Рішення

від 17.10.2024 по справі 912/1912/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1912/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. за правилами загального позовного провадження справу №912/1912/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОПРОД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат"

про стягнення 2 371 977,79 грн,

за участю представників сторін:

представник позивача - Янко М.О., адвокат, ордер серії КВ №292242 від 26.07.2024 (у режимі відеоконференції);

представник відповідача участі в судовому засіданні не брав,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІКОПРОД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат" (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 2 371 977,79 грн заборгованості, з яких 2 348 835,24 грн - основна заборгованість, 1 673,14 грн - штраф, 19 238,30 грн - пеня, 2 231,11 грн - 3% річних за договором поставки №730 від 20.05.2024, з покладенням на відповідача судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки №730 від 20.05.2024 (далі - Договір).

Ухвалою від 26.08.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1912/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.09.2024; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи, в тому числі відповідачу - відзиву на позовну заяву (15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з реєстрації власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, ухвала про відкриття провадження у справі від 26.08.2024 була направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 0600956135858 з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке було повернуте до суду з відміткою оператора поштового зв`язку від 06.09.2024 - "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 51).

За пунктом 1 частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України ухвала є одним із видів судового рішення.

За приписами пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі зазначеного ухвала від 26.08.2024 про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 06.09.2024.

Ухвалою від 17.09.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 912/1912/24 та призначив справу до розгляду по суті на 17.10.2024.

У судовому засіданні 17.10.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні 17.10.2024 представник позивача, у відповідь на запитання суду, повідомив, що заявлена до стягнення пеня в сумі 19 238,30 грн нарахована на підставі пункту 6.4. Договору.

Відповідач участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки представника в судове засідання не повідомив.

Поштовий конверт з ухвалою від 17.09.2024 про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 17.10.2024 (рекомендоване поштове відправлення № 0600963775200 з повідомленням про вручення), яка була надіслана відповідачу за його адресою згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий до суду органом поштового зв`язку з відміткою від 26.09.2024 про відсутність адресата за відповідною адресою (а.с. 63).

Ураховуючи зазначені вище правила пункту 5 частини шостоїстатті 242Господарського процесуального кодексу України, днем вручення відповідачу ухвали від 17.09.2024 є 26.09.2024.

На підставі вищенаведеного відповідач є належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Частина друга статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі вищезазначеного суд розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 17.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд установив такі обставини, які є предметом доказування.

20.05.2024 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №730 (далі - Договір, а.с. 7-11), за умовами якого Постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку продукції Покупцю, а Покупець - прийняти її та оплатити Постачальнику вартість в строки і порядку, передбаченими Договором.

У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що предметом поставки є продукти харчування.

За пунктом 4.3. Договору доставка продукції може здійснюватись транспортом Покупця за його власний рахунок.

Відповідно до пунктів 4.6., 4.7. Договору перехід права власності на товар та перехід ризиків на товар відбувається в момент фактичної передачі товару. При передачі доставленої продукції Постачальник передає Покупцю всі необхідні документи, що супроводжують дану партію. Передача товару здійснюється на підставі накладної, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженого представника Покупця в накладній, або довіреністю суворої звітності чи постійною довіреністю, виданою на певний строк. Якщо товар передається на складі (в магазині) Покупця, а представник останнього не має печатки або довіреності, то такий представник підписує накладну, а його повноваження підтверджується обстановкою, в якій він діє.

Відповідно до пункту 5.4. Договору оплата продукції здійснюється у відповідності з прийомо-здавальними документами в національній валюті України, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту фактичної передачі товарів та підписання Сторонами прийомо здавальних документів. Перші дві поставки шляхом повної передоплати.

У випадку неналежного виконання умов Договору, а саме невчасної оплати за товар, Покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати. Постачальник має право припинити поставку замовленої продукції до повної оплати за попередній товар (пункт 6.7. Договору).

У пунктах 8.1., 8.2. Договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Договір укладений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, і діє до 31.12.2024.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов Договору Постачальник передав у власність Покупця товар, а Покупець прийняв товар на загальну суму 2 348 835,24 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0614-26/3 від 18.06.2024 на суму 295662,00 грн та видатковими накладними №0624-30/7 від 25.06.2024 на суму 521119,20 грн, № 0701-41/10 від 02.07.2024 на суму 942021,60 грн, №0708-6/3 від 09.07.2024 на суму 315576,00 грн, №0708-25/2 від 09.07.2024 на суму 225063,94 грн, №0708-29/2 від 09.07.2024 на суму 49392,50 грн (а.с. 13-19).

Докази оплати відповідачем товару за Договором у матеріалах справи відсутні. Відповідач позовних вимог не заперечив, доказів відсутності заборгованості за Договором не подав.

За такого суд установив, що відповідач не сплатив позивачу 2 348 835,24 грн за поставлений йому за Договором товар.

Вирішуючи спір, господарський суд ураховує таке.

Господарський суд ураховує приписи статей 11,509,525,526,530 Цивільного кодексу України та статтями174,193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі Договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтями 525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 цього Кодексузобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 2348835,24 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0614-26/3 від 18.06.2024 на суму 295 662,00 грн та видатковими накладними №0624-30/7 від 25.06.2024 на суму 521 119,20 грн, № 0701-41/10 від 02.07.2024 на суму 942021,60 грн, №0708-6/3 від 09.07.2024 на суму 315576,00 грн, №0708-25/2 від 09.07.2024 на суму 225063,94 грн, №0708-29/2 від 09.07.2024 на суму 49392,50 грн, які підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Відповідач зобов`язання з оплати Товару не виконав.

Умовами Договору (пункт 5.4.) сторони визначили, що оплата продукції здійснюється у відповідності з прийомо-здавальними документами в національній валюті України, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту фактичної передачі товарів та підписання Сторонами прийомо-здавальних документів. Перші дві поставки шляхом повної передоплати.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Біопрепарат" повинно було сплатити вартість товару за товарно транспортною накладною №0614-26/3 від 18.06.2024 не пізніше 02.07.2024, за видатковими накладними №0624-30/7 від 25.06.2024 - не пізніше 09.07.2024, №0701-41/10 від 02.07.2024 - не пізніше 16.07.2024, №0708-6/3 від 09.07.2024 - не пізніше 23.07.2024, №0708-25/2 від 09.07.2024 - не пізніше 23.07.2024, №0708-29/2 від 09.07.2024 - не пізніше 23.07.2024.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат" до визначених строків вартість поставленого товару не сплатило.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); недопускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 Господарського кодексу України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6статті 3 Цивільного кодексу України(справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3статті 509 Цивільного кодексу України(добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач подав до суду докази на підтвердження поставки відповідачу товару за Договором на суму 2 348 835,24 грн.

Відповідач позову не заперечив, доводів позивача не спростував, доказів відсутності заборгованості не подав.

За таких обставин суд висновує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат" порушило взяті на себе зобов`язання за Договором та не здійснило оплату товару у визначені строки, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 2348835,24 грн.

Крім основного боргу, позивач заявляє до стягнення з відповідача 1 673,14 грн штрафу, 19 238,30 грн пені та 2 231,11 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснив розрахунок 3% річних з прострочених сум за відповідні періоди в таких розмірах: на суму 295662,00 грн з 03.07.2024 до 26.07.2024, що становить 583,22 грн; на суму 521119,20 грн з 10.07.2024 по 26.07.2024, що становить 728,14 грн; на суму 942021,60 грн з 17.07.2024 по 26.07.2024, що становить 774,26 грн; на суму 315576,00 грн з 24.07.2024 по 26.07.2024, що становить 77,81 грн; на суму 225063,94 грн з 24.07.2024 по 26.07.2024, що становить 55,50 грн; на суму 49392,50 грн з 24.07.2024 по 26.07.2024, що становить 12,18 грн, всього: 2 231,11 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних, виходячи з кількості днів у році - 365, тоді як 2024 рік є високосним і має 366 днів.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд установив:

за товарно-транспортною накладною №0614-26/3 від 18.06.2024 від суми боргу 295662,00 грн за період з 03.07.2024 до 26.07.2024 сума 3% річних становить 581,63 грн;

за видатковою накладною №0624-30/7 від 25.06.2024 від суми боргу 521119,20 грн за період з 10.07.2024 до 26.07.2024 сума 3% річних становить 726,15 грн;

за видатковою накладною №0701-41/10 від 02.07.2024 від суми боргу 942021,60 грн за період з 17.07.2024 до 26.07.2024 сума 3% річних становить 772,15 грн;

за видатковою накладною №0708-6/3 від 09.07.2024 від суми боргу 315576,00 грн за період з 24.07.2024 до 26.07.2024 сума 3% річних становить 77,60 грн;

за видатковою накладною №0708-25/2 від 09.07.2024 від суми боргу 225063,94 грн за період з 24.07.2024 по 26.07.2024 сума 3% річних становить 55,34 грн;

за видатковою накладною №0708-29/2 від 09.07.2024 від суми боргу 49392,50 грн за період з 24.07.2024 по 26.07.2024 сума 3% річних становить 12,15 грн.

Усього розмір 3% річних становить 2 225,02 грн.

У зв`язку з цим вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково, у розмірі 2225,02 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (пункт 6.13. постанови).

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (пункт 6.31. постанови).

Відповідно до правил частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з Договору, його умови не передбачають сплату пені за невиконання зобов`язань з оплати поставленого товару і, відповідно, не визначають її розміру. Також не передбачено застосований позивачем вид відповідальності (пеню) відповідним законодавчим актом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 19 238,30 грн.

