Ухвала

від 23.10.2024 по справі 199/6971/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6971/24

Провадження № 2-з/202/93/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П. ,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з коштів боржника, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника через систему «Електронний суд» звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з коштів боржника, відповідно до якої просила зняти арешти з усіх коштів на банківському рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , в АТ "Райффайзен Банк", накладених на підставі постанов державного виконавця про арешт коштів боржника у ВП № 61811804 від 08.12.2020р., від 12.10.2021р., від 20.10.2023р., від 18 липня 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Руденко В.В.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з коштів боржника передано на розгляд до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Справа надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 02 жовтня 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 17 жовтня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21 жовтня 2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача ОСОБА_1 в особі представника про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з коштів боржника, відповідно до якої просила зупинити стягнення за виконавчим листом №0438/2983/2012, який виданий 10.03.2015 Солонянським районним судом Дніпропетровської області, за яким 13.04.2020 року відкрито виконавче провадження за №61811804.

Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні в Амур-Нижньодніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № 61811804 від 13.04.2020 з виконання виконавчого листа №0438/2983/2012, який виданий 10.03.2015 Солонянським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором № 5791701 від 12 грудня 2007 року. В межах виконавчого провадження 18.07.2024 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малюк Інною Володимирівною було винесено постанову про арешт коштів боржника. В результаті чого було арештовано банківський рахунок на ім`я ОСОБА_1 , який відкритий для зарахування аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача до ухвалення рішення у даній справі, адже приватним виконавцем видані постанови про арешт коштів боржника, що суттєво порушує права останньої, яка звернулася до суду із позовом про зняття арешту з коштів боржника. Виконання даних постанов до вирішення справи по суті може завдати значних матеріальних збитків позивачу в разі задоволення позовних вимог, та як результат виникне необхідність вжиття додаткових заходів щодо захисту своїх прав власності та повернення грошових коштів, що і зумовило ОСОБА_1 звернутись з відповідною заявою про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 жовтня 2024 року, головуючим суддею у розгляду вказаної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.

Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши подані матеріали, доходжу висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з`ясовує наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та пунктом 6 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (статті 12, 81 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про зняттяарешту зкоштів боржниката подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом №0438/2983/2012, виданого Солонянським районним судом Дніпропетровської області, на виконання рішення, що набрало законної сили, та за яким відкрито виконавче провадження.

Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Отже, зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та не може застосовуватися як захід забезпечення позову.

До вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 липня 2024 року у справі №565/1607/23 (провадження № 61-2438св24).

Виходячи із вищевикладеного, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст.153 КПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з коштів боржника.

Ухвала може бути оскарженадо Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 15-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Л.П. Слюсар