Рішення

від 22.10.2024 по справі 918/658/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р.м. РівнеСправа № 918/658/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК"

до відповідача: Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради

про: cтягнення 210 076,65 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: О.Зань

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради про cтягнення 767 726,24 грн, з яких: 752 630,02 грн боргу, 7 987,77 грн інфляційних втрат, 7 108,45 грн річних.

Ухвалою суду від 11 липня 2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року підготовче засідання відкладено на 3 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 3 вересня 2024 року підготовче засідання відкладено на 24 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року позивачу повернуто його заяву про збільшення позовних вимог, зарито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 8 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 8 жовтня 2024 року закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" до Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради у частині вимог про стягнення в сумі 557 649,59 грн основної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 8 жовтня 2024 року позов задоволено, вирішено стягнути з Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" 194 980,43 грн заборгованості, 7 987,77 грн інфляційних втрат, 7 108,45 грн процентів річних та 2 520,92 грн судового збору.

10 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з відповідача 25 403,06 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 22 жовтня 2024 року.

18 жовтня 2024 року відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 3 500,00 грн.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 8 жовтня 2024 року, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 10 жовтня 2024 року, а тому суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду заяви про розподіл судових витрат по суті.

Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги №17/04 від 17 квітня 2024 року, акт виконаних робіт №1 від 10 жовтня 2024 року, ордер від 05 липня 2024 року.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги №17/04 від 17 квітня 2024 року, який укладений між ТОВ "ЗЕ.ТЕК" та адвокатом Марковичем Юрієм Володимировичем, предметом даного договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту, щодо захисту його майнових та немайнових прав та інтересів в усіх державних органах, в органах місцевого самоврядування, установах, підприємствах, товариствах, об`єднаннях та організаціях незалежно від їх форми власності, страхових компаніях, торгівельних центрах, господарських товариствах, у т.ч. у відносинах з фізичними особами, експертних організаціях, БТІ, нотаріальних органах, органах прокуратури, дізнання, досудового слідства, в місцевих, апеляційних судах загальної юрисдикції, спеціалізованих судах всіх інстанцій, вищих спеціалізованих судах. Верховному суді.

Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; складення договорів, локальних, установчих та організаційно-правових документів; ведення претензійної роботи; складання процесуальних документів (заяв по суті спору, заяв з процесуальних питань); інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору; представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

Згідно з умовами пунктів 2.3.-2.7., гонорар це винагорода виконавця за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Гонорар складається з суми вартості послуг, наданих виконавцем при надання правової допомоги у наступних формах, визначених п. 1.2. договору.

За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а договір виконаним у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку замовник не заявить письмові вмотивовані заперечення

Розмір гонорару виконавця за надання послуг у формах визначених в підпунктах 1-5 пункту 1.2 договору визначається виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 2 000,00 гривень за одну годину роботи.

Вартість послуг виконавця за надання послуг у формі визначеній в підпункті 6 пункту 1.2 договору за представництво інтересів клієнта адвокатом при розгляді справи в судах всіх інстанцій за участь у кожному судовому засіданні та при розгляді справи становить 2 500,00 гривень.

Сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для замовника прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару-успіху" становить 4% (чотири відсотка) від ціни позову.

Клієнт сплачує виконавцю гонорар після отримання послуг правничої допомоги та підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), якщо актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) чи додатковою угодою до цього договору не передбачений інший строк.

Згідно з умовами пункту 2.12. договору, факт наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із актом виконаних робіт №1 від 10 жовтня 2024 року, сторонами погоджено обсяг наданих послуг та її вартість, що становить 25 403,06 грн.

До вказаних витрат входять:

1. Складання, оформлення та подання позовної заяви до Господарського суду Рівненської області про стягнення заборгованості з Комунального підприємства "Квасилівтеплоененрго" Рівненської міської ради, розрахунок розміру завданих збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики, що регулює спірні відносини, формування правової позиції захисту порушених прав (10 000,00 грн).

2. Складання, оформлення та подання до Господарського суду Рівненської області заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині заборгованості інфляційних втрат та 3% річних по справі №918/658/24 (2 000,00 грн).

4. Представництво інтересів клієнта в підготовчому судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області 23.07.2024 р. у справі №918/658/24 (2 500,00 грн).

5. Представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області 08.10.2024 р. у справі №918/658/24 при розгляді справи по суті спору (2 500,00 грн).

11. "Гонорар успіху" (8 403,06 грн).

Також пунктом 4 акту погоджено, що вартість наданих послуг сплачується протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином суд констатує, що позивачем надано докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 25 403,06 грн.