Суд відхилив твердження позивача про можливість нарахування пені у випадку неналежного виконання умов Договору щодо несвоєчасної оплати за товар на підставі пункту 6.4. Договору, оскільки, за умовами пункту 6.4. Договору, сторони дійшли згоди щодо нарахування пені за прострочення поставки продукції покупцю.

Щодо вимоги про стягнення штрафу.

Пунктом 6.7 Договору сторони передбачили, що у випадку неналежного виконання умов Договору, а саме невчасної оплати за товар, Покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати.

Позивач на підставі пункту 6.7. Договору нарахував відповідачу штраф, а саме: на суму 295 662,00 грн з 03.07.2024 до 26.07.2024, що становить 210,61 грн; на суму 521119,20 грн з 10.07.2024 по 26.07.2024, що становить 371,21,14 грн; на суму 942021,60 грн з 17.07.2024 по 26.07.2024, що становить 671,03 грн; на суму 315576,00 грн з 24.07.2024 по 26.07.2024, що становить 224,79 грн; на суму 225 063,94 грн з 24.07.2024 по 26.07.2024, що становить 160,32 грн; на суму 49392,50 грн з 24.07.2024 по 26.07.2024, що становить 35,18 грн, всього: 1673,14 грн.

Перевіривши зазначений розрахунок, суд установив його неправильність.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У справі, що розглядається, розмір штрафу визначається виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати.

Здійснивши власний розрахунок штрафу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла з 26.07.2024 станом на дату звернення позивача до суду (13%), від суми несплати (боргу) в розмірі 2 348 835,24 грн, суд установив, що обчислена за умовами Договору сума штрафу становить 610 697,16 грн (2 348 835,24 х 13 % х 2 : 100 %).

Розрахована за умовами Договору сума штрафу є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тобто суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, тому суд визнав обґрунтованим задовольнити позов у цій частині у визначеній позивачем сумі - 1 673,14 грн.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: в сумі 2 352 733,40 грн (2348 835,24 грн - основний борг, 1 673,14 грн - штраф, 2225,02 грн - 3% річних).

За подання до господарського суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 35 580,00 грн (платіжна інструкція № 241 від 24.07.2024).

Виходячи з ціни позову (2 371 977,79 грн), судовий збір за подання позовної заяви мав становити 35579,67 грн.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 35 291,00 грн (2 352 733,40 х 35 579,67 : 2 371 977,79 = 35 291,00 грн).

Позивач також заявив про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного вбачається, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивач надав суду ордер на надання правової допомоги серія КВ №292242 від 26.07.2024 (а. с. 21), копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №192 від 27.04.2000 (а. с. 46), угоди про надання правової допомоги №3/24 від 26.07.202 (а. с. 20) та платіжної інструкції №247 від 30.07.2024 (а. с. 45).

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню, крім витрат із сплати судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідатиме принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

За умовами угоди про надання правової допомоги №3/24 від 26.07.2024 (далі - Угода) сторони узгодили таке:

- Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги Клієнту (пункт 1.1. Угоди);

- під юридичною допомогою Сторони розуміють надання правової допомоги та присутності в судовому засіданні із захисту інтересів Клієнта як позивача за позовною заявою ТОВ "Лікопрод" до ТОВ "Торговий дім - Біопрепарат" у господарському суді Кіровоградської області про стягнення заборгованості (пункт 1.2. Угоди);

- вартість обслуговування згідно з Угодою складає 20 000,00 грн (пункт 4.1 Угоди).

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Янко Микола Олексійович на підставі ордеру на надання правової допомоги серії КВ №292242 від 26.07.2024 та угоди про надання правової допомоги №3/24 від 26.07.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами угоди сторони чітко визначили, що вартість обслуговування згідно з угодою становить 20 000,00 грн.

Отже, у цьому випадку встановлення сторонами в умовах угоди про надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Дослідивши надані суду копії угоди про надання правової допомоги, платіжної інструкції про оплату правової допомоги, ураховуючи участь представника позивача адвоката Янка М.О. у підготовчому та судовому засіданнях, суд дійшов висновку про реальність надання адвокатом Янком М.О. правової допомоги позивачу у цій справі.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи часткове задоволення позову, суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи, їхній розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи.

При цьому суд враховує, що позов задоволено частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 19 837,74 грн (2 352 733,40 х 20 000 : 2 371 977,79).

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат " (27503, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Бойка Вадима, буд. 25, кв. 88, код ЄДРПОУ 40631391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОПРОД" (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 4-г, офіс 211а, код ЄДРПОУ 32977458) 2 348 835,24 грн основного боргу, 1 673,14 грн штрафу, 2 225,02 грн 3% річних, а також судовий збір у розмірі 35 291 грн та 19 837,74 грн витрат на правову допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОПРОД", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат" (27503, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Бойка Вадима, буд. 25, кв. 88).

Повне рішення складено 23.10.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна