ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2024 Справа № 914/2052/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №914/2052/24
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига», м. Дрогобич Львівської області,
про: стягнення заборгованості у розмірі 37 601,08 грн
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига» про стягнення заборгованості у розмірі 37 601,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов`язків за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Копія ухвали суду від 22.08.2024 надіслана відповідачу 23.08.2024 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося до суду 13.09.2024, причина повернення «за закінчення терміну зберігання».
Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.08.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2022 року між комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (позивач, за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига» (відповідач, за договором - споживач) було укладено Договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення № 5056 .
Відповідно до п. 1 Договору Виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, а споживач - своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених Договором.
Підпунктом 4 пункту 2 Договору сторони погодили: «Обсяг споживання води 15 м куб/місяць; 180 м куб/рік; Обсяг скидання стічних вод 15 м куб/місяць; 180 м куб/рік; Обсяг дощових та талих вод відповідно до додатка № 3 Договору».
Послуга централізованого водовідведення складається із стічних вод, що дорівнюють кількості спожитої води та дощових стоків, які розраховані за формулою в додатку № 3 до Договору, залежать від шару опадів та мають зміну величину кожного місяця (січень 24 м куб/місяць; лютий 31 м куб/місяць; березень 39 м куб/місяць; квітень 50 м куб/місяць; травень 92 м куб/місяць; червень 95 м куб/місяць; липень 114 м куб/місяць; серпень 75 м куб/місяць; вересень 75 м куб/місяць; жовтень 54 м куб/місяць; листопад 37 м куб/місяць; грудень 30 м куб/місяць).
Пункт 14 розділу II Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Дрогобича та м. Стебника, затвердженний рішенням Дрогобицької міської ради №1074 від 14.04.2022, передбачає: «додаткова місячна кількість стічних вод, що надходить до систем централізованого водовідведення виконавця у період дощів та сніготанення через люки колодязів централізованого водовідведення та приймачі зливової системи централізованого водовідведення на території споживача або прилеглій до неї території розраховується за певною формулою».
Послуга з централізованого водовідведення не припиняється надаватися навіть тоді, коли споживач не користується послугою водопостачання і продовжується надаватися по сьогоднішній день. Позивач приймає, транспортує та очищає дощові та талі води, що стікають в міську каналізацію.
В пункті 21 Договору визначено, що «розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць» (з 01 числа по останній день місяця). Пункт 23 Договору зазначає «Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом».
Порушення умов договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 14 серпня 2024 року становила 34 546,79 грн. Сума за спожиті послуги розрахована на підставі тарифів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Стаття 16 Договору передбачає можливість зняття показань вузла комерційного обліку за допомогою систем дистанційного зняття показань. Актом прийняття в експлуатацію водомірного вузла № 5056 від 01.03.2021 у споживача прийнято в експлуатацію водомір марки КК-12 разом з накладкою В-1-W № 2021-00184359, що є радіомодулем передавання даних.
На виконання умов Договору за період з серпня 2022 року по червень 2024 року включно позивачем були надані відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на загальну суму 34 546,79 грн. Підтвердженням цьому є відомості про дистанційне зняття показників водоміра. Споживачу наданні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення госпобутових вод в такому обсягу: жовтень 2022 року 93 м куб.; листопад -14 м куб.; січень 2023 року 17 м куб.; лютий 2023 року 7 м куб.; березень 2023 року 9 м куб.; квітень 2023 року 8 м куб.; травень 2023 року 14 м куб.; червень 2023 року 17 м куб.; липень 2023 року 14 м куб.; серпень 2023 року 10 м куб.; вересень 2023 року 14 м куб.; жовтень 2023 року 15 м куб.; листопад 2023 року 15 м куб.; грудень 2023 року 7 м куб.; січень 2024 року 9 м куб.; лютий 2024 року 11 м куб.; березень 2024 року 11 м куб.; квітень 2024 року 14 м куб.; травень 2024 року 11 м куб.; червень 2024 року 15 м куб.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання передбачені умовами Договору та не проводив оплату отриманих послуг, а кошти, які надійшли на рахунок позивача 27.10.2022 в сумі 4 000,00 грн, що підтверджується випискою з банку, зарахована як оплата боргу згідно договору розтермінування.
Для стягнення заборгованості позивач звертався до відповідача із листом № 5805 від 13.10.2023.
25 липня 2024 року відповідачу надіслано лист № 3266 з рахунками з серпня 2022 року по червень 2024 року для проведення оплати протягом 3-х календарних днів, з дня їх отримання і акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Також цим листом поінформовано про наявність заборгованості за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 34 546,79 грн станом на 25 липня 2024 року.
Пунктом 32 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відтак у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 34 546,79 грн основного боргу, 58,91 грн пені за прострочення виконання зобов`язання, інфляційні нарахування 2 001,71 грн та три відсотка річних 993,67 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем на виконання умов Договору № 5056, за період з серпня 2022 року по червень 2024 року відповідачу надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 34 546,79 грн. Однак всупереч умовам Договору надані послуги відповідачем оплачені не були, відтак сума неоплачених наданих послуг становить 34 546,79 грн.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 617 ЦК України, особа яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.
На підставі належних, допустимих доказів, суд дійшов висновку, що строк оплати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість наданих послуг виникає в силу закону та договору та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості наданої послуги за встановленими тарифами (з врахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/649/19 від 29.042020).
З врахуванням встановлених судом обставин, наведених учасниками справи доводів та поданих доказів суд дійшов висновків про доведеність факту укладення між сторонами Договору, належного виконання його умов позивачем, порушення відповідачем порядку оплати наданих послуг за Договором, встановлення факту наявності заборгованості станом на час подання позову у розмірі 34 546,79 грн.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до п. 32 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.
Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01.03.2024 року по 14.08.2024 в сумі 58,91 грн. Суд, здійснивши власний розрахунок пені в межах заявленого періоду, дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 58,91 грн пені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 2001,71 грн інфляційних нарахувань за період з жовтня 2022 року по серпень 2024 рік включно, дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 2001,71грн інфляційних, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум, які підлягали сплаті за період з жовтня 2022 року по серпень 2024 рік включно у 993,67 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних в межах заявленого періоду, дійшов висновку, про те, що до стягнення з відповідача підлягає 992,47 грн 3 % річних, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в цій частині.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2422,32 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига» (82100, м. Дрогобич, вул. Івана Мазепи, буд. 5, код ЄДРПОУ 34119456) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, місто Дрогобич, вулиця Федьковича, будинок 11; код ЄДРПОУ 03348910) 37 601,08 грн заборгованості із них: заборгованість за послуги 34 546,79 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 58,91 грн, інфляційні нарахування 2 001,71 грн, три відсотка річних 992,47 грн та витрат судового збору в розмірі 2422,32 гривень.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБерезяк Н.Є.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 24.10.2024 |
Номер документу | 122498084 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Березяк Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні