Ухвала

від 21.10.2024 по справі 916/1704/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд заяви

"21" жовтня 2024 р.Справа № 916/1704/16Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали справи

за заявою кредитора: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко"

до боржника: Дочірнього підприємства "Маккенлі" (65012, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, кв. 315; код ЄДРПОУ 31976757)

про визнання банкрутом

у відкритому судовому засіданні

представники сторін та учасників:

від кредиторів: не з`явилися;

ліквідатор банкрута: не з`явився.

Встановив

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2016р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Маккенлі", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сніткіну І.А.

Ухвалою попереднього засідання від 06.09.2016р. затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів, до якого увійшли наступні кредитори ПАТ АБ "Порто-Франко", ОСОБА_1 , ТОВ "Юридична компанія "Сфера безпеки бізнесу", ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2017р. припинено процедуру розпорядження майном ДП "Маккенлі", введено процедуру санації, керуючим санацією призначено Приміча Д.В., розпорядника майна арбітражного керуючого Сніткіну І. А. залишено продовжувати виконувати свої обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. затверджено план санації боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2018р. визнано вимоги ОСОБА_2 до боржника ДП "Маккенлі".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2019р. затверджено зміни до плану санації боржника ДП "Маккенлі".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2020р. затверджено зміни до плану санації ДП "Маккенлі", погоджені комітетом кредиторів згідно до протоколу від 21.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2021р. затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами та боржником ДП "Маккенлі", за участю інвестора ТОВ "Поіск"; провадження у справі про банкрутство ДП "Маккенлі"- закрито.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021р. апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області задоволено частково; ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2021р. у справі № 916/1704/16 скасовано; справу № 916/1704/16 повернуто до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2022р. справу прийнято до свого провадження суддею Грабован Л.І.

Постановою Господарського суду Одеської області від 26.10.2022р. визнано банкрутом ДП "Маккенлі"; відкрито відносно ДП "Маккенлі" ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 26.10.2023р.; ліквідатором ДП "Маккенлі" призначено арбітражного керуючого Коваленко І.А.

Кредитор ОСОБА_1 звернувся із заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» 24.09.2024р. (вх. №34844/24 від 24.09.2024р.), про закриття провадження у справі №916/1704/16 в частині його кредиторських вимог до ДП "Маккенлі" в сумі 88 199, 07 грн. - основний борг та 2756 грн. - судовий збір; виключити з реєстру вимог кредиторів ДП "Маккенлі" кредиторські вимоги ОСОБА_1 сумі 88 199, 07 грн. - основний борг та 2756 грн. - судовий збір; зобов`язати ліквідатора ДП "Маккенлі" арбітражного керуючого Коваленко І.А. внести відповідні зміни до реєстру вимого кредиторів ДП «Маккенлі»; здійснення розгляду даної заяви за його відсутності або його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно ст.14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу.

Учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами (ст. 42 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитись від позову на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Ст. 605 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення (анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу.

При цьому діями носія цивільного права, які свідчать про відмову від власного права, має визнаватися заява про це та інші дії, які свідчать про таку відмову. Іншими діями може бути поведінка особи за умови, якщо це не суперечить природі відповідного майнового права.

Зокрема, відмова від зобов`язального майнового права (тобто, від права вимоги кредитора), яка практично ідентична прощенню боргу, має охоплюватися положеннями ЦК України про припинення зобов`язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 4 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку ст. 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023р. по справі №5002-17/1718-2011).

Згідно ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, а саме: веде реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до ч. ст. 3 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

П. 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5, встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими здійснюється відповідно до положень КУзПБ з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №5/58.

Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 № 594/5.

Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

У разі коли стали відомі обставини, які впливають на розмір вимог кредиторів, після його затвердження судом у попередньому засіданні, ліквідатор зобов`язаний самостійно внести відповідні зміни до реєстру, про що повідомити комітет кредиторів та суд, в провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство з метою здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого.

Наведене узгоджується з правовими висновкам щодо формування реєстру вимог кредиторів (внесення змін), викладеними у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17.

Отже, функція внесення змін до реєстру вимог кредиторів покладена на арбітражного керуючого, а не на суд.

Судом встановлено, що ухвалою попереднього засідання від 06.09.2016р. затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги ОСОБА_1 із сумою визнаних вимог 88 199, 07 грн. - четверта черга, 2756 грн. - перша.

Тобто, кредитор відмовляється від кредиторських вимог, які визнані ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2016р.; відмова від кредиторських вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-591/11).

Таким чином заява ОСОБА_1 , яка сформована в системі «Електронний суд» 24.09.2024р. (вх. №34844/24 від 24.09.2024р.), в частині закриття провадження у справі щодо кредиторських вимог підлягає задоволенню; в частині виключення з реєстру вимог кредиторів суд відмовляє, оскільки відповідні зміни до реєстру ліквідатор вносить самостійно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання ліквідатора ДП "Маккенлі" арбітражного керуючого Коваленко І.А. внести відповідні зміни до реєстру вимого кредиторів ДП "Маккенлі".

Керуючись ст.ст. 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 , яка сформована в системі «Електронний суд» 24.09.2024р. (вх. №34844/24 від 24.09.2024р.).

2.Закрити провадження у справі №916/1704/16 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Маккенлі" ( 65012, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, кв. 315 ; код ЄДРПОУ 31976757) в сумі 88 199, 07 грн. - основний борг та 2756 грн. - судовий збір.

3.Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка сформована в системі «Електронний суд» 24.09.2024р. (вх. №34844/24 від 24.09.2024р.), в частині виключення з реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Маккенлі".

4.Зобов`язати ліквідатора Дочірнього підприємства "Маккенлі" арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну внести відповідні зміни до реєстру вимого кредиторів Дочірнього підприємства "Маккенлі".

Ухвала набирає законної сили 21 жовтня 2024р. та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повну ухвалу складено та підписано 23 жовтня 2024р.

Копію ухвали надіслати на електронну адресу: арбітражного керуючого Коваленко І.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя Л.І. Грабован