Рішення

від 22.10.2024 по справі 188/145/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/145/24

Провадження № 2/188/645/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26.10.2023р. НСО 537598 та НСО 537599 позивач успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказані земельні ділянки 26.10.2023 зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2023р.

26.10.2023 позивач звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за тією ж адресою, але нотаріус постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.10.2023 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно за його відсутністю.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, просить визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 20 лютого 2024 року.

У зв`язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання призначалося на 20 лютого 2024 року та 16 серпня 2024 року та було відкладене на 22.10.2024р.

07 жовтня 2024 року представник позивача за довіреністю подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій позов підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, справу прохає розглянути на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовні вимоги та надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, зазначених у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 31.08.2023р., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спірний житловий будинок належить на праві власності спадкодавцю ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується довідкою КП «Павлоградське МБТІ» від 28.06.2023р. № 11268 в якій вказано, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок (№ будинку не вказаний) по АДРЕСА_2 , станом на 16.10.1998р. на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 10.10.1998р. Павлоградською філією Придніпровської товарної біржі за р. 10/16-НДП та записано в реєстрову книгу №1-186.

Довідкою виконавчого комітету Української сільської ради від 11.01.2024р. № 01-20-48 підтверджено, що ОСОБА_2 згідно з погосподарським обліком дійсно є власником житлового будинку АДРЕСА_3 . Перед присвоєнням вказаному будинку поштової адреси комісією виконавчого комітету Української сільської ради було встановлено, що попередній житловий будинок, який раніше був розташований за цією ж адресою, списаний та виключений з житлового фонду у зв?язку з його зруйнуванням.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2023р. право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

07.03.2014р. спадкодавець склала заповіт, посвідчений секретарем Троїцької сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №21, згідно з яким на випадок своєї смерті заповіла належну їй земельну ділянку площею 9,8800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_3 .

05.06.2018р. спадкодавець склала другий заповіт, посвідчений секретарем виконкому Української сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 56, згідно з яким на випадок своєї смерті заповіла належну їй земельну ділянку площею 4,9439 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_4 . Ці обставини підтверджуються копіями вказаних заповітів, а також інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 02.12.2022 р. № 70793773.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_2 , про що до позову додано копію свідоцтва про смерть від 12.07.2022р. серії НОМЕР_1 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Української сільської ради від 23.11.2022р. № 342/08/01 ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .

На день виникнення спірних правовідносин 08.07.2022 (день смерті спадкодавця та відкриття спадщини) діяв Цивільний кодекс України.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

12.01.2023 року позивачем подано приватному нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 .

02.12.2022р. приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Людмилою Василівною була заведена спадкова справа № 220/2023 після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.10.2023р.

Інші спадкоємці, які прийняли спадщину за законом після смерті спадкодавця, відсутні, що підтверджується довідкою виконкому Української сільської ради від 23.11.2022р. №342/08/01, листом від 26.10.2023р. №222/02-31 приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В., її постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2023р.

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26.10.2023 НСО 537598 та НСО 537599 позивач успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказані земельні ділянки 26.10.2023 зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2023р.

26.10.2023 позивач звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В., за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, але нотаріус постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.10.2023 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно у зв`язку з його відсутністю.

Також нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснила позивачу про право на звернення до суду.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У абзаці 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивач спадщину після смерті спадкодавця фактично прийняла, але не може розпоряджатися цим майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р., № 24-753/0/4-13 передбачено таке: «Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

Згідно з приписами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірний житловий будинок відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення до 1 січня 2013 року, а позивач прийняла спадщину після її смерті, в тому числі зареєструвала право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, позов є обґрунтованим.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Отже, належним відповідачем за відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, є Українська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, на території якої на дату смерті був зареєстрований спадкодавець та розташоване спірне нерухоме майно.

Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 07.11.2023р. №201-0231107-0006884343 ринкова вартість спірного житлового будинку складає 37 810,13 грн, що є ціною позову.

Виходячи з того, що цей спір є майновим, позивачем відповідно до норм пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але у позовній заяві позивач прохає залишити за ним витрати по сплаті судового збору, з чим суд погоджується, виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого у ст.. 13 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 22, с. Українське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 04339126 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок області з господарськими будівлями та спорудами, зазначеними у технічному паспорті на житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда