Ухвала

від 21.10.2024 по справі 915/1131/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1131/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Дімова Ж.О.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Миколаївобленерго до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про стягнення заборгованості в загальній сумі 53552,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Миколаївобленерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про стягнення заборгованості в загальній сумі 53552,57 грн. за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з квітня по липень 2024 року, посилаючись на наступне.

З 01 січня 2019 року Акціонерне товариство Миколаївобленерго є оператором системи розподілу, що провадить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Миколаївської області на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 02.11.2018 №1334.

Наразі позивач, посилаючись на ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, зазначає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Так, відповідно до п.2.1.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу. За пунктом 2.1.7 ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

За ствердженням позивача, з 01.12.2018 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Відродження приєдналось до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі договір) шляхом підписання заяви-приєднання від 25.10.2018 р.

В п. 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач, посилаючись на п. 1 додатку № 4 Порядок розрахунків, зазначає, що обсяги розподіленої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць, тобто з 01 числа місяця по 31 число цього місяці (або іншого останнього дня місяця) включно.

За ствердженням позивача, на виконання положень п. 2 додатку № 4 Порядок розрахунків до договору споживачем надавалась оператору системи розподілу інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць за допомогою особистого кабінету промислового споживача (далі Сервіс), що розміщений на web-сайті Оператора системи розподілу: https://ok.energy.mk.ua/company. Облік розподіленої електричної енергії здійснюється за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ).

Згідно з п. 11 додатку № 4 Порядок розрахунків до договору споживач на підставі показів засобів обліку самостійно формує рахунок на оплату за послуги з розподілу електричної енергії, інші рахунки, Акт прийому-передачі наданих послуг за допомогою Сервісу. У разі необхідності споживач може отримати у оператора системи рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та інші документи у паперовому вигляді. Споживач протягом одного робочого дня після повідомлення оператора системи про покази засобів обліку зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (даліЕЦП) рахунок на оплату за надання послуг з розподілу електричної енергії, інші рахунки, Акт прийому-передачі наданих послуг та після цього завантажити їх на сервіс. У разі незавантаження споживачем підписаних ЕЦП рахунку на оплату за надання послуг з розподілу електричної енергії, інші рахунки, Акт прийому-передачі наданих послуг протягом одного робочого дня після повідомлення оператора системи про покази засобів обліку, зазначені рахунок на оплату за надання послуг з розподілу електричної енергії, інші рахунки, Акт прийому-передачі наданих послуг вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

В п. 12 додатку №4 Порядок розрахунків передбачено, що факт надання оператором системи послуг з розподілу електричної енергії споживачу у календарному місяці підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг. Акт прийому-передачі наданих послуг, рахунки, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору, надаються сторонами в електронному вигляді з використанням сервісу.

За ствердженням позивача, ним у період з квітня 2024 по липень 2024 включно відповідачу фактично було надано послуги з розподілу електричної енергії в обсязі 22363,00 кВт*год на загальну суму 53552,57 грн, про що було складено акти про прийняттяпередавання послуг з розподілу електроенергії та виставлені відповідні рахунки, які відповідач отримав в паперовому вигляді, а саме:

- акт про прийняття-передавання послуг (квітень 2024) від 30.04.2024 на суму 18623,56 грн, з ПДВ, розподіл електричної енергії в обсязі 7777 кВт*год; рахунок №35/104/4/1 від 01.05.2024 на суму 18623,56 грн, з ПДВ.

- акт про прийняття-передавання послуг (травень 2024) від 31.05.2024 на суму 16461,13 грн, з ПДВ, розподіл електричної енергії в обсязі 6874 кВт*год; рахунок №35/104/5/1 від 01.06.2024 на суму 16461,13 грн, з ПДВ;

- акт про прийняття-передавання послуг (червень 2024) від 30.06.2024 на суму 9195,62 грн, з ПДВ, розподіл електричної енергії в обсязі 3840 кВт*год; рахунок №35/104/6/1 від 01.07.2024 на суму 9195,62 грн, з ПДВ;

- акт про прийняття-передавання послуг (липень 2024) від 31.07.2024 на суму 9272,26 грн, з ПДВ, розподіл електричної енергії в обсязі 3872 кВт*год; рахунок №35/104/7/1 від 01.08.2024 на суму 9272,26 грн, з ПДВ;

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору не оплатив надані йому послуги з розподілу електричної енергії, а тому заборгованість становить 53552,57 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства Миколаївобленерго прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1131/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21.10.2024 р. об 11:00.

21.10.2024 від представника позивача Акціонерного товариства Миколаївобленерго Громенко К.Л. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 12660/24), в якій позивач зазначає, що 07.10.2024 р. відповідач здійснив оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 65751,26 грн., до якої входить сума боргу 53552,57 грн. за період з квітня 2024 р. по липень 2024 р. (що є предметом спору) та серпень 2024 р., який не входить у спірний період, зазначений у позовній заяві, підтвердженням чого є виписка по рахунку UA693052990000026007031701040 за 07.10.2024 р. З огляду на викладене позивач просить суд закрити провадження по справі № 915/1131/24 та вирішити питання про повернення судового збору.

В судове засідання, призначене на 21.10.2024 р., представник відповідача не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Разом з тим, як з`ясовано судом, 07.10.2024 СТОВ Відродження сплачено на користь позивача суму в розмірі 65751,26 грн. з призначенням платежу Оплата за розподіл електроенергії згідно рах. № 35/104, період квітень серпень 2024 р. у сумі 54792,78 грн., ПДВ 20% - 10958,54 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку АТ Миколаївобленерго за 07.10.2024 р. Отже, виходячи з наведеного, судом встановлено, що відповідачем погашена заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 53552,57 грн. за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з квітня 2024 р. по липень 2024 р.

Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем спірної суми боргу у розмірі 53552,57 грн., вимоги позивача фактично задоволені, тому суд доходить до висновку про відсутність предмета спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність спору між сторонами по справі, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі за заявленим АТ Миколаївобленерго позовом про стягнення з СТОВ Відродження заборгованості в загальній сумі 53552,57 грн.

Також у поданій заяві про закриття провадження у справі позивачем заявлено клопотання про вирішення питання про повернення сплаченого за подання позовної заяви судового збору.

Наразі судом встановлено, що судовий збір за подання позовної заяви у справі № 915/1131/24 сплачено позивачем згідно з платіжною інструкцією від 16.09.2024 р. № 11672 в сумі 2422,40 грн.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Розглянувши вказане клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову.

Зокрема, за положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону Про судовий збір.

Слід зазначити, що Закон України Про судовий збір визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України Про судовий збір. Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.

При цьому суд зауважує, що права позивача на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідача, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження за відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, поза як здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити АТ Миколаївобленерго у поверненні з державного бюджету сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. за подачу позову до СТОВ Відродження про стягнення заборгованості в загальній сумі 53552,57 грн. за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з квітня по липень 2024 року.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача до суду із заявленим позовом, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 130, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 915/1131/24 за позовом Акціонерного товариства Миколаївобленерго до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про стягнення заборгованості в загальній сумі 53552,57 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Відмовити Акціонерному товариству Миколаївобленерго у задоволенні клопотання про повернення суми сплаченого судового збору за подачу позову в розмірі 2422,40грн. (вх. № 12660/24 від 21.10.2024 р.).

3. СТЯГНУТИ з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження (56100, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Крупської, 54; код ЄДРПОУ 03765068) на користь Акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; код ЄДРПОУ 23399393) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали підписано 23.10.2024 року.

Суддя Л.М. Ільєва