Рішення

від 01.10.2024 по справі 914/884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 Справа № 914/884/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Державної організації «Комбінат Троянда»

до відповідача: Громадської організації «Інформаційна агенція «Інфоскоп»

про: визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення 500 000,00 грн. шкоди, завданої діловій репутації,

представники:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державної організації «Комбінат Троянда» до відповідача: Громадської організації «Інформаційна агенція «Інфоскоп» про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення 500 000,00 грн. шкоди, завданої діловій репутації.

В прохальній частині позовної заяви, позивачем викладено клопотання про витребування доказів, яке обгрунтовано необхідністю витребування у відповідача відеозаписів судових засідань Львівського апеляційного суду від 27.12.2023р. та 18.01.2024р., котрі викладені в ютуб каналі відповідача.

09.04.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

18.04.2024р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів (вх.№10685/24).

22.04.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.05.2024р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

22.03.2024р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13743/24).

04.06.2024р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4878/24).

24.06.2024р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№16540/24).

19.06.2024р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої, зокрема, ухвалив: витребувати в Громадської організації «Інформаційна агенція «Інфоскоп» (місцезнаходження: Україна, 81652, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Новий Розділ, вул.Ходорівська, будинок 8-Г; ідентифікаційний код: 44965550) відеозаписи судових засідань Львівського апеляційного суду від 27.12.2023р. та 18.01.2024р., викладені в ютуб каналі відповідача; продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; відкласти підготовче засідання на 03.07.2024р.

01.07.2024р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№16979/24).

03.07.2024р. на адресу суду від відповідача надійшла заява, відповідно до змісту якої повідомлено суд проте, що відповідач не володіє доказами, зокрема, відеозаписами, які витребовував суд ухвалою від 19.06.2024р. (вх.№17252/24).

03.07.2024р. на адресу суду від відповідача надійшло письмове пояснення (вх.№17256/24).

Протокольною ухвалою від 03.07.2024р. суд, зокрема, ухвалив: визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновити строк і долучити докази до матеріалів справи.

07.08.2024р. на адресу суду від відповідача надійшло письмове пояснення (вх.№19703/24).

Протокольною ухвалою від 07.08.2024р. суд, зокрема, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.08.2024р.

20.08.2024р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№20643/24).

Позиція позивача:

Позивач вказує, що на ютуб каналі Громадської організації «Інформаційна агенція «Інфоскоп» було опубліковано відеозаписи засідань Львівського апеляційного суду, копії яких на оптичному диску долучено до позовної заяви. Вказує, що відео з назвою «Суд і поліція не реєструють злочин. Правосуддя по Українськи Львівський апеляційний суд» викликало суспільний інтерес та шквал критики і, не маючи належної доказової бази було переглянуте 9,2 тисячами користувачів за 2 тижні.

Зважаючи на вказане, позивач стверджує, що журналіст ГО Інформаційної агенції «Інфоскоп» ОСОБА_3 поширив, щодо посадових осіб ДО «Комбінат Троянда», так і самого підприємства, недостовірну інформацію, яка порушує їх права та негативно вплинула на ділову репутацію підприємства і його керівника. Звинувачення у вчинені злочину спричинили негативну реакцію в суспільстві, постраждала ділова репутація самого позивача, що в свою чергу призвело до негативних наслідків, в тому числі матеріальних збитків.

Позиція відповідача:

Відповідач проти позову заперечив повністю. Зазначив, що із відео не вбачається, що йдеться про керівників саме юридичної особи позивача, а позивачем не надано будь-яких доказів того, що наведений у позовній заяві ютуб канал, де б він не знаходився, на якому, нібито, опубліковано надані стороною позивача відеозаписи, має хоч якесь відношення до Громадської організації «Інформаційна агенція «Інфоскоп» і що саме громадська організація на тому каналі щось публікувала.

Вважає також, що представлені відеозаписи не містять інформації, яка могла б знизити вартість нематеріальних активів позивача.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:

Так, у позовній заяві позивач вказує, що 27 грудня 2023 року в судовому засіданні Львівського апеляційного суду у справі №443/2352/23, провадження №11-сс/811/47/24, діючи від ГО інформаційної агенції «Інфоскоп», журналіст ОСОБА_3 , виступаючи з промовою до суддів Львівського апеляційного суду Березюка О.В., Галапаца І.І. та ОСОБА_4 заявив, що суди прикривають корупціонерів, а саме горе керівників ДО «Комбінат Троянда», не вносячи проти таких корупціонерів відомостей до СРДР про вчинення ними злочину, а саме не надання відповіді на його журналістські звернення. Додатково зазначив, що вчинений корупційний злочин керівництва ДО «Комбінат Троянда» є закінченим та є усі підстави внесення відомості про корупційні діяння посадових осіб ДО «Комбінат Троянда».

А, 18 січня 24 року в судовому засіданні Львівського апеляційного суду у справі №443/2039/23, журналіст ОСОБА_3 , виступаючи з промовою до суддів Львівського апеляційного суду Березюка О.В., Галапаца І.І. та Романюка М.Ф., офіційно перед складом суду та під відеозапис заявив, що керівництво ДО «Комбінат Троянда», за його інформацією, викрало з комбінату мільйони державних коштів.

Також, у позовній заяві зазначається, що зважаючи на негативну характеристику нібито корупційної діяльності самого підприємства ДО «Комбінат Троянда», почали відвертатись деякі його контрагенти, а саме ТзОВ «Аттік Декор» та БФ МБФ «Патріот України», що призвело, в свою чергу, до розірвання з ними договорів про співробітництво. Це значно зменшило прибутки підприємства та погіршило його фінансовий стан і вплинуло на репутацію позивача, як не надійного контрагента.

На підтвердження цього твердження до позовної заяви долучено копію листа ТзОВ «Аттік Декор» №1/02 від 09 лютого 2024 року та копію листа БО МБФ «Патріот України» вих.№2\02\24 без дати.

Позивачем надано суду звіти за січень - травень 2023 року та за січень - травень 2024 року про надходження і використання коштів отриманих, як плата за послуги.

На переконання позивача, надані докази, доводять втрату частини доходів позивача у зв`язку з опороченням репутації ДО «Комбінат Троянда» відповідачем у справі.

Також, позивачем надано суду два роздруковані на папері зображення зі стопкадрами з двох відеозаписів, які було долучено до позовної заяви. Подаючи ці стопкадри, позивач зазначає, що це є доказом знаходження на ютуб каналі відповідача відеозаписів, долучених до позовної заяви.

На підтвердження інформації щодо відсутності наданих позивачем відеозаписів на ютуб каналі відповідача, останнім надано роздруківку з ютуб каналу відповідача, на якій міститься перелік всіх наявних там відеозаписів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною першою статті 94 ЦК України встановлено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною другою статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Тобто, для розгляду даної категорії справ, необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019р. у справі № 904/4494/18.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

При цьому, суд звертає увагу, що подані позивачем зображення не є і не можуть бути належним доказом знаходження на ютуб каналі відповідача відеозаписів, долучених до позовної заяви, оскільки не містять ні відомостей про веб адресу з якої вони були зроблені, ні дати створення цих зображень.

Відтак, позивачем не доведено, що відповідач є власником вебсайту чи ютуб каналу, на якому, як він вважає, розміщено спірний інформаційний матеріал.

При цьому, в даному випадку позивачем пред`явлені вимоги щодо визнання недостовірної інформації, яка розміщена на вебсайті в мережі Інтернет.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELS v. BELGIUM, параграф 47).

Водночас, позивачем не доведено, що вся зазначена в відео спірна інформація стосується саме позивача. Суд зауважує, що позивачем не виокремлена певна інформація, яку він вважає у відео недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію.

При цьому, в даному відео не містяться конкретні дані щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або спричинення позивачем шкоди довкіллю чи життю людей.

Наведена в відео інформація є оціночними судженнями, та не може бути витлумачена, як фактичні дані з огляду на характер використаних у них мовних засобів. Більш того, у цих фрагментах відео, на яких наголошував позивач, не міститься прямого посилання на пов`язаність із даними обставинами господарської діяльності позивача.

Відтак, позивач жодним чином не довів, що розповсюджена інформація дискредитує його, призвела до негативних наслідків чи завдала або могла завдати шкоди діловій репутації позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, що містить відео, долучене до позовних матеріалів.

Разом з тим, як встановлено судом із наявних у справі записів судових засідань, зазначені позивачем висловлювання допущені у судовому засіданні під час промови учасником судового процесу.

Зважаючи на вказані обставини, зазначені висловлювання допущено у судовому процесі і відповідні дії повинні розглядатися в контексті дотримання процесуального закону щодо прав та обов`язків учасника процесу та, відповідно, відповідальності за порушення ведення судового процесу та порушення обов`язків учасника процесу. Відповідно, мали б мати наслідком реагування суду в процесуальний спосіб, в тому числі, і у випадку заяв про злочин оголошені в ході розгляду справи судом.

Тому, на думку суду, такі дії не є поширенням інформації в розумінні наведених норм ЦК України.

Отже, щодо наведеного, суд резюмує, що в даному випадку, висловлювання у судовому процесі не є поширенням недостовірної інформації, такі дії повинні розглядатися в контексті дотримання процесуального закону щодо прав та обов`язків учасника процесу.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 500 000,00 грн. шкоди мають похідний характер від основної позовної вимоги, що не підлягає задоволенню, та інших окремих підстав в обґрунтування похідних позовних вимог позивачем не заявлялося, суд дійшов висновку також про наявність підстав для відмови в задоволенні наведених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 09.10.2024р. по 22.10.2024р., повний текст рішення складено 23.10.2024р.

СуддяКороль М.Р.