Ухвала

від 23.10.2024 по справі 209/7731/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/7731/24

Провадження № 1-кп/209/324/24

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

23 жовтня 2024 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 , які приймають участь в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному 04.01.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041160000013, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2024 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні.

Ухвалою судді від 21.10.2024 року по даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та просила визначити місце тримання під вартою: Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обґрунтування клопотань.

Мотивуючи клопотання, прокурор зазначила про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: (1) переховуватися від суду; (2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор зазначила про те, що ОСОБА_4 перебував у міжнародному розшуку, тобто вже порушував покладені на нього обов`язки при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави; обвинувачується у вчиненні корупційного злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, а тяжкість покарання може спонукати останнього переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності;

Щодо актуальності ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказала, що обвинувачений, якщо до нього буде застосовано більш м`який запобіжний захід, може намагатись вплинути на них з метою змусити змінити свої показання.

Також просить врахувати, що обвинуваченого ОСОБА_4 було видано в Україну компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та 03.10.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.10.2024 року, визначено місцем тримання під вартою Державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

Захисник обвинуваченого, мотивуюче клопотання про зміну запобіжного заходу зазначила, що в даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч .1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачуваний не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більш того має постійне місце мешкання в м. Ужгород, за адресою: АДРЕСА_1 ; позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження; не має потреби незаконно впливати на свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експерта; не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, навпаки зацікавлений в справедливому розгляді по справі; не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Таким чином, враховуючи вищевикладене вважає, що немає підстав в даний час стверджувати про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак, враховуючи те, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, можливо застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, викладених у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, зокрема зазначивши, що ризики не доведені та не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях прокурора, тому клопотання є безпідставним та необґрунтованим. Просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотань та матеріали справи, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Розділом IIКримінального процесуальногокодексу України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст.131цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Крім цього, у ст.178КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.

Поняття «обґрунтована підозра» визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Метою підготовчого судового засідання є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, за наслідками якого, з огляду на загальні засади кримінального провадження та главу 28 КПК України, буде встановлено поза розумним сумнівом винуватість чи невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд наголошує, що не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369КК України на цій стадії процесу.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину.

Положення ст.199 КПК України, передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд розглядаючи питання наявності ризиків враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд вважає такий ризик обґрунтованим з огляду на таке.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Відповідно до Рекомендації Rec (2006) 13 Комітету Міністрів Ради Європи державам учасницям щодо застосування тримання під вартою, умов, у яких воно відбувається, і запровадження гарантій від зловживань, визначення будь-якого ризику має ґрунтуватися на певних обставинах справи, але особлива увага має приділятися: a. характеру та тяжкості стверджуваного правопорушення; b. покаранню, яке може бути призначене у разі засудження; c. віку, стану здоров`я, характеру, минулому та особистим і соціальним обставинам відповідної особи, і особливо її суспільним зв`язкам; d. поведінці відповідної особи, особливо тому, як вона виконувала зобов`язання, які, можливо, були покладені на неї під час попередніх кримінальних проваджень.

Таким чином, покарання, яке загрожує особі у разі визнання винною у вчиненні інкримінованого діяння, є важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст.12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років з конфіскацією майна або без такої.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Визначальним також для суду є те, що ОСОБА_4 переховувався від органів досудового розслідування, перебував у міжнародному розшуку, порушував покладені на нього обов`язки при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, під час дії воєнного стану покинув територію України та є особою, стосовно якої компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина було прийнято рішення про видачу в Україну (екстрадицію).

Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд приходить до наступного висновку.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, на переконання суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань.

Відтак, суд приходить до переконання, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати, а тому слід вважати такий ризик доведеним та обґрунтованим.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Щодо можливості інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим, статтею 177КПК України та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.176КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Суд звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особисте зобов`язання та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Так, на думку суду, застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду, можливості незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого, на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Відтак, за переконанням суду в обранні підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, як просить його захисник, слід відмовити.

Щодо визначення застави.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на наведені обставини, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави та приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Даних про те, що ОСОБА_4 не може утримуватися в умовах Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», суду не надано.

Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 180, 181, 183, 184, 194, 196, 315, 331, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали становить 60 діб, тобто до 21 грудня 2024 року включно.

Місце тримання під вартою визначити: Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Для виконання, копію ухвали скерувати у Державну установу ««Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 23 жовтня 2024 року o 15 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1