи принцип доказування «вірогідності», відповідач більш вірогідних доказів у розумінні ст. 79 ГПК України на спростування обставин належності земельної ділянки із кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 площею 1,5118 га зазначеній у державному акті на право постійного користування землею від 26.11.1993 земельній ділянці загальною площею 5,5 га не надав, відтак є більш вірогідними зазначені позивачем обставини відповідної належності, аніж протилежні.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 122 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Крім того ч. 1 ст. 92 ЗК України визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право.

Приписами п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013), є дійсними.

Також за правилами п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відтак оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло ще у 1993 році, то згідно з вимогами ч. 1-4, 9 ст. 791 ЗК України ця земельна ділянка вважається сформованою з 26.11.1993, тобто з дати видачі державного акта.

Відповідно до положень ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право її постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У ч. 1 ст. 2, ч. 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними.

За змістом норм ЗК України з подальшими змінами та доповненнями (до набрання чинності змінами з 01.01.2013) порядок передачі та набуття права користування (постійного користування) на землі комунальної власності не змінювався: правовстановлювальний характер мало рішення органу, до повноважень якого належало розпорядження відповідними землями, про передачу земельної ділянки комунальної власності в користування (постійне користування), яке було підставою для набуття прав на цю ділянку, а оформлення такого права з видачею, зокрема, державного акта мало посвідчувальний характер.

Водночас доказів оскарження у судовому порядку або визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 26.11.1993, як і рішення Дмитрівської сільської Ради народних депутатів від 26.11.1993, до суду не надано, відтак вони є чинними на цей час.

Означене свідчить про наявність у ГО «ТСО України» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011, як наслідок, безпідставність доводів відповідача стосовно того, що ГО «ТСО України» землекористувачем спірної земельної ділянки не була.

Положеннями ч. 13 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

За приписами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Отже, зазначені положення ЦК України та ЗК України закріплюють принцип правової єдності земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна - «superficies solo cedit» (збудоване приростає до землі). За приписами зазначених норм визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду. Тобто перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Отже, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Крім того наведеними нормами права також врегульовано алгоритм дій особи, у разі набуття нею права власності на об`єкт нерухомого майна / об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, проте з огляду на неможливість набуття такою особою права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

В розрізі зазначеного судом враховано, що ст. 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, тоді як позивач не належить до суб`єктів, визначених ч. 2 ст. 92 ЗК України, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Із наявної в матеріалах означеної справи копії рішення Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 17.06.2020 «Про передачу земельної ділянки на умовах оренди під розміщеними нежилими приміщеннями в с. Капітанівка по вулиці Лісній, 1, ТОВ «Патріот-Снайпер» випливає, що директор ТОВ «Патріот-Снайпер» звернувся до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою щодо передачі земельної ділянки із кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 під розміщеними нежилими приміщеннями в селі Капітанівка по вулиці Лісній, 1, Києво-Святошинського району Київської області у користування позивача на умовах оренди, що свідчить про дотримання останнім вимог ч. 13 ст. 120 ЗК України.

Зі свого боку Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області згідно означеного рішення, зокрема, надала дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «Патріот-Снайпер» в натурі в с. Капітанівка по вулиці Лісній, 1, Києво-Святошинського району Київської області, проте питання щодо передачі в оренду земельної ділянки в с. Капітанівка по вулиці Лісній, 1, ТОВ «Патріот-Снайпер» вирішила розглянути після виготовлення та затвердження технічної документації щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі, а також вирішення питання щодо погашення заборгованості по сплаті земельного податку.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, зокрема, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні орава та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 ЦК України. Отже, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, відтак кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Також однією з складових верховенства права є правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають. Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою вірогідністю та точністю заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на вчинення позивачем дій відповідно до норм чинного законодавства останній мав легітимні очікування та обґрунтовані підстави задовольнити своє законне право на користування спірною земельною ділянкою, а також обґрунтовані сподівання, що відповідач як суб`єкт владних повноважень буде дотримуватись засад верховенства права та законності, складовою яких є принцип правової визначеності.

До того ж суд вважає за необхідне взяти до уваги викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 правову позицію, згідно якої право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.

Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Означене свідчить про те, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, в силу принципу правової єдності земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна, може переходити від одного суб`єкта господарювання до іншого та зберігатися до переоформлення права постійного користування такою земельною ділянкою у право власності чи оренду, навіть якщо чинне законодавство не передбачає підстав для набуття іншим суб`єктом господарювання права постійного користування землею.

Враховуючи зазначене, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на спірній земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні ГО «ТСО України», позивач набув відповідне речове право на таку земельну ділянку, що свідчить про те, що рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 16/21 від 27.09.2022 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Капітанівка по вул. Лісній, 1, Бучанського району Київської області» було прийнято за наявності у ТОВ «Патріот-Снайпер» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011.

Згідно ч. 2-4, 6 ст. 791 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває в заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває в користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Наведене відповідає положенням ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за якою технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Водночас доказів звернення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до ТОВ «Патріот-Снайпер» з метою отримання згоди на виготовлення технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, що свідчить про недотримання відповідачем наведених положень чинних законодавчих актів.

Отже, рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 16/21 від 27.09.2022 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Капітанівка по вул. Лісній, 1, Бучанського району Київської області» в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 загальною площею 1,5118 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Капітанівка, вулиця Лісна, 1, є таким, що прийняте з порушенням вимог ч. 6 ст. 791 ЗК України та ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій», за відсутності згоди ТОВ «Патріот-Снайпер», що, відповідно, порушило речове право останнього на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 загальною площею 1,5118 га, яка в результаті наведених дій припинила своє існування як об`єкт цивільних прав.

Поряд з тим суд вважає помилковими посилання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на приписи ч. 1 ст. 120 ЗК України, оскільки вони не є застосовними до спірних правовідносин.

Так, у межах цієї справи, як було зазначено вище, суд дійшов висновку про наявність у ГО «ТСО України» права постійного користування на спірну земельну ділянку, а не права власності, за наявності якого є можливим застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, передбаченого положеннями ч. 1 ст. 120 ЗК України. Тобто не доведення наявності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 саме права власності - не зумовлює необхідність дослідження можливості застосування приписів ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Стосовно ж доводів відповідача щодо припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011, з огляду на її поділ на чотири окремі земельні ділянки, суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та / або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, що додатково підтверджує обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Патріот-Снайпер».

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні цього спору, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку кожному із наведених позивачем доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 16/21 від 27.09.2022 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності Дмитрівської сільської ради в с. Капітанівка по вул. Лісній, 1, Бучанського району Київської області» в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3222484403:08:001:5011 загальною площею 1,5118 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Капітанівка, вулиця Лісна, 1.

3.Стягнути з Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (вул. Садова, буд. 2, с. Дмитрівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08112, ідентифікаційний код 04362125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріот-Снайпер» (вул. Лісна, буд. 1, с. Капітанівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08112, ідентифікаційний код 38274863) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2024.

Суддя П.В.Горбасенко