Рішення

від 17.10.2024 по справі 925/570/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м.Черкаси Справа № 925/570/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого: судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Буднік А.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск,1 (поштова адреса: м.Миколаїв, вул.Фалєєвська,9-Б)

до відповідачів: 1) Чигиринської міської ради, м.Чигирин, вул.Богдана Хмельницького,26;

2) фізичної особи-підприємця Дона Вадима Володимировича, АДРЕСА_1

про визнання недійсними договору оренди землі; визнання права володіння і користування земельними ділянками,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Дмитрієва Т.В. - адвокат - за ордером - в режимі ВКЗ;

від відповідача (рада): Постригань С.Г. - самопредставництво;

від відповідача (ФОП): Дон В.В. - підприємець, особисто, особа встановлена.

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до відповідачів: Чигиринської міської ради та фізичної особи-підприємця Дона Вадима Володимировича, з вимогами (з урахуванням заяви позивача про уточнення вимог (вх.суду №8963/24 від 03.06.2024, том 1 а.с.105-107):

1) визнати недійсним договір оренди землі від 19.12.2023, укладений між Чигиринською міською радою та фізичною особою-підприємцем Доном Вадимом Володимировичем, відповідно до якого останньому строком на 10 років з 19.12.2023 до 19.12.2033, але не довше ніж до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою та державної реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передані в користування земельні ділянки, а саме:

земельну ділянку площею 2,386 га, кадастровий номер 7125481200:01:000:0259, яка розташована на території Чигиринської міської ради (колишньої Галаганівської сільської ради) Черкаської області, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2024, номер запису про інше речове право 53306394 (спеціальний розділ);

земельну ділянку площею 2,7648 га, кадастровий номер 7125485500:01:000:0327, яка розташована на території Чигиринської міської ради (колишньої Стецівської сільської ради) Черкаської області, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2024, номер запису про інше речове право 53307742 (спеціальний розділ);

земельну ділянку площею 1,8509 га, кадастровий номер 7125485500:01:000:0633, яка розташована на території Чигиринської міської ради (колишньої Стецівської сільської ради) Черкаської області, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2024, номер запису про інше речове право 53307523 (спеціальний розділ).

2) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" право володіння та користування земельними ділянками:

площею 2,386 га, кадастровий номер 7125481200:01:000:0259, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради (колишньої Галаганівської сільської ради) Черкаської області, які виникли на підставі договору оренди землі від 25.03.2010, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон";

площею 2,7648 га, кадастровий номер 7125485500:01:000:0327, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради (колишньої Стецівської сільської ради) Черкаської області, які виникли на підставі договору оренди землі від 29.03.2010, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон";

площею 1,8509 га, кадастровий номер 7125485500:01:000:0633, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради (колишньої Стецівської сільської ради) Черкаської області, які виникли на підставі договору оренди землі від 21.03.2010, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон".

3) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" понесені судові витрати в розмірі 18168,00 грн.

В справу надійшли документи від учасників:

29.05.2024 за вх.суду №8720/24 відзив на позов. Відповідач-1 (Чигиринська міська рада) вимоги заперечив та просить в позові відмовити. Подано копію договору оренди землі з відповідачем-2 з доказами направлення відзиву на адреси учасників;

03.06.2024 за вх.суду №8962/24 відповідь позивача на відзив - з доказами направлення учасникам.

03.06.2024 за вх.суду №8963/24 заява позивача про уточнення позовних вимог в частині ідентифікації трьох орендованих спірних ділянок по площі та кадастрових номерах - з доказами направлення заяви учасникам;

Представник відповідача-1 09.07.2024 надав письмові заперечення як реагування на відповідь позивача на відзив та на заяву позивача про уточнення вимог - вх.суду №10959/24 від 09.07.2024 - з доказами направлення учасникам;

23.07.2024 за вх.суду №11672/24 відзив відповідача-2 на позов. Відповідач вимоги заперечує. Вказує на відсутність у позивача порушеного права. Надав документи про компенсацію позивачеві понесених витрат на обробіток спірних земельних ділянок. Надав копію договору оренди землі з відповідачем-1 та реєстрацію прав оренди в Державному реєстрі прав. Примірник відзиву направлено учасникам справи;

26.08.2024 за вх.суду №13257/24 відповідь позивача на відзив відповідача-2 - з доказами направлення учасникам;

23.07.2024 за вх.суду №11718/24 клопотання відповідача-1 про витребування від Головного управління ДПС у Черкаській області належно завірених копій податкових декларації позивача по внесенню плати за землю:

ділянка 1,8509 га кадастровий номер 7125485500:01:000:0633, що належала гр. ОСОБА_3 ;

ділянка 2,386 га кадастровий номер 7125481200:01:000:0259, що належала гр. ОСОБА_1 ;

ділянка 2,7648 га кадастровий номер 7125485500:01:000:0327, що належала гр. ОСОБА_2 - за період 2020-2024 років. Клопотання мотивоване неможливістю отримання документів від ДПС у зв`язку з їх відмовою.

26.08.2024 за вх.суду №13254/24 додаткові пояснення позивача з пакетом документів податкової звітності за використання спірних земель та нарахування і внесення плати за період 2020-2024 роки - з доказами направлення відповідачеві-1.

Проведення підготовчого засідання 05.06.2024 відкладено на 24.06.2024.

24.06.2024 проведення підготовчого засідання відкладено на 09.07.2024.

09.07.2024 проведення підготовчого засідання відкладено на 22.07.2024.

22.07.2024 оголошена перерва в засіданні до 12.09.2024.

В підготовчому засіданні 12.09.2024 оголошено масовану повітряну тривогу на території України. Позивач не вважає за можливе продовжувати розгляд справи за відсутності представників відповідачів. Проведення підготовчого засідання відкладено на 19.09.2024.

19.09.2024 підготовче провадження закрито і справу призначено в судовий розгляд на 17.10.2024.

У судовому засіданні:

Позивач наполягає на задоволенні вимог та вважає порушеним своє переважне право на продовження орендних відносин по оплатному використанню спірних земельних ділянок приватної власності, власники яких померли, але спадкоємця не вступили в права володіння спадщиною (не відумерла спадщина) на території Чигиринської ОТГ. Вважає протиправною відмову відповідача-1 в укладенні договору на користування земельними ділянками приватної власності, спадщина по яких не оформлена.

Відповідач-1 вказує, що міська рада перевірила наявність обтяжень в Державних реєстрах прав на нерухоме майно стосовно прав на спірні земельні ділянки і переконалась, що три спірні земельні ділянки приватної власності за межами села вільні від прав третіх осіб. Оскільки спадщина на спірне майно не була оформлена, міська рада передала ці земельні ділянки в оплатне користування ФОП Дону В.В. з підписанням відповідного договору оренди землі, з застереженням про можливість оформлення спадщини.

Відповідач-1 вважає, що рада діяла в межах чинного законодавства і піклується про охорону спадкового майна громадян в межах своєї територіальної громади.

Відповідач-1 вважає, що вже з 2020 року позивач не мав права на користування спірними земельними ділянками і не вчинив ніяких юридично значимих дій по продовженню права оренди, звернувшись тільки в 2023 році в міську раду з листом вих.№171/119/2-23 від 12.09.2023 про передачу в оренду ділянок, власники яких померли і спадщина по них не прийнята. Це було єдине звернення позивача в міську раду як до органу місцевого самоврядування.

Відповідач-1 посилається на імперативні норми Цивільного кодексу України (ст.ст.1283 та 1285) та Закону України "Про оренду землі" (ст.19), яка передбачає право місцевої ради на управління майном (спадщиною) до оформлення спадщини спадкоємцями. Рада вказує на відсутність необхідності вилучення у позивача спірних ділянок, оскільки у позивача відсутні права на ці ділянки.

Відповідач-1 вказує на відсутність оплати позивачем за використання спірних земельних ділянок.

Відповідач-1 вказує на відсутність порушень чинного законодавства при передачі земель в оренду ФОП Дон В.В. (Відповідачеві-2).

Відповідач-2 вказав, що він самостійно знайшов ці спірні вільні земельні ділянки на території Галаганівської та Стецівської сільських рад, по яких не прийнята спадщина, та звернувся з заявою в Чигиринську міську раду про виділення йому цих ділянок в оплатне користування до моменту вступу в спадщину спадкоємців. Спірні ділянки не обтяжені правами третіх осіб, по цих ділянках відсутні будь-які записи про права та обтяження в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вимоги позивача заперечує та просить в позові відмовити. Подано письмовий відзив на позов. Примірник відзиву направлено учасникам справи. Вказує на відсутність у позивача порушеного права. Надав документи про компенсацію позивачеві понесених витрат на обробіток земель. Надав копію договору оренди землі з відповідачем-1 та реєстрацію прав в Державному реєстрі прав. Заявив, що до нього вже звернулись спадкоємці по орендованих ним земельних ділянках приватної власності та має вирішуватися питання їх вступу у спадщину.

За результатами судового розгляду судом проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" як підприємство з вирощування, переробки та реалізації сільськогосподарського збіжжя, уклав строкові двосторонні консенсуальні оплатні договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з власниками ділянок:

21.03.2010 - з гр. ОСОБА_3 - площею 1,8509 га, кадастровий номер 7125485500:01:000:0633, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради (колишньої Стецівської сільської ради) Черкаської області. Строк дії договору - 10 років, до 20.03.2020 (том 1 а.с.20-22);

25.03.2010 - з гр. ОСОБА_1 - площею 2,386 га, кадастровий номер 7125481200:01:000:0259, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради (колишньої Галаганівської сільської ради) Черкаської області. Строк дії договору - 10 років, до 24.03.2020 (том 1 а.с.17-19);

29.03.2010 - з гр. ОСОБА_2 - площею 2,7648 га, кадастровий номер 7125485500:01:000:0327, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради (колишньої Стецівської сільської ради) Черкаської області. Строк дії договору - 10 років, до 28.03.2020 (том 1 а.с.14-16).

Гр. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - довідка Галаганівської сільської ради вих.№329 від 04.12.2018 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (том 1 а.с.29);

гр. ОСОБА_2 померла 15.06.2010 - довідка Стецівської сільської ради вих.№355/01-10 від 04.12.2018 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (том 1 а.с.28 зворот);

гр. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - довідка Стецівської сільської ради вих.№355/01-10 від 04.12.2018 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (том 1 а.с.28 зворот).

Після закінчення строку договорів оренди позивач продовжував користування спірними земельними ділянками.

Суд зазначає, що з грудня 2018 року позивач (орендар) був обізнаний про смерть орендодавців.

Лише 12.09.2023 позивач звернувся письмово до Чигиринської міської ради з заявою про надання позивачеві в користування спірних земельних ділянок до вступу спадкоємців у спадщину (вих.№171/119/2-23, том 1 а.с.23).

Листом вих.№2136/-02.33/2 від 02.10.2023 заступник міського голови ОСОБА_4 повідомив заявника, що комісія з питань регулювання земельних відносин прийняла рішення про відкладення розгляду звернення до наступного засідання комісії у зв`язку з необхідністю обстеження спірних земельних ділянок на предмет їх використання, розгляду проекту рішення ради.

Дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування позивачем не оскаржені.

Позивач не направив в раду проекту договору оренди землі чи письмових пропозицій з істотними умовами договору для підписання письмового договору оренди землі.

19.12.2023 Чигиринською міською радою прийнято рішення №1755-46/VIII про надання в оренду ФОП Дон В.В. земельних ділянок загальною площею 9,49 га:

кадастровий номер 7125481200:01:000:0259;

кадастровий номер 7125485500:01:000:0327;

кадастровий номер 7125485500:01:000:0633;

кадастровий номер 7125482000:01:000:0370 - строком на 10 років, під умовою оренди не довше ніж до дня державної реєстрації права власності спадкоємців на такі земельні ділянки, в порядку охорони спадщини (том 1 а.с.24 зворот - 25).

На підставі рішення ради (як волевиявлення уповноваженої особи) між Чигиринською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Доном Вадимом Володимировичем (орендар) 19.12.2023 був укладений строковий оплатний консенсуальний договір оренди землі на спірні ділянки.

Державна реєстрація права оренди (в спеціальному розділі) проведена державним реєстратором 10.01.2024 (том 1 а.с.25 зворот - 28).

Незважаючи на тривалу обізнаність позивача про смерть фізичних осіб - орендодавців, позивач продовжив користування, використання та отримання вигоди з земельних ділянок приватної власності, не вчинивши жодних юридично значимих дій для врегулювання спірних земельних відносин ні з спадкоємцями, ні з управителем спадковим майном (місцева рада), не подавши до Державного реєстру прав на нерухоме майно заяв про намір продовження орендних відносин чи про фактичне продовження орендних відносин після смерті орендодавців - відповідно до приписів ч.7 ст.19 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України №340-ІХ від 05.12.2019.

Заява орендарем мала бути подана в Державний реєстр прав протягом одного місяця з дня, коли орендареві стало відомо про смерть орендодавця.

Порушення права позивача на продовження орендних відносин стало причиною звернення позивача за захистом в господарський суд Черкаської області з вимогами до відповідачів.

Відповідач-1 (рада) вимоги заперечила категорично та вказує на відсутність у позивача переважного права на укладення чи продовження договору оренди землі після смерті орендодавця.

З посиланням на приписи ст.1285 Цивільного кодексу України Чигиринська міська рада декларує свій статус управителя спадковим майном (за законом) за місцем знаходження такого майна до прийняття спадщини спадкоємцем або до визнання спадщини відумерлою.

Відповідач-1 також вказує на недобросовісність поведінки орендаря, оскільки ним тривалий час безоплатно використовувались земельні ділянки - після смерті орендодавців - без виплат орендної плати чи внесення коштів на депозит нотаріуса чи сільської/міської ради.

Відповідач (рада) вказує про правонаступництво всіх прав та обов`язків внаслідок об`єднання територіальних громад, в тому числі Стецівської та Галаганівської сільських рад, та правомірність своїх дій по передачі в оренду спірних ділянок - за умови дотримання строку "до прийняття спадщини спадкоємцями". Просить в позові відмовити повністю.

Відповідач-2 (ФОП) вказує на самостійний пошук вільних земельних ділянок та оформлення документів. Спірні земельні ділянки на момент його звернення в Чигиринську міську раду були вільними від прав третіх осіб, що підтверджено відсутністю будь-яких обтяжень в Державному реєстрі речових прав. Підтримав позицію відповідача-1 та вказав, що спадкоємці в ході судового розгляду даної справи вже заявили свої права на спірні орендовані ним ділянки.

Відповідач-2 підтвердив виплату грошової компенсації позивачеві витрат на підготовку та обробіток спірних земельних ділянок та заперечує переважне право позивача на продовження орендних відносин після закінчення строкових договорів оренди, оскільки власники земельних ділянок померли. Просить в позові відмовити.

В позасудовому порядку спір сторонами не вирішено.

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту порушеного права та відновлення цього права встановлені законодавцем у приписах ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Юридичний статус учасників процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" є самостійною юридичною особою, суб`єктом господарювання на ринку товарного сільськогосподарського виробництва та супутніх послуг, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ.

Відповідач-1 Чигиринська міська рада є органом місцевого самоврядування відповідно до приписів Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та суб`єктом господарювання на земельних ділянках комунальної власності в межах ОТГ. Відповідач може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст.19 Конституції України. На місцеву раду законом покладено обов`язок збереження спадкового майна (приписи ст.ст.1283, 1285 Цивільного кодексу України).

Відповідач-2 Фізична особа - підприємець Дон В.В. є суб`єктом господарювання на ринку товарного сільськогосподарського виробництва та надання супутніх послуг в Україні, з присвоєнням коду та внесенням реєстраційних даних в ЄДРПОУ.

Між позивачем та відповідачами відсутній чинний письмовий оплатний строковий договір оренди землі на спірні земельні ділянки:

кадастровий номер 7125481200:01:000:0259;

кадастровий номер 7125485500:01:000:0327;

кадастровий номер 7125485500:01:000:0633;

кадастровий номер 7125482000:01:000:0370. Тобто позивач з відповідачами між собою перебувають в абсолютних відносинах за Законом.

Між відповідачами наявні договірні відносини оренди землі на підставі письмового строкового оплатного договору оренди землі від 19.12.2023. Договір оренди землі відповідає приписам гл.58 Цивільного кодексу України - Найм (Оренда) та Закону України "Про оренду землі". Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний в установленому Законом порядку. Суд враховує презумпцію правомірності правочину, передбачену ст.204 Цивільного кодексу України.

Застосування судом норм права до спірних відносин:

Згідно із Конституцією України:

ст.13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. /.../ Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом;

ст.14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування":

ст.1. Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями /.../;

ч.2 ст.2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

п.34 ч.1 ст.26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

п.п.10 п."б" ч.1 ст.33. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до Земельного кодексу України:

ст.12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

{Назва статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №888-VIII від 10.12.2015}

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

{Абзац перший частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №1423-IX від 28.04.2021}

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

{Пункт "а" частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №1423-IX від 28.04.2021}

{Офіційне тлумачення положення пункту "а" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду №10-рп/2010 від 01.04.2010}

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

{Офіційне тлумачення положення пункту "б" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду №10-рп/2010 від 01.04.2010}

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

{Офіційне тлумачення положення пункту "в" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду №10-рп/2010 від 01.04.2010}

г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу;

{Пункт "г" частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №1423-IX від 28.04.2021}

{Офіційне тлумачення положення пункту "г" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду №10-рп/2010 від 01.04.2010}

ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

{Пункт "ґ" частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №1423-IX від 28.04.2021}

д) організація землеустрою;

{Пункт "е" частини першої статті 12 виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021}

{Пункт "є" частини першої статті 12 виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021}

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) встановлення та зміна меж сіл, селищ;

{Пункт "ї" частини першої статті 12 в редакції Закону №3285-IX від 28.07.2023}

ї - 1 ) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст у випадках, передбачених законом;

{Частину першу статті 12 доповнено пунктом "ї - 1 " згідно із Законом №3285-IX від 28.07.2023}

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

{Статтю 12 доповнено частиною другою згідно із Законом №888-VIII від 10.12.2015; в редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021}

ст.80. Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності;

ч.2 ст.83. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

ч.1 ст.122. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб;

ч.1 ст.124. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки;

ст.125. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав;

ст.206. 1.Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. 2.Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі":

ст.4. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

{Частина четверта статті 4 в редакції Закону №5245-VI від 06.09.2012}

Орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

{Статтю 4 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016}

Орендодавцем земельної ділянки, переданої у користування на праві емфітевзису, є особа, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

{Статтю 4 доповнено частиною шостою згідно із Законом №1423-IX від 28.04.2021}

ст. 19. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

{Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом №340-IX від 05.12.2019}

Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

{Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом №3038-VI від 17.02.2011}

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

{Частина третя статті 19 в редакції Закону №191-VIII від 12.02.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом №1989-IX від 17.12.2021}

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов`язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об`єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації.

{Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом №1532-VIII від 20.09.2016}

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі.

{Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016; в редакції Закону №340-IX від 05.12.2019}

Якщо строк дії договору оренди землі, що не містить умови про його поновлення, закінчився у день або після смерті орендодавця, договір за заявою орендаря поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Зазначена заява має бути подана до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно протягом одного місяця з дня, коли орендарю стало відомо про смерть орендодавця. З моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку, передану в оренду особою, яка управляє спадщиною, або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

{Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016; в редакції Закону №340-IX від 05.12.2019}

Вимоги цієї статті щодо мінімального строку оренди земельної ділянки не поширюються на випадки, якщо орендодавцем земельної ділянки комунальної власності є військово-цивільна адміністрація, військова адміністрація і законами України "Про правовий режим воєнного стану", "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено максимальний строк, на який зазначений орган може передавати таку земельну ділянку в оренду, що є меншим за вказаний мінімальний строк оренди земельної ділянки. Дія цього положення не поширюється на передачу в оренду земельної ділянки в порядку здійснення начальником військової адміністрації населеного пункту повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

{Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом №3065-IX від 02.05.2023}

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2, ч.4 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;

ст.1283 Цивільного кодексу України. Охорона спадкового майна. 1.Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

{Частина перша статті 1283 із змінами, внесеними згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016}

2.Нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.

{Частина друга статті 1283 в редакції Закону №1709-VII від 20.10.2014}

3.Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.

{Частину третю статті 1283 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016}

{Частина третя статті 1283 із змінами, внесеними згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016}

4.Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині, а у разі визнання спадщини відумерлою - органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює право власності щодо спадщини, яку визнано відумерлою.

{Частина четверта статті 1283 із змінами, внесеними згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016};

Ст.1285 Цивільного кодексу України. Управління спадщиною.

1.Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

{Частину першу статті 1285 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1533-VIII від 20.09.2016}

2.Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

3.Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Стосовно визнання недійсним договору оренди землі від 19.12.2023:

Підстави визнання недійними договорів, угод, правочинів законодавцем визначені в приписах ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України:

Ст.203 Цивільного кодексу України. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ст.215 Цивільного кодексу України. Недійсність правочину. 1.Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд враховує, що вказані законодавцем в Цивільному кодексі України підстави розширеному тлумаченню не підлягають.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Інтерес учасника господарського товариства також може полягати у поверненні товариству права володіння майном, у тому, щоб предмет правочину перебував у володінні та користуванні конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав чи господарського інтересу.

Як правило, у подібних спорах інтерес учасника господарського товариства полягає у збереженні певного майнового та фінансового стану товариства, його ліквідних активів та справедливого очікування, що обумовлює подання товариством до суду позову про визнання недійсним правочинів, які спрямовані на покращення такого стану заявника та отримання додаткових активів всупереч господарським інтересам громади.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути вочевидь неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Сталі суспільні відносини заперечують зловживання правом, направленим на задоволення вимог такого позивача.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 Цивільного кодексу України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бут спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, створення активів учасника господарського обороту за рахунок чужого майна тощо. Таке створення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного укладення договору з примусу, при якому здійснюється несправедливий розподіл прав та обов`язків як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків, які є формальними та не будуть виконані перед учасниками господарського обороту.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що оскільки за Договором про оренду земельних ділянок в межах визначеної територіальної громади, по яких спадщина не прийнята, сторони несуть взаємні права та обов`язки, в тому числі направлені на збереження спадкового майна, тому доводи позивача про порушення її прав як попереднього орендаря спірних земельних ділянок (в розрізі переважного права на укладання нового договору) - не сторони договору - є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки укладення спірного договору оренди міською радою не є порушенням прав позивача, а є наслідком недобросовісної господарської поведінки товариства (позивача).

З наведених приписів Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій (як от, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою тощо, як це стверджує позивач).

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Представники відповідачів вимоги позову заперечили та вказали на вочевидь штучний характер вимог, оскільки вже станом на квітень 2020 року у позивача відсутнє переважне право на продовження договірних відносин у зв`язку зі смертю орендодавців, а спірні договори оренди - припинені за закінченням строку, на які вони укладені. Спірне майно - земельні ділянки - перейшли під охорону органу місцевого самоврядування, а позивач (орендар) не вчинив юридично значимих дій для підтвердження свого переважного права на продовження орендних відносин, але продовжив використання спірних ділянок приватної власності з метою обробітку і отримання прибутку (без договору), поза межами строку, на який договори були укладені.

Відповідно до приписів ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією частини першої ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та частини другої ст.124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі юридично значимі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті норми ст.1 Господарського процесуального кодексу України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 у справі про охоронюваний законом інтерес).

Застосування судом доктрини добросовісної поведінки до спірних відносин.

Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі №911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд враховує, що при зверненні в вересні 2023 року до Чигиринської міської ради позивач стверджував про наявність повноважень у ради укласти з заявником ("Нібулон") договорі оренди земельних ділянок, по яких не відкрилася спадщина. Наразі ж позивач ("Нібулон") стверджує, що відповідач (міська рада) не мала права на свій розсуд укладати договір оренди землі, по якій не відкрита спадщина.

При цьому судом не встановлено порушення з боку відповідача Чигиринської міської ради принципів доктрини добросовісної поведінки, а позивач не оспорює волевиявлення ради на укладення договору оренди землі з Фізичною особою - підприємцем Дон В.В.

Предмет позову в цій справі позивач не змінив. Вимоги не збільшив.

Суд вважає, що між відповідачами наявні сталі суспільні та договірні відносини оплатного використання земель зі складу охоронюваної спадщини на підставі волевиявлення колегіального органу місцевого самоврядування - міської ради, на яку покладено обов`язок охорони та збереження спадкового майна.

Судом встановлено, що згідно договору оренди землі від 19.12.2023, укладеного між Чигиринською міською радою та фізичною особою-підприємцем Дон Вадимом Володимировичем Сторони договору прийняли умову чинності договору на строк до моменту реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч.6 ст.19 Закону України "Про оренду землі").

Суд зазначає, що має місце спроба втручання в господарські відносини двох самостійних юридичних осіб та втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування на укладання договору оренди землі, порушення сталих суспільних відносин позивачем та порушення ним рівноваги господарського інтересу в окремо визначеній територіальній громаді - в задоволенні позову належить відмовити.

На вимогу позивача відповідач-2 сплатив йому понесені витрати на обробіток земельних ділянок: том 1 а.с.196. Тобто позивач отримав справедливе матеріальне відшкодування від користувача земельними ділянками приватної власності після укладення договору оренди землі (в межах Чигиринської територіальної громади). Претензій до ФОП щодо повноти відшкодування позивач не заявив.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

На підставі викладеного суд зазначає, що Позивач не довів наявність свого переважного права на володіння та користування спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення, власники яких померли, а спадкоємці по яких не визначені, на укладення нових договорів оренди спірних земельних ділянок з Чигиринською міською радою як охоронцем спадкового майна.

Позивачем використано неналежних спосіб захисту права в розумінні приписів 5-16 Цивільного кодексу України, тому в задоволенні позову належить відмовити з мотивів безпідставності, надуманості та недоведеності вимог.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

За результатами судового розгляду відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст.232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м.Миколаїв, Каботажний спуск,1 (поштова адреса: м.Миколаїв, вул.Фалєєвська,9-Б), код ЄДРПОУ 14291113

до відповідачів: 1) Чигиринської міської ради, м.Чигирин, вул.Богдана Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 04061560;

2) фізичної особи-підприємця Дона Вадима Володимировича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1

про визнання недійсними договору оренди землі; визнання права володіння і користування земельними ділянками - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21.10.2024

Суддя Г.М.Скиба