Постанова

від 22.10.2024 по справі 396/1379/24

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1379/24

Провадження № 2-а/396/19/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Оладенко М.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єльнікова Наталя Олександрівна до виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради, третя особа: адміністративна комісія при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачаадвокат ЄльніковаН.О.звернулася досуду зпозовом до виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради, третя особа: адміністративна комісія при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтуванняпозову представникзазначила,що 17.06.2024року увечірній часдо домоволодінняпозивачки приїхали працівники поліції таповідомили,що нанеї надійшласкарга відсусідів,щодо неналежногоутримання собак. Врезультаті чогоїї собакизагризли козу ОСОБА_2 ,проте позивачкапояснила,що вдень16.06.2024року вонабула вдомаі собакизнаходилися удворі.Коли вонивибігли навулицю вонане бачила.Крім того,вона небачила,не чула,що їїсобаки напалина козу.Вона невпевнена,що тосаме їїсобаки загризликозу.Після чого,працівники поліціїсклали відноснонеї протоколпро адміністративнеправопорушення серіїВАД №018804від 17.06.2024року. На підставізазначеного протоколу,адміністративною комісієюпри виконавчомукомітеті Новоукраїнськоїміської ради,було винесенопостанову 22 липня 2024 року за № 14, якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення за ч. 3ст. 154 КУпАПта застосовано штраф в розмірі 2500 грн.

Позивачказ цієюпостановою категоричноне згодна,оскільки вній незазначено: які самеправила утриманнясобак неюбули порушені,в чомуце порушенняпроявилося,які самесобаки нібитозагризла козу,відсутні будь-якідокази вчиненнянею вказаногоадмінправопорушення. Крім того,позивачка вважає,що адміністративна комісія взагалі не мала повноважень розглядати цю справу, оскільки ч. 2ст. 154 КУпАПбула підвідомча суду, а після внесення змін до цієї статті, ч. 3ст. 154 КУпАПвзагалі не віднесена до будь-якої підвідомчості, при цьому слід вважати можливим її віднесення до компетенції саме виключно суду, оскільки з комплексного та системного аналізу норм діючого КУпАП вбачається, що розгляд справ про правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками та за наявності кваліфікуючих ознак і вищого рівня відповідальності, відноситься саме до компетенції суду, а відтак є всі підстави для скасування оскаржуваної позивачкою постанови.

Ухвалою суду від 31.07.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

12.08.2024 року до суду від представника відповідача адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому сторона відповідача заперечує проти позову, стверджуючи, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради, під час розгляду матеріалів адміністративної справи № 24.79/01-25 від 09.07.2024 року відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, посилаючись на положення Закону України «Про місцеве самоврядування» та норми КУпАП, діяла в межа своїх повноважень, її членами було досліджено обставини адміністративної справи, заслухано пояснення ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях підтвердила, про наявність несправності паркану, що є порушенням правил тримання собак. У зв`язку з чим, просять відмовити у задоволені позовних вимог.

16.09.2024 року виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради подано відзив на позовну заяву, обгрунтування заперечень аналогічні відзиву наданого адміністративною комісією. Просять відмовити у задоволені позовних вимог.

16.09.2024 року представник позивача адвокат Єльнікова Н.О. через систему "Електронний суд" подала до суду відповідь на відзив посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

На адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні не надходило, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шостастатті 162 КАС України).

Так, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні її обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.06.2024 року відносно позивачки інспектором СРР Новоукраїнського РВП старшим лейтенантом поліції Деркач О.О. складено протокол серії ВАД № 018804 про адміністративне правопорушення за ч. 3ст. 154 КУпАП про те, що 16.06.2024 року близько 19:30 год. за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Шумілова, на полі, двоє собак, які неналежним чином утримувались гр. ОСОБА_1 , загризли козу, яка належала гр. ОСОБА_2 , чим заподіяла майнову шкоду останній (а.с.12).

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивачки за ч. 3ст. 154 КУпАПбув предметом розгляду відповідача по справі - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради 22.07.2023 року, за наслідками якого комісією було винесено постанову за №14, якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення за ч. 3ст. 154 КУпАПта застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2500 грн (а.с.25).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 16.06.2024 року о 19:30 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушила правила тримання собак, які загризли козу, яка належала громадянці ОСОБА_2 , чим завдала останній майнової шкоди, та вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, а саме утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварин у громадському місці, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. Факти здійснення правопорушення підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , протоколом про адміністративне правопорушення. Іншої інформації оскаржувана постанова не містить.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст.2 КАС України- завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС Українимісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно дост. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно дост. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно дост. 284 КУпАПє одним з рішень суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення. Внаслідок цього суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб`єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.

Відповідно дост. 280 КУпАПсуб`єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Виконання вищезазначеного обов`язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб`єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб`єктом владних повноважень.

Виконання цього обов`язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено уст. 279 КУпАП. При цьому відповідно дост. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Зазначені докази відповідно дост. 252 КУпАПоцінюються суб`єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

На підтвердження обставин події, зазначених в протоколі ВАД №018804 від 17.06.2024 року, беззаперечних та належних доказів не надано, зокрема, що собаки які загризли козу є власністю ОСОБА_1 ,і що саме ці собаки загризли тварину власником якої є ОСОБА_2 , оскільки до матеріалів адміністративної справи не долучені пояснення свідків даної події, фото,- відеоматеріали з фіксацією обставин даної події, що свідчило б про порушення ОСОБА_1 правил утримання належних їй собак за місцем свого проживання, Крім того, докази смерті тварини від загризання собаками ОСОБА_1 , також не надано.

Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.