Разом з тим, 18 жовтня 2024 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Вказане клопотання аргументоване тим, що позивачем не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що всі судові витрати були неминучими, а справа є складною. Послуга з складання, оформлення та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості, розрахунок розміру завданих збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики охоплюються послугами та діями, щодо підготовки та написання позовної заяви. Усі ці послуги є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги, що впливає на визначення розміру гонорару у даній судовій справі.

Відповідач вважає, що даний спір про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та відсотків річних не відноситься до категорії складних, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства чи опрацюванню великого обсягу документів, а судова практика є сталою. У позивача вже є відповідні напрацювання в аналогічних справах про стягнення заборгованості за надані послуги з інших споживачів, оскільки спір у даній справі є типовим.

Послуга із представництва інтересів клієнта в підготовчому судовому засіданні 23.07.2024 року не надавалась, оскільки згідно ухвали Господарського суду Рівненської області від 23 липня 2024 року, представником від позивача у підготовчому судовому засіданні був: І.Святина.

Щодо твердження про те, що послуга із представництва інтересів клієнта в підготовчому судовому засіданні 23.07.2024 року не надавалась, оскільки згідно ухвали Господарського суду Рівненської області від 23 липня 2024 року, представником від позивача у підготовчому судовому засіданні був І.Святина, суд відзначає, що при виготовленні вказаної ухвали судом було допущено описку, та помилково зазначено представником позивача І.Святину, тоді як участь у судовому засіданні від позивача приймав адвокат Юрій Маркович.

Разом з тим, суд відзначає, що виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На думку суду цей спір про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та відсотків річних не відноситься до категорії складних.

На переконання суду, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів.

Окрім того, як зазначив суд у рішенні відповідач частково оплатив основний борг.

Дослідивши опис наданих послуг суд не знаходить підстав повного покладення на відповідача витрат щодо зазначених у акті наданих послуг:

- здійснення розрахунку розміру завданих збитків, оскільки таких вимог позовна заява не містить;

- аналізу судової практики, що регулює спірні правовідносини, оскільки даний спір не відноситься до категорії складних та, на переконання суду, стягнення заборгованості за договором постачання, інфляційних втрат та відсотків річних не потребує дослідження значного обсягу судової практики, а у позові відсутні будь-які посилання на судову практику;

- складання, оформлення та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки така заява була повернута заявнику.

Щодо обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмету спору та їх завищення щодо іншої сторони спору суд відзначає, що такий спір про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії є типовим спором, що не потребує залучення значних ресурсів для здійснення представництва та надання послуг із правового захисту.

Витрати на участь в судовому засіданні не були неминучими, оскільки відповідач не заперечував позовні вимоги, а явка у засідання представників сторін не визнавалася судом обов`язковою. Крім того, представник позивача не був позбавлений можливості брати участь у засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку, зокрема з власного робочого місця, що значно б знизило витрати часових та інших ресурсів для представника позивача.

Також суд зауважує, що вартість послуг з представництва у двох засіданнях, у яких був присутній представник позивача, становить 5 000,00 грн (2*2 500,00 грн). А проте суд зауважує, що засідання на якому було розглянуто спір по суті (09.10.2024) тривало не довше 40 хвилин, а підготовче засідання на якому був присутній представник позивача (23.07.2024) тривало не довше 10 хв.

За таких обставин суд вважає, що вартість послуг з представництва у судових засіданнях вказана позивачем, у порівнянні з реальними витратами часових та інших ресурсів на представництво інтересів позивача, не у повній мірі відповідає принципу пропорційності судових витрат.

Погодження стороною у справі та адвокатом додаткових витрат у формі "гонорару успіху" окрім фактичних витрат які понесені та які обумовлені договором (складання та оформлення позову, участь у судових засіданнях тощо), на переконання суду, відноситься до сфери розсуду адвоката та клієнта. Разом з тим, такий додатковий "гонорар успіху", погоджений сторонами договору про юридичні послуги, може перевищити розумні розміри витрат на правову допомогу.

Додатковий "гонорар успіху" не може відноситись до неминучих витрат з представництва, що також свідчить про неспівмірність заявлених витрат. А тому суд робить висновок, що заявлена відповідачем сума судових витрат є непропорційною до предмету спору та витрат понесених іншою стороною.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору та ціни позову; важливості та значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 8 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Решту витрат суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт.Квасилів, вул. Молодіжна 14, ідентифікаційний код 30547471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" (01001, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена 34, ідентифікаційний код 44317705) 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" (01001, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена 34, ідентифікаційний код 44317705)

Відповідач (Боржник): Комунальне підприємство "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт.Квасилів, вул. Молодіжна 14, ідентифікаційний код 30547471).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР