Рішення

від 11.10.2024 по справі 916/491/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/491/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Шафарчук О.В. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів:

- Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації: Кононенко Н.В. в порядку самопредставництва;

- приватної фірми «Артек»: Логовський В.В. на підставі ордеру;

Від третіх осіб:

- державного спеціалізованого підприємства «Ліси України»: Середа Н.В. на підставі довіреності;

- Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: Ракович І.А. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, приватної фірми «Артек», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі по тексту ОДА) до Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації (далі по тексту РДА), приватної фірми «Артек» (далі по тексту ПФ «Артек»), відповідно до якої прокурор просить суд:

1)усунути перешкоди власнику-державі в особі ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення та визнати незаконним і скасувати розпорядження РДА від 23.11.2009 за № 1481/А-2009 «Про затвердження ПФ «Артек» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на березі річки Дністер Білгород-Дністровського району для будівництва та експлуатації човнової станції»;

2)усунути перешкоди власнику-державі в особі ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010, укладеного між РДА та ПФ «Артек», зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Одеської регіональної філії з записом № 041051500200 від 01.10.2010;

3)усунути перешкоди власнику-державі в особі ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання ПФ «Артек» повернути у розпорядження держави в особі ОДА земельну ділянку загальною площею 0,3131 га з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362;

4)скасувати у Поземельній книзі запис від 28.08.2016 №001 на земельну ділянку загальною площею 0,3131 га з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362 в частині відомостей про категорію земель: землі водного фонду; код цільового призначення: 1.10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; вид використання земельної ділянки: для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на передачу РДА у користування ПФ «Артек» земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка була передана у постійне користування державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (далі по тексту ДП «Ліси України»). Прокурор стверджує, що обставина передачі ділянки у постійне користування третьої особи згідно з вимогами п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджується матеріалами лісовпорядкування. В свою чергу, особою, яка має право на розпорядження землями державної власності, які передані у постійне користування лісогосподарському підприємству є ОДА. Таким чином, як стверджує прокурор, розпорядження РДА земельною ділянкою лісогосподарського призначення свідчить про перевищення відповідачем наданих йому повноважень.

При цьому, прокурором наголошено, що позов про повернення земельної ділянки лісового призначення державі необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки, а, отже, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом пропущений не був.

Ухвалою від 19.02.2024 судом було задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,3131 га з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362.

Ухвалою від 29.02.2024 судом було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП «Ліси України».

Ухвалою від 27.03.2024 судом було залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (далі по тексту Управління).

Ухвалою від 27.05.2024 судом було задоволено клопотання ПФ «Артек» про витребування доказів, витребувано у ДП «Ліси України» засвідчену належним чином копію розпорядчого акта уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування (рішення, розпорядження, постанови тощо), на підставі якого земельна ділянка, яка зараз має кадастровий номер 5120887400:01:001:0362, чи земельний масив у складі якого могла б знаходитись вказана земельна ділянка, були надані у постійне користування Біляївському лісництву державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс», Біляївському лісництву державного підприємства «Одеський лісгосп» чи іншим лісогосподарським підприємствам області, правонаступником яких є третя особа.

12.03.2024 до суду від РДА надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого прокурором позову. РДА зазначає, що на час прийняття спірного розпорядження жодним державним органом на етапі погодження всіх необхідних документів не було повідомлено про віднесення ділянки до земель лісогосподарського призначення, але проект землеустрою не був затверджений у зв`язку із закінченням строку дії висновку державної експертизи. В свою чергу, розпорядження від 23.11.2009 № 1481/А-2009 було прийнято РДА на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 по справі №21/36-09-1695.

Посилаючись на відсутність у ОДА відомостей про віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а також на відсутність рішення будь-якого органу про передачу ділянки у постійне користування, РДА стверджує про недоведеність прокурором обставин передачі ділянки у постійне користування лісогосподарському підприємству. З наданих прокурором матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2013 років неможливо встановити дату надання ділянки у постійне користування, її площу та взагалі особу, яка затвердила такі матеріали. Натомість, виділ земельної ділянки та розробка технічної документації розпочалась відповідачами ще в 2002 році.

РДА також зазначає, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов, до якого застосовується загальна позовна давність у три роки. РДА вважає, що прокурором не доведено неможливість отримання ОДА відомостей про порушення прав держави на ділянку, розробка технічної документації на яку розпочалась ще у 2002 році.

25.03.2024 до суду від ПФ «Артек» надійшов відзив на позов, зі змісту якого слідує, що відповідач повністю не погоджується із заявленими прокурором позовними вимогами. При цьому, аргументи ПФ «Артек» в цілому відповідають наведеним РДА аргументам (відсутність відомостей про віднесення ділянки до земель лісогосподарського призначення, прийняття РДА розпорядження та укладення договору оренди на виконання рішення суду тощо).

ПФ «Артек» у відзиві наполягає, що планово-картографічні матеріали не відміняють необхідність надання прокурором рішення уповноваженого суб`єкта щодо віднесення земельної ділянки до певної категорії земель; рішення уповноваженого суб`єкта щодо надання відповідної земельної ділянки у постійне користування державного чи комунального лісогосподарського підприємства, установи; розробленої та погодженої належним чином документації із землеустрою.

ПФ «Артек» наголошує, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2003 року не можуть підтверджувати обставину використання ДП «Одеське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України», будь-яких земельних ділянок, оскільки ДП «Одеське лісове господарство» було зареєстроване лише 24.03.2005.

Поряд з цим, у відзиві на позов ПФ «Артек» зроблено заяву про застосування інституту позовної давності до позовних вимог прокурора. При цьому, відповідач вважає, що включення до прохальної частини позову фрагменту про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою не змінює суті заявлених вимог та є лише намаганням прокурора уникнути застосування до його вимог інституту позовної давності.

26.03.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив РДА, згідно якого прокурор стверджує, що прийняття відповідачем спірного розпорядження від 23.11.2009 № 1481/А-2009 на виконання судового рішення жодним чином не впливає на можливість оскарження такого розпорядження у судовому порядку, оскільки дійсний розпорядник земельної ділянки, тобто ОДА, не був учасником справи № 21/36-09-1695. При цьому, прокурор наголошує, що у межах вказаної справи питання приналежності ділянки до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду не досліджувалось. Прокурор наполягає, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час право користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а, отже, надані прокурором матеріали лісовпорядкування 2003 та 2013 років є належними доказами набуття земельної ділянки у постійне користування.

Прокурор також вказує про нерелевантність доводів щодо відбору ділянки для облаштування човнової станції у 2002 році, оскільки розпорядження прийнято РДА 23.11.2009, а, отже, правові підстави для доведення обставини набуття ДП «Одеське лісове господарство» права постійного користування землею станом на 2002 рік відсутні.

Крім того, прокурор також вважає, що оскільки у спірних правовідносинах спірна земельна ділянка з володіння держави не вибувала, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру та Поземельної книги на земельну ділянку, де зазначено, що форма власності державна, у межах даної справи заявлено негаторний позов, який є ефективним способом захисту порушених прав держави. При цьому, прокурор наполягає, що про порушення інтересів держави ОДА довідалась з листа прокуратури у 2023 році.

08.04.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив ПФ «Артек». Прокурор вказує, що належним розпорядником земель лісогосподарського призначення за межами населеного пункту в силу вимог ч. 4 с. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 02.07.2009) була ОДА, а, отже, надане будь-якими іншими органами погодження на відбір земельної ділянки не створює жодних юридичних наслідків. Крім того, прокурор вказує, що оскільки спірна ділянка накладається на землі 31 кварталу Біляївського лісництва, а, отже, є ділянкою лісогосподарського призначення цільове призначення якої на земельну ділянку водного фонду було змінено у незаконний спосіб.

Прокурор також зазначає, що в планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування 2003-2004 років зазначено користувача Одеське державне лісогосподарське об`єднання «Одесаліс», яке було створено 28.06.1996, яке у 2004 було реорганізовано згідно з наказом Державного комітету лісового господарства України від 20.10.2004. В подальшому на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 31.01.2005 № 43 Одеське державне лісогосподарське підприємство перейменовано на ДП «Одеське лісове господарство».

11.04.2024 до суду від РДА надійшли заперечення на відповідь на відзив, по тексту яких відповідач наполягає на необхідності надання прокурором рішення уповноваженого органу про надання ділянки у постійне користування, а також на відсутність належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів).При цьому, РДА вважає, що лише на підставі документації із землеустрою можливо точно встановити межі територій ДП «Одеське лісове господарство» із прив`язкою до місцевості.

16.04.2024 до суду від Управління надійшли пояснення, згідно яких третя особа повідомляє, що за її відомостями спірна ділянка віднесена до земель водного фонду. Управління також стверджує, що скасування у Поземельній книзі відомостей про категорію земель технічно неможливо, оскільки не передбачено чинним законодавством.

14.05.2024 до суду від ПФ «Артек» надійшли письмові пояснення, по тексту яких відповідач зазначає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути підтвердженням права постійного користування лише на ті лісові земельні ділянки, які були надані державним або комунальним лісогосподарським підприємствам у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто на землі, надані у користування до 01.01.2002. Крім того, відповідачем вказано, що пред`явлені прокурором від імені ОДА позовні вимоги позбавлені реального процесуального змісту, оскільки належним позивачем, тобто особою якій належить право вимоги за позовом, може бути ДП «Одеське лісове господарство», у зв`язку з чим, даний позов насправді спрямований на відновлення прав третьої особи. Вказані доводи вчергове також були наведені у письмових поясненнях, які надійшли до суду 09.09.2024.

ПФ «Артек» також стверджує, що наразі склалася ситуація, за якої держава в особі ОДА намагається поставити дійсність договору оренди під сумнів, обґрунтовуючи свій позов мотивами та обставинами, які жодного відношення до ПФ «Артек» не мають та знаходяться за межами його правомірного впливу.

15.05.2024 до суду від ОДА надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких позивач у повному обсязі підтримує заявлений прокурором позов.

26.08.2024 до суду від ПФ «Артек» надійшло клопотання про закриття провадження у справі згідно зі ст. 231 ГПК України. Відповідач зазначає, що даний спір є спором між обласною та районною державною адміністрацією щодо реалізації ними своїх повноважень, а, отже, вирішення такого спору віднесено до юрисдикції адміністративних судів; інші вимоги прокурора носять похідний характер та самостійного процесуального значення для оцінки питання підсудності даного спору не мають.

05.09.2024 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Прокурор зазначає, що даний спір виник із господарських відносин та був пред`явлений у зв`язку з порушенням цивільних прав. Посилаючись на чисельну судову практику, прокурор вважає, що даний спір має бути розглянутий за правилами господарського судочинства.

У судовому засіданні 10.09.2024 судом було оголошено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заявленого ПФ «Артек» клопотання про закриття провадження у справі. Господарським судом було враховано, що даний спір стосується приватноправових відносин, а, отже, вирішення питання правомірності передачі одним відповідачем у користування іншого відповідача земельної ділянки, як і питання щодо порушення прав ОДА має здійснюватися в порядку господарського судочинства. Схожі висновки були наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 по справі №809/739/17.

Крім того, суд зазначає, що обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Проте, адміністративних відносин безпосередньо між ОДА та РДА, в даному випадку, не виникло, навпаки такі відносини існували між РДА та ПФ «Артек». Таким чином, ОДА, не будучи стороною адміністративних відносин, вважаючи порушеним своє право, може звернутись з позовними вимогами лише до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

05.11.2002 ПФ «Артек» звернулась до РДА з проханням надати дозвіл на організацію роботи комісії по попередньому вибору земельної ділянки під організацію човнової станції на березі р. Дністер.

08.11.2002 Відділом містобудування та архітектури РДА було складено висновок про попереднє погодження ПФ «Артек» відбору земельної ділянки площею 0,3132 га під розміщення човнової станції із земель водного фонду (берег р. Дністер).

Слід зазначити, що у 2003-2004 роках іншими органами у межах своєї компетенції також було погоджено ПФ «Артек» відбір земельної ділянки, що підтверджується листом Санітарно-епідеміологічної станції Білгород-Дністровського району від 18.04.2003, листом Самостійної пожежної частини №16 по охороні Білгород-Дністровського району від 17.04.2003, листом Білгород-Дністровського відділу земельних ресурсів від 12.04.2003, листом Білгород-Дністровської інспекції Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 05.05.2003, листом Одеського обласного виробничого управління по водному господарству від 15.08.2003, листом Відділу містобудування та архітектури від 02.10.2003, листом Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів від 08.10.2003, листом Управління охорони об`єктів культурної спадщини від 13.04.2004, листом Білгород-Дністровської інспекції екоресурсів від 28.07.2004.

У 2004 році Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виро6ничого об`єднання Державного комітету лісового господарства було розроблено проект організації та розвитку лісового господарства Одеського ДЛГ державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс» (Біляївське лісництво).

Наказом Державного комітету лісового господарства України №178 від 20.10.2004 було вирішено, зокрема, реорганізувати державне лісогосподарське об`єднання «Одесаліс» шляхом виділення з його складу головного підприємства, створено на його базі самостійне Одеське державне лісогосподарське підприємство, яке оголошено правонаступником реорганізованого підприємства пропорційно отриманого ним майна.

Наказом Державного комітету лісового господарства України №43 від 31.01.2005 було вирішено перейменувати Одеське державне лісогосподарське підприємство в ДП «Одеське лісове господарство» з його віднесенням до сфери управління Одеського обласного управління лісового господарства та затвердженням статуту ДП «Одеське лісове господарство».

13.05.2005 Державним комітетом України по земельним ресурсам було затверджено висновок державної землевпорядної документації №1237-05, відповідно до якого поданий на державну землевпорядну експертизу проект відведення земельної ділянки ПФ «Артек» для будівництва та експлуатації човнової станції на березі р. Дністер відповідає вимогам земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2009 по справі №21/36-09-1695 позов ПФ «Артек» було задоволено, зобов`язано Відділ земельних ресурсів у Білгород Дністровському районі Одеської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду Білгород-Дністровської райдержадміністрації ПФ «Артек» для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер; зобов`язано Білгород-Дністровську району державну адміністрацію Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укласти з ПФ «Артек» договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 0, 3131 га строком на 25 років.

Слід зазначити, що у 2024 році прокурором було подано апеляційну скаргу на рішення від 01.07.2009 по справі №21/36-09-1695, але судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

23.11.2009 РДА було видано розпорядження № 1481/А-2009 «Про затвердження ПФ «Артек» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на березі річки Дністер Білгород-Дністровського району для будівництва та експлуатації човнової станції», згідно якого ПФ «Артек» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу водного фонду площею 0,3131 га, в тому числі прибережна захисна смуга 0,3131 га, в довгострокову оренду терміном на 25 років.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2009 по справі №21/36-09-1695 було зобов`язано ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії внести відомості про земельну ділянку до АС ДЗК та зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3131 га прибережної захисної смуги за рахунок земель запасу водного фонду для будівництва та експлуатації човнової станції на березі р.Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

25.08.2010 між РДА (Орендодавець) та ПФ «Артек» (Орендар) згідно з розпорядженням від 23.11.2009 № 1481/А-2009 було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого відповідачу було передано у користування ділянку площею 0,3131 га із земель запасу водного фонду для організації човнової станції строком на 25 років.

01.10.2010 договір оренди земельної ділянки від 25.08.2010 був зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

02.10.2010 Відділом Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області було відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку загальною площею 0,3131 га з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362. Згідно відомостей з Поземельної книги земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель водного фонду, код цільового призначення: 1.10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; ділянка є відкритою без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованої 02.01.2024, слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362 надана у користування ПФ «Артек» для будівництва та експлуатації човнової станції на березі річки Дністер.

У 2013 році Українською лісовпорядною організацією було повторно розроблено для Біляївського лісництва проект організації та розвитку лісового господарства. При цьому, Одеським обласним управління лісового та мисливського господарства на основі матеріалів лісовпорядкування 2013 року було складено план лісонасаджень для Біляївського лісництва.

Листом №5/1-8/14329-15 від 20.11.2015 Міністерство екології та природних ресурсів України повідомило Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства про погодження Проектів організації та розвитку лісового господарства, зокрема, для ДП «Одеське лісове господарство».

Наказом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства №78-ОД від 29.12.2015 було затверджено матеріали базового лісовпорядкування державних підприємств лісового господарства Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, проведеного у 2013-2014 роках.

28.10.2022 Державним агентством лісових ресурсів України було видано наказ №851, яким вирішено припинити ДП «Одеське лісове господарство» шляхом реорганізації приєднання до ДП «Ліси України».

28.10.2022 Одеська обласна прокуратура звернулась до РДА з листом №15/1/1-1624вих-22, згідно якого прокуратура повідомляла про вивчення стану додержання вимог земельного та водного законодавства, в тому числі, у зв`язку з надходженням депутатського звернення народного депутата. При цьому, прокуратура, повідомляючи про встановлення фактів розташування на двох земельних ділянках тимчасових споруд, просила надати, зокрема, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362.

Листом від 14.11.2022 РДА у відповідь на звернення прокуратури надала договори оренди земельних ділянок укладені, зокрема, з ПФ «Артек», та повідомила, що у журналі реєстрації виданих документів записи щодо надання містобудівних умов та обмежень, паспортів прив`язки, зокрема, щодо ділянки 5120887400:01:001:0362 відсутні.

Листом №670 від 19.07.2023 ВО «Укрдержліспроект» у відповідь на звернення прокурора було надано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 31 Біляївського лісництва ДП «Одеський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2013 року та межами земельних ділянок за наданими координатами.

Згідно матеріалів лісовпорядкування, наданих ВО «Укрдержліспроект», земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362 знаходиться у межах 8-11 виділів 31 кварталу Біляївського лісництва ДП «Одеський лісгосп».

08.09.2023 Одеська обласна прокуратура звернулась до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) з листом №15/1/1-1518вих-23, відповідно до якого прокуратура, посилаючись на надані ВО «Укрдержліспроект» матеріали, за якими земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362 накладається на землі 31 кварталу Біляївського лісництва ДП «Одеський лісгосп», просила надати правовстановлюючі документи (матеріали лісовпорядкування) станом на 2003, 2014 роки, та на теперішній час, з долученням відповідних топографічних планів, ортофотопланів, геодезичних планів тощо. Крім того, прокуратура просила надати ґрунтовну інформацію щодо погодження Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), філією «Одеське лісове господарство» ДП «Ліси України», Біляївським лісництвом вилучення вищезазначеної земельної ділянки з державного лісового фонду.

08.09.2023 Одеська обласна прокуратура звернулась до ОДА з листом №15/1/1-150вих-23, відповідно до якого просила повідомити про вжиті ОДА заходи з метою усунення порушень та поновлення інтересів держави у зв`язку з передачею у користування ПФ «Артек» земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України».

08.09.2023 Одеська обласна прокуратура також звернулась до РДА з листом №15/1/1-1519вих-23, відповідно до якого просила повідомити про те, чи погоджувала РДА з 2009 року по теперішній час питання вилучення земельної ділянки площею 0,3131 га з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362 з державного лісового фонду. Крім того, прокуратура просила надати копії розпорядження від 23.11.2009 №1481/А-2009, проекту землеустрою та додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010 (у разі наявності).

Листом від 19.09.2023 РДА у відповідь на звернення прокуратури було надано копії розпорядження від 23.11.2009 №1481/А-2009 та договору оренди землі 25.08.2010.

Листом від 22.09.2023 ОДА у відповідь на звернення прокуратури повідомила, що інформація щодо належності ділянки до складу земель лісогосподарського призначення та її перебування у постійному користуванні ДП «Ліси України», у ОДА відсутня. Крім того, посилаючись на ненадходження інформації щодо порушення чинного законодавства, про яке вказано у листі, ОДА не заперечувала проти подачі органами прокуратури позову до суду в інтересах ОДА.

Листом №1049 від 05.12.2023 Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) було підтверджено, що ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:001:0362 накладається на землі 31 кварталу Біляївського лісництва ДП «Одеський лісгосп». При цьому, у листі вказано, що вилучення ділянки з постійного користування державного підприємства, припинення права постійного користування або добровільна відмова від них не проводилися та не надавалися Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Листом від 26.04.2024 Південним офісом ДП «Ліси України» у відповідь на запит прокурора було надано планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а саме: планшет №19, датований 1973 роком; таксаційний опис Біляївського лісництва, складений у 1983 році; план лісонасаджень Біляївського лісництва 1993 року, план організації і розвитку лісового господарства державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс» 1994 року, планшети лісовпорядкування 2003 року та 2013 року.

Вказані документи також були надані ДП «Ліси України» на виконання ухвали суду від 27.05.2024. Крім того, третьою особою було надано суду протокол другої технічної координаційної наради від 17.10.1993.

Відповідно до листа ДП «Ліси України» від 23.07.2024 інформація та документи на підтвердження факту передачі земель лісового фонду від держави (УРСР) до землекористувачів лісових господарств на території Одеської області відсутні.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).

У Рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор посилається на необхідність захисту прав держави в особі ОДА у зв`язку з перевищенням РДА наданих їй законом повноважень у зв`язку з розпорядженням земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги підстави заявленого прокурором позову, суд зазначає про наявність у прокурора права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі ОДА. В даному випадку позов пред`явлений в інтересах ОДА, тобто органу державної влади, у зв`язку з чим, судом відхиляються доводи ПФ «Артек» про пред`явлення прокурором даного позову в інтересах ДП «Ліси України», оскільки за умови надання ділянки у постійне користування у судовому порядку можуть бути захищені права як власника земельної ділянки, так і землекористувача.

Предметом заявленого прокурором позову в інтересах держави в особі ОДА є вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування розпорядження РДА від 23.11.2009 за № 1481/А-2009, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010, укладеного між відповідачами, зобов`язання ПФ «Артек» повернути земельну ділянку та скасування у Поземельній книзі окремих відомостей щодо земельної ділянки.

Натомість, відповідачі стверджують, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та була надана у користування з додержанням законодавства, чинного на момент прийняття відповідного розпорядження.

Частиною п. 1 ст. 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами. Юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 2, ст. 80 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на дату прийняття РДА розпорядження від 23.11.2009 № 1481/А-2009) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України).

В силу приписів ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

За змістом п. «в» ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

В силу приписів п. «б» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0, 3131 га знаходиться за межами населеного пункту на березі р. Дністер. Таким чином, в силу приписів ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження такою ділянкою могли бути віднесені до компетенції РДА за умови, що ділянка віднесена до земель водного фонду, або до компетенції ОДА за умови, що ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на дату прийняття РДА розпорядження від 23.11.2009 № 1481/А-2009) з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів можна встановити, що земельна ділянка площею 0, 3131 га, яка була надана ПФ «Артек» в оренду, розташована безпосередньо на березі р. Дністер та відділяє річку від автомобільної дороги. Таким чином, виходячи зі змісту приписів ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вказана ділянка віднесена до земель водного фонду та є частиною прибережної захисної смуги, встановленої навколо річки.

Проте, за твердженням прокурора, підстави для віднесення вказаної ділянки до земель водного фонду відсутні, оскільки спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування лісогосподарського підприємства, а, отже, розпоряджатись такою ділянкою може виключно ОДА за погодженням з постійним лісокористувачем.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 56 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

В силу приписів п. «а» ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Згідно з вимогами ст. 5 Лісового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на дату прийняття РДА розпорядження від 23.11.2009 № 1481/А-2009) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що до земель лісогосподарського призначення належать як лісові землі, так і нелісові землі, які надані для потреб лісового господарства. При цьому, використання нелісових земель, наприклад, прибережних захисних смуг, має здійснюватися із дотриманням особливостей, які встановлені для такої категорії земель.

Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За змістом ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на підтвердження передачі земельної ділянки уздовж р. Дністер у постійне користування лісогосподарського підприємства, в даному випадку ДП «Ліси України», або осіб, правонаступником яких є третя особа, в матеріалах справи відсутній.

У поданій до суду позовній заяві прокурор стверджує, що обставина передачі ділянки у постійне користування ДП «Ліси України» згідно з вимогами п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» від 08.02.2006 № 3404-IV) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Слід зазначити, що п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України був викладений у нових редакціях згідно із Законами №340-IX від 05.12.2019; № 1423-IX від 28.04.2021; № 2321-IX від 20.06.2022.

При наданні оцінки доводам прокурора щодо перебування ділянки у постійному користуванні ДП «Ліси України» господарський суд вважає за необхідне керуватись поточною редакцією вказаного пункту, оскільки вказані обставини мають бути оцінені судом із урахуванням поточної редакції Лісового кодексу України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Враховуючи вищевикладені приписи Лісового кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що законодавцем було передбачено виняток із загального правила, за яким право постійного користування має бути підтверджено державним актом. З огляду на викладене судом відхиляються доводи відповідачів про неможливість підтвердження права постійного користування землею за відсутності державного акта, виданого уповноваженим державним органом.

Таким чином, для підтвердження обставин надання ДП «Ліси України» або особам, правонаступником яких є третя особа, у постійне користування земельної ділянки лісогосподарського призначення до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто до 01.01.2002, прокурор має надати планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

При цьому, суд зазначає, що право постійного користування землею лісогосподарського призначення, надане після 01.01.2002, в обов`язковому порядку має бути підтверджене державним актом.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що лише планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, складені до 01.01.2002, можуть підтверджувати обставину передачі ділянки у постійне користування, а, отже, у суду відсутні правові підстави для врахування наданих прокурором матеріалів лісовпорядкування, які були складені у 2003 та 2013 роках, як і будь-які інші документи, які стосуються діяльності Біляївського лісництва, складені після 01.01.2002.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з пунктом 2 ст. 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Таким чином, земельна ділянка лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, а, отже, суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України в поточній редакції).

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України (в поточній редакції) охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є їх обов`язкове використання з метою ведення лісового господарства.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 ст. 46 Лісового кодексу України в поточній редакції).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 93 Лісового кодексу України (в редакцій чинній до 01.01.2002) лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Під час лісовпорядкування здійснюються, зокрема, визначення меж і внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів.

Згідно зі ст. 93 Лісового кодексу України (в редакцій чинній до 01.01.2002) у матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства. Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Слід зазначити, що вказана вище редакція ст. 93 Лісового кодексу України була чинною з дати прийняття Кодексу, тобто з 1994 року, до 2006 року, коли Лісовий кодекс України був викладений у новій редакції.

Верховним Судом України у постанові від 24.12.2014 по справі № 6-212цс14 було зазначено, що перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що на підтвердження передачі спірної ділянки у постійне користування лісогосподарського призначення суду необхідно надати планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, складені до 01.01.2002 та затверджені у порядку ст. 94 Лісового кодексу України, або лісовпорядкувальні планшети, які складались відповідно до законодавства, яке діяло раніше.

В матеріалах справи наявна копія планшету №19 лісовпорядкування 1973 року, який був наданий прокурором, а також ДП «Ліси України» на виконання ухвали суду від 27.05.2024 про витребування доказів. Проте, зі змісту вказаного планшету неможливо встановити обставину включення прибережної захисної смуги, яка відділяє р. Дністер від автомобільної дороги, до складу земель лісогосподарського призначення. При цьому, будь-які інші планшети лісовпорядкування, які мали складатись з 1973 року до 2002 року, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні таксаційний опис Біляївського лісництва, складений 1983 року, план лісонасаджень Біляївського лісництва 1993 року, план організації і розвитку лісового господарства державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс» 1994 року.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (п. 6.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

Проте, виходячи зі змісту п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, який визначає, що саме планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть підтверджувати право постійного користування земельної ділянкою лісогосподарськими підприємствами, господарський суд доходить висновку, що будь-які інші документи, які стосуються діяльності Біляївського лісництва, не можуть підтверджувати обставину надання прибережної захисної смуги у постійне користування лісогосподарському підприємству.

Крім того, суд зазначає, що у позовній заяві прокурор з посиланням на лист ВО «Укрдержліспроект» від 19.07.2023 №670 стверджує, що спірна земельна ділянка розташована у 31 кварталі Біляївського лісництва. При цьому, у клопотанні про залучення доказів ДП «Ліси України» підтверджує вказану обставину, але разом з тим надає плани лісонасаджень, таксаційний опис, які були складені до 2002 року, щодо 30 кварталу Біляївського лісництва.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором обставин віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Наведене, з урахуванням пріоритетності норм Земельного кодексу України перед нормами Лісового кодексу, дозволяє суду дійти висновку про виникнення спору між сторонами по справі саме щодо земельної ділянки водного фонду.

Приписами п. «б» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття РДА розпорядження від 23.11.2009 № 1481/А-2009) районним державним адміністраціям було надано повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів для ведення водного господарства.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ. Вказаним законом було доповнено розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій. Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З викладених обставин, господарський суд, враховуючи відсутність допустимих доказів на підтвердження надання прибережної захисної смуги вздовж р.Дністер у постійне користування лісогосподарському підприємству, тобто ДП «Ліси України» або особам, правонаступником яких може бути третя особа, доходить висновку про перехід земельної ділянки водного фонду у комунальну власність в силу вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Перехід спірної земельної ділянки у комунальну власність дозволяє господарському суду дійти висновку про пред`явлення даного позову особою, права якої не порушені, оскільки ОДА може вимагати відновлення порушених прав лише на земельну ділянку державної власності.

Наведене у своїй сукупності дозволяє суду зробити висновок про необхідність відмови у задоволенні заявленого прокурором в інтересах ОДА позову до РДА, ПФ «Артек» про визнання недійсним та скасування розпорядження РДА від 23.11.2009 за № 1481/А-2009, визнання недійсним договору оренди від 25.08.2010, повернення земельної ділянки та скасування запису у Поземельній книзі.

Враховуючи відмову суду у задоволення заявленого прокурором позову з вищенаведених мотивів, підстави для надання оцінки іншим доводам сторін, а також клопотанням РДА, ПФ «Артек» про застосування інституту позовної давності відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого заступником керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, приватної фірми «Артек», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, позову про визнання недійсним та скасування розпорядження РДА від 23.11.2009 за № 1481/А-2009, визнання недійсним договору оренди від 25.08.2010, повернення земельної ділянки та скасування запису у Поземельній книзі.

Судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, покладаються на прокурора відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року.

Суддя С.П. Желєзна