З приводу правомірності оскаржуваної позивачкою постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідне вказати на повноваження адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 154 КУпАП.

Стаття 154 КУпАП(у редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент розгляду справи) структурно має три окремі частини. Так ч. 1ст. 154 КУпАПпередбачено основний склад цього адміністративного правопорушення, який встановлює адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частини 2 та 3ст. 154 КУпАПпередбачають кваліфіковані склади даного адміністративного правопорушення та підвищену адміністративну відповідальність в залежності від наявності у діях особи тих чи інших кваліфікуючих ознак. Так, у ч. 2ст. 154 КУпАПвстановлено кваліфікуючу ознаку у виді повторного вчинення діяння, передбаченого ч. 1ст. 154 КУпАП, протягом одного року, а у ч. 3ст. 154 КУпАПкваліфікуючу ознаку у виді заподіяння шкоди здоров`ю людини чи її майну.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачку, оскаржуваною нею постановою адміністративної комісії було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3ст. 154 КУпАП.

За загальним правилом, встановленим уст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

При цьому положеннями чинногоКУпАПвстановлюються правила розмежування компетенції вищезазначених органів влади (посадових осіб) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно дост. 214 КУпАП- адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб). Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (пункт 5 статті 213) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання. З наведеного слідує, що адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, крім тих, що чітко та прямо віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб). У зв`язку з цим інші органи влади (посадові особи) можуть розглядати лише ті справи про адміністративні правопорушення, що прямо віднесені до їх компетенції положеннями чинного законодавства, що визначає процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Компетенція адміністративних комісій щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається уст. 218 КУпАП, а компетенція судів, як суб`єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення, - уст. 221 КУпАП. Системний аналіз положень ст.218та ст.221 КУпАПдає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 154 КУпАП. При цьому розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст. ст. 218-244-24КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених уст. 213 КУпАПорганів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений уст. 214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне:

Так,ст. 154 КУпАП(у редакції станом на 01.07.2021 рік) структурно складалася з двох частин. У ч. 1ст. 154 КУпАП(у редакції від 01.07.2021 року) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.

Натомість ч. 2ст. 154 КУпАП(у редакції від 01.07.2021 року) передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз положеньст. 154 КУпАПу зв`язку з положеннями ст.218,221 КУпАПу редакції станом на 01.07.2021 рік дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 рік відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2ст. 154 КУпАПдо компетенції судів.

15.07.2021 року ВРУ було прийнятоЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу»за№1684-IX, якимст. 154 КУпАПбуло викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.

Таким чином, шляхом прийняттяЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX-ст. 154 КУпАПструктурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаногозакону, виділення ч. 3ст. 154 КУпАПвідбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров`ю та майну людини з ч. 2ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченогост. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3ст. 154 КУпАП.

Однак при цьому, як вбачається з положеньЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX, супутніх змін до ст.218,221 КУпАП, у зв`язку з появою ч. 3ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3ст. 154 КУпАПне відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв`язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4ст. 6 КАС України- як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Проектуючи вказані положення на обставини даної справи суд робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві, як і неточність, неповнота, неясність останнього не може негативно позначатися на позивачці, яка була притягнута до адміністративної відповідальності відповідачем та яка, має право на найшвидше вирішення пред`явленого їй обвинувачення у вчиненні правопорушення. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.

На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов`язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно дост. 29 КУпАПможе бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено уст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою). Адміністративна комісія з урахуванням положень чинного законодавства є уповноваженою на розгляд і вирішення лише справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 154 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 278 КУпАПорган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи. Таким чином, першочергово при надходженні справи про адміністративне правопорушення на розгляд органу влади (посадової особи), останній зобов`язаний переконатися у наявності в нього компетенції щодо здійснення розгляду цієї справи.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі за №826/13000/18 зазначено, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Безспірним є те, що принципи законності та верховенства права покладені в основу провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому в аспекті дотримання належної правової процедури суд звертає увагу, що здійснення розгляду справи не уповноваженим суб`єктом владних повноважень безумовно свідчить про протиправність його подальшого рішення (незалежно від результату) як такого, що ухвалено поза межами повноважень. Зазначені обставини тягнуть за собою протиправність рішення та його подальше скасування.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №018804 від 17.06.2024 року позивачка обвинувачується у вчиненні саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 154 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення за №14 від 22.07.2024 року за результатами розгляду даного протоколу була винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради. При цьому комісією, як видно зі змісту постанови, не було застосовано обов`язкове додаткове стягнення у виді конфіскації, але це не надає їй ознак правомірності. Встановлені обставини з урахуванням висновків суду щодо застосування положень матеріального законодавства дають можливість констатувати, що оскаржувана позивачкою постанова за №14 від 22.07.2024 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради за результатами розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 154 КУпАП, є протиправною, оскільки винесена комісією поза межами наданих їй повноважень.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»- суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положенняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України- за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний зокрема має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2ст. 77 КАС Українита не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно позивачки, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. А відтак, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7ст.139 КАС Українипередбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати по справі становлять 605 грн 60 коп та складаються з витрат на сплату судового збору і відповідно дост. 139 КАС Українипідлягають стягненню з бюджетних асигнувань Новоукраїнської міської ради на користь ОСОБА_1 ..

На підставі наведеного, керуючись статтями73-77,90,205,241-246,255,268,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради, третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: адміністративна комісія при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову за №14 від 22.07.2024 року, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новоукраїнської міської ради, про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 154 КУпАПта застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2500 грн - скасувати, провадження по справі закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Новоукраїнської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.10.2024 року.

Суддя: А. А. Русіна