Рішення

від 15.10.2024 по справі 916/2112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа № 916/2112/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Портспецоснащення (67820, Одеська обл., Одеський р-н, с. Прилиманське, вул. Центральна, № 111Г, код ЄДРПОУ 35067053),

про стягнення 504444,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Марченко Д.В., самопредставництво;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Портспецоснащення про стягнення заборгованості в розмірі 504444,85 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 662-О про спільну діяльність від 16.10.2007.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 справу № 916/2112/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (вх. № 2165/24 від 13.05.2024) залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2112/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.06.2024 р. об 11:50 год. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.

Ухвалою суду від 25.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/2112/24. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/2112/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2024 об 11:50 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання призначене на 10.09.2024 об 11:50 год.

10 вересня 2024 року судове засідання не відбулось, у зв`язку відсутністю Інтернет з`єднання в Господарському суді Одеської області, а також не працювала підсистема "Відеокнференцзв`язок" (ВКЗ).

Ухвалою суду від 10.09.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.10.2024 об 11:30 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання призначене на 15.10.2024 об 11:30 год.

Представник відповідача у судове засідання 15.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "за закінченням терміну зберігання".

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом, також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від відповідача у справі, в яких він би заперечував проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 15.10.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представника позивача про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 16.10.2007 року між державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» на цей час державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (надалі ДП «МТП «Чорноморськ», позивач або порт) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Портспецоснащення» (надалі ТОВ «Портспецоснащення», відповідач або підприємство) був укладений договір № 662-О Про спільну діяльність (Договір простого товариства) (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору учасники за цим Договором, з метою отримання прибутку, зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції.

Учасники здійснюють спільну діяльність за цим Договором на території, визначеній в Додатку № 3 до цього Договору та на інших територіях (п. 1.3. Договору).

Згідно умов п. 2.1. Договору склад, грошова оцінка майна та інша інформація про вклад Порту та вклад ТОВ «Портспецоснащення» визначені в Додатку №1 (вклад Порту) і Додатку №2 (вклад Підприємства) відповідно, що є невід`ємними частинами цього Договору. Графік внесення вкладів визначено у Додатку №4 (графік внесення вкладу Підприємства в спільну діяльність).

Співвідношення часток Учасників спільної діяльності за договором складає:

Порт 50 %;

Підприємство 50 %.

Співвідношення часток може бути змінено шляхом укладення відповідної додаткової угоди між учасниками в порядку, встановленим цим договором. При цьому, частка порту не може бути менша 50 % (п. 2.3. Договору).

Відповідно до умов абз. 3 п. 2.4 Договору для здійснення спільної діяльності за даним Договором ТОВ «Портспецоснащення», як учаснику, уповноваженому на ведення загальних справ, на термін дії даного договору Порт передає в тимчасове володіння і користування (без права розпорядження) майно, яке знаходиться на території здійснення спільної діяльності (Додаток № 3), перелік якого приведений у Додатку № 1.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору ведення спільних справ Учасників на весь термін дії Договору доручається Підприємству (з урахуванням п. 3.8. цього Договору).

Відповідно до умов п. 3.7. Договору Підприємство, відповідно до чинного законодавства України, веде окремий бухгалтерський, податковий та статистичний облік результатів спільної діяльності, а також складає та подає відповідну звітність.

Відповідно до умов п. 4.2.19 Договору обов`язком Відповідача, зокрема, є: Забезпечити граничну мінімальну суму прибутку Порту від спільної діяльності за звітній рік у розмірі 30000 грн за 2008 рік і по 100000, 00 грн за кожний наступний рік, починаючи з підсумків за 2009 рік. У випадках, коли прибуток, фактично отриманий за результатами спільної діяльності учасників за договором за календарний рік, є нижчим, ніж належна Порту мінімальна сума прибутку, Підприємство відшкодовує Порту різницю між належною мінімальною сумою прибутку та фактичною часткою Порту в отриманому прибутку за рахунок власних коштів.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору прибуток від спільної діяльності учасників за цим Договором розраховується в порядку, передбаченому чинним законодавством України, і визначається після відшкодування з доходу, отриманого за результатами спільної діяльності за звітний період , витрат, понесених при здійсненні спільної діяльності. Розподіл прибутку від спільної діяльності між учасниками здійснюється після сплати податку на прибуток відповідно до звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, або іншого документу, визначеного податковим органом за звітний квартал.

Підприємство визначає результати спільної діяльності за звітний квартал. Загальний прибуток від спільної діяльності учасників за даним Договором розподіляється між ними пропорційно вартості фактично здійснених внесків відповідно до умов Договору станом на останній день кварталу передуючого звітному (п. 5.2. Договору).

Відповідно до умов п. 5.3. Договору прибуток перераховується Підприємством на рахунок Порту не пізніше 10-ти календарних днів після подачі звітності до податкового органу за кожний звітній квартал, виходячи з фактичної суми прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності та розрахованого згідно п. 5.1. Договору. Підприємство нараховує, утримує і перераховує в бюджет податок на прибуток від спільної діяльності, а також інші податки і платежі, відповідно до чинного законодавства України. Надає Порту за кожен квартал наростаючим підсумком, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, баланс за формою №1, Звіт про фінансові результати за формою №2, а податкову звітність протягом 5-ти календарних днів після подачі звітності до податкового органу за кожний звітний квартал (п. 5.4. Договору).

Строк дії цього Договору складає 15 років від дати його укладення (п. 12.2. Договору).

Відповідно до умов п. 12.3 закінчення строку дії цього договору не звільняє учасників від відповідальності за порушення його умов, що мало місце під час дії цього договору.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору не надав Звіти про нарахування та розподіл прибутку між його учасниками за 2020 рік, та за 1 квартал 2021 року з додатками (довідка про виробничо-економічну діяльність за 2020 рік та 1 квартал 2021 року; баланс та звіт про фінансові результати за 2020 рік та за 1 квартал 2021 року.

Станом на момент закінчення строку дії Договору, з боку ТОВ Портспецоснащення існує заборгованість з виплати частини прибутку за результатами спільної діяльності, в тому числі мінімально-гарантованого прибутку ДП «МТП «Чорноморськ» у розмірі 504444,85 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо погашення існуючої заборгованості, а також надання звітності (лист від 17.05.2021 № 537/07.2-13, лист від 20.10.2020 № 486/12.5-20) (т.1, а.с. 39-42).

Незважаючи на запити позивача стосовно надання звітності та погашення заборгованості відповідачем так і не було надано Звіти про нарахування та розподіл прибутку між його учасниками за 2020 рік, та за 1 квартал 2021 року з додатками (довідка про виробничо-економічну діяльність за 2020 рік та 1 квартал 2021 року; баланс та звіт про фінансові результати за 2020 рік та за 1 квартал 2021 року.

Заборгованість у розмірі 504444, 85 грн відповідачем сплачена не була.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ Портспецоснащення 504444,85 грн, з яких: 485245,56 грн мінімально гарантований прибуток порту та 19199,29 грн в частині прибутку за результатами спільної діяльності (згідно довідки за Договором № 662-о від 16.10.2007 з ТОВ «Портспецоснащення» про результати спільної діяльності, нарахувань мінімально-гарантованої суми прибутку, розрахунків та дебіторської заборгованості станом на 31.01.2023).

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ підлягають задоволенню, з таких підстав.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними; обов`язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Відповідно до ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором про спільну діяльність, полягає у об`єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору № 662-О Про спільну діяльність від 16.10.2007, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором про спільну діяльність.

Метою спільної діяльності за зазначеним договором було отримання прибутку, зобов`язання спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції.

Суд зазначає, що умовами п. 5.1. Договору встановлено, що прибуток від спільної діяльності учасників за цим Договором розраховується в порядку, передбаченому чинним законодавством України, і визначається після відшкодування з доходу, отриманого за результатами спільної діяльності за звітний період, витрат, понесених при здійсненні спільної діяльності. Розподіл прибутку від спільної діяльності між учасниками здійснюється після сплати податку на прибуток відповідно до звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, або іншого документу, визначеного податковим органом за звітний квартал.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідачем не було надано позивачу Звіти про нарахування та розподіл прибутку між його учасниками за 2020 рік, та за 1 квартал 2021 року з додатками (довідка про виробничо-економічну діяльність за 2020 рік та 1 квартал 2021 року; баланс та звіт про фінансові результати за 2020 рік та за 1 квартал 2021 року).

З урахуванням ненадання Звітів про нарахування та розподіл прибутку між його учасниками, у відповідача утворилась заборгованість з виплати позивачу прибутку від спільної діяльності у розмірі 504444,85 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд звертає увагу, що дії сторін Договору мають ґрунтуватись на засадах добросовісності, справедливості та розумності, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею власних обов`язків, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд висновує, що дії та поведінка відповідача, які стосуються дотримання взятих на себе зобов`язань за Договором, вказують на недотримання ним цих принципів.

Відповідачем під час розгляду справи не заперечувалась заборгованість за Договором про спільну діяльність № 662-о від 16.10.2007.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем боргу по Договору про спільну діяльність, суд вважає, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення з відповідача 504444,85 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Портспецоснащення (67820, Одеська обл., Одеський р-н, с. Прилиманське, вул. Центральна, № 111Г, код ЄДРПОУ 35067053) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) суму боргу у розмірі 504444,85 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7566,67 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 23 жовтня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